Глава III

Заключні положення

Стаття 16 Підписання, ратифікація, прийняття, схвалення

Ця Конвенція відкрита для підписання Державами-членами Ради Європи та іншими Державами-сторонами Європейської культурної конвенції, які можуть висловити згоду пов'язати себе:

214

РАДА ЄВРОПИ

a) підписанням без застереження стосовно ратифікації, прийняття або схва­лення; або

b) підписанням за умови ратифікації, прийняття або схвалення з наступною ратифікацією, прийняттям або схваленням.

2. Ратифікаційні грамоти або документи про прийняття чи схвалення зда­ються на збереження Генеральному секретарю Ради Європи.

Стаття 17 Введення в дію

1. Конвенція вводиться в дію в перший день місяця після закінчення трьох місяців від дня, коли п'ять держав, включаючи принаймні чотири Держави-члени Ради Європи, висловлять свою згоду бути пов'язаними Конвенцією від­повідно до положень статті 16.

2. Стосовно будь-якої, що підписала, країни, яка висловить свою згоду бути пов'язаною нею після цього, Конвенція вводиться в дію в перший день місяця, що настає по закінченні трьох місяців від дня підписання або здавання на збе­реження ратифікаційної грамоти або документа про прийняття або схвалення.

Стаття 18 Приєднання держав, які не є членами Ради Європи

1. Після введення цієї Конвенції в дію Комітет міністрів Ради Європи на під­ставі рішення, прийнятого більшістю голосів, передбаченого статтею 20 Стату­ту Ради Європи, і одноголосної думки представників Договірних держав, що мають право брати участь у засіданнях Комітету міністрів, може запропонува­ти будь-якій європейській державі, що не є членом Ради Європи, а також Євро­пейському економічному Співтовариству, приєднатися до цієї Конвенції.

2. Стосовно будь-якої держави, що приєдналася, або Європейського еконо­мічного Співтовариства, в разі його приєднання, Конвенція вводиться в дію в перший день місяця, наступного по закінченні трьох місяців від дня здавання документа про приєднання на збереження Генеральному секретарю Ради Єв­ропи.

Стаття 19 Територіальне застереження

1. Будь-яка держава може при підписанні або здаванні на збереження своєї ратифікаційної грамоти або документа про прийняття, схвалення чи приєднан­ня зазначити територію чи території, на які поширюється дія цієї Конвенції.

2. Будь-яка країна може в будь-який наступний момент шляхом заяви на ім'я Генерального секретаря Ради Європи розповсюдити дію цієї Конвенції на будь-яку іншу територію, зазначену в заяві. Стосовно такої території Конвен­ція вводиться в дію в перший день місяця, що настає після трьох місяців від дня одержання такої заяви Генеральним секретарем.

3. Будь-яка заява, зроблена відповідно до двох попередніх пунктів, може стосовно будь-якої території, зазначеної в такій заяві, бути відкликана шляхом повідомлення на ім'я Генерального секретаря. Відкликання вводиться в дію в перший день місяця, що настає після трьох місяців від одержання такого по­відомлення Генеральним секретарем.

215

КНИГА 1. Нормативні акти І документи. Європейська Інтеграція України_________________

Стаття 20 Застереження

1. Будь-яка держава може при підписанні або здаванні на збереження рати­фікаційної грамоти або документа про прийняття, схвалення або приєднання заявити, що пункт 4 статті 2 не застосовується до її внутрішніх відносин з пи­тань спільного виробництва з однією або кількома Сторонами. Крім того, вона може зберегти за собою право визначати максимальну частку участі, відмінну від зазначеної в пункті 1 (а) статті 9. Жодні інші застереження не допускаються.

2. Будь-яка Сторона, яка зробила застереження згідно з попереднім пунк­том, може повністю або частково відмінити його шляхом повідомлення на ім'я Генерального секретаря Ради Європи. Відміна вводиться в дію в день одержан­ня такого повідомлення Генеральним секретарем.

Стаття 21 Денонсація

1. Будь-яка Сторона може в будь-який час денонсувати цю Конвенцію шля­хом повідомлення на ім'я Генерального секретаря Ради Європи.

2. Така денонсація вводиться в дію в перший день місяця, що настає після ше­сти місяців від дня одержання повідомлення Генеральним секретарем.

Стаття 22 Повідомлення

Генеральний секретар Ради Європи повідомляє Держави-члени Ради Євро­пи, а також будь-яку державу і Європейське економічне Співтовариство, які можуть приєднатися до цієї Конвенції або яким може бути запропоновано зро­бити це, про:

a) будь-яке підписання;

b) здавання на збереження будь-якої ратифікаційної грамоти або будь-якого документа про прийняття, схвалення або приєднання;

c) будь-яку дату введення цієї Конвенції в дію відповідно до статей 17, 18, і 19;

d) будь-яку заяву, зроблену відповідно до пункту 5 статті 5;

e) будь-яку денонсацію, про яку повідомлено відповідно до статті 21;

f) будь-який інший акт, повідомлення або сповіщення стосовно цієї Конвен­ції.

На посвідчення чого нижче підписані, належним чином уповноважені, під­писали цю Конвенцію.

Вчинено в Страсбурзі другого жовтня тисяча дев'ятсот дев'яносто другого року англійською і французькою мовами, причому обидва тексти є автентични­ми, в одному примірнику, кожний буде зберігатися в архівах Ради Європи. Гене­ральний секретар Ради Європи направляє завірені копії державам, згаданим у пункті 16, а також будь-якій державі і Європейському економічному Співтовари­ству, яким може бути запропоновано приєднатися до цієї Конвенції.

216

РАДА ЄВРОПИ

ДОДАТОК І

до Європейської конвенції

про спільне кіновиробництво

(Страсбург, 2 жовтня 1992 р.)

Порядок подання заявок

Щоб скористатися перевагами, передбаченими положеннями цієї Конвенції, співпродюсери, зареєстровані на території Сторін, повинні за два місяці до по­чатку зйомок подати заявку на одержання статусу спільного виробництва, до­давши документи, перелічені нижче. Ці документи повинні бути подані компе­тентними органами у достатній кількості, з тим щоб їх можна було передати органам інших Сторін не пізніше ніж за місяць до початку зйомок:

— копія контракту на придбання авторських прав або будь-яке інше підтвер-І дження придбання авторських прав на комерційне використання твору;

— детальний сценарій;

— перелік технічних і творчих внесків кожної з Держав-учасниць;

— кошторис і детальний план фінансування;

— графік виробництва фільму;

' — договір про спільне виробництво, укладений між співпродюсерами. До

цього договору повинні бути включені положення про розподіл доходів або те­риторій між співпродюсерами.

Заявка та інші документи надаються, по можливості, мовою тих компетент-, них органів, якими вони направляються.

Національні компетентні органи направляють один одному заявки і додані документи відразу після їх одержання. Компетентнийорган Сторони З МЄНШИМ фінансовим внеском не повинен давати згоди до тих пір, докине буде одержано висновок Сторони з найбільшим фінансовим внеском.

ДОДАТОК II

до Європейської конвенції

про спільне кіновиробництво

(Страсбург, 2 жовтня 1992 р.)

1. Кінематографічний твір вважається європейським за змістом пункту З статті 3, якщо він набере принаймні 15 балів з 19 можливих відповідно до ниук-ченаведеної таблиці європейських ознак.

2. Враховуючи вимоги сценарію, компетентні органи можуть після проведен­ня консультацій і в разі, якщо вони вирішать, що твір все ж відповідає європей­ським вимогам, надати статус спільного виробництва фільму, який набрав мен­ше необхідних 15 балів.

Г~--------------------------------------'------"—•—"----

Європейські ознаки

Авторсь	ка група
Режисер	3
Сценарист	3
Композитор	1

КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська Інтеграція України

Акторсь	ка група
Перша роль	3
Друга роль	2
Третя роль	1
Група технічно	^ро забезпечення
Кшоператор	1
Звукооператор	1
Режисер відеомонтажу	1
Художник-постановник	1
Студія або зйомка на натурі	1
Місце монтажу	1

Примітка.

a) Перша, друга і третя ролі визначаються за кількістю знімальних днів.

b) Що стосується статті 8, то поняття «творча» відноситься до авторської і ак­торської груп, а поняття «технічна» — до групи технічного забезпечення зйомки.

218

РАДА ЄВРОПИ

ЄВРОПЕЙСЬКА КОНВЕНЦІЯ ПРО ТРАНСКОРДОННЕ ТЕЛЕБАЧЕННЯ

(Страсбург, 5 травня 1989 року, в редакції від 9 вересня 1998 р.)

Європейська конвенція з транскордонного телеба­чення була відкрита Кабінетом міністрів Ради Євро­пи для підписання 5 травня 1989 p., введена в дію 1 травня 1993 р. 9 вересня 1998 р. Кабінет міністрів затвердив Протокол, після чого, але не пізніше 1 жовт­ня 2000 p., Протокол повинен бути введений в дію.

Держави-члени Ради Європи та інші Держави-учасниці Європейської куль­турної конвенції, які підписали цю Конвенцію;

Вважаючи, що метою Ради Європи є досягнення великої єдності між її чле­нами з метою захисту та здійснення ідеалів і принципів, що становлять їх спільну спадщину;

Вважаючи, що гідність і однакова цінність людської особистості є важливи­ми елементами цих принципів;

Вважаючи, що свобода слова та інформації, втілена в Статті 10 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, становить собою один з важливіших принципів демократичного суспільства і одну з головних умов його прогресу і розвитку кожної людської особистості;

Знову підтверджують свою відданість принципам вільного руху інформації та ідей і незалежності телеглядачів, які є необхідною основою їх телемовної по­літики;

Підтверджуючи значення телемовлення для розвитку культури та вільного формування поглядів в умовах захисту плюралізму і рівності можливостей для всіх демократичних груп і політичних партій;

Поділяючи переконання в тому, що подальший розвиток технології інфор­мації і зв'язку сприятиме праву без врахування кордонів висловлювати, шука­ти, одержувати і передавати інформацію та ідею незалежно від їх джерела;

Бажаючи надавати все ширше коло вибору телепередач для населення, зміцнюючи тим самим спадщину Європи та розвиваючи її аудіовізуальну твор­чість, і будучи сповненими рішимості досягнути цієї культурної мети за допо­могою зусиль щодо розширення випуску і розповсюдження високоякісних про­грам, здійснюючи тим самим надії населення в політичній, освітній та культур­ній сферах;

Визнаючи за необхідне консолідацію загальних широких рамок регулюван­ня;

Зважаючи на Резолюцію № 2 та Декларацію 1-ї Європейської Міністерської Конференції з політики засобів масової інформації;

Бажаючи розвивати принципи, втілені в чинних Рекомендаціях Ради Євро­пи і принципах телевізійної реклами, про рівність чоловіків і жінок у засобах масової інформації, про використання супутникового теле- і радіомовлення і про розвиток випуску аудіовізуальної продукції в Європі, домовилися про на­ступне:

219

КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України_________________

РОЗДІЛ І

Загальні положення

Стаття 1 Цілі

Ця Конвенція стосується програм телемовлення, її метою є сприяння, сто­совно її учасників, транскордонній трансляції та ретрансляції телевізійних програм.

Стаття 2 Вживання термінів

В цілях цієї Конвенції:

a) «Трансляція» означає первинну передачу, здійснювану наземним переда­вачем, по кабельному телебаченню, або із супутника будь-якого виду, в закодо­ваній або незакодованій формі телевізійних програм, які приймаються населен­ням. До неї входить зв'язок, здійснюваний в індивідуальному порядку;

b) «Ретрансляція» означає приймання і одночасну передачу, незалежно від використовуваних технічних засобів, повних і незмінних телевізійних програм, або істотних частин таких програм, що транслюються телемовниками для при­ймання населенням;

c) «Телемовник» означає фізичну або юридичну особу, яка складає теле­візійні програми для приймання населенням і транслює їх, або забезпечує їх трансляцію в повній і незмінній формі третьою особою;

d) «Програма» означає весь зміст єдиної служби мовлення цього телемовни-ка відповідно до попереднього пункту;

e) «Європейські аудіовізуальні твори» означають творчі роботи, виробництво або спільне виробництво яких контролюється європейськими фізичними або юридичними особами;

f) «Реклама» означає публічні оголошення з метою сприяння продажу, ку­півлі або оренді товарів чи послуг, розвитку громадської справи або ідеї, чи до­сягненню іншого результату, необхідного рекламодавцю, телевізійний час для передачі якої було надано за винагороду або аналогічне зустрічне задоволення, або використовувалося для просування власних товарів чи послуг;

g) «Спонсорство» означає участь фізичної або юридичної особи, яка не за­ймається телемовленням або постановкою аудіовізуальних творів, у прямому або опосередкованому фінансуванні програми з метою сприяння популярності імені, торгової марки або іміджу цієї особи.

Стаття З Сфера застосування

Ця Конвенція застосовується до будь-яких програм, які транслюються чи ретранслюються по кабельному телебаченню, або наземним передавачем, або супутником безпосередньо організаціями, що знаходяться під юрисдикцією Конвенції, або з використанням технічних засобів, які перебувають під анало­гічною юрисдикцією; при цьому ці програми, крім того, повинні прийматися прямо або опосередковано в одній або більше Держав-учасниць.

220

РАДА ЄВРОПИ

Стаття 4 Свобода приймання і ретрансляції

Учасники забезпечують свободу слова та інформації відповідно до Статті 10 Конвенції про захист прав людини та основних свобод і гарантують свободу приймання, а також не обмежують ретрансляцію на своїй території програм, що відповідають положенням цієї Конвенції.

Стаття 5 Обов'язки транслювальних Учасників

1. Кожний транслювальний Учасник гарантує, що всі програми, трансльова­ні телемовником, який підпадає під юрисдикцію цього Учасника, відповідають положенням цієї Конвенції.

2. Для цілей цієї Конвенції під телемовником, що підпадає під юрисдикцію Учасника, розуміється:

— телемовник, заснований на території транслювального Учасника, відпо­відно до частини 3 цієї статті;

— телемовник, діяльність якого регулює частина 4 цієї статті.

1. Для цілей цієї Конвенції телемовник вважається заснованим на території транслювального Учасника (в подальшому — Учасника) в наступних випадках:

a) головний офіс телемовника знаходиться на території цього Учасника і рішення щодо складання програм трансляції приймаються на території цього ж Учасника;

b) якщо головний офіс телемовника знаходиться на території одного Учас­ника, а рішення щодо складання програм трансляції приймаються на території іншого Учасника, то телемовник вважається заснованим на території того Уча­сника, в якому діє переважна частина працівників, пов'язаних з трансляцією телепрограм цього телемовника, якщо переважна частина працівників, пов'я­зана з трансляцією телепрограм цього телемовника, діє однаковою мірою на те­риторії обох Учасників, то телемовник вважається заснованим у тому Учасни­ку, на території якого знаходиться його головний офіс; якщо переважна части­на працівників, пов'язаних з трансляцією телепрограм цього телемовника, не діє в жодному з цих Учасників, то телемовник вважається заснованим у тому Учаснику, де була раніше здійснена трансляція відповідно до нормативних ак­тів цього Учасника, презумуючи продовження стійкого і ефективного зв'язку з економікою цього Учасника;

c) якщо головний офіс телемовника знаходиться на території Учасника, але рішення щодо складання програм мовлення приймаються в третій країні, або навпаки, то телемовник вважається заснованим на території цього Учасника, за умови, що переважна частина працівників, пов'язаних з трансляцією теле­програм цього мовника, діє на території цього Учасника;

d) якщо при застосуванні критеріїв частини 3 статті 2 Директиви 97/36 ЄЕС від 19 червня 1997 р. Європейського Парламенту і Ради (що замінила Директи­ву Ради 89/552/ЄЕС), пов'язаних з координацією певних положень, встановле­них у законі, регулятивних або адміністративних заходів стосовно телебачення в країнах-учасницях, телемовник був визнаний основним на території країни Європейського Співтовариства, то такий телемовник визнається основним на території цього Учасника і в значенні цієї Конвенції.

221

КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України_________________

4. Телемовник, до якого не можуть застосовуватися положення частини З, підпадає під юрисдикцію Учасника, так званого передавального Учасника в на­ступних випадках:

a) якщо він використовує частоту, надану Учасником;

b) якщо він навіть не використовуючи частоту, надавану Учасником, вико­ристовує супутникові засоби, належні Учаснику,

c) якщо він навіть не використовує ні частоту, надавану Учасником, ні су­путникові засоби, належні Учаснику, але використовує супутниковий ап-лінк, надаваний Учасником.

5. Якщо транслювальний Учасник не може бути визначений відповідно до частини 4 цієї статті, то Постійний Комітет повинен визначити його статус від­повідно до пункту (а) частини 1 статті 21 цієї Конвенції.

6. Положення цієї Конвенції не поширюються на телепрограми, призначені для виключного приймання в країнах, що не є сторонами цієї Конвенції, а та­кож на телепрограми, які не приймаються населенням в одному або кількох Учасниках.

Стаття 6 Надання інформації

1. Обов'язки телемовника повинні бути чітко і в достатньому обсязі визначе­ні в дозволі, що видається компетентним органом кожного Учасника, або в укладеному з ним договорі, або в іншому правовому акті.

2. Інформація про телемовника надається компетентним органом транслю-вального Учасника за вимогою. Така інформація повинна, як мінімум, включати ім'я або найменування, місце перебування і статус телемовника, ім'я юридич­ного представника, склад капіталу, характер, мету і порядок фінансування програм, які телемовник надає або має намір надати.

РОЗДІЛ II

Зміст програм

Стаття 7 Обов'язки телемовника

1. Всі елементи програм, їх надання і зміст повинні забезпечувати повагу до гідності людської особи та основних прав інших людей.

Зокрема, вони не повинні:

a) бути непристойними і, зокрема, містити порнографію;

b) надмірно виділяти насильство або розпалювати расову ненависть.

2. Всі програми, які можуть завдати шкоди фізичному, розумовому або мо­ральному розвитку дітей та підлітків, не повинні транслюватися в той період часу, коли вони можуть їх дивитися.

3. Телемовник повинен забезпечувати умови для того, щоб у новинах факти і події подавалися справедливо і заохочувалося вільне формування думок.

Стаття 8 Право на відповідь

1, Кожний транслювальний Учасник забезпечує можливість будь-якій фізич­ній або юридичній особі, незалежно від її громадянства або місця проживання,

222

РАДА ЄВРОПИ

здійснити право на відповідь або на пошук інших відповідних правових або ад­міністративних засобів захисту стосовно програм транслювальних або транс­льованих мовником або за допомогою технічних засобів, що знаходяться під йо­го юрисдикцією в розумінні статті 5. Зокрема, він забезпечує строки та інші за­соби для ефективного здійснення права на відповідь. Ефективне здійснення цього права, або інших відповідних правових або адміністративних засобів за­хисту, забезпечується як щодо строків, так і його можливостей.

2. З цією метою в процесі трансляції програми необхідно зазначати через пев­ні перерви за допомогою відповідних засобів найменування самої програми, або ведучого передачу телемовника.

Стаття 9 Доступ населення до інформації

Кожний Учасник повинен за необхідності вживати правові заходи (такі, як надання права короткого висвітлення подій), до яких існує підвищений громад­ський інтерес, з метою недопущення порушення права населення на інформа­цію телемовниками, що підпадають під юрисдикцію цих Учасників і володіють виключними правами на трансляцію і ретрансляцію цієї події, відповідно до по­ложень статті 3.

Стаття 9 а Доступ населення до подій найбільшої значимості

1. Кожний Учасник володіє правом вживати необхідні заходи для гаранту­вання того, щоб телемовник, який перебуває в межах його юрисдикції, не транслював на ексклюзивній основі події, визнані в цьому Учаснику як події найбільшої суспільної значимості, таким чином, що значна частина населення цього Учасника була б позбавлена можливості слідкувати за їх розвитком в прямому ефірі, або в запису по безкоштовних каналах. Якщо він використовує це право, зацікавлений Учасник може скласти список подій, які, на його думку, становлять найбільшу суспільну значимість.

2. Учасники повинні забезпечити за допомогою відповідних засобів, врахову­ючи при цьому принципи Європейської конвенції про захист прав і свобод лю­дини, а також державних конституцій, можливість використовувати свої екс­клюзивні права, придбані після введення в дію Протоколу про прийняття по­правок до Європейської конвенції про транскордонне телебачення, таким чином, що значна частина іншого Учасника позбавиться можливості перегляду Учасником для транслювання в режимі прямого ефіру цілком або частково, або визначених ним з об'єктивних причин до тих, що становлять громадський ін­терес, але призначених для показу в запису, повністю або частково, по безпла­тному телебаченню, як це зазначено в частині 1 цієї статті. Для цих цілей існу­ють наступні вимоги;

a) Учасник, що вживає заходи відповідно до частини 1 цієї статті, повинен скласти список подій, що мають або не мають національний характер і станов­лять собою громадський інтерес;

b) список повинен бути складений гласно, а розумні строки і без допущення різних тлумачень;

223

КНИГА 1. Нормативні акти І документи. Європейська Інтеграція України_________________

c) Учасник повинен визначити, чи слід демонструвати ці програми в прямо­му ефірі, цілком або частково, чи визначити, залежно від об'єктивних причин, необхідність повної або часткової трансляції цих подій у записах з метою задо­волення громадського інтересу;

d) заходи, включені Учасником до зазначеного списку, повинні мати пропор­ційний і детальний характер, з тим щоб надати можливість їх використання ін­шими Учасниками;

e) Учасник, який складає список таких подій, повинен надати його Постійно­му Комітету разом з повідомленням про вжиті заходи і строки, встановлені Постійним Комітетом;

f) заходи, вжиті Учасником, що складає списки, повинні відповідати вказів­кам Постійного Комітету, згаданим у частині 3 цієї статті, і Постійний Комітет повинний дати позитивний висновок відносно цих заходів.

Заходи, врегульовані цією частиною, повинні застосовуватися Постійним Комітетом у щорічному переліку, згаданому в частині 3 цієї статті, і лише сто­совно виключних прав, придбаних після введення в дію Протоколу про поправ­ки до цієї Конвенції.

3. Раз на рік Постійний Комітет повинен:

a) публікувати об'єднаний перелік включених до списку подій і відповідних заходів, запропонованих Учасниками згідно з пунктом (е) частини 2 цієї статті;

b) розробляти схвалювані більшістю в дві третини його членів вказівки на доповнення до тих правил, які згадані в пунктах від (а) до (е) частини 2 цієї статті, з метою уникнення невідповідності між виконанням положень цієї статті і відповідних правил ЄС.

Стаття 10 Культурні цілі

1. Кожний транслювальний Учасник забезпечує відповідними засобами, де це можливо, надання телемовниками європейським програмам більшої частини телевізійного часу, виключаючи час, що відводиться новинам, спортивним по­діям, іграм, рекламі, передачі телетексту і телеторгівлі. Така частка часу за­безпечується прогресивно на основі відповідних критеріїв з врахуванням ін­формаційних, освітніх, культурних і розважальних обов'язків телемовника пе­ред глядачами.

2. В разі розбіжностей між приймальним і транслювальним Учасником щодо застосування попередньої частини статті, на прохання одного з Учасників мож­на звернутися до Постійного Комітету з метою одержання його консультатив­ного висновку з цього питання. Такі розбіжності не розглядаються в арбітражі, передбаченому статтею 26.

3. Учасники зобов'язуються спільно шукати найбільш прийнятні засоби і процедури без дискримінації телемовників для підтримки розвитку виробницт­ва європейських програм, зокрема в країнах з низьким аудіовізуальним вироб­ничим потенціалом або з обмеженими мовними районами.

4. Учасники повинні гарантувати, що телемовники, які знаходяться в межах їх юрисдикції, будуть транслювати кінотвори тільки в строки, застережені з правоволодільцями.

224

РАДА ЄВРОПИ

Стаття 10 а Плюралізм засобів масової інформації

Учасники на підставі співробітництва і взаємодопомоги, що в основі цієї Кон­венції, повинні всіма можливими засобами виключати можливість порушення плюралізму засобів масової інформації стосовно програмних послуг трансльо­ваних або ретрансльованих телемовником або іншою фізичною чи юридичною особою, що підпадають під юрисдикцію цього Учасника відповідно до статті 3.

РОЗДІЛ III

Реклама і телеторгівля

Стаття 11 Загальні норми

1. Всі рекламні і телеторговельні оголошення повинні бути добросовісними і чесними.

2. Реклама і телеторгівля не повинні вводити в оману і не повинні завдавати шкоди інтересам споживачів.

3. Адресована дітям або використовуючи дітей реклама і телеторгівля не по­винні завдавати шкоди їхнім інтересам і повинні враховувати їх особливу сприйнятливість.

4. Телеторгівля не повинна закликати неповнолітніх здійснювати угоди щодо купівлі або оренди товарів і послуг.

5. Рекламодавець не має права редагувати зміст програм або впливати на нього.

Стаття 12 Тривалість реклами і телеторгівлі

1. Частка всіх видів телеторгівлі і реклами, за винятком телеторговельних вставок, врегульованих частиною 3 цієї статті, не повинна перевищувати 20 відсотків часу щоденних передач. Обсяг реклами не повинен перевищувати 15 відсотків часу щоденних передач.

2. Частка реклами і телеторгівлі протягом однієї години передач не повинна перевищувати 20 відсотків.

3. Вставки, відведені для телеторговельних оголошень, на каналах, що не є виключно телеторговельними, повинні безперервно тривати протягом як міні­мум 15 хвилин. Максимальна кількість таких вставок протягом одного дня не повинна перевищувати восьми. Вони повинні бути пізнавані як такі за допомо­гою зору і слуху.

4. Для цілей цієї статті не є рекламою:

— оголошення самого телемовника про власні програми та їх похідні;

— оголошення, зроблені в громадських інтересах і благодійними організа­ціями, що передаються безкоштовно.

Стаття 13 Форма і презентація реклами і телеторгівлі

1. Реклама і телеторгівля повинні бути чітко відрізнювані і виділятися з ряду інших програм за допомогою зору або слуху. В принципі, вони повинні транс­люватися блоками.

151-319

225

КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України_________________

2. Не допускається реклама і телеторгівля, що впливають на підсвідомість людини.

3. Не допускається схована реклама і телеторгівля, зокрема, презентація то­варів або послуг у програмах, якщо це робиться з рекламною метою.

4. В рекламі і телеторгівлі не можна подавати візуальний образ або голос осіб, які регулярно ведуть програми новин і поточних подій.

Стаття 14 Розміщення реклами і телеторгівлі

1. Реклама і телеторгівля розміщуються в перервах між програмами. При ви­конанні умов, зазначених у частинах 2—5 цієї статті, рекламу і телеторгівлю можна також вміщувати в ході передачі програм таким чином, щоб не завдавати шкоди цілісності і значимості програм і прав їх володільців.

2. У програмах, що складаються з автономних частин, або в спортивних про­грамах і в аналогічно побудованих показах подій і постановках, реклама і теле­торгівля вміщується тільки у проміжках між частинами і в перервах.

3. Трансляція аудіовізуальних творів, таких як художні кінофільми і теле­фільми (за винятком серій, серіалів, розважальних програм і документальних фільмів), за умови їх тривалості понад 45 хвилин, може перериватися один раз після кожного періоду тривалістю сорок п'ять хвилин. Допускається подальше переривання, якщо їх тривалість перевищує не менше 20 хвилин два або біль­ше повні сорокап'ятихвилинні періоди.

4. В разі переривання для реклами або телеторгівлі програм, які не підпада­ють під дію частини 2, між кожною послідовною рекламною паузою повинно бу­ти не менше 20 хвилин.

5. Рекламу і телеторгівлю не можна включати у будь-які передачі релігійних служб. Програми новин і поточних подій, документальні фільми, релігійні й ди­тячі програми тривалістю менше тридцяти хвилин не повинні перериватися для реклами або телеторгівлі. Якщо їх тривалість становить тридцять і більше хвилин, то на них розповсюджуються положення попередніх пунктів.

Стаття 15 Реклама певних товарів і телеторгівля ними

Не допускається реклама і телеторгівля тютюновими виробами. Реклама і телеторгівля алкогольними напоями всіх типів повинна відповіда­ти наступним правилам:

a) вона не повинна адресуватися безпосередньо неповнолітнім, і особи, які беруть участь у рекламі або телеторгівлі алкогольними напоями, не повинні ви­глядати неповнолітніми;

b) в ній не можна пов'язувати вживання алкоголю з фізичною роботою або водінням автомобіля;

c) в ній не можна стверджувати, що алкоголь має лікувальні властивості або що він є стимулюючим або заспокійливим засобом, або засобом вирішення осо­бистих проблем;

d) в ній не можна заохочувати надмірне вживання алкоголю або подавати утриманість або помірність у негативному світлі;

e) в ній не можна приділяти особливу увагу вмісту алкоголю в напоях.

226

РАДА ЄВРОПИ

3. Не дозволяється реклама ліків і способів лікування, які в транслюючій Державі-учасниці можна одержати тільки за рецептом лікаря.

4. Реклама всіх видів ліків і способів лікування повинна чітко виділятися як така, бути чесною, правдивою і підлягати перевірці та дотримувати вимог про захист людини від завданої шкоди.

5. Не допускається телеторгівля стосовно ліків і способів лікування.

Стаття 16 Реклама і телеторгівля, спрямовані спеціально на одного Учасника

1. Для того, щоб не допустити порушення конкуренції і загрози телевізійної системи Учасника, реклама і телеторгівля, спеціально і з певною частотою ад­ресовані глядацькій аудиторії одного Учасника, який не є транслюючим Учас­ником, повинні відповідати правилам телевізійної реклами і телеторгівлі цього Учасника.

2. Положення попереднього пункту не застосовуються в разі, якщо:

a) такі правила проводять дискримінацію між рекламою і телеторгівлею, трансльованими безпосередньо організаціями, що знаходяться під юрисдик­цією цього Учасника, або за допомогою технічних засобів, що знаходяться під аналогічною юрисдикцією, з одного боку, і рекламою та телеторгівлею, транс­льованими організаціями, що знаходяться під юрисдикцією цього Учасника, або за допомогою технічних засобів, що перебувають під аналогічною юрисдик­цією, — з іншого; або якщо

b) зазначені Учасники уклали в цій галузі двосторонні або багатосторонні угоди.

РОЗДІЛ IV

Спонсорство

Стаття 17 Загальні правила

1. Якщо програма або серія програм спонсорується повністю або частково, це повинно бути чітко зазначено в титрах на початку і/або в кінці програми.

2. Ні за яких обставин спонсор не має права впливати на зміст і час передачі своєї програми таким чином, щоб це зачіпало відповідальність і редакторську незалежність телемовника стосовно таких програм.

3. Спонсоровані програми не повинні заохочувати продаж, купівлю або орен­ду товарів чи послуг спонсора або третьої особи, особливо шляхом спеціальних нагадувань про ці товари або послуги, що сприяють їх реалізації, в таких про­грамах.

Стаття 18 Заборонене спонсорство

1. Спонсорами програми не можуть бути фізичні або юридичні особи, голов­ним предметом діяльності яких є виготовлення або продаж товарів, або надання послуг, реклама яких заборонена на підставі статті 15.

2. Компанії, основною діяльністю яких серед іншого є виробництво або про­даж ліків і надання медичних послуг, можуть бути спонсорами, сприяючи про­суванню свого найменування або образу, за винятком будь-якого посилання на

«•1-319

227

КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України_________________

ліки або конкретні медичні послуги, надані в транслюючому Учаснику тільки за приписом лікаря.

3. Не допускається спонсорство програм новин і поточних подій.

РОЗДІЛ IV а

Програми, призначені виключно для самореклами або телеторгівлі

Стаття 18 а Програми, призначені виключно для телеторгівлі

1. Положення цієї Конвенції повинні застосовуватися з необхідними поправ­ками до програм, призначених виключно для телеторгівлі.

2. Решта форм реклами в межах таких програм встановлюються відповідно до положень частини 1 статті 12. Частина 2 статті 12 не застосовується.

РОЗДІЛ V

Взаємодопомога

Стаття 19 Співробітництво між Учасниками

1. Учасники зобов'язуються надавати один одному допомогу з метою здійс­нення цієї Конвенції.

2. Для цього:

a) кожна Договірна Держава призначає один або кілька органів, наймену­вання і адресу кожного з яких вона повідомляє Генеральному секретарю Ради Європи під час депонування своєї ратифікаційної грамоти або документа про прийняття, схвалення або приєднання;

b) кожна Договірна Держава, яка призначила більше одного органу, визна­чає в своєму повідомленні на підставі підпункту (а) компетенцію кожного орга-

ну-

3. Призначений Учасником орган повинен:

a) надавати інформацію, передбачену в пункті 2 статті 6 цієї Конвенції;

b) надавати інформацію за вимогою призначених іншими Учасниками орга­нів про своє внутрідержавне законодавство і практику у сфері регулювання цієї Конвенції;

c) співробітничати з призначеними іншими Учасниками органами, коли це необхідно і, зокрема, коли це підвищує ефективність заходів, вживаних для здійснення цієї Конвенції;

d) розглядати будь-які утруднення, що виникають при застосуванні цієї Конвенції, доведені до його відома органом, призначеним Учасником.

РОЗДІЛ VI

Постійний Комітет

Стаття 20 Постійний Комітет

1. Для цілей цієї Конвенції створюється Постійний Комітет.

228

РАДА ЄВРОПИ

2. Кожний Учасник може бути представлений в Постійному Комітеті одним або більше делегатами. Кожна делегація має один голос. У сфері своєї компе­тенції Європейське Співтовариство здійснює своє право голосу кількістю голо­сів, що дорівнює кількості своїх Держав-членів, які є Учасниками цієї Конвен­ції; Європейське Співтовариство не голосує в тих випадках, коли відповідні Держави-члени Співтовариства здійснюють своє право голосу, і навпаки.

3. Будь-яка Держава, згадана в пункті 1 статті 29, що не є учасницею цієї Конвенції, може бути представлена в Постійному Комітеті спостерігачем.

4. При здійснені своїх функцій Постійний Комітет може запитувати думку експертів. За своєю власною ініціативою або за вимогою зацікавленого органу він може пропонувати будь-якій міжнародній або неурядовій організації, що володіє технічною кваліфікацією в сфері регулювання цієї Конвенції, бути пред­ставленою своїм спостерігачем на одному або на частині одного з його засідань.

5. Засідання Постійного Комітету скликаються Генеральним секретарем Ра­ди Європи. Його перше засідання проводиться протягом шести місяців після дати введення Конвенції в дію. В подальшому він збирається на засідання за вимогою однієї третини Учасників або Комітету міністрів Ради Європи, або за ініціативою Генерального секретаря Ради Європи відповідно до положень пунк­ту 2 статті 23, або за вимогою одного чи більше Учасників відповідно до поло­жень пункту (с) частини 1 статті 21 і частини 2 статті 25.

6. Кворум для проведення засідання Постійного Комітету утворює більшість Учасників.

7. З врахуванням положень пункту (Ь) статті 9 а, і частини 3 статті 23 рішен­ня Постійного Комітету приймається більшістю в дві третини голосів присутніх членів Комітету.

8. Постійний Комітет приймає свій власний Реґламент з врахуванням поло­жень цієї Конвенції.

Стаття 21 Функції Постійного Комітету

1. Постійний Комітет відповідає за застосування цієї Конвенції. Він може;

a) давати рекомендації Учасникам про застосування Конвенції;

b) пропонувати внесення змін до Конвенції і розглядати запропоновані зміни відповідно до положень статті 23;

c) на прохання одного або більше учасників розглядати питання, що стосу­ються тлумачення Конвенції;

d) робити все можливе для забезпечення дружнього вирішення розбіжнос­тей, переданих йому відповідно до положень статті 25.

e) давати рекомендації Комітету міністрів стосовно Держав, не згаданих у частині 1 статті 29, яким пропонується приєднатися до цієї Конвенції;

f) висловлювати думку відносно зловживання правами, відповідно до поло­жень пункту (с) частини 2 статті 24 (а).

2. Крім того, Постійний Комітет повинен:

a) складати вказівки відповідно до пункту (Ь) частини 3 статті 9 а задля уник­нення розбіжностей між виконанням положень цієї Конвенції стосовно доступу населення до подій найбільшої суспільної значимості і відповідних положень ЄС;

b) подавати думку з приводу заходів, вжитих Учасниками, які склали список подій, що мають найбільше суспільне значення відповідно до частини 2 статті 9 а;

229

КНИГА 1. Нормативні акти І документи. Європейська Інтеграція України_________________

с) публікувати раз на рік об'єднаний перелік таких подій і заходів щодо їх забезпечення, визначених Учасниками відповідно до частини 2 статті 9 а.

Стаття 22 Доповіді Постійного Комітету

Після кожного засідання Постійний Комітет надає Учасникам і Комітету міністрів Ради Європи доповідь про проведені дискусії і прийняті рішення.

РОЗДІЛ VII

Поправки

Стаття 23 Поправки

1. Будь-який Учасник може пропонувати внесення поправок до цієї Конвенції.

2. Про будь-яку пропозицію про внесення поправок робиться повідомлення Генеральному секретарю Ради Європи, який повідомляє про нього Державам-членам Ради Європи, іншим Державам-членам Європейської культурної кон­венції, Європейському Співтовариству і будь-якій Державі — не члену Ради Єв­ропи, яка приєдналася до неї відповідно до положень статті ЗО. Генеральний сек­ретар Ради Європи скликає засідання Постійного Комітету не раніше ніж за два місяці після повідомлення про таку пропозицію.

3. Постійний Комітет розглядає будь-які запропоновані поправки і подає текст, прийнятий більшістю у три чверті членів Постійного Комітету, на за­твердження Комітету міністрів. Після його затвердження текст надається Уча­сникам для прийняття.

4. Будь-які внесеш поправки набувають сили на тридцятий день після того, як всі Учасники повідомлять Генеральному секретарю про своє прийняття по­правок.

5. Однак Комітет міністрів може, після консультацій з Постійним Комітетом, вирішити, що поправки повинні вступити в силу після закінчення 2 років від дня їх відкриття до прийняття, якщо Учасник не повідомив Генеральному сек­ретарю Ради Європи про свої заперечення стосовно їх введення в силу. Якщо таке повідомлення підтверджується, поправки набувають сили першого дня місяця після одержання формальної згоди Учасника на їх прийняття.

6. Якщо поправка була схвалена Комітетом міністрів, але ще не вступила в силу відповідно до частин 4 і 5 цієї статті, держава або ЄС не можуть висловлю­вати свою згоду бути пов'язаними рамками Конвенції, не підтверджуючи в той же час поправки.

РОЗДІЛ VIII

Заяви про порушення Конвенці'ї

Стаття 24 Заяви про порушення Конвенції

1. В разі, якщо Учасник виявить порушення цієї Конвенції, він повідомляє про це порушення транслюючому Учаснику, і обидва Учасники намагаються вирішити цю проблему на підставі положень статей 19, 25 і 26.

2. Якщо заявлене порушення має очевидний і серйозний характер, призво­дить до виникнення важливих державних проблем і зачіпає положення части-

230

РАДА ЄВРОПИ

ни 1 або 2 статті 7, статті 12, перше речення частини 1 статті 13, статті 14 або частини 1 чи 3 статті 15, і якщо порушення продовжується протягом двох тиж­нів після такого сповіщення, то приймальний Учасник має право тимчасово призупинити ретрансляцію програми, що порушує Конвенцію.

3. У всіх інших випадках заявлених порушень, за винятком передбачених у частині 4, приймальний Учасник має право тимчасово призупинити ретрансля­цію програми, що порушує Конвенцію, через вісім місяців після сповіщення про те, якщо заявлене порушення продовжується.

4. Тимчасове призупинення ретрансляції не допускається в разі заяви про порушення частини 3, 8, 9 або 10 статті 17.

Стаття 24 а Заяви про зловживання правами, врегульованими цією Конвенцією

1. Якщо програма телемовника повністю або головним чином створена на те­риторії Учасника, юрисдикція якого не поширюється на телемовника («прий­мальний Учасник»), а телемовник порушує норми цієї Конвенції, причому це порушення підпадає під юрисдикцію цього Учасника, то в цьому разі наявний факт зловживання правом.

2. В разі, якщо це зловживання передбачається Учасником, то застосовуєть­ся наступна процедура:

а) зачеплені Учасники повинні намагатися дійти до взаємної згоди щодо вре­гулювання;

б) якщо вони не зможуть його досягнути протягом трьох місяців, переда­вальний Учасник повинен надіслати матеріали спору Постійному Комітету;

в) розглянувши точку зору зачеплених Учасників, Постійний Комітет пови­нен протягом шести місяців після одержання матеріалів спору висловити дум­ку з приводу факта зловживання правом і повідомити про це зачепленим Учас­никам.

3. Якщо Постійний Комітет вирішив, що зловживання правом мало місце, то Учасник, під чию юрисдикцію підпадає телемовник, повинен вжити всіх за­ходів щодо припинення цього зловживання і після виконання проінформувати про це Постійний Комітет.

4. Якщо Учаснику, під чию юрисдикцію телемовник презюмується підпада­ючим, не вдалося провести в життя заходи, зазначені в частиш 3 цієї статті протягом шести місяців, то зацікавлені Учасники можуть розпочати арбітраж­ний процес відповідно до частини 2 статті 26 і положень Додатку.

5. Приймальний учасник не повинен вживати ніяких заходів проти такого телемовника до закінчення арбітражного розгляду.

6. Будь-які заходи, запропоновані або вживані відповідно до положень цієї статті, повинні відповідати статті 10 Конвенції про захист прав і свобод людини.

РОЗДІЛ IX

Вирішення спорів

Стаття 25 Примирення

1. В разі розбіжностей щодо застосування цієї Конвенції зацікавлені сторони повинні прагнути до їх дружнього вирішення.

231

КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України

2. Якщо нема заперечень у жодної із сторін, Постійний Комітет може розг­лянути це питання, надавши себе в розпорядження зацікавлених сторін з ме­тою досягнення швидкого задовільного рішення і, в разі необхідності, скласти стосовно нього консультативний висновок.

3. Кожна із зацікавлених сторін зобов'язується надати безвідкладно Постій­ному Комітету всю необхідну інформацію і засоби обслуговування для виконан­ня його функцій на підставі попереднього пункту.

Стаття 26 Арбітраж

1. Якщо зацікавлені сторони не в змозі вирішити спір відповідно до поло­жень статті 25, то за загальною згодою вони можуть передати його до арбітра­жу, порядок роботи якого передбачається в Додатку до цієї Конвенції. За від­сутності такої згоди спір може бути переданий до арбітражу за вимогою однієї з сторін протягом шести місяців після першої вимоги розпочати процедуру примирення.

2. Будь-який учасник може в будь-який час заявити, що він визнає обов'яз­ковим розгляд спору і без спеціальної угоди з будь-яким іншим Учасником про прийняття на себе такого ж зобов'язання звернення до арбітражу, передбачене додатком до цієї Конвенції.

РОЗДІЛ X

Інші міжнародні угоди і внутрідержавне законодавство Учасників

Стаття 27 Інші міжнародні угоди і домовленості

1. Учасники, що є членами Європейського Співтовариства, в своїх взаємовід­носинах застосовують правові норми Співтовариства і тому дотримуються пра­вил цієї Конвенції тільки в тому разі, коли відсутня правова норма Співробіт­ництва, що регулює це питання.

2. Ця Конвенція жодним чином не перешкоджає Учасникам укладати між­народні угоди, що доповнюють або розвивають її положення, або розширюють сферу її застосування.

3. В разі двосторонніх угод ця Конвенція не змінює прав і обов'язків Учасни­ків, які випливають з таких угод і які не зачіпають здійснення іншими учасни­ками їх прав або виконання їх обов'язків за цією Конвенцією.

Стаття 28

Співвідношення між Конвенцією і внутрішнім законодавством Учасників

Ця Конвекція жодним чином не перешкоджає Учасникам застосовувати більш суворі або більш деталізовані правила, ніж передбачені в цій Конвенції для регулювання програм, які транслюються безпосередньо організаціями, що знаходяться під юрисдикцією Учасника Конвенції, або з використанням технічних засобів, що знаходяться під аналогічною юрисдикцією відповідно до статті 5.

232

РАДА ЄВРОПИ

,

РОЗДІЛ XI

Заключні положення

Стаття 29 Підписання і введення в дію Конвенції

1. Ця Конвенція відкрита для підписання Державами-членами Ради Європи, іншими Державами-учасницями Європейської культурної конвенції і Європей­ського Співтовариства. Вона підлягає ратифікації, прийняттю або схваленню. Ратифікаційні грамоти і документи про прийняття або схвалення депонуються в Генерального секретаря Ради Європи.

2. Ця Конвенція вступає в силу першого дня наступного місяця по закінченні тримісячного строку після дати, до якої сім Держав, з яких не менше п'яти Держав є членами Ради Європи, визнали обов'язковість для них Конвенції від­повідно до положень попередньої частини.

3. Під час підписання або більш пізньої дати до введення цієї Конвенції в дію стосовно цієї Держави вона може заявити про тимчасове застосування Конвен­ції.

4. Стосовно будь-якої згаданої в частині 1 Держави або Європейського Спів­товариства, які згодом висловлюють свою згоду на обов'язковість для них цієї Конвенції, вона набуває чинності першого дня наступного місяця по закінченні тримісячного строку після дати депонування ратифікаційної грамоти або доку­мента про приєднання або затвердження.

Стаття ЗО Приєднання до Конвенції Держав — не членів Ради Європи

1. Після введення в дію цієї Конвенції Комітет міністрів Ради Європи, після консультації з Договірними Державами, може запропонувати будь-якій іншій Державі приєднатися до Конвенції шляхом рішення, яке приймається більшіс­тю голосів, передбачених статтею 20 Статуту Ради Європи, і всіма голосами представників Договірних Держав, правочинних засідати в Комітеті.

2. Стосовно будь-якої Держави, що приєдналася, ця Конвенція вступає в си­лу першого дня наступного місяця, по закінченні тримісячного строку після да­ти депонування документа про приєднання у Генерального секретаря Ради Єв­ропи.

Стаття 31 Територіальне застосування Конвенції

1. Під час підписання або депонування своєї ратифікаційної грамоти або доку­мента про прийняття, схвалення чи приєднання будь-яка держава може визна­чити територію або території, до яких застосовується ця Конвенція.

2. Будь-яка Держава може пізніше шляхом декларації, адресованої Гене­ральному секретарю Ради Європи, розповсюдити застосування Конвенції на будь-яку іншу зазначену в декларації територію. Стосовно такої території Кон­венція вступає в силу першого дня наступного місяця по закінченні тримісяч­ного строку після дати одержання такої декларації Генеральним секретарем.

3. Будь-яка зроблена на основі двох попередніх пунктів декларація може бу­ти відкликана стосовно будь-якої зазначеної в ній території шляхом повідом-

233

КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України

лення на адресу Генерального секретаря. Відзив вступає в силу першого дня наступного місяця по закінченні шестимісячного строку після дати одержання Генеральним секретарем такого повідомлення.

Стаття 32 Застереження

1. Під час підписання або депонування своєї ратифікаційної грамоти або до­кумента про прийняття, схвалення або приєднання будь-яка Держава може за­явити, що вона застерігає за собою право відповідно до правил, передбачених частиною 2 статті 15 цієї Конвенції, обмежувати на своїй території ретрансля­цію програм, що містять рекламу алкогольних напоїв, але тільки в тій мірі, в якій вона не відповідає її внутрішньому законодавству. Інші застереження не допускаються.

2. Застереження, сформульоване відповідно до попереднього пункту, не мо­же бути предметом заперечення.

3. Будь-яка Договірна Держава, що зробила застереження на підставі части­ни 1, може повністю або частково зняти його шляхом повідомлення на адресу Ге­нерального секретаря Ради Європи. Зняття застереження вступає в силу від да­ти одержання такого повідомлення Генеральним секретарем.

4. Учасник, що зробив застереження на підставі частини 1 цієї статті, не мо­же вимагати застосування цього положення будь-яким іншим Учасником. Од­нак, це можливо, якщо його застереження має приватний або умовний харак­тер, і тільки в тій частині, в якій воно була ним самим прийнято.

Стаття 33 Денонсація

1. Будь-який учасник може в будь-який час денонсувати цю Конвенцію шляхом повідомлення, адресованого Генеральному секретарю.

2. Така денонсація вступає в силу першого дня наступного місяця по закін­ченні шестимісячного строку після дати одержання повідомлення Генеральним секретарем.

Стаття 34 Повідомлення

Генеральний секретар Ради Європи повідомляє Держави-члени Ради Євро­пи, інші Держави-члени Європейської культурної конвенції і будь-яку Держа­ву, яка приєдналася до Конвенції, про:

a) будь-яке підписання Конвенції;

b) депонування будь-якої ратифікаційної грамоти або документа про при­йняття, схвалення або приєднання;

c) будь-яку дату введення цієї Конвенції в дію відповідно до положень ста­тей 29, ЗО, 31;

d) будь-яку доповідь, складену відповідно до положень статті 22;

e) будь-який інший акт, декларацію, повідомлення або сповіщення стосовно цієї Конвенції.

На засвідчення чого, нижчепідписані, належно уповноважені на це, підписа­ли цю Конвенцію.

234

РАДА ЄВРОПИ

Вчинено в місті Страсбурзі, 5 травня 1989 року, англійською і французькою мовами, при цьому обидва тексти є автентичними, в одному примірнику, який повинен зберігатися в архіві Ради Європи. Генеральний секретар Ради Європи пересилає завірені копії кожній Державі-члену Ради Європи, іншим Держа-вам-учасницям Європейської культурної конвенції, Європейського Співтовари­ства і будь-якій іншій Державі, якій було запропоновано приєднатися до цієї Конвенції.

ДОДАТОК

Арбітраж

1. Про вимогу звернення до арбітражу необхідно давати повідомлення Гене­ральному секретарю Ради Європи. В ньому зазначаються найменування іншої сторони спору і предмет спору. Генеральний секретар пересилає одержану та­ким чином інформацію всім Учасникам цієї Конвенції.

2. В разі спору між двома Учасниками, один з яких є Державою-членом Євро­пейського Співтовариства, оскільки остання сама є Учасником, вимога про звер­нення до арбітражу повинна бути адресована як Державі-члену Співтовариства, так і Співтовариству, які спільно повідомляють Генерального секретаря протя­гом одного місяця після одержання такої вимоги про те, хто стане стороною спо­ру — Держава-член Співтовариства, або спільно Держава-член Співтовариства і Співтовариство. За відсутності такого повідомлення протягом вищезазначеного строку Держава-член Співтовариства і Співтовариство вважаються однією сто­роною спору з метою застосування положень, які регулюють формування скла­ду арбітражу і порядок арбітражного розгляду. В разі, якщо Держава-член Спів­товариства і Співтовариство спільно оголосять себе стороною спору, застосовую­ться ті ж правила. У випадках, передбачених цієї частиною, встановлений частиною 4 строк тривалістю один місяць продовжується в подальшому до двох місяців.

3. До складу арбітражного суду входять три арбітри: по одному від кожної із сторін; призначені таким чином два арбітри вибирають за спільною згодою тре­тього арбітра, який стає головою арбітражного суду. Він не повинен бути грома­дянином жодної із сторін спору і мати постійне місце проживання на території будь-якої із сторін і працювати за наймом для будь-якої з них і не повинен ма­ти ніякого відношення ні в якій якості до цієї справи.

4. Якщо одна із сторін не призначає арбітра протягом одного місяця після по­відомлення про таку вимогу Генерального секретаря Ради Європи, він призна­чається за вимогою іншої сторони Головою Європейського Суду з прав людини протягом наступного строку тривалістю один місяць. Якщо Голова Суду не мо­же цього зробити або є громадянином однієї із сторін спору, то таке призначен­ня здійснюється Віце-головою Суду або старшим за віком суддею — членом Суду, який перебуває на місці і не є громадянином однієї із сторін спору. Якщо протягом одного місяця після призначення другого арбітра голова арбітражного суду не буде призначений, то застосовується та ж процедура.

5. Положення частин 3 і 4, залежно від випадку, застосовуються з метою за­повнення будь-якої вакансії.

6. Дві або більше сторони, які за загальною згодою встановлюють свій спіль­ний інтерес, призначають арбітра спільно.

235

КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України_________________

7. Сторони спору і Постійний Комітет забезпечують арбітражний суд всіма засобами обслуговування, необхідними для ефективного проведення арбітраж­ного розгляду.

8. Арбітражний суд приймає свій власний Реґламент. Рішення приймаються більшістю голосів членів суду. Арбітражне рішення є остаточним і обов'язко­вим для обох сторін.

9. Рішення арбітражного суду передається Генеральному секретарю Ради Європи, який надсилає його всім Учасникам цієї Конвенції.

10. Кожна із сторін спору сплачує витрати призначеного нею арбітра; сторо­ни сплачують в рівних частках витрати іншого арбітра, а також всі витрати на проведення арбітражу.

236

РАДА ЄВРОПИ

РЕКОМЕНДАЦІЯ № К (88)2 РАДИ ЄВРОПИ

ПРО ЗАСОБИ БОРОТЬБИ З ПІРАТСТВОМ

У СФЕРІ АВТОРСЬКОГО ПРАВА І СУМІЖНИХ ПРАВ

Схвалена на засіданні

Комітету міністрів Ради Європи