1. Правовий захист авторських і суміжних прав

Загальна декларація прав людини (ч. 2 ст. 27), прийнята на III сесії Гене­ральної асамблеї ООН 10 грудня 1948 року, стверджує, що «кожна людина має право на захист її моральних і матеріальних інтересів, що є результатом нау­кових, літературних або художніх творів, автором яких є вона». Ця міжнарод­но-правова норма захисту моральних і матеріальних інтересів авторів творів наукової, літературної і художньої творчості реалізується в ряді норм націо­нального законодавства.

Конституцією Російської Федерації (ч. 1 ст. 44) «кожному гарантується сво­бода літературної, наукової, технічної та інших видів творчості, викладання. Інтелектуальна власність охороняється законом».

Цивільним кодексом Російської Федерації (далі — ЦК РФ) визнається ви­ключне право громадянина або юридичної особи на результати інтелектуальної діяльності і прирівнені до них засоби індивідуалізації (фірмове найменування, товарний знак, знак обслуговування тощо). Відповідно до ст. 138 ЦК РФ «використання результатів інтелектуальної діяльності і засобів індивідуаліза­ції, які є об'єктом виключних прав, може здійснюватися третіми особами тільки за згодою правоволодільця».

Статею 48 Закону Російської Федерації «Про авторське право і суміжні пра- ї ва» (далі — Закон про авторські і суміжні права) передбачено, що за порушен­ня авторських і суміжних прав настає цивільна, адміністративна і кримінальна) відповідальність відповідно до законодавства Російської Федерації.

Статею 49 Закону про авторські і суміжні права (п. 3) забезпечується мож-| ливість використання цивільно-правових засобів захисту правоволодільців.! Встановивши факт порушення своїх моральних або матеріальних інтересів, ав-| тор або правоволоділець, відповідно до положень цивільно-процесуального аб арбітражно-процесуального кодексів, можуть звернутися за захистом до суд загальної юрисдикції або арбітражного суду. Практично в більшості подібні по зови подаються компаніями, що володіють авторськими або суміжними права-! ми на аудіовізуальні твори.

В позовній заяві викладаються докази, що підтверджують позовні вимог. Для одержання доказів, якими можуть бути письмові і речові матеріали пр реалізацію відповідачем контрафактних примірників творів, різні реклал

292

ПРОГРАМА ТАСІС «ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ»

пропозиції, договори і довідки, позивачеві необхідно провести певну і часом до­сить кваліфіковану роботу, щоб зібрані ним докази були згодом прийняті судом. Світова і вітчизняна практика судового захисту авторських прав свідчить, що цивільні судові процеси розвиваються надто повільно, щоб стати на ринку надійним стримуючим засобом. Крім того, позивач, як правило, позбавлений можливості встановити джерела надходження контрафактних примірників йо­го творів в обіг, справжні масштаби завданої йому шкоди, вжити заходи для розшуку і накладення арешту на контрафактну продукцію, матеріали і облад­нання для її виготовлення.

В разі звернення автора або правоволодільця до органів внутрішніх справ за захистом своїх матеріальних інтересів, яким завдано шкоди від незаконного використання авторських або суміжних прав, співробітники міліції проводять відповідну перевірку. При цьому рішення, прийняті в адміністративному або кримінально-процесуальному порядку за матеріалами органів внутрішніх справ, можуть бути використані згодом як докази вини відповідача в судовому або ар­бітражному процесі.

Слід відзначити, що передбачені кримінальним і адміністративним законо­давством штрафні санкції за порушення авторських і суміжних прав незначні, але сам факт визнання вини порушника в кримінальному або адміністративно­му порядку дає можливість правоволодільцю вимагати, відповідно до п. 1 ст. 49 Закону про авторські і суміжні права, відшкодування збитків, включаючи упу­щену вигоду, стягнення доходу, одержаного порушником, виплати компенсації в сумі від 10 до 50 000 мінімальних розмірів оплати праці (МРОП), яка визнача­ється судом або арбітражним судом, замість відшкодування збитків і стягнення доходу.

У ст. 46 Кримінального кодексу Російської Федерації (далі КК РФ) передба­чені різні міри кримінальної відповідальності «піратів», які завдали своїми дія­ми великої шкоди правоволодільцям. Зусилля оперативних підрозділів кри­мінальної міліції спрямовані на виявлення і припинення діяльності злочинних груп «піратів», які створили підпільні виробництва контрафактної продукції та контрафактні канали її постачання на внутрішній ринок, контролюють мережі оптової торгівлі.

Митні органи Російської Федерації, відповідно до Митного кодексу (далі МК РФ) і Положення про Державний митний комітет Російської Федерації, при ви­явленні в процесі митного контролю і оформлення товарів і транспортних засо­бів порушень законодавства з інтелектуальної власності діють у порядку, перед-, баченому ст. 304 МК РФ, Листом ДМК Росії від 28.10.97 р. № 01-15/20508 «Про І заходи щодо захисту прав на інтелектуальну власність», методичними реко-ї мендаціями «Про заходи по забезпеченню збереження об'єктів інтелектуальної І власності», затвердженими МВС, ДМК, ДАК і ФСНП Росії. і Відповідно до ст. 10 Закону РРФСР «Про конкуренцію і обмеження монопо-I льної діяльності на товарних ринках» не допускається недобросовісна конкурен-§ ція, в тому числі продаж товарів з незаконним використанням результатів ін-I телектуальної діяльності і прирівнених до них засобів індивідуалізації продук-т ції і виробника. Комісія ДАК Росії з розгляду справ про адміністративні право-Ьпорушення, встановивши факт порушення антимонопольного законодавства, ВУІає право винести розпорядження про припинення порушення. За невиконан-

^R) _ _п___l_____

1 293

КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європайеька інтеграція України_________________

ня розпорядження федерального антимонопольного органу посадові особи ор­гану влади, управління або господарського суб'єкта можуть бути притягнені до адміністративної відповідальності за ст. 157-2 Кодексу РРФСР про адміністра­тивні правопорушення (далі — КпАП РРФСР).

Нарешті, ст. 150-4 КпАП РРФСР встановлені міри адміністративної відпо­відальності правопорушників за продаж, здавання в прокат та інше незаконне використання контрафактних примірників творів, які накладаються судами за матеріалами органів дізнання.

Крім того, відповідно до ст. 50 Закону про авторські і суміжні права за наяв­ності достатніх даних про порушення авторських або суміжних прав органи дізнання зобов'язані вжити заходів для розшуку і накладення арешту (за по­рушеною кримінальною справою) на примірники творів або фонограм, стосовно яких передбачається, ЩО вони є контрафактними, а також на матеріали і обла­днання, призначені для їх виготовлення, включаючи в необхідних випадках за­ходи по їх вилученню і передачі на відповідальне збереження.