1. Загальні положення

36. Оборона має на меті відбити наступ переважаю­чих сил противника, завдати йому максимальних втрат, утримати важливі райони (об'єкти) місцевості і тим самим створити сприятливі умови для переходу в наступ.

Оборона може підготовлятися завчасно або організо­вуватися в ході бою, в умовах відсутності зіткнення з противником або безпосереднього зіткнення з ним.

37. Оборона повинна бути стійкою і активною, здат­ною протистояти ударам всіх видів зброї, атаці пере­важаючих груп танків і піхоти противника, діям його повітряних десантів, аеромобільних та диверсійно-розві­дувальних груп.

Стійкість та активність оборони досягаються: ви­тримкою, стійкістю та завзяттям підрозділів, що оборо­няються при відбитті атак противника, їх високим мо­ральним духом; майстерно організованою обороною і системою вогню; безперервною розвідкою противника; ретельним маскуванням опорного пункту (вогневої по­зиції); умілим використанням вигідних умов місцевості, її інженерного обладнання і застосуванням несподіваних для противника способів ведення бойових дій; виконан­ням заходів щодо захисту від зброї масового ураження і високоточної зброї противника; всебічним забезпечен­ням і підготовкою особового складу до довготривалого ведення бойових дій, в тому числі і в умовах повного оточення.

В обороні кожен солдат, уміло використовуючи свою зброю, фортифікаційні спорудження та вигідні умови місцевості, здатний знищити велику кількість живої си­ли противника та успішно вести боротьбу з танками, що наступають, та іншими броньованими машинами.

Взвод (відділення, танк) не має права залишати опорний пункт (позицію), яку займає, і відходити без наказу командира роти (взводу).

2. Взвод в обороні

38. Механізований (танковий) взвод, уміло використовуючи свою зброю, місцевість та її інженерне облад­нання, а також загородження, здатний завдати против­нику, який наступає, великих втрат {утримувати позиції, що займає. Він обороняється, як правило, у складі роти, може знаходитися у резерві батальйону, призначатися в бойову охорону, бойовий розвідувальний дозор і вогневу засаду, частиною сил або у повному складі входить у бронегрупу батальйону (роти).

Взвод обороняє опорний пункт до 400 м по фронту і до 300 м в глибину.

39. Побудова оборони механізованого (танкового) взводу включає: бойовий порядок взводу, опорний пункт взводу і систему вогню.

Основні зусилля взводу в обороні зосереджуються на напрямку наступу противника, що очікується, і утриман­ні важливої ділянки (об'єкта) місцевості. Побудова оборони повинна забезпечувати відбиття атаки против­ника і знищення його танків і живої сили перед перед­нім краєм, на флангах і в глибині оборони.

40. Бойовий порядок взводу будується залежно від поставленого завдання і умов місцевості. Позиції відді­лень механізованого взводу (мал. 3) в обороні розташовуються, як правило, в одній траншеї в лінію. В опорних пунктах, розташованих на найбільш імовірному напрямку наступу противника, позиція одного із

відділень взводу з метою посилення стійкості оборони може обладнуватися в глибині опорного пункту (на другій лі­нії) в 100—200 м за траншеєю. При загрозі атаки з флангу бойовий порядок може будуватися уступом впра­во або вліво, а танкового взводу (мал. 4), крім того,—кутом назад або кутом вперед.

Бойові машини піхоти і танки в опорному пункті взводу розташовуються по фронту і в глибину з інтерва­лом до 200 м. Вогневі позиції для них вибираються з врахуванням умов місцевості, як на передніх, так і на зворотних схилах висот з таким розрахунком, щоб за­безпечувалось спостереження за противником і ведення вогню на граничну дальність прямою наводкою із гар­мат, кулеметів і протитанковими керованими ракетами, взаємна вогнева підтримка та можливість вести зосере­джений вогонь перед переднім краєм і на флангах опор­ного пункту, а також кругова оборона, приховане розта­шування вогневих засобів і маскування.

Бронетранспортери займають вогневі позиції, як пра­вило, в глибині опорного пункту так, щоб забезпечува­лась можливість ведення вогню із кулеметів переважно в сторони флангів і в проміжки.

Придані механізованому взводу протитанкове і вог­неметне відділення можуть розташовуватися на позиціях механізованих відділень, а гранатометне відділення—в проміжках між ними або на фланзі опорного пункту взводу. Передбачається можливість маневру цих відді­лень в ході бою на найбільш небезпечний напрямок і для заняття кругової оборони.

В опорному пункті взводу і на його флангах можуть займати вогневі позиції протитанкові засоби і танки, які

не підпорядковані командиру взводу. Командир взводу повинен знати завдання цих засобів і підтримувати з ни­ми тісну взаємодію.

Гранатометний взвод (мал. 5) діє, як прави­ло, у повному складі або по відділеннях, займаючи вог­неві позиції в проміжках між опорними пунктами меха­нізованих рот (взводів) або на їх флангах. Вогневі по­зиції по фронту можуть бути: для взводу—до 100 м; для відділення —до 20 м, інтервали між відділеннями — 10—20 м.

Протитанковий взвод (мал. 6) діє, як пра­вило, у повному складі, займаючи позиції в опорних пунктах механізованих рот або в проміжках між ними на танконебезпечних напрямках, розгортаючись на ру­бежі 500—1000 м. Вогневі позиції по фронту можуть бу­ти: між протитанковими керованими ракетними комп­лексами — не менше 15 м, між відділеннями

протитанкових керованих ракет (обслугами станкових протитан­кових гранатометів) — 100—200 м.

41. Опорний пункт механізованого взводу складаєть­ся із позицій відділень, вогневих позицій бойових ма­шин піхоти (бронетранспортерів) і приданих вогневих засобів, а опорний пункт танкового взводу — із вогневих позицій танків і приданих засобів.

Проміжки між опорними пунктами взводів можуть бути до 300 м, а між позиціями відділень —до 50 м. Вони повинні знаходитися під безперервним спостере­женням, прикриватися вогнем і загородженнями.

По всьому фронту опорного пункту механізованого взводу відривається суцільна траншея, яка з'єднує оди­ночні (парні) окопи для особового складу механізованих відділень, окопи для бойових машин піхоти, танків, протитанкових керованих ракетних комплексів, інших вогневих засобів і укриття для особового складу. Від опорного пункту в глибину оборони відривається хід сполучення, який обладнується для ведення вогню. Траншея, окопи і хід сполучення повинні забезпечувати ведення флангового і перехресного вогню по противни­ку, який атакує, потайний маневр і розосередження вог­невих засобів, а також введення противника в оману від­носно побудови оборони взводу.

Перша траншея є переднім краєм оборони і обороняється взводами першого ешелону. Вона повинна забезпечувати добре спостереження за противником, найкращі умови для створення зони суцільного багатоша­рового вогню всіх видів перед переднім краєм, на флан­гах, в проміжках і ведення вогню з глибини оборони.

Друга траншея обороняється взводом другого ешелону (резерву) роти. Вона обладнується на відда­ленні 300—600 м від першої траншеї з таким розрахун­ком, щоб взвод, який її обороняє, міг своїм вогнем під­тримувати підрозділи, що займають першу траншею, а також вести вогонь на підступах до переднього краю оборони і прикривати вогнем загородження перед ним.

Третя (четверта) траншея обороняється взводами рот другого ешелону батальйону. Вона облад­нується на віддаленні 600—1000 м від другої (третьої) траншеї з таким розрахунком, щоб розташовані в ній вогневі засоби могли вести вогонь у смузі між другою і третьою (четвертою) траншеями, а на окремих ділянках і перед переднім краєм оборони. Хід сполучення використовується для потайного маневру підрозділами, ведення бою з противником, що вклинився в оборону, евакуації поранених і подачі боєприпасів і продовольства.

42. Система вогню взводу в обороні включає: ділянки зосередженого вогню взводу, які підготовлені перед пе­реднім краєм оборони; зони протитанкового вогню бойо­вих машин піхоти (танків) і суцільного багатошарового вогню всіх інших вогневих засобів взводу перед переднім краєм, в проміжках, на флангах і в глибині оборони; підготовлений маневр вогнем бойових машин піхоти (танків) та інших вогневих засобів на напрямки, яким загрожують.

Основу системи вогню взводу складає вогонь танків, бойових машин піхоти, протитанкових гранатометів і ку­леметів. Система вогню будується з врахуванням вогне­вих можливостей усіх видів зброї взводу і приданих йому вогневих засобів, у тісній їх взаємодії і в поєднан­ні з інженерними загородженнями і природними пере­шкодами. Вона повинна забезпечувати ураження про­тивника, передусім його танків та інших броньованих машин, на підступах до оборони, перед переднім краєм, між сусідніми опорними пунктами і в глибині оборони, можливість ведення фронтального, флангового та пере­хресного вогню, а також кругову оборону опорного пункту.

Безпосередньо перед переднім краєм підготовляється зона суцільного багатошарового вогню: вся місцевість у смузі до 400 м перед переднім краєм повинна знаходи­тися під вогнем взводу, а мертві простори, які є, повин­ні уражатися вогнем артилерії і мінометів із закритих вогневих позицій.

Загородження та підступи до них повинні добре про­глядатися і Прострілюватися вогнем всіх видів.

Ефективність вогню із оборони досягається його влуч­ністю, масованістю і раптовістю застосування, а також умілим управлінням ним. Всі вогневі засоби в обороні повинні бути готовими до ведення вогню і здійснення маневру вночі та в інших умовах обмеженої видимості. Під час організації системи вогню механізованому (танковому) взводу і відділенню указуються смуга вог­ню, додатковий сектор обстрілу, а взводу, крім того, — одна—дві ділянки зосередженого вогню.

Гранатометному і протитанковому взводам указу­ються смуга вогню, додатковий сектор обстрілу, ділянки зосередженого вогню, а гранатометному взводу, крім того, — основний напрямок стрільби і рубежі загороджувального вогню.

Бойовим машинам піхоти (бронетранспортерам), тан­кам, гарматам, протитанковим керованим ракетним комплексам, гранатометам, вогнеметам і кулеметам при­значаються основні і запасні (для чергових вогневих засобів і тимчасові) вогневі позиції, вказуються основ­ний і додатковий сектори обстрілу (вогнеметання) з кожної позиції, на дальність їх дійсного вогню. Вогонь ручних протитанкових гранатометів підготовляється у -смузі вогню своїх відділень. Смуги вогню визначаються межами справа і зліва. Кожна межа вказується двома точками (орієнтирами). Смуги вогню (сектори обстрілу сусідніх підрозділів (вогневих засобів) на стиках повин­ні взаємно перекриватися.

Готовність системи вогню визначається заняттям бо­йовими машинами піхоти (бронетранспортерами), тан­ками, гарматами та іншими вогневими засобами вогне­вих позицій, підготовкою Даних для стрільби, а також наявністю боєприпасів.

43. В умовах відсутності зіткнення з противником командир взводу, одержавши бойове завдання, приймав по карті рішення, оголошує його командирам відділень (танків), виводить взвод в указаний опорний пункт або в укрите місце на підступах до нього, потай розташовує його і організовує безпосередню охорону. Після цього він спільно з командирами відділень (танків) і приданих засобів проводить рекогносцировку, віддає бойовий на­каз, організовує взаємодію і систему вогню, бойове за­безпечення і управління. Потім командир взводу орга­нізовує заняття опорного пункту, створює бойовий поря­док і систему вогню, організовує спостереження та ін­женерне обладнання опорного пункту.

Одержавши наказ на перехід до оборони в умовах безпосереднього зіткнення з противником, командир взводу повинен швидко прийняти рішення, поставити завдання відділенням (танкам) на заняття позицій в указаному взводу опорному пункті, організувати спосте­реження перед фронтом і на флангах опорного пункту взводу, взаємодію і систему вогню, бойове забезпечення, управління та інженерне обладнання опорного пункту. Надалі він вивчає місцевість, уточнює завдання відді­ленням (танкам) і порядок взаємодії, а при необхідності й інші питання. 44. У ході рекогносцировки командир взводу вивчає

місцевість, указує командирам відділень (танків) орієн­тири і уточнює: положення, склад і найбільш імовірні напрямки наступу противника, можливі рубежі перехо­ду в атаку і напрямок дій його бойових вертольотів; зображення переднього краю оборони роти, опорний пункт взводу і сусідів; позиції відділень (вогневі позиції танків) і приданих вогневих засобів; траншею і хід спо­лучення взводу; смугу вогню взводу (відділень) і додат­ковий сектор обстрілу; основні і запасні вогневі позиції, основні і додаткові сектори обстрілу бойових машин пі­хоти (бронетранспортерів, танків), а також приданих вогневих засобів л засобів, призначених для забезпечен­ня флангів і проміжків; рубежі, ділянки і .об'єкти; по яких підготовляється вогонь артилерії і мінометів, і по­рядок його виклику; порядок і терміни інженерного обладнання опорного пункту і позицій відділень (вогне­вих позицій), місця і характер інженерних загороджень, які встановлюються перед фронтом оборони взводу і на флангах, і порядок прикриття їх вогнем; місце командно-спостережного пункту.

45. Під час постановки завдань відділенням (танкам) командир взводу в бойовому наказі вказує:

командир механізованого взводу—зав­дання відділенням, їх позиції, смуги вогню і додаткові сектори обстрілу; основні і запасні (тимчасові) вогневі позиції бойових машин піхоти (бронетранспортерів), їх основні і додаткові сектори обстрілу з кожної позиції; ділянки зосередженого вогню взводу і місця в них, по яких повинні вести вогонь відділення; завдання прида­ним вогневим засобам, їх основні і запасні вогневі пози­ції, основні і додаткові сектори обстрілу з кожної пози­ції; завдання черговим вогневим засобам, їх основні і запасні вогневі позиції, порядок знищення розвідки противника; завдання снайперу, його основну і запасну вогневі позиції, порядок спостереження і ведення вогню; завдання стрільцю-санітару і порядок надання медичної допомоги пораненим; якими, вогневими засобами забез­печити проміжки з сусідами і фланги;

командир танкового взводу—завдання танкам, їх основні і запасні (тимчасові) вогневі позиції, основні і додаткові сектори обстрілу з кожної позиції; ділянки зосередженого вогню взводу;

командири гранатометного і протитанкового взводів— завдання відділенням, їх основні та запасні (тимчасові) вогневі позиції, смуги вогню і додаткові сектори обстрілу з кожної позиції, а гранатометному взводу, крім того, — ділянки зосередженого і рубе­жі загороджувального вогню; завдання щодо забезпе­чення проміжків і флангів.

Командир взводу в бойовому наказі вказує також час заняття оборони,, готовності системи вогню, черго­вість і терміни інженерного обладнання опорного пункту.

Під час організації-взаємодії командир взводу по­винен:

визначити порядок знищення противника під час ви­сування його до переднього краю оборони і розгортання для атаки, в ході відбиття атаки танків і піхоти перед переднім краєм і у випадку виходу їх на фланги і в тил;

указати рубежі відкриття вогню з танків, бойових машин піхоти, протитанкових та інших вогневих засобів;

визначити порядок ведення взводом зосередженого вогню, а також вогню по низько літаючих літаках, вер­тольотах та інших повітряних цілях противника зі стрі­лецької зброї (зенітних кулеметних установок танків);

узгодити дії взводу з діями сусідів, танків, протитан­кових та інших вогневих засобів, розташованих в опор­ному пункті взводу і на, його флангах щодо введення про­тивника в оману відносно бойового порядку взводу, від­биття атак перед переднім краєм оборони і знищення його у випадку вклинення в оборону;

указати заходи щодо захисту від зброї масового ура­ження і, високоточної зброї противника, а також заходи щодо маскування;

повідомити сигнали оповіщення, управління, взаємо­дії і порядок дій за ними.

Командир танкового (гранатометного) взводу, при­даного механізованій роті, повинен знати розташування опорних пунктів механізованих взводів, їх завдання, порядок взаємодії з ними, місця загороджень, способі підтримання зв'язку, сигнали-оповіщення, управління і взаємодії, порядок дій за ними.

46. Взвод приступає до інженерного обладнання опорного пункту після вибору командиром взводу пози­цій відділень, вогневих позицій бойових машин піхоти (бронетранспортерів), танків, протитанкових керованих ракетних комплексів, гранатометів {визначення відді­ленням смуг вогню, а танкам та іншим вогневим засобам секторів обстрілу.

Командир взводу, організовуючи інженерне облад­нання опорного пункту, зобов'язаний указати:

місця для улаштування загороджень, які встановлю­ються особовим складом взводу;

ділянки розчищення місцевості для покращання спо­стереження і ведення вогню;

зображення і глибину окопів на відділення, траншеї і ходи сполучення; місця відривання щілин (бліндажів), ніш та відхожих ровиків;

які переносні загородження для боротьби в траншеї виготовити і де розташувати;

що зробити для забезпечення захисту особового скла­ду від зброї масового ураження, високоточної та запа­лювальної зброї;

де, коли і скільки одержати інструменту і матеріалів для інженерного обладнання;

порядок і терміни інженерного обладнання опорного пункту, а також добове завдання; заходи щодо маскування.

Командир взводу особисто проводить розбивку око­пів на відділення, траншеї та ходи сполучення, залучаю­чи для цього командирів відділень; керує інженерним обладнанням опорного пункту і несе відповідальність за якісне виконання добового завдання, яке встановлене командиром роти.

В умовах відсутності зіткнення з противником для відривання окопів для танків, бойових машин піхоти (бронетранспортерів), траншеї, ходу сполучення засто­совується вбудоване бульдозерне обладнання, землерий­ні машини та інженерні боєприпаси.

В опорному пункті механізованого, а також на вог­невих позиціях гранатометного і протитанкового взводів у першу чергу встановлюються дротяні та інші за­городження перед переднім краєм опорного пункту (вог­невими позиціями) взводу; розчищаються смуги обзору та обстрілу; відриваються одиночні (парні) окопи для стрільців, кулеметників, снайпера і гранатометників, які з'єднуються в окоп на відділення, а потім обладнується суцільна траншея; обладнуються окопи на основних вог­невих позиціях танків, бойових машин піхоти (броне­транспортерів), протитанкових керованих .ракетних комплексів та інших вогневих засобів; споруджується командно-спостережний пункт взводу; відриваються і об­ладнуються перекриті щілини на кожне відділення, екі­паж або обслугу; улаштовуються загородження на флангах та в глибині опорного пункту взводу. У другу чергу відриваються окопи на запасних

(тимчасових) вогневих позиціях для танків, бойових ма­шин піхоти (бронетранспортерів), протитанкових керо­ваних ракетних комплексів та інших вогневих засобів, а також ходи сполучення до танків, вогневих позицій бо­йових машин піхоти (бронетранспортерів), до командно-спостережного пункту взводу і в тил; улаштовуються бліндажі на кожне відділення, екіпаж або обслугу; об­ладнується суцільна траншея в батальйонному районі оборони; додатково улаштовуються загородження перед переднім краєм, на флангах і в проміжках між сусідніми опорними пунктами.

Надалі опорний пункт взводу, позиції відділень та вогневих засобів удосконалюються у бойовому і госпо­дарчому відношенні, хід сполучення в тил пристосову­ється для ведення вогню; улаштовується бліндаж на командно-спостережному пункті взводу; обладнуються фальшиві вогневі позиції, ділянки траншей та інші об'єкти.

В опорному пункті танкового взводу в першу чергу розчищається, місцевість для поліпшення умов спо­стереження і ведення вогню, відриваються окопи для танків на основних вогневих позиціях, улаштовуються перекриті щілини на кожний екіпаж.

У другу чергу відриваються окопи на запасних (тимчасових) вогневих позиціях, обладнуються ніші (по-гребки) для боєприпасів, улаштовується бліндаж на взвод.

Надалі на основних вогневих позиціях обладну­ються декілька площадок для ведення вогню, вогневі позиції для кочуючих танків, підготовляються шляхи маневру на запасні (тимчасові) вогневі позиції та інші об'єкти.

Під час переходу до оборони в умовах безпосередньо­го зіткнення з противником інженерне обладнання опор­ного пункту починається негайно після уточнення на міс­цевості .позицій відділень, вогневих позицій бойових машин піхоти (бронетранспортерів), танків, протитанкових керованих ракетних комплексів та інших вогневих засо­бів. Воно здійснюється потай, в тій же черговості, в стис­лі терміни і з повним напруженням сил. Взвод обладнує опорний пункт, як правило, під прикриттям свого вогню, а також вогню приданих і підтримуючих засобів.

47. Всі позиції (спорудження) у взводному опорному пункті повинні бути підготовлені для захисту від запа­лювальної зброї і ретельно замасковані, для чого використовуються табельні засоби пожежогасіння та маску­вання і місцеві матеріали. :

З метою захисту від високоточної зброї в окопах над бойовими Машинами піхоти (бронетранспортерами), тан­ками утворюються маски, влаштовуються екрани та козирки. Одночасно за планом старшого командира встановлюються відбивачі та теплові імітатори (пастки).

48. Командир механізованого (танкового) взводу зо­бов'язаний скласти схему опорного пункту, а командири гранатометного і протитанкового взводу —- схему вогню взводу. Схема опорного пункту подається командиру роти, а схема вогню — командиру батальйону.

На схемах, як правило, указуються: орієнтири, їх номери, найменування і відстань до них; положення про­тивника; смуга вогню взводу та додаткові сектори обст­рілу; позиції відділень, їх смуги вогню і додаткові сек­тори обстрілу; основні і запасні (тимчасові) вогневі по­зиції бойових машин піхоти (бронетранспортерів), тан­ків, а також вогневих засобів, які забезпечують проміж­ки з сусідами, їх основні та додаткові сектори обстрілу з кожної позиції; ділянки зосередженого вогню взводу та місця в них, по яких повинні вести вогонь відділення (танковому взводу — тільки ділянки зосередженого вог­ню); ділянку зосередженого вогню роти та місце в ньо­му, по якому веде вогонь взвод, а на схемі вогню грана­тометного взводу, крім того, — рубежі загороджуваль­ного вогню та позиція механізованого підрозділу, якому взвод приданий; рубежі відкриття вогню з танків, бойо­вих машин піхоти, протитанкових та інших вогневих засобів; позиції вогневих засобів командира роти (ба­тальйону), розташованих в опорному пункті взводу і на його флангах, та їх сектори обстрілу; загородження і фортифікаційні, спорудження; позиції сусідніх підрозді­лів та межі їхніх смуг вогню на флангах взводу; місце командно-спостережного пункту взводу.

49. Для ведення оборони вночі командир взводу до початку темряви повинен визначи й вказати підлеглим командирам: добре видимі вночі орієнтири; завдання щодо підготовки зброї та вихідних даних щодо ведення вогню вночі, спостереження і підслуховування; по яких ділянках місцевості перед переднім краєм і на флангах додатково підготувати вогонь; порядок застосування при­ладів нічного бачення і засобів освітлення місцевості, а також завдання щодо знищення та осліплення засобів

освітлення противника; додаткові заходи щодо забезпе­чення проміжків і флангів; розпізнавальні знаки своїх військ; способи орієнтування та цілевказання.

Командир механізованого взводу, крім того, указує які вогневі засоби, коли і куди перемістити, де додатко­во виставити спостерігачів.

До початку темряви всі командири зобов'язані пере­вірити, вихідні дані для стрільби вночі, готовність зброї і приладів нічного бачення, наявність трасуючих снаря­дів, патронів з трасуючими кулями та засобів освітлен­ня місцевості.

50. Командир механізованого взводу управляє взво­дом з командно-спостережного пункту, обладнаного, як правило, в ході сполучення (на позиції відділення, об­ладнаній в глибині опорного пункту), або з бойової ма­шини піхоти (бронетранспортера), а командир танково­го взводу— з танка. Він повинен по можливості бачити місцевість на підступах до опорного пункту, перед пе­реднім краєм оборони і на флангах, весь бойовий порядок взводу, позиції відділень (вогневі позиції танків) сусідніх опорних пунктів, а також командно-спостереж­ний пункт роти.

Командир гранатометного (протитанкового) взводу управляє взводом, знаходячись на командно-спостережному пункті взводу, а при діях взводу по відділеннях — при одному з відділень. Управління окремо діючими Відділеннями здійснюють командири механізованих рот (взводів), яким вони придані.

51. В обороні взвод знаходиться в постійній готов­ності до відбиття атаки противника.

Вдень для знищення окремих груп .противника, який намагається вести розвідку, пророблювати проходи в за­городженнях або проникнути в глибину оборони, в ме­ханізованому взводі призначається черговий вогневий засіб (чергова бойова машина піхоти), а у танковому взводі—черговий танк, особовий склад яких знаходить­ся в постійній готовності до негайного відкриття вогню - із запасної або тимчасової вогневої позиції. Крім того, черговий вогневий засіб перешкоджає пересуванню про­тивника в. його розташуванні і веденню ним інженерних робіт. Снайпер знищує офіцерів-енайлерів, спостерігачів та інші цілі противника. Решта особового складу взводу удосконалює інженерне обладнання позицій, займається бойовою підготовкою або проводить технічне обслуговування бойових машин піхоти (бронетранспортерів) і танків.

- Вночі дві третини особового складу кожного відді­лення (члени екіпажу бойової машини піхоти, броне­транспортера, танка в кількості, яка дозволяє вести вогонь із озброєння бойової машини) повинні знаходи­тися на позиції (в бойовій машині піхоти, бронетран­спортері, танку) в готовності до ведення вогню.

Відпочинок особовому складу надається за дозволом командира роти. Особовий склад, який відпочиває, роз­ташовується в укриттях (бліндажах) і траншеях поблизу вогневих засобів в готовності зайняти свої місця за три­вогою. Біля укрить виставляються спостерігачі, які вста­новленим сигналом оповіщають всіх відпочиваючих, ви­кликаючи їх на позиції.

52. З одержанням сигналу про безпосередню загрозу застосування противником ядерної зброї весь особовий склад займає укриття, а при застосуванні противником хімічної зброї негайно одягає засоби індивідуального захисту (в танках, бойових машинах піхоти включається система захисту від зброї масового ураження).

З початком вогневої підготовки атаки противника особовий склад взводу і приданих йому вогневих засобів укривається в щілинах, бліндажах, сховищах, бойових машинах піхоти (танках), на дні окопів і траншей в го­товності швидко зайняти свої місця на позиціях для від­биття атаки. Командир взводу і спостерігачі ведуть спо­стереження з метою своєчасно виявити момент переходу противника в атаку. У випадку знищення противником під час вогневої підготовки частини вогневих засо­бів, командир взводу негайно уточнює завдання решті особового складу з метою відновлення системи вогню.

З переходом противника в атаку за командою (сиг­налом) командира взвод негайно приготовляється де бою. Вогонь по противнику відкривається з наближен­ням його на дальність дійсного вогню зброї взводу і при­даних йому вогневих засобів.

Атака танків і піхоти противника, які наступають на броньованих машинах без спішування, відбивається -шляхом зосередження вогню бойових машин піхоти, тан­ків та протитанкових засобів взводу по головних (які являють собою найбільшу небезпеку) танках і танках з тралами, а потім по решті танків та інших броньованих машинах, що атакують, щоб змусити піхоту спішитися.

Потім вогнем із стрілецької зброї піхота, яка спішилась, відсікається від танків і знищується.

Атака танків і ;піхоти, яка за ними наступає в пішо­му порядку, відбивається вогнем з бойових машин піхо­ти, танків Л протитанкових засобів взводу по танках противника і одночасно вогнем з кулеметів, автоматів і приданих вогнеметів по спішеній піхоті з метою відсікти її від танків і знищити. .

По мірі наближення противника до переднього краю оборони вогонь доводиться до найвищої напруги. В усіх випадках взвод повинен прагнути зірвати атаку против­ника до його виходу до переднього краю оборони.

Як тільки буде визначене місце пророблення против­ником проходу в загородженнях перед переднім краєм, командир взводу організовує маневр на цей напрямок протитанкових засобів для найбільш ефективного ура­ження танків (особливо вогнем в борт і корму), які до­лають загородження.

Противник, який увірвався в опорний пункт взводу, знищується вогнем впритул, мінами направленої дії, гра­натами і в рукопашній сутичці. Танки противника, які пройшли через траншею, знищуються з тилу і флангів вогнем з протитанкових гранатометів і ручними проти­танковими гранатами. Одночасно вогнем із стрілецької зброї знищується піхота, що іде слідом за танками. Для перешкодження розповсюдження противника в глибину опорного пункту і в сторони флангів в траншеях і ходах сполучення швидко встановлюються їжаки, рогатки та Інші раніше підготовлені переносні загородження. Взвод при підтримці вогневих засобів старшого командира по­винен за всяку ціну утримати опорний пункт і не допус­тити розвитку наступу противника.

Під час вклинення противника на позиції сусідів взвод, продовжуючи обороняти свій опорний пункт, виділяв частину вогневих засобів для стрільби у фланг і в тил противнику, який вклинився, і вживає заходів щодо по­силення оборони на напрямку, якому погрожують.

У випадку обходу противником опорного пункту взвод переходить до кругової оборони і, продовжуючи міцно утримувати позиції, які займає, знищує противни­ка вогнем всіх видів зброї основних і запасних пози­цій або діє за вказівкою командира роти.

Після відбиття атаки відновлюється система вогню, зруйновані фортифікаційні спорудження та інженерні загородження, поповнюються .ракети, боєприпаси, приводяться до порядку зброя і військово-технічне майно, при необхідності за дозволом командира роти прово­диться зміна вогневих позицій бойових машин піхоти (бронетранспортерів), танків та інших вогневих засобів, вживаються заходи щодо надання медичної допомоги і . виносу тяжкопоранених. Про результати бою командир взводу доповідає командиру роти.

53. Механізований (танковий) взвод другого ешелону роти підготовляє і обороняє опорний пункт так само, як взводи, які-обороняються на передньому краю.

Організовуючи оборону, командир взводу крім зви­чайних заходів зобов'язаний: організувати спостереження за діями підрозділів, які обороняються попереду; підготувати вогонь для відбиття атаки противника перед переднім краєм оборони і на флангах роти, маневр взводу для посилення оборони у напрямках можливого прориву противника і в найближчі райони імовірної ви­садки його повітряного десанту (аеромобільних груп).

З початком атаки противника і під час виходу його танків, інших броньованих машин та піхоти до межі від­криття вогню бойові машини піхоти (бронетранспорте­ри), танки, протитанкові та інші вогневі засоби взводу відкривають по них вогонь, не допускаючи підхід про­тивника до переднього краю оборони

У випадку прориву противником переднього краю оборони взвод міцно утримує опорний пункт, який зай­має, або за наказом командира роти частиною сил, а іноді всім взводом здійснює маневр і, використовуючи траншеї і ходи сполучення, займає позицію для посилен­ня оборони на напрямку наступу противника, якому най­більше погрожують. З метою підвищення ефективності ураження противника, що прорвався, частину вогневих засобів необхідно, розташовувати для ведення фланго­вого і кинджального вогню, а також для дій .у вогневій засаді.

54. Механізований (танковий) взвод, призначений в резерв батальйону, займає опорний пункт і знаходиться в готовності до відбиття атаки противника, який вклинився в оборону, знищення його повітряних десантів аеромобільних і диверсійно-розвідувальних груп, що ви­садилися в глибині батальйонного району оборони, по­силення , (заміни) підрозділів першого ешелону у випад­ку втрати ними боєздатності та для вирішення інших завдань, що раптово виникають. 55. Механізований (танковий) взвод, призначений в

бойову охорону, повинен не допустити раптового нападу противника на батальйон і перешкодити йому ведення розвідки.

У бойовій охороні взвод обороняє позицію до 500 м по фронту.

Механізованому (танковому) взводу, призначеному в бойову охорону, можуть бути придані танк (механізоване відділення), підрозділи мінометів, вогнеметів та про­титанкових засобів, а також інженерно-саперний підроз­діл.

Система вогню будується з таким розрахунком, щоб взвод міг уражати противника на найбільшу дальність, а також підтримувати вогневий зв'язок із сусідньою бо­йовою охороною вогнем бойових машин піхоти, броне­транспортерів і танків. Перед позицією взводу і на флан­гах улаштовуються: загородження. Бій бойової охорони підтримують виділені танки, протитанкові засоби та мі­нометна (артилерійська) батарея батальйону, а також чергові вогневі засоби та артилерія старшого командира. Для перешкодження обходу противником позиції бойо­вої охорони на імовірних шляхах обходу можуть улашто­вуватися вогневі засади підрозділами рот першого еше­лону. .

Командир підтримуючого артилерійського (міномет­ного) підрозділу повинен знаходитися на командно-спостережному пункті взводу.

Для спостереження за проміжками з сусідами і за прихованими підступами до позиції командир механізо­ваного (танкового) взводу висилає секрети і. дозорних.

Одержавши завдання на дії в бойовій охороні, коман­дир механізованого (танкового) взводу з'ясовує одер­жане завдання, оцінює обстановку, приймає рішення, виводить взвод на вказану позицію, установлює спосте­реження, вибирає позиції для відділень, бойових машин піхоти (бронетранспортерів), танків, віддає бойовий на­каз, організовує взаємодію, систему вогню, управління та інженерне обладнання позицій, а також дає вказівки щодо бойового забезпечення.

Після організації оборони командир взводу з коман­дирами відділень (танків) і приданих засобів проводить розвідку можливих шляхів відходу та встановлює поря­док дій при одержанні наказу на відхід.

Дрібні групи противника бойова охорона захоплює в полон або знищує раптовим вогнем. Під. час підходу переважаючих сил противника бойова охорона уражає його вогнем, починаючи з граничної дальності. Командир взводу .особистим спостереженням визначає сили і напрямок дій. противника, доповідає про це командиру батальйону і продовжує вести бій.

Взвод може залишити позицію, яку займає, і відійти тільки за наказом командира батальйону. Відхід здійс­нюється перекатами з використанням складок місце­вості, загороджень та аерозолів (димів).

Під час відходу поранені і вбиті повинні бути вине­сені (вивезені) разом з їхньою зброєю.

56. Бронегрупа батальйону (роти) створюється із де­кількох танків та бойових машин піхоти, бронетранспор­терів (як правило без десанту), виділених із взводів першого і другого ешелонів, які обороняються поза на­прямком зосередження основних зусиль. Вона призна­чається для підвищення в ході бою стійкості та актив­ності оборони на напрямках, яким найбільше погрожу­ють, закриття проломів, які утворилися в результаті вогневих ударів противника, та вирішення інших зав­дань, що потребують стрімких, маневрених дій та ефек­тивного вогневого ураження противника. Командиром бронегрупи призначається: в батальйоні — один із ко­мандирів взводів роти другого ешелону, в роті — один із заступників командирів взводів.

Танки та бойові машини піхоти (бронетранспортери), призначені для дій в бронегрупі, із заняттям оборони спочатку можуть розташовуватися і готуватися до бою в своїх взводних опорних пунктах. Потім в установлений командиром батальйону (роти) час або за сигналом вони зосереджуються в районі, який вибирається на місце­вості, яка має надійні захисні та маскуючі властивості.

Командир бронегрупи в установлений час приймає танки і бойові машини піхоти (бронетранспортери), що виділені в її склад, потай, із суворим додержанням за­ходів щодо захисту від високоточної зброї противника, розташовує у призначеному районі і організовує безпо­середню охорону. Потім він спільно із командирами танків, які прибули, та навідниками-операторами бойо­вих машин піхоти (кулеметниками бронетранспортерів) проводить рекогносцировку, віддає бойовий наказ особо­вому складу бронегрупи і виконує інші заходи щодо організації бою.

На рекогносцировці командир бронегрупи вивчає міс­цевість; визначає найбільш імовірні напрямки наступу противника, особливо танків та інших броньованих машин піхоти; уточнює зображення переднього краю обо­рони, опорних пунктів, місця позицій вогневих засобів та загороджень в глибині оборони батальйону (роти); ви­значає шляхи маневру для заняття танками і бойовими машинами піхоти (бронетранспортерами) основних вог­невих позицій у своїх взводних опорних пунктах і на ко­жен призначений для бронегрупи вогневий рубіж. На кожному вогневому рубежі організовується система вогню.

Під час постановки бойового завдання командир бро­негрупи в бойовому наказі указує кожному танку і бойо­вій машині піхоти (бронетранспортеру) вогневу позицію, основний та додатковий сектор обстрілу з неї на при­значених вогневих рубежах, шляхи маневру на ці рубе­жі та свої взводні опорні пункти, а також завдання, до виконання яких бути готовими.

Під час організації взаємодії командир бронегрупи зо­бов'язаний: узгодити дії бронегрупи з підрозділами пер­шого та другого ешелонів батальйону (роти) і вогневими засобами старшого командира; вказати порядок вису­вання на кожен вогневий рубіж, подолання при цьому загороджень і маскувань, які є; уточнити рубежі від­криття вогню, порядок його ведення та можливий ма­невр вогнем і бойовими машинами на вогневих, рубежах.

Одночасно з організацією бою здійснюється інженер­не обладнання району зосередження бронегрупи, а потім вогневих рубежів та шляхів маневру на них.

Командир бронегрупи повинен постійно знати обста­новку на фронті оборони батальйону (роти) і постійної підтримувати зв'язок з його командиром.

Під час вогневої підготовки атаки противника танки і бойові машини піхоти (бронетранспортери) знаходяться в укриттях в районі зосередження, суворо додержую­чись маскувальної дисципліни та в повному обсязі виконуючи заходи щодо захисту від високоточної зброї. Одержавши завдання вийти у свої взводні опорні пункти або зайняти вогневий рубіж, командир бронегрупи виво­дить танки і бойові машини піхоти (бронетранспортери) із укрить. Висування бронегрупа здійснює стрімко під прикриттям аерозолів (димів) або з використанням інших засобів маскування. Бронегрупа повинна випере­дити противника у занятті вигідного рубежу.

З підходом до вогневого рубежу командир бронегру­пи уточнює завдання танкам і бойовим машинам піхоти (бронетранспортерам), які займають підготовлені вогневі позиції або використовують складки місцевості (місцеві предмети), і вогнем спільно з підрозділами першого ешелону наносять ураження противнику і від­бивають його наступ. Після відбиття атаки противника : бронегрупа діє згідно з наказом командира батальйону (роти).

Виконуючи наказ щодо заняття вогневих позицій у своєму взводному опорному пункті, командири танків (навідники-оператори бойових машин, піхоти, кулемет­ники бронетранспортерів) з підходом до опорного пункту входять у зв'язок із своїм командиром взводу і викону­ють поставлені їм завдання.

57. Вогнева засада в обороні створюється у складі взводу (відділення, танка), посиленого вогнеметниками та саперами. Вона .призначається для нанесення против­нику максимального ураження раптовим вогнем пря­мою наводкою, кинджальним вогнем та застосуванням мінно-вибухових загороджень.

Вогнева засада організовується в місцях, які утруд­нюють противнику швидке розгортання і проведення маневру для виходу із-під вогню. Її позиція повинна за­безпечувати потайне розташування взводу (відділення, танка), мати добрі умови для спостереження, ведення вогню і шляхи відходу. На позиції відриваються окопи, які ретельно маскуються, безпосередні підступи ,до по­зиції мінуються. Щоб приховати сліди гусениць, висуван­ня на місце вогневої засади потрібно здійснювати по твердому грунту з низькою рослинністю, взимку сліди гусениць замітаються прикріпленими до бойової машини піхоти, танка деревами з необрубаним гіллям.

Успіх дій взводу (відділення, танка) у вогневій засаді досягається: додержанням потайності під час висування в район вогневої засади і ретельним маскуванням; умі­лою організацією системи вогню, створенням зони основ­ного вогневого ураження (вогневого мішка) із широким застосуванням мін; відсутністю шаблонів в організації і способах дій відділень, бойових машин піхоти (броне­транспортерів), танків; правильним визначенням момен­ту відкриття вогню з граничне близької Дистанції (впри­тул), застосуванням несподіваних і раптових дій; чіт­кою організацією взаємодії у взводі, з підтримуючою артилерією і батальйоном (ротою), який вислав вогневу засаду; виявленням особовим складом витримки, сміли­вості та ініціативи, застосуванням обманних дій. Одержавши завдання на улаштування вогневої засади, командир взводу (відділення, .танка) потай виводить підлеглих в призначений район, організовує його розвід­ку, спостереження, вибирає позиції відділенням (вогневі позиції танкам) і приданим вогневим засобам, організо­вує систему вогню, ставить бойові завдання особовому складу,, організовує взаємодію та ретельне маскування позицій від наземного і повітряного спостереження про­тивника.

Організовуючи бій вогневої засади, командир взводу відділення, танка) крім звичайних питань указує спосо­би забезпечення повної потайності засади, порядок від­криття вогню та використання для ураження противника мінно-вибухових загороджень і при необхідності пункт збору після виконання завдання .і порядок відходу.

До підходу противника до місця вогневої засади взвод нічим себе не виявляє. Під час підходу противника до на­міченого рубежу (пункту) взвод за командою (сигналом) командира раптовим вогнем з близької відстані нано­сить йому ураження і відтісняє на раніше встановлені мінно-вибухові загородження. У противника, який вису­вається в колоні, в першу чергу уражаються машини, які ідуть в його голові та хвості, потім знищуються решта машин та їх екіпажі (десант). Про виконання завдання командир взводу (відділення, танка) доповідає коман­диру, який його вислав, і надалі діє відповідно до його наказу.

58. При одержанні наказу на відхід командир взводу повинен указати командирам відділень (танків) і прида­ним вогневим засобам напрямок і порядок відходу, за­ходи забезпечення виходу із бою та сигнал відходу. Взвод відходить на указаний рубіж усім складом одно­часно або по відділеннях (окремими танками, групами. по одному), послідовно займаючи для оборони вигідні

позиції. При відході по відділеннях (окремими танками, групами або по одному) відділення (танки), які зали­шилися на місці, а також ті, що зайняли вигідні позиції після висування в указаному напрямку, своїм вогнем .прикривають відхід.

Відрив від противника повинен здійснюватися в мо­мент послаблення його вогню або Під прикриттям вогню своєї артилерії, ударів авіації, а також аерозолів (димів).

59. Для прикриття батальйону (роти), під час виходу з бою (із оточення) взвод може також призначатися у склад підрозділів прикриття. Танковий взвод (механізо­ваний взводна бойових машинах піхоти), крім того, може діяти для забезпечення флангів прориву кільця ото­чення (в заслонах).

З одержанням завдання на прикриття дій батальйону (роти) при відході (виході із оточення) командир взво­ду повинен вказати командирам відділень (танків) і приданим вогневим засобам ділянку, яку прикривати, порядок ведення на ній обманних дій, вогневі засоби для прикриття флангів, час і порядок відходу.

Взвод, призначений у прикриття для забезпечення відходу із бою головних сил батальйону (роти) і відриву їх від противника, займає вказану позицію і з метою вве­дення противника в оману продовжує вести бій, імітуючи присутність головних сил до повного виходу їх із бою. У випадку атаки противника взвод завзятим утриманням позиції, яку займає діями із вогневих засад, улашту­ванням загороджень і перешкод перешкоджає його прорив.

Під час прориву головними силами батальйону (ро­ти) кільця оточення взвод, призначений для прикриття, утримує зайняті позиції, не допускає звуження фронту оточенням, і відходить тільки за наказом командира батальйону (роти) під прикриттям усіх видів зброї, аерозолів (димів), загороджень та заслонів.

60. Танковий взвод (механізований взвод на бойових машинах піхоти), призначений в заслони, може діяти при виході із оточення батальйону (роти) для прикриття одного або обох флангів, виходить із оточення останнім, прикриваючи вогнем відхід підрозділів прикриття. Відхід заслонів здійснюється за наказом командира під­розділу прикриття. Після виходу батальйону (роти) із кільця оточення і до з'єднання зі своїми військами танки (бойові машини піхоти), призначені у заслони, діють як бокові похідні застави.

Для зруйнування мостів, ділянок доріг та інших об'єктів на шляхах відходу від механізованого взводу може призначатися група солдатів-підривників.