2. Взвод у наступі

90. Наступ на противника з положення безпосе­реднього зіткнення з ним взвод починає із вихідного положення в заздалегідь створеному бойовому порядку. Вихідне положення займається взводом у ході перегру­пування із положення оборони або з одночасною зміною підрозділів, що обороняються.

Механізований взвод в ході перегрупування (зміни) розташовується на вихідній позиції роти: особо­вий склад — у першій траншеї, а бойові машини піхоти (бронетранспортери) займають вогневі позиції поряд зі своїми відділеннями або позаду них на віддаленні до 50 м. У випадку неможливості потайного заняття бо­йовими машинами піхоти (бронетранспортерами) вог­невих позицій зі своїм взводом біля переднього краю вони разом з машинами інших взводів роти можуть роз­ташовуватися спільно із взаємодіючим танковим під­розділом на його вихідній або вичікувальній позиції.

Танковий взвод розташовується в раніше зай­нятому для оборони опорному пункті або у складі роти знаходиться на вихідній (вичікувальній) позиції.

Гранатомети й взвод займає вогневі позиції за ротами першого ешелону на віддаленні до 300 м, протитанковий взвод розташовується за однією з рот першого ешелону на віддаленні до 100м, проти­танкове відділення роти, як правило, на одному з флан­гів роти в одній траншеї з механізованими взводами.

Перед наступом з ходу взвод потай розташовується у віддаленому від оборони противника вихідному районі з'єднання (частини). Розгортання в бойовий порядок для наступу взвод здійснює в ході висування на рубіж переходу в атаку.

У вихідному положенні (районі) взвод знаходиться в постійній готовності до відбиття можливого нападу противника.

91. Рішення на наступ командир взводу приймає, як правило, в ході рекогносцировки, яка проводиться стар­шим командиром. Під час наступу з положення безпосе­реднього зіткнення з противником, а якщо дозволяє об­становка, то і під час наступу з ходу вся робота щодо організації бою проводиться на місцевості. Якщо обста­новка не дозволяє організувати підготовку бою на місцевості, командир взводу приймає рішення, віддає бойовий наказ і організовує взаємодію по карті (схемі, на макеті місцевості).

У ході рекогносцировки командир взводу вивчає міс­цевість, указує орієнтири і уточнює:

зображення переднього краю оборони противника і розташування його вогневих засобів, особливо проти­танкових, місця і характер загороджень, перешкод, а також цілі, які уражаються засобами старшого коман­дира.;

бойові завдання відділень (танків) та приданих вог­невих засобів;

рубежі переходу в атаку і безпечного віддалення; місця проходів у загородженнях і переходів через перешкоди та їхнє позначення, місця оснащення танків катковими мінними тралами.

Під час наступу з положення безпосереднього зітк­нення з противником командир взводу (відділення, тан­ка), крім того, уточнює вихідну позицію (ділянку тран­шеї, окопи) для наступу, маршрут виходу бойових ма­шин піхоти (бронетранспортерів) до взводу, місця для пропускання танків і їхнє позначення, а під час наступу з ходу — маршрут висування, рубежі розгортання, місця посадки десантом на танки та спішування.

У рекогносцировці, як правило, беруть участь командири відділень (танків), а іноді і механіки-водії (водії).

Під час постановки завдань відділенням (танкам) ко­мандир взводу в бойовому наказі вказує:

командир механізованого (танкового) взводу—об'єкт атаки, напрямок продовження насту­пу і рубіж переходу в атаку;-

командир гранатометного взводу— цілі для ураження в період вогневої підготовки атаки і з по­чатком атаки, вогневу позицію, напрямок стрільби і порядок переміщення в ході бою;

командир протитанкового взводу — цілі для ураження, вогневу позицію (рубіж), напрямок на­ступу, місце в бойовому порядку.

Командири механізованого, гранатометного та про­титанкового взводів під час атаки в пішому порядку вка­зують також місця спішування, а командир механізова­ного взводу під час постановки завдань своєму заступ­нику — порядок ведення вогню бойовими машинами пі­хоти (бронетранспортерами) і їх місце в бойовому по­рядку взводу; снайперу — цілі для знищення, порядок

ведення вогню і місце в бойовому порядку взводу; стрільцю-санітару — завдання і місце знаходження. Організовуючи взаємодію, командир взводу повинен: під час наступу з положення безпосереднього зітк­нення з противником указати порядок заняття вихідних позицій (ділянку траншеї, окопів) для наступу, пропу­скання танків через бойовий порядок, вихід і заняття своїх місць бойовими машинами піхоти (бронетранспор­терами), а командир танкового взводу—порядок прохо­дження танків через позиції механізованих підрозділів і ведення вогню під час руху в атаку;

під час наступу з ходу вказати порядок висування до рубежу переходу в атаку, розгортання в бойовий поря­док, ведення вогню із стрілецької зброї, бойових машин піхоти (бронетранспортерів) і танків, рух в атаку, про­роблювання проходів у загородженнях, у тому числі встановлених засобами дистанційного мінування;

узгодити дії відділень (танків) між собою і з прида­ними вогневими засобами та сусідами, а командири гранатометного і протитанкового взводів—дії своїх відді­лень з механізованими підрозділами;

вказати порядок ведення вогню по повітряних цілях та заходи щодо захисту від високоточної зброї против­ника;

повідомити сигнали оповіщення, управління, взаємо­дії і порядок дій за ними.

Командири механізованого, гранатометного та про­титанкового взводів, крім того, вказують: номери (піз­навальні знаки) танків, що атакують попереду взводу, та напрямок їх наступу; під час атаки в пішому порядку місця спішування особового складу і порядок дій після цього бойових машин піхоти (бронетранспортерів), а командир взводу на автомобілях — місця, порядок і роз­поділ посадки особового складу десантом на танки, а та­кож вимоги щодо додержання заходів безпеки.

92. Наступ з положення безпосереднього зіткнення з противником взвод починає після проведення вогневої підготовки атаки, під час якої він вогнем своєї зброї знищує виявлені вогневі засоби, а також живу силу противника. Командир взводу управляє вогнем підлег­лих, веде спостереження за цілями, які підлягають зни­щенню і подавленню в ході вогневої підготовки атаки на напрямку наступу взводу, і про результати спостере­ження доповідає командиру роти.

- В установлений час за командою (сигналом) стар­шого командира танковий взвод, який займає вихідну (вичікувальну) позицію, починає висування до рубежу переходу в атаку. За танками починають рух і розта­шовані з ними бойові машини піхоти (бронетранспорте­ри) механізованих взводів. З підходом до рубежу пере­ходу в атаку танковий взвод розгортається в бойову лі­нію і з максимально допустимою швидкістю продовжує рух, знищуючи противника з ходу. Бойові машини пі­хоти (бронетранспортери) виходять до своїх відділень.

З підходом танків до вихідного положення для наступу командир механізованого взводу під час атаки в пішому порядку командує: “Приготуватися до атаки”, — і потім: “Позначити проходи для танків”.

Після проходження танками вихідного положення командир механізованого взводу подає команду: “Взвод, в атаку — ВПЕРЕД”, за якою особовий склад вистри­бує з траншеї (окопу) {прискореним кроком або бігом слідом за танками атакує противника, рухаючись в на­прямку проходів у . загородженнях. Бойові машини піхоти (бронетранспортери), рухаючись за своїми відді­леннями (бойові машини піхоти із стабілізованим озб­роєнням—безпосередньо в цепу взводу), вогнем під­тримують атаку танків і особового складу.

Під час атаки на бойових машинах піхоти броне­транспортерах) посадка в них особового складу механі­зованого взводу здійснюється під час вогневої підготов­ки атаки у вихідному положенні для наступу. Бойові ма­шини піхоти (бронетранспортери) за командою (сигна­лом) командира взводу потай підходять до своїх відді­лень, використовуючи складки місцевості і роблять зу­пинку. Особовий склад за командами командира: “Взвод — до машини”, “На місця” швидко робить по­садку в машини і приготовляється до ведення бою з ходу, а з переходом в атаку відкриває вогонь.

З переходом підрозділів в атаку командири взводів уточнюють положення противника, а при необхідності — бойові завдання відділенням (танкам) і порядок подо­лання загороджень.

Гранатометний і протитанковий взводи в ході вогне­вої підготовки атаки і з початком атаки вогнем із вог­невих позицій, що займають, знищують живу силу та вогневі засоби на передньому краю оборони противника. 93. Подолання загороджень перед переднім краєм оборони противника здійснюється під прикриттям вогню

артилерії, бойових вертольотів, гранатометного і про­титанкового взводів, а також при взаємній підтримці вогню танків, бойових машин піхоти (бронетранспорте­рів) і стрілецької зброї.

Танки і бойові машини піхоти, які оснащені мінними тралами, долають мінне поле противника в бойовому порядку по своїх напрямках, а ті, що не мають тралів, і бронетранспортери — встановленим порядком по про­робленому проходу.

При цьому особовий склад механізованого, гранатометного і протитанкового взводів, який атакує против­ника в пішому порядку, долає мінне поле слідом за танками по їхніх коліях або по проробленому проходу. З підходом особового складу до загороджень за коман­дою командира “Взвод, в напрямку такого-то предмета, в колону по два (по три), напрямне — перше відділення, в прохід, бігом — РУШ” або “Взвод, за мною, в колону по два (потри), в прохід, бігом—РУШ відділення у встановленому порядку на ходу займають місця в ко­лоні взводу. Бойові машини піхоти (бронетранспортери) в цей час вогнем з коротких зупинок знищують вогневі засоби противника, які перешкоджають танкам і особо­вому складу долати загородження. Вони долають заго­родження за колоною взводу. Якщо взвод оснащений боновими машинами піхоти зі стабілізованим озброєн­ням, то вони можуть долати загородження в колоні без­посередньо за танком. Особовий склад взводу в цьому випадку долає загородження слідом за бойовими маши­нами піхоти. Мінне поле, раптово встановлене засобами дистанційного мінування на напрямку висування (ата­ки) взводу, долається по проходу, як правило, у взвод­ній колоні. Бойові машини піхоти (бронетранспортери) і танки без тралів, які знаходилися в бойовій лінії і які опинилися на замінованій місцевості, рухаються до про­робленого проходу по виходах, які розміновуються осо­бовим складом відділення (екіпажами танків) з вико­ристанням табельних возимих комплектів розмінування та іншими способами.

94. Танковий взвод, подолавши загородження, стрім­ко атакує противника, знищуючи вогнем з ходу в пер­шу чергу його протитанкові засоби.

Після подолання загороджень механізований взвод, який атакує в пішому порядку, за командою командира: “Взвод, в напрямку такого-то предмета — до бою, ВПЕ­РЕД” або “Взвод, за мною—до бою, ВПЕРЕД”

бігом у встановленому порядку розгортається в цеп, від­криває вогонь зі своєї зброї і стрімко атакує противни­ка. Наблизившись до траншеї противника 25—40 м, за командою командира: “Взвод, гранатами — ВОГОНЬ” особовий склад закидає противника гранатами і в точ­но встановлений час (“Ч”) з криком “ура” слідом за танками вривається на передній край оборони, знищує противника вогнем впритул і безупинно продовжує ата­ку в указаному напрямку.

Бойові машини піхоти (бронетранспортери), подолав­ши загородження по проходах, доганяють свої підроз­діли, вогнем своєї зброї підтримують їх атаку, діючи за цепом своїх підрозділів. Бойові машини піхоти зі стабі­лізованим озброєнням, вийшовши слідом за танком із проходу, розгортаються в бойову лінію і вогнем прикри­вають рух по проходу та розгортання в цеп особового складу взводу.

Механізований взвод під час атаки на бойових маши­нах піхоти (бронетранспортерах), подолавши мінне по­ле, слідом за танками у точно встановлений час (“Ч”) стрімко вривається на передній край оборони против­ника, знищує його вогневі засоби, в першу чергу проти­танкові, і, використовуючи результати вогневого ура­ження, швидко і безупинно наступає в глибину.

У тому випадку, коли перед механізованим взводом танки не діють, взвод атакує противника слідом за роз­ривами снарядів своєї артилерії.

Безпечне віддалення від розривів снарядів своєї артилерії складає: для танка — 200 м; для бойової ма­шини піхоти (бронетранспортера) —300 м; для особово­го складу, який атакує противника в пішому порядку, — 400 м.

Придані взводу вогнеметники, наступаючи в бойових порядках взводу, знищують противника в траншеях, ходах сполучення та інших фортифікаційних спору­дженнях.

Гранатометний взвод після ураження цілей або з під­ходом механізованих підрозділів до рубежу безпечного віддалення від розривів гранат за командою (сигналом) командира батальйону або самостійно переносить вогонь в глибину по цілях, що ожили, або заново виявлених цілях. У ході наступу вогневі позиції гранатометного взводу повинні бути не далі 300 м від бойових порядків рот першого ешелону. Взвод з гранатометами, які вста­новлені на бойових машинах піхоти (бронетранспортерах), діє, як правило, в бойових порядках механізованих підрозділів.

Протитанковий взвод (протитанкове відділення ро­ти), діючи в бойових порядках механізованих підрозді­лів або в проміжках між ними, з вогневих позицій, які займає послідовно, за командою (сигналом) коман­дира батальйону (роти) або самостійно знищує танки та інші броньовані машини противника, які перешко­джають просуванню танків та механізованих взводів.

Під час ведення вогню із землі обслугою гранатометного та протитанкового взводів їх бойові машини піхоти (бронетранспортери) займають укриття поряд або позаду обслуги на віддаленні до 100 м і своїм вогнем при­кривають їхні вогневі позиції і підтримують атаку ме­ханізованих підрозділів. Автомобілі цих взводів, вико­ристовуючи складки місцевості та інші укриття, розта­шовуються на віддаленні до 400 м від вогневих позицій взводів (обслуги).

Переміщення гранатометного та протитанкового взводів здійснюється взводом або відділенням для того, щоб забезпечувалась безперервна підтримка механізо­ваних підрозділів.

Під час дій особового складу в пішому порядку коман­дир механізованого взводу спішується і просувається за цепом взводу на віддалені до 50 м в такому місці, звідки зручніше спостерігати за діями взводу та управляти ним. Управління вогнем та рухом бойових машин піхоти (бронетранспортерів) командир взводу здійснює через свого заступника.

Командири гранатометного та протитанкового взво­дів знаходяться в бойовому порядку взводу, а якщо взвод по відділеннях придається механізованим ротам — при одному з відділень.

95. Бій в глибині оборони противника характеризу­ється нерівномірністю просування підрозділів та розви­вається у складній та швидкозмінній обстановці. Успіш­не просування хоча б одного відділення (танка) або су­сідів командир взводу негайно використовує для роз­витку успіху.

При відставанні сусідів взвод, не припиняючи ата­ки, частиною вогневих засобів подавляє цілі, які зава­жають просуванню сусідів. Найкраща допомога сусі­дам — просування взводу вперед.

Опорний пункт, в якому противник чинить опір, взвод обходить та атакує його у фланг або в тил

мал. 16). Для маневру використовуються складки міс­цевості, проміжки в бойових порядках та відкриті флан­ги противника, з метою маскування можуть застосову­ватися аерозолі (дими).

При неможливості обійти опорний пункт противника командир взводу зосереджує вогонь взводу, приданих засобів і викликає вогонь взаємодіючих підрозділів по цілях, які перешкоджають просуванню, висуває відді­лення (танки) на вигідний для переходу в атаку рубіж і одночасно вживає заходів для пророблювання проходу в загородженнях. Взвод, використовуючи результати вогневого ураження противника, атакою з фронту за­вершує його знищення та продовжує рух вперед.

По мірі послаблення опору противника механізова­ний взвод, що наступає в пішому порядку, за командою (сигналом) старшого командира робить посадку в ма­шини або десантом на танки. Для цього бойові машини піхоти (бронетранспортери) за командою командира взводу доганяють свої відділення, сповільнюють рух або роблять коротку зупинку (танки, виділені для дій з де­сантом, роблять зупинку). Особовий склад за командою командирів відділень “До машини” бігом рухається до своїх бойових машин піхоти (бронетранспортерів, тан­ків), ставить зброю на запобіжник, потім за командою “На місця” швидко робить посадку та приготовляється для ведення вогню з ходу. Навідники-оператори бойо­вих машин піхоти (навідники кулеметів бронетранспор­терів, навідники гармат танків) під час посадки особового складу спостерігають за противником і знищують виявлені цілі. Діючи на бойових машинах піхоти (броне­транспортерах, десантом на танках), взвод продовжує виконувати завдання. Командир механізованого взводу, який діє десантом на танках, зобов'язаний розподілити відділення та придані вогневі засоби по танках, вказати підлеглим командирам завдання, уточнити сигнали на посадку, спішування та способи цілевказання.

Діючи десантом на танках, взвод своїм вогнем зни­щує протитанкові засоби ближньої дії. Для знищення противника, який перешкоджає просуванню танків, а та­кож для надання їм допомоги в подоланні загороджень і перешкод особовий склад може спішуватися. При пер­шій можливості взвод знову робить посадку десантом на танки і продовжує рух вперед.

96. Виявивши засоби ядерного, хімічного нападу, системи високоточної зброї, взвод, уміло використовую­чи приховані підступи, стрімко виходить до них, рішу­чою атакою знищує живу силу противника і виводить з ладу установки (гармати, міномети).

Загородження, перешкоди, які зустрілися в глибині оборони противника, взвод обходить або долає по про­робленому проходу.

Зони зараження взвод, як правило, долає на бойо­вих машинах (бронетранспортерах, автомобілях) з ви­користанням засобів індивідуального захисту або об­ходить їх по напрямку, вказаному командиром роти.

На важко доступних ділянках місцевості механізова­ний взвод під час наступу в пішому порядку випереджає танки та наступає під прикриттям їхнього вогню та вог­ню бойових машин піхоти (бронетранспортерів). По мірі подолання цих ділянок танки знову виходять впе­ред, а взвод продовжує наступати за ними.

97. Противника, який контратакує, взвод знищує у взаємодії з іншими підрозділами стрімкою атакою з хо­ду або за вказівкою командира роти спочатку уражає противника вогнем з вигідного рубежу (мал. 17), при цьому танки та бойові машини піхоти (бронетранспор­тери) займають вогневі позиції за найближчими укрит­тями, а особовий склад механізованого взводу спішуєть­ся та займає вигідні позиції, як правило, попереду них. Потім взвод атакою завершує знищення противника.

Взвод, який не зазнав контратаки, прискорює своє просування з метою виходу у фланг та в тил противни­ку, що контратакує.

й

Мал. 17. Способи відбиття контратаки противника (варіант)

98. Виявивши відхід противника, командир взводу негайно організовує переслідування та доповідає про це командиру роти.

Під час переслідування взвод, уміло використовуючи складки місцевості та інші маскуючі властивості, вихо­дить на шляхи відходу противника, сковує його дії та рішучою атакою наносить йому ураження.

У випадку, коли неможливо вийти на шляхи відходу противника, взвод рішучими діями вклинюється в бойо­ві порядки підрозділів прикриття, у взаємодії із сусіда­ми знищує їх та проривається до основних сил против­ника, який відходить.

Механізований взвод переслідує противника, як пра­вило, на бойових машинах піхоти (бронетранспортерах) або десантом на танках.

99. Під час закріплення захопленого рубежу (об'єкта) командир взводу діє згідно з положеннями, викладени­ми у розділі “Оборона”. У взводі в короткі терміни організовується система вогню та виконуються інші за­ходи щодо підготовки до відбиття контратаки противни­ка. Особлива увага приділяється організації протитан­кової оборони.

100. Механізований (танковий) взвод, який складає резерв батальйону, використовуючи маскуючі властивості місцевості, пересувається за ротами першого еше­лону, на віддаленні 1,5—2 км в готовності до розвитку наступу, знищення противника, який залишився в тилу підрозділів, що наступають, або до виконання інших завдань.

Одержавши завдання, командир механізованого (тан­кового) взводу на ходу ставить завдання відділенням (танкам). При цьому він вказує на місцевості положен­ня противника і місця розташування його вогневих за­собів, рубіж вводу в бій, об'єкт атаки та напрямок продовження наступу. Взвод під час підходу до вказано­го рубежу розгортається в бойовий порядок і стрімко атакує противника.

101. Під час наступу з ходу механізований (танковий) взвод в період вогневої підготовки атаки висувається до рубежу переходу в атаку в колоні роти. .Гранатометний і протитанковий взводи можуть заздалегідь висунутися на вогневу позицію для підтримки атаки механізованих і танкових підрозділів в порядку, вказаному команди­ром батальйону.

Якщо командиром роти призначений пункт розгор­тання у взводні колони, то взводи .після його прохо­дження самостійно з максимально допустимою швид­кістю виходять на свої напрямки. З підходом до рубежу переходу в атаку взводи за командою командира роти розгортаються у бойовий порядок і, знищуючи против­ника вогнем з ходу, продовжують рух до переднього краю оборони противника. При цьому механізований взвод діє слідом за танками і знищує вогневі засоби противника, в першу чергу протитанкові, не даючи про­тивнику можливості відсікти себе від танків.

Механізований взвод на автомобілях і танки з вихо­дом на рубіж посадки десантом на танки зупиняються, особовий склад висаджується із автомобілів і згідно з проведеним розрахунком, додержуючись заходів безпе­ки, робить посадку десантом на танки. Танки з десан­том продовжують висування до рубежу переходу в атаку, а автомобілі висуваються в установлені місця збору.

Під час атаки в пішому порядку командир механізо­ваного взводу з підходом до встановленого рубежу спі­шування подає, а командири відділень дублюють коман­ду “Взвод (відділення), приготуватися до спішування”. За цією командою бойові машини піхоти (бронетранс­портери) доганяють танки, особовий склад ставить

зброю на запобіжник, виймає її із бійниць і підготов­ляється до спішування.

З виходом взводу на рубіж спішування за командою командира взводу “Взвод — до машин” механіки-водії (водії) бойових машин піхоти (бронетранспортерів), а під час висування взводу десантом на танках і механіки-водії танків зменшують швидкість руху машин або, використовуючи укриття, які є, роблять коротку зупин­ку. Відділення за командою своїх командирів “До ма­шини” швидко спішуються, а за командою “Відділення, на такий-то предмет — до бою, ВПЕРЕД”, розгорта­ються в цеп та, ведучи інтенсивний вогонь на ходу, при­скореним кроком або бігом продовжують рух до перед­нього краю.

Атаку переднього краю оборони противника і розви­ток наступу в глибині взвод здійснює в такому ж порядку, як і під час наступу з положення безпосеред­нього зіткнення з ним.

102. Водні перешкоди взвод, як правило, форсує з ходу. Командир взводу під час висування до водної пере­шкоди вказує відділенням (танкам) місце переправи, порядок ведення вогню під час форсування та завдання на протилежному березі.

Підготовка бойових машин піхоти (бронетранспор­терів) до форсування проводиться під час підходу до водної перешкоди. При цьому особлива увага звертаєть­ся на щільність зачинення люків, бійниць, .дверей, на справність водовідкачуючих насосів, на наявність та щільність закриття водозливних пробок. Особовий склад, який знаходиться в машинах, одягає рятувальні жилети.

Підготовка танків для переправи під водою прово­диться у вихідному районі для форсування та завершу­ється в районі герметизації.

Механізований взвод з виходом до водної перешкоди при підтримці вогнем танків і артилерії, не затримую­чись, форсує її на бойових машинах піхоти (бронетран­спортерах), переправно-десантних засобах або по за­хопленій переправі. Противника, який чинить опір, взвод знищує вогнем всіх засобів на плаву. З виходом на протилежний берег він безупинно розвиває наступ у вказаному напрямку.

Танковий взвод долає водну перешкоду по мосту, в брід або на поромах. У складі роти він може переправ­лятися під водою. З виходом на протилежний берег взвод, використовуючи результати вогню артилерії, не

затримуючись, спільно з іншими підрозділами знищує противника, який обороняється, і розвиває наступ в гли­бину.

Гранатометний і протитанковий взводи з виходом до водної перешкоди займають вогневу позицію на своєму березі і вогнем підтримують форсування механізованих підрозділів та їх бій на протилежному березі. Перепра­ву вони здійснюють за командою (сигналом) коман­дира батальйону (роти). З виходом на протилежний берег взводи швидко займають вогневі позиції і про­довжують підтримку підрозділів, які атакують.

103. Механізований взвод, призначений у передову групу тактичного повітряного десанту, як правило, одержує завдання захопити площадку приземлення та забезпечити висадку десанту.

Взвод, що виділений у передову групу, як правило, посилюється стрільцями-зенітниками, саперами та хі­міками-розвідниками.

Командир взводу, призначеного у передову групу, під час з'ясування одержаного завдання та оцінки обста­новки повинен: зрозуміти, де знаходиться і що робить противник, до якого часу захопити площадку призем­лення, що робити після виконання завдання; вивчити по карті місцевість в районі висадки; визначити завдання відділенням, приданим засобам та порядок їхніх дій. У бойовому наказі командир взводу вказує: склад, положення, характер дій противника у смузі прольоту та в районі площадки приземлення; завдання передової групи;

об'єкти та цілі, які уражаються, в районі площадки приземлення засобами старшого командира;

бойове завдання відділенням, приданим підрозділам та вогневим засобам;

час готовності до посадки у вертольоти та їх бортові номери; своє місце і заступника.

Після віддання бойового наказу командир взводу вказує порядок спостереження і ведення-вогню із стрі­лецької зброї в польоті, послідовність висадки особового складу із вертольотів, порядок знищення і подавлення противника на площадці приземлення та подальших дій, сигнали оповіщення, управління, взаємодії, пізна­вання та порядок дій за ними.

Передова група вступає в бій з повітря. З набли­женням вертольотів до площадки приземлення противник на ній знищується і подавляється вогнем бортового озброєння та стрілецької зброї взводу, після чого про­водиться висадка. Разом зі взводом, як правило, виса­джуються підрозділи, призначені для ведення розвідки.

Взвод швидко залишає вертольоти і завершує зни­щення противника на площадці приземлення. Коман­дир взводу уточнює обстановку та завдання відділенням. Передова група на ходу розгортається у бойовий поря­док, стрімко висувається на вигідний рубіж, як прави­ло, за межею площадки приземлення, займає позицію для ведення вогню і готується до відбиття атак против­ника. Стрільці-зенітники після висадки займають стар­тові позиції поблизу площадки приземлення і пригоготовляються до ведення вогню по повітряних цілях. Сапери ведуть розвідку площадок приземлення, усу­вають або позначають загородження і місцеві предмети, які перешкоджають посадці вертольотів. На танконебезпечному напрямку можуть встановлюватися мінно-вибухові загородження. Хіміки-розвідники ведуть радіаційну, хімічну та біологічну розвідку.

Під час висування противника до площадки призем­лення взвод вогнем всіх засобів наносить йому уражен­ня і забезпечує висадку тактичного десанту.

104. Під час висадки морського десанту взвод може діяти у складі головних сил батальйону, а механізова­ний взвод і у складі десантно-штурмової групи.

Взвод, як правило, одержує завдання знищити про­тивника у місці висадки, в подальшому наступати в глибину його оборони, а під час дій у складі десантно-штурмової групи знищити противника в місці висадки і оволодіти вигідним рубежем, який забезпечує висадку та дії передового загону.

Командир взводу під час з'ясування одержаного зав­дання і оцінки обстановки крім звичайних питань пови­нен з'ясувати місце і порядок посадки (навантаження) і висадки (вивантаження) з десантно-транспортних засо­бів, а також систему загороджень противника у воді і на березі.

Посадка (навантаження) взводу на десантно-тран­спортні засоби проводиться з урахуванням забезпечен­ня найшвидшої його висадки (вивантаження) і ведення бою на березі. Послідовність навантаження бойової техніки повинна бути зворотньою порядку її виванта­ження. З підходом десантно-транспортних засобів до пункту

висадки командир уточнює місце, способи та черговість висадки, завдання відділенням на березі, порядок подавлення та знищення противника вогнем взводу.

Взвод під прикриттям ударів авіації, вогню кора­бельної артилерії та своїх засобів прямує до берега на бойових машинах піхоти (бронетранспортерах), десант­но-висадочних засобах, висаджується на березі, з ходу розгортається в бойовий порядок, переходить в атаку, знищує противника і стрімко розгортає наступ у глиби­ну (захоплює рубіж, забезпечуючи висадку і вступ у бій головних сил батальйону).

105. Під час прориву укріпленого району механізо­ваний взвод може діяти у складі штурмової групи, для блокування} знищення противника у довгочасних вогне­вих та інших спорудженнях. До неї крім механізованого підрозділу можуть включатися танки, гармати, пере­важно самохідні, протитанкові керовані ракетні комп­лекси, гранатомети, кулемети, вогнемети та інші вогневі засоби, а також підрозділ інженерних військ.

Штурмовій групі вказується об'єкт атаки і напрямок продовження наступу.

Об'єктом атаки штурмової групи може бути довго­часне вогневе та інше важливе спорудження на напрям­ку наступу.

Штурмова група забезпечується збільшеним запасом боєприпасів, особливо ручними та протитанковими гра­натами, підривними зарядами, зарядами (установками) розмінування, аерозольними (димовими) та запалюваль­ними засобами.

Організовуючи наступ, командир штурмової групи при наявності часу проводить підготовку групи на мі­сцевості, яка обладнана макетами та загородженнями по типу довгочасного вогневого спорудження противни­ка. При цьому відпрацьовуються прийоми блокування та знищення противника у довгочасних вогневих спо­рудженнях, питання взаємодії всередині штурмової групи і з сусідніми підрозділами.

Штурмова група, призначена для блокування та знищення довгочасного вогневого спорудження, розта­шованого на передньому краю оборони противника, займає вихідне положення під час вогневої підготовки атаки в безпосередній близькості від цього спору­дження. Рух в атаку штурмова група починає одночас­но з підрозділами першого ешелону. Штурмова група, призначена для блокування та знищення довгочасного вогневого спорудження, розташо­ваного в глибині оборони противника, просувається за бойовими порядками підрозділів першого ешелону на віддаленні, яке вказане командиром батальйону (роти).

Штурмова група, як правило, поділяється на під­групи: вогневу, розгородження (підриву) і захоплення.

Танки, гармати, міномети і протитанкові керовані ракетні комплекси, які складають вогневу підгрупу, ведуть вогонь по амбразурах довгочасного вогневого спорудження, який атакують, та по вогневих засобах, які прикривають його.

Танки з навісним обладнанням і підрозділи інженер­них військ, які складають підгрупу розгородження (під­риву), висуваються до загороджень, що прикривають довгочасні вогневі спорудження, та пророблюють в них проходи.

Решта особового складу штурмової групи, яка скла­дає підгрупу захоплення, по пророблених проходах пря­мує до спорудження і атакує його. При цьому кулемет­ники та стрільці знищують перископи, заклинюють бронебашти, закривають амбразури мішками з землею або підручними засобами і займають позиції .навколо довгочасного вогневого спорудження в готовності до знищення противника у випадку його виходу із спору­дження; гранатометники руйнують спорудження, а вогнеметники проводять вогнеметання всередину спору­дження. Вогнева підгрупа перешкоджає підхід против­ника із глибини, а підгрупа розгородження (підриву) закладає підривні заряди і за сигналом командира штурмової групи підриває довгочасне вогневе спору­дження. Результати підриву перевіряються. При необ­хідності проводиться повторний підрив.

106. Підготовка до наступу вночі проводиться в світлий час доби. Командир взводу, організовуючи на­ступ вночі, крім звичайних питань визначає: видні в темний час доби орієнтири; азимут напрямку наступу взводу і напрямне відділення (танк); порядок позна­чення відділень (танків, бойових машин піхоти, броне­транспортерів), проходу в загородженнях, а також по­рядок освітлення місцевості, використання приладів ніч­ного бачення і підготовки зброї взводу для стрільби вночі; сигнали пізнавання. Він також організовує забез­печення відділень (танків) освітлювальними та сиг­нальними засобами, трасуючими снарядами та кулями. У ході наступу вночі особливу увагу приділяють веденню розвідки, дотримуванню напрямку і своєчасному позначенню свого положення. При загрозі застосування противником ядерної зброї для захисту від світлового випромінювання ядерних вибухів використовуються за­хисні властивості техніки, особовий склад веде бій в спеціальних захисних окулярах. Крім того, оптичні при­лади, прилади нічного бачення та шибки кабін підготов­ляються для послаблення діяння світлового імпульсу.

Механізований взвод вночі наступає, як правило, в пішому порядку. При цьому танки та бойові машини піхоти (бронетранспортери) діють в цепу механізованих-підрозділів.

Засоби освітлення застосовуються так, щоб не освіт­лювати свої бойові порядки.

У ході наступу, особливо на світанку, взвод повинен бути готовим до відбиття можливих контратак против­ника. 3. Відділення в наступі

107. До початку наступу, відділення потай займає вихідну позицію (вказане командиром взводу місце). У вихідному положенні особовий склад механізованого відділення, як правило, розташовується в траншеї, а бойова машина піхоти (бронетранспортер) — на вогне­вій позиції поряд з траншеєю або в глибині вихідного району разом з іншими машинами взводу. Гранатометне або протитанкове відділення, як правило, займають вогневі позиції, на яких відривають і обладнують окопи.

Із заняттям вихідної позиції (вказаного місця) від­ділення готується до відбиття можливої атаки против­ника (розташовується на місці). З одержанням бойово­го завдання командир відділення організовує наступ.

У бойовому наказі командир відділення вказує: орієнтирі;

склад, положення і характер дій противника, зобра­ження переднього краю оборони і місця розташування його вогневих засобів;

завдання взводу та відділення (об'єкт атаки і напря­мок продовження наступу);

завдання сусідів, танка, за яким буде наступати відділення, його номер (пізнавальний знак), .а також порядок використання вогню артилерії та інших вогне­вих засобів; завдання особовому складу:

командир механізованого відділення — всьому особовому складу — місце і порядок спішування, місце кожного солдата в цепу відділення, порядок подо­лання загороджень і перешкод; навіднику-оператору (кулеметнику бронетранспортера), кулеметнику і грана­тометнику, а при необхідності і решті, особового скла­ду — цілі для ураження і порядок ведення вогню; механіку-водію -(водію) — напрямок, порядок руху в атаку, подолання загороджень і перешкод;

командир гранатометного відділення — обслузі — цілі для ураження, вогневі позиції і порядок їх заняття, напрямок стрільби і порядок ведення вогню, а також взаємодії з механізованими підрозділами; на­віднику-оператору (кулеметнику бронетранспортера) — порядок прикриття дій обслуги і підтримки атаки меха­нізованих взводів вогнем із гармати та кулемета; меха­ніку-водію (водію) — напрямок наступу, порядок руху, подолання загороджень та перешкод;

командир протитанкового відділення — обслузі, навіднику-оператору (кулеметнику бронетран­спортера) — цілі для ураження, порядок ведення вогню та спільних дій з механізованими підрозділами; механі­ку-водію (водію)—напрямок наступу, порядок руху в атаку, подолання загороджень і перешкод; під час атаки в пішому порядку, крім того, — місце і порядок спішу­вання, подолання загороджень і перешкод;

сигнали оповіщення, управління, взаємодії та поря­док дій за ними;

час готовності до наступу і заступника. Бойовий наказ командир відділення віддає на місце­вості, а при неможливості — по схемі (на макеті місце­вості) і уточнює бойове завдання на місцевості під час висування до рубежу переходу в атаку або з початком атаки.

108. Наступ з положення безпосереднього зіткнення з противником відділення починає з вихідної позиції (із траншеї, окопу).

З початком вогневої підготовки атаки командир від­ділення веде спостереження за об'єктом атаки і про все помічене у противника, а також про результати вогню своєї артилерії та інших вогневих засобів доповідає командиру взводу. Відділення вогнем своєї зброї знищує виявлені кулемети, гранатомети та інші вогневі засоби, а також живу силу противника. Під час атаки в пішому порядку за командою (сигналом) командира взводу, командир відділення подає команду “Відділення, приготуватися до атаки”. За цією командою особовий склад дозаряджає зброю, приєднує багнет-ножі, готує до дії ручні гранати і встановлює, якщо необхідно, пристрої для швидкого вистрибування із траншеї.

За командою (сигналом) командира взводу про по­чаток руху в атаку командир відділення подає команду “Відділення, в атаку—ВПЕРЕД”, за якою відділення швидко вистрибує із траншеї (окопу) і прискореним кро­ком або бігом слідом за танком або самостійно при під­тримці вогнем бойової машини піхоти (бронетранспор­тера) атакує противника і продовжує наступ в глибину.

Під час атаки відділення невідступне іде слідом за танком і своїм вогнем знищує вогневі засоби противни­ка, в першу чергу протитанкові.

Командир відділення, просуваючись в цепу, на ходу уточнює об'єкт атаки відділення, порядок подолання за­городжень і ставить (уточнює) завдання кулеметникам, гранатометнику і стрільцям.

Мінне поле відділення долає, як правило, слідом за танком по його коліях або по проробленому проходу бі­гом, як правило, у складі взводу. Під час підходу до мін­ного поля за командою командира взводу або самостійно командир відділення командує “Відділення, за мною, її колону по одному (по два), в прохід, бігом — РУШ”. За цією командою кулеметники першими висуваються до проходу, вогнем прикривають рух відділення, а решта солдатів перешиковуються у колону і стрімким кидком під прикриттям вогню бойової машини піхоти (броне­транспортера) долають мінне поле.

Подолавши мінне поле, відділення знову розгорта­ється у цеп і стрімко атакує противника. Наблизившись до противника, що знаходиться в траншеї, на 25—40 м особовий склад за командою командира “Відділення, гранатами — ВОГОНЬ” — закидає його гранатами, з криком “ура” вривається на передній край оборони, знищує противника вогнем впритул і багнетами, і, не за­тримуючись, слідом за танками продовжує атаку в ука­заному напрямку.

При затримці танків відділення повинно висуватися вперед і атакувати противника, не чекаючи танків, ви­користовуючи результати вогню артилерії та мінометів. В атаці рівняння, повинно бути тільки на передніх, ніхто не має права відставати. Успішне просування вперед хоча б тільки одного солдата повинно бути негайно підтримане іншими солдатами та відділенням в цілому.

Знищивши противника, відділення, не затримую­чись, просувається вперед, по мірі послаблення опору противника за командою (сигналом) командира взводу проводить посадку в бойову машину піхоти (бронетран­спортер, десантом на танки) і продовжує наступ у вка­заному напрямку.

Під час атаки на бойових машинах піхоти. (броне­транспортерах) посадка на них особового складу здій­снюється з підходом бойових машин піхоти (бронетран­спортерів) до вихідного положення для наступу. Меха­нізоване і протитанкове відділення за командами своїх командирів “До машини”, “На місця” швидко роблять посадку, приготовляються для ведення вогню з ходу і слідом за танком або самостійно атакують противника.

109. Під час наступу в глибині оборони противника відділення, не відхиляючись від напрямку наступу, вико­ристовуючи складки місцевості, швидко виходить у фланг або в тил противнику і рішучою атакою знищує його. Переміщення відділення здійснюється за коман­дами командира взводу. На окремих ділянках спосіб пересування (прискореним кроком, бігом, перебіжками, переповзанням) визначає командир відділення, врахо­вуючи рельєф місцевості та інтенсивність вогню против­ника. Він зобов'язаний слідкувати за тим, щоб підлеглі швидко просувалися вперед, уміло використовували міс­цевість та витримували вказаний напрямок. Вогонь у відділенні ведеться на ходу і з коротких зупинок, при цьому командир відділення, особливо того, що діє без бойової машини піхоти (бронетранспортера), зобов'яза­ний встановити такий порядок просування та ведення вогню, щоб не припинявся рух відділення в цілому: кулеметник та частина стрільців ведуть вогонь, а решта відділення просувається вперед, потім солдати, які ви­сунулися, відкривають вогонь, забезпечуючи просування тим, що залишилися позаду.

Якщо відділення попало під вогонь артилерії (міно­метів), воно виходить із-під обстрілу стрімким кидком вперед.

Одержавши завдання завершити розгром противни­ка, який залишився в траншеї, двоє-троє солдатів відді­лення, просуваючись по її дну, вогнем впритул, багнета­ми та гранатами знищують тих, що обороняються. Реш­та складу відділення рухається по обидві сторони траншеї і, не випускаючи з очей солдатів, які просуваються по траншеї, знищує виявлені вогневі засоби і противни­ка, що намагається залишити траншею. Вогневі засоби, розташовані в оборонних спорудженнях, закидаються гранатами. ;

Виявивши відхід противника, командир відділення доповідає про це командиру взводу, невідступне пере­слідує противника і знищує його вогнем усіх своїх за­собів.

Командир відділення, діючи в цепу відділення, уп­равляє вогнем і рухом відділення командами, які подає, як правило, голосом. Сигнальними патронами і трасую­чими кулями він указує бойовій машині піхоти (броне­транспортеру) і танку цілі, які перешкоджають просу­ванню відділення.

110. Під час наступу з ходу командир механізованого (протитанкового, гранатометного) відділення з початком розгортання взводу у бойовий порядок виводить бойову машину піхоти (бронетранспортер) на свій на­прямок, уточнює навіднику-оператору (кулеметнику бронетранспортера) і механіку-водію (водію) об'єкт атаки (цілі), напрямок продовження наступу (напрямок наступу) місце і номер проходу в загородженнях і уп­равляє вогнем відділення.

Під час атаки на бойовій машині піхоти (бронетранс­портері) відділення після розгортання взводу в бойову лінію слідом за танком або самостійно продовжує вису­вання до переднього краю оборони противника, знищую­чи уцілілі протитанкові та інші вогневі засоби вогнем із зброї, встановленої на машині, та із стрілецької зброї через бійниці (поверх борту).

Під час атаки десантом на танку відділення розміщується головним чином в його кормовій частині над си­ловим відділенням. Командир відділення займає місце справа біля башти і входить у зв'язок з командиром танка через танковий переговорний пристрій. Для ве­дення вогню солдати розміщуються: кулеметник — в центрі танка, безпосередньо за його баштою; стрільці — справа і зліва від башти; гранатометник розташовуєть­ся поряд з командиром відділення і веде спостереження за сигналами командира взводу. Під час руху десантом на танку відділення веде спостереження, за командою командира відділення і самостійно знищує виявлені цілі противника, особливо протитанкові засоби ближнього бою. Командир відділення попереджає командира танка

про загородження та природні перешкоди, які знахо­дяться попереду.

Під час атаки в пішому порядку з виходом бойової машини піхоти (бронетранспортера), танка з десантом до встановленого місця спішування відділення за коман­дою свого командира “До машини” швидко вистрибує (спішується) і за командою “Відділення, в напрямку та­кого-то предмета, напрямний — такий-то — до бою, впе­ред” або “Відділення, за мною—до бою” розгортається у цеп і прискореним кроком або бігом, ведучи інтенсив­ний вогонь на ходу, продовжує атаку.

Атаку переднього краю оборони противника та роз­виток наступу в глибині відділення здійснює в такому ж порядку, як і під час наступу із положення безпосе­реднього зіткнення з противником.