3. Відділення в обороні

61. Механізоване відділення обороняє позицію до 100 м по фронту, маючи на ній основні, запасні (тимча­сові) позиції для вогневих засобів, які дозволяють спіль­но із сусідніми відділеннями знищувати противника вогнем перед фронтом 1 на флангах опорного пункту взводу.

На позиції відділення стрільці, кулеметник та грана­тометник розташовуються так, щоб усі підступи до неї перед фронтом і на флангах знаходилися під ефектив­ним, особливо фланговим та перехресним вогнем, а за­городження і перешкоди добре проглядалися і прострі­лювалися. Відповідно до цього будується і система вог­ню. Відділення повинно бути готовим до маневру на напрямок, якому погрожують, ведення вогню вночі та в інших умовах обмеженої видимості.

Бойова машина піхоти, яка має могутнє озброєння та броньовий захист, є основою оборони позиції відді­лення. її вогнева позиція, а також вогнева позиція бронетранспортера може обладнуватися в центрі позиції відділення, на фланзі або позаду позиції на віддаленні до 50 м. Бойова машина піхоти без десанту в оборот може виділятися для дій у вогневій засаді, як кочуючий вогневий засіб і у складі бронегрупи батальйону (роти).

На позиції відділення можуть розташовуватися вог­неві засоби старших командирів.

Гранатометне відділення в обороні діє у складі взво­ду, а на закритій і пересіченій місцевості може придава­тися одній з механізованих рот першого ешелону. Про­титанкове відділення (мал. 7) механізованої роти роз­ташовується, як правило, на танконебезпечному напрям­ку, а також може діяти як вогнева засада.

Гранатометне відділення займає вогневу позицію до 20 м, а протитанкове відділення —до 50 м по фронту.

Вогнева позиція відділення включає основні та за­пасні вогневі позиції вогневих засобів і бойової машини піхоти (бронетранспортера.).

62. В умовах відсутності зіткнення з противником командир механізованого (гранатометного, протитанкового) відділення, з'ясувавши одержане завдання, зобо­в'язаний: вивести відділення на вказану позицію; органі­зувати спостереження; вказати основну і запасну вогне­ві позиції Для бойової машини піхоти (бронетранспор­тера), вогневі позиції кулеметникам, гранатометнику і місця: стрільцям (основні і запасні позиції для гранато­метників, протитанкових керованих ракетних комплек­сів); віддати бойовий наказ; організувати інженерне об­ладнання і маскування позицій; визначити відстань до орієнтирів, підготувати дані для ведення вогню вдень та вночі і скласти картку вогню.

63. У бойовому наказі командир відділення вказує: орієнтири;

склад, положення та характер дій противника; завдання, взводу і відділення, позицію, смугу вогню та додатковий сектор обстрілу; порядок спостереження і ведення вогню по наземних та повітряних цілях; місця на ділянках зосередженого вогню взводу, по яких вести вогонь відділенням; завдання сусідів; завдання особовому складу;

командир механізованого відділення— навіднику-оператору (кулеметнику бронетранспортера), кулеметникам і гранатометнику — основні та запасні вогневі позиції; старшому стрільцю та стрільцю — місця для стрільби, послідовність їх обладнання і зміни в ході бою; навіднику-оператору (кулеметнику бронетранспор­тера) і кулеметникам, крім того, — основний і позиції; механіку-водію (водію) —маршрут виходу на запасну (тимчасову) вог­неву позицію, порядок спостереження та коректування вогню; :

командири гранатометного та проти­танкового відділень— старшим навідникам, гра­натометнику, операторам протитанкових керованих ра­кетних комплексів, навіднику-оператору (кулеметнику бронетранспортера) — основні та запасні (тимчасові) вогневі позиції, послідовність їх обладнання та зміни в ході бою, основний та додатковий сектори обстрілу з кож­ної позиції, порядок спостереження і ведення вогню по танках, інших броньованих машинах і піхоті противни­ка; механіку-водію (водію) — маршрут виходу на за­пасну (тимчасову вогневу позицію, порядок спостере­ження та коректування вогню;

сигнали оповіщення, управління, взаємодії та поря­док дій за ними;

чає готовності до оборони і заступника. Після одержання завдання особовий склад відділен­ня приступає до розчищення смуги обзору та обстрілу, а також відривання і маскування окопів.

64. Під час переходу до оборонив умовах безпосереднього зіткнення з противником командир відділення організовує швидке захоплення і заняття позиції на вка­заному рубежі, ставить завдання особовому складу, організовує спостереження, систему вогню, управління, взаємодію та інженерне обладнання позиції. Вогнева позиція бойової машини піхоти (бронетранспортера) ви­бирається в такому місці, щоб забезпечувалось потайне її розташування, прикриття вогнем особового складу відділення під час виконання ним робіт щодо інженер­ного обладнання позиції. Надалі командир відділення детально вивчає місцевість, уточнює завдання особово­му складу та порядок взаємодії, а при необхідності й інші питання.

65. На позиції відділення в першу чергу розчищаєть­ся місцевість для поліпшення спостереження та ведення вогню, відриваються одиночні (парні) окопи та окоп для бойової машини піхоти (бронетранспортера), потім одиночні (парні) окопи з'єднуються між собою в окоп на . відділення, який доводиться до повного профілю, а при нестійкому грунті, крім того, посилюється одежею крутостей та з'єднується суцільною траншеєю з окопами сусідніх відділень; для особового складу обладнується перекрита щілина. Потім відриваються окоп на запасній (тимчасовій) вогневій позиції для бойової машини піхо­ти (бронетранспортера) та хід сполучення до неї. В око­пі на відділення обладнується бліндаж, ніші для боєприпасів і проводяться інші роботи щодо його вдосконален­ня в бойовому і господарчому відношеннях з метою за­безпечення тривалого перебування особового складу в обороні. Якщо траншея відрита землерийною машиною, командир організовує її дообладнання. 66. Після організації інженерних робіт командир від­ділення складає картку вогню відділення, на яку наносить: орієнтири, їх номери, найменування та відстань до

них, положення противника, позицію відділення, а ко­мандири гранатометного та протитанкового відділень — І положення механізованого підрозділу, якому вони при­дані; смугу вогню та додатковий сектор обстрілу; основні і запасні вогневі позиції бойової машини піхоти (броне­транспортера), гранатометів і протитанкових керованих комплексів, основні та додаткові сектори обстрілу з кож­ної позиції (крім сектора обстрілу ручного протитанко­вого гранатомета); позиції сусідів та межі їхніх смуг вогню на флангах відділення; .ділянки зосередженого, а для гранатометного відділення і рубежі загороджуваль­ного вогню взводу та місця в них, по яких вести вогонь відділенням; загородження, розташовані поблизу позиції відділення та ті, що прикриваються його вогнем.

67. До переходу противника в наступ На позиції від­ділення постійно несе службу спостерігач. Для відбиття раптового нападу противника та знищення його дрібних груп, які ведуть розвідку або намагаються пророблюва­ти проходи в загородженнях, призначається кулеметник або стрілець, який розташовується, як правило, на запас­ній (тимчасовій) вогневій позиції. Решта особового складу залежно від обстановки проводить інженерне до­обладнання позиції, займається бойовою підготовкою, допомагає механіку-водію (водію) в технічному обслу­говуванні бойової машини піхоти (бронетранспортера) або відпочиває.

Для виклику особового складу за бойовою тривогою від спостерігача до місця відпочинку влаштовується на­дійна найпростіша сигналізація.

Якщо від відділення виділений черговий вогневий засіб (чергова бойова машина піхоти, бронетранспортер, кулемет, гранатомет), він, як правило, розташовується на тимчасовій або запасній вогневій позиції. В бойовій машині піхоти (бронетранспортері) знаходиться меха­нік-водій (водій) та навідник-оператор (кулеметник бро­нетранспортера) в готовності до негайного відкриття вогню.

Командир відділення, як правило, знаходиться на позиції в такому місці, звідки зручніше управляти від-діленням, спостерігати за місцевістю та сигналами ко­мандира взводу.

68. Одиночних солдатів і дрібні групи противника, які намагаються вести розвідку, відділення захоплює в по­лон, а при неможливості захоплення, знищує вогнем, як правило, із запасних (тимчасових) вогневих позицій.

Більш значні групи противника, які наближаються до позиції відділення, знищуються вогнем кулемета або бойової машини піхоти, а при необхідності вогнем усьо­го відділення. Вогонь відкривається за командою коман­дира відділення.

Під час вогневої підготовки атаки противника коман­дир відділення і спостерігач ведуть спостереження, а решта особового складу ховається в щілини (бліндажі), на дні окопів і траншей або в бойовій машині піхоти (бронетранспортері) в готовності швидко зайняти свої місця на позиції.

З одержанням сигналу про безпосередню загрозу за­стосування противником ядерної зброї (під час нанесен­ня противником ядерного удару) особовий склад відді­лення швидко укривається в щілині, бліндажі, бойовій машині піхоти, бронетранспортері (лягає на дно окопу, траншеї), а після проходження ударної хвилі приготов­ляється до відбиття атаки противника.

Виявивши перехід противника в атаку, за командою командира (сигналом спостерігача) відділення негайно приготовляється до бою. Вогонь по противнику відкрива­ється з наближенням його на дальність дійсного вогню зброї відділення.

По мірі підходу противника до переднього краю обо­рони вогонь доводиться до найвищої напруги. Танки та інші броньовані машини противника знищуються проти­танковими керованими ракетами, вогнем бойової маши­ни піхоти, гранатометів і протитанковими гранатами, а піхота вогнем кулеметів і автоматів відсікається від танків і знищується.

Вогонь протитанкових засобів відділення зосереджується в першу чергу по головному танку або по танку з тралом, який долає загородження перед переднім краєм оборони, а потім по решті атакуючих танків та інших броньованих машинах. За сприятливих умов обста­новки з метою знищення танків, які долають загоро­дження перед позицією відділення, командир може ви­слати вперед гранатометника з помічником (стрільцем з ручними протитанковими гранатами). Для потайності їх висування використовуються аерозолі (дими). Іноді, бі­ля найбільш імовірного місця пророблювання противни­ком проходу в загородженнях, відділенням завчасно від­риваються і маскуються окоп та хід сполучення до нього. В окопі може розміщуватися гранатометник або кулеметник (стрілець) із заздалегідь приготовленим

мінним шлагбаумом. По можливості в боротьбі з танками противника можуть брати участь кулеметники та снайпер, які зосереджують свій вогонь по оглядових приладах танків.

У випадку виходу танка противника безпосередньо до позиції відділення, ближній до нього солдат з підходом танка на відстань 25—ЗО м метає по ньому ручну проти­танкову гранату. Якщо танк-виявився неураженим, сол­дат відбігає по траншеї в сторону або лягає на її дно, а коли танк подолає окоп, швидко вискакує і метає проти­танкову гранату в його борт або кормову частину. Після вибуху гранати солдат приготовляється для знищення екіпажу, який залишає уражений танк.

З підходом піхоти противника до позицій на відстань ЗО—40 м відділення закидає її гранатами. Якщо против­ник увірветься на позицію, відділення знищує його вог­нем впритул, гранатами та в рукопашній сутичці. Роз­повсюдження противника по траншеї і ходу сполучення повинно бути затримано вогнем та швидким установлен­ням заздалегідь підготовлених рогаток, їжаків та. інших переносних загороджень.

Якщо противник атакує позицію сусіднього відділен­ня, відділення здійснює допомогу сусіду вогнем.

69. Бойова машина піхоти веде вогонь самостійно і за командою (сигналом) командира відділення. У випадку обходу або вклинення противника в оборону бойова машина піхоти під прикриттям вогню відділення займає запасну вогневу позицію і знищує його вогнем у фланг . і в тил. Зміна вогневих позицій проводиться тільки за на­казом командира взводу.

З метою введення противника в оману відносно дійс­ного розташування вогневих засобів та кількості бро­ньованих машин в обороні бойова машина піхоти може діяти як кочуючий вогневий засіб. Позиції для кочуючої бойової машини .піхоти вибираються з урахуванням одержаного завдання і особливостей місцевості. Потай, по вказаному маршруту, змінюючи вогневі позиції, ко­чуюча бойова машина піхоти веде вогонь з них самостій­но або за командами (сигналами) командира, який її вислав. Після виконання завдання кочуюча бойова ма­шина піхоти займає основну вогневу позицію у взводно­му опорному пункті або діє за вказівкою командира взводу. .

70. Після відбиття атаки противника командир від­ділення зобов'язаний: перевірити стан особового складу

і зброї відділення; поповнити ракети і боєприпаси; під­готувати відділення до відбиття повторних атак; вжити заходів щодо відновлення траншеї і окопу для бойової машини піхоти (бронетранспортера); доповісти коман­диру взводу про результати бою.