7.2. Основні процедури та методика перевірки обліку та фінансової звітності

На вибір процедур і методик аудиторської перевірки фінансових звітів впливає зміст аудиторського завдання щодо висловлення дум­ки аудитора стосовно цих фінансових звітів.

Якщо аудиторська перевірка здійснюється вперше або якщо ау­диторська перевірка фінансових звітів за попередній період здійс­нювалась іншим аудитором, а також коли аудитор дізнається про непередбачені обставини, то необхідно отримати достатні та відпо­відні аудиторські докази щодо залишків на початок періоду.

Залишки на початок періоду - це ті залишки на рахунках, які існують на початок періоду. Залишки на початок періоду ґрунтуються на залишках на рахунках на кінець попереднього періоду і відображають результати операцій попередніх періодів та облікової політики, що застосовувалась у попередньому періоді.

Достатність і відповідність аудиторських доказів, які будуть не­обхідні аудиторові для оцінювання залишків на початок періоду, залежить від таких факторів:

• облікової політики, якої дотримується суб'єкт господарювання;

• чи була здійснена аудиторська перевірка фінансових звітів по­ переднього періоду і якщо так, то чи був висновок аудитора змінений;

• характеру рахунків і ризику викривлення фінансових звітів поточного періоду;

• суттєвості залишків на початок періоду для фінансових звітів поточного періоду.

Якщо аудиторська перевірка фінансових звітів попереднього пе­ріоду здійснювалась іншим аудитором, аудитор може одержати дос­татні відповідні аудиторські докази щодо залишків на початок пері­оду, перевіряючи робочі документи попереднього аудитора. Ауди­тор, який здійснює перевірку, розглядає професійну компетентність та незалежність колеги. Якщо аудиторський висновок за попередній період був змінений, то в поточному періоді аудитор приділяє особ­ливу увагу чинникам, результатом яких стала зміна висновку.

А от у наявності запасів на початок періоду аудиторові впевнити­ся складніше. Тому, як правило, потрібні додаткові процедури: спо­стереження за поточною інвентаризацією запасів та звіряння її ре­зультатів із кількістю запасів на початок звітного періоду, перевірка оцінки вартості запасів на початок періоду, а також перевірка вало­вого прибутку і віднесення сум до різних періодів.

Поєднання перелічених процедур може надати достатні відповід­ні аудиторські докази щодо залишків на рахунках.

Призначення аудиту дебіторської (кредиторської) заборговано­сті - допомогти підприємству сформулювати рекомендації і визна­чити заходи по ліквідації заборгованості не лише як засобів поліп­шення розрахункових операцій, а й фінансового положення підпри­ємства.

Мета аудиту дебіторської (кредиторської) заборгованості - це пі­дтвердження достовірності, повноти, реальності і законності обліку дебіторської ( кредиторської) заборгованості та відображення її у звітності.

Джерела інформації для проведення аудиту дебіторської (креди­торської) заборгованості є:

• дані первинних документів;

• облікові регістри, Головна книга;

• фінансова звітність;

• договори, накази;

• матеріали перевірок і ревізій податкових органів, органів кон­ трольно-ревізійного управління;

• матеріали внутрішньогосподарського контролю підприємст­ ва клієнта;

• дані, отримані аудитором при проведенні процедур контролю;

• письмові і усні заяви працівників підприємства і третіх осіб;

• розрахунки і декларації податкового обліку.

Аудит запасів проводиться в кілька етапів. Спочатку аудитор пе­ревіряє правильність організації обліку запасів; своєчасність скла­дання первинних документів, дотримання правил під час приймання на склад і відпуску їх у виробництво.

Перевіряючи відображення в бухгалтерському обліку запасів, ау­дитор повинен керуватися відповідними положеннями (стандарта­ми), а також планом рахунків та інструктивними документами. Ау­дит установлює відповідність синтетичного та аналітичного обліку.

Типові помилки під час здійснення операцій з матеріальними цін­ностями можуть бути такі:

• незадовільна організація складського господарства та збері­гання цінностей;

• невиконання завдань щодо заготівлі матеріалів;

• придбання непотрібних матеріалів, наявність на складі мате­ріалів, що псуються;

• завищення собівартості заготовлених матеріалів;

• порушення правил приймання вантажів, неправильне визна­чення та оформлення нестачі;

• неповне оприбуткування запасів, що надійшли;

• необґрунтовані претензії до постачальників;

• нераціональне витрачання матеріалів на виробництво, порушення норм та лімітів відпуску.

Аудит каси та касових операцій - одна з найвідповідальніших ділянок документального контролю. Головна мета полягає у вияв­ленні фактів нестач, розтрат і привласнення грошових коштів.

Основними завданнями аудиту каси і касових операцій є перевірка:

• забезпечення умов збереження готівки та інших цінностей у касі та при їх доставці з банку;

• дотримання правил документального оформлення операцій по руху готівки;

• своєчасності та повноти оприбуткування одержаної готівки з банку та від інших осіб;

• дотримання касової дисципліни при проведенні касових опера­ цій;

• цільового використання готівки;

• дотримання ліміту готівки в касі, умов видачі на поточні потре­ би та на інші цілі.

Для підтвердження необоротних активів і довгострокових зобов'язань (основних засобів, інвестицій і довгострокових заборгова­ностей) аудитор, як правило, перевіряє записи, на підставі яких фо­рмуються залишки на початок періоду.

В окремих випадках він може одержати підтвердження від третіх осіб, наприклад, щодо довгострокової заборгованості та інвестицій. За інших обставин аудиторові, можливо, треба здійснити додаткові аудиторські процедури.

Джерела інформації:

• наказ про облікову політику підприємства з відповідними дода­тками;

• первинні документи;

• акти та довідки попередніх ревізій, аудиторські висновки та інша інформація, що узагальнює результати контролю;

• облікові реєстри, Головна книга, звітність.