7.4. Аудит облікової політики

Система бухгалтерського обліку відповідає за поінформованість керівництва підприємства.

Центральне місце в перевірці системи бухгалтерського обліку по­сідає вивчення облікової політики та основних принципів ведення бухгалтерського обліку, тобто взаємозв'язку обліку з управлінням, його інформаційного забезпечення. Інформація про облікову політи­ку як невід'ємну складова бухгалтерської звітності є одним з об'єктів аудиторської перевірки. У процесі перевірки встановлюють відпо­відність обраної підприємством облікової політики характеру й умо­вам діяльності цього підприємства, а також діючим правилам діяльності цього підприємства та діючим правилам і загальновизнаним процедурам.

Основою для аудиторського дослідження облікової політики є внутрішня документація підприємства, у тому числі організаційно-розпорядницька документація, внутрішні правила і регламенти, про­екти організації бухгалтерського обліку, проектна документація на організацію автоматизованого ведення обліку, облікова документа­ція, бухгалтерська звітність та ін.

Аналіз усіх названих документів, дасть аудиторові можливість скласти досить повне уявлення про облікову політику та її реалізацію на практиці.

На першому етапі перевірки аудитор має ознайомитися зі струк­турою бухгалтерського апарату підприємства, організаційними фо­рмами та методами ведення бухгалтерського обліку.

Керівник підприємства зобов'язаний створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити неу­хильне виконання всіма підрозділами та працівниками, причетними до бухгалтерського обліку, правомірних вимог головного бухгалтера щодо дотримання порядку оформлення та подання до обліку пер­винних документів.

Забезпечує дотримання встановлених єдиних методологічних за­сад бухгалтерського обліку головний бухгалтер або особа, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку на підприємстві.

Аудитор повинен перевірити, чи не обмежуються на підприємстві права головного бухгалтера і як він виконує свої обов'язки.

Під час перевірки роботи облікового апарату підприємства слід з'ясувати: як розподіляються обов'язки між працівниками бухгалте­рії; чи забезпечені вони інструктивними матеріалами та обчислюва­льною технікою; чи налагоджене на підприємстві систематичне ви­вчення нормативно-правових актів з питань організації бухгалтерсь­кого обліку, складання звітності, економічного контролю.

Аудитор повинен проаналізувати укомплектованість штатів бух­галтерії, причини плинності кадрів облікових працівників, рівень їх кваліфікації, заходи щодо підвищення її та підготовки бухгалтерсь­ких кадрів за рахунок підприємства.

Аудит облікової політики підприємства відіграє важливу роль для оцінювання системи бухгалтерського обліку та внутрішнього контролю. Грамотно визначена облікова політика дає змогу реалізу­вати бухгалтерській службі всю повноту функцій бухгалтерського обліку, робить його одним з основних інструментів управління підп­риємством.

Аудит облікової політики дає змогу скласти уявлення не лише про бухгалтерський облік, а й про професіоналізм бухгалтерської служби та адміністрації підприємства, зацікавленість підприємства в результатах діяльності.

У ході аудиту облікової політики формується думка про якість організації бухгалтерського обліку:

• правильність розмежування функцій і повноважень;

• максимальність зниження можливостей для зловживань;

• повноту і раціональність системи бухгалтерського обліку. Тому аудит облікової політики має бути спрямований на вдосконалення й оптимізацію побудови облікового процесу, його узгодженість та на досягнення стратегічної мети діяльності підприємства.

Інформаційною базою для ознайомлення зі змістом облікової політики і внутрішніми регламентами щодо організації бухгалтерсь­кого обліку на підприємстві є:

• наказ про облікову політику підприємства;

• затверджені методики обліку окремих показників та інші до­ датки до наказу про облікову політику підприємства;

• робочий план рахунків бухгалтерського обліку;

• перелік затверджених форм первинних документів і форм документів для внутрішньої бухгалтерської звітності;

• правила документообігу і технології оброблення облікової інформації;

• розкриття інформації та інші пояснення до фінансової звіт­ності.

Наявність наказу про облікову політику та інших розпорядчих документів, пов'язаних з організацією облікового процесу, вчасно прийнятих і відповідно оформлених, не може достатньою мірою сві­дчити про дотримання облікової політики.

Аналізуючи зміст наказу про облікову політику, аудитор повинен з'ясувати, чи всі його положення є елементами облікової політики та чи всі аспекти облікової політики знайшли в ньому відображен­ня. Для цього аудитор може провести тестування даного наказу, запропонувавши керівникові підприємства заповнити анкету.

Особливу увагу в процесі аудиту облікової політики необхідно звернути на її зміни, що мали місце. Згідно з П(С)БО 6 "Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах", внести зміни в облікову політику можна лише в таких випадках:

• зміна статутних вимог;

• зміна вимог органу, що затверджує П(С)БО;

• якщо зміни забезпечать достовірніше відображення подій або операцій у фінансовій звітності підприємства.