7.3. Методика дослідження форм фінансової звітності

Однією з найважливіших аудиторських процедур є оцінювання фінансової звітності підприємства. При цьому аудитор керується Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 р. № 996-ХІУ та такими нормативними документами:

• П (С)БО 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності";

• П(С)БО 2 "Баланс";

• П (С)БО 3 "Звіт про фінансові результати";

• П (С)БО 4 "Звіт про рух грошових коштів";

• П (С)БО 5 "Звіт про власний капітал";

• П (С)БО 6 "Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах".

Порядок здійснення аудиту балансу та інших форм фінансової звітності визначається планом і програмою аудиту, що, в свою чер­гу, залежить від розміру, виду, специфіки підприємства, умов дого­вору на проведення аудиту, особливостей методики і техніки, які використовуються під час перевірки.

Загальний план аудиту згідно зі стандартами і нормативами включає такі питання:

1. Розуміння аудитором бізнесу клієнта (найважливіші характеристики підприємницької діяльності, організаційної структури підприємства, процесу виробництва, надання послуг, факторів, що впливають на бізнес або галузь промисловості, порядку надання звітності, розподілу обов'язків між керівництвом підприємства).

2. Розуміння обліку і системи внутрішнього контролю (облікової політики підприємства, можливого ефекту від її змін, взаємозв'язку фінансових та оперативних даних).

3. Визначення ризиків і суттєвості (оцінка ризику внутрішнього контролю, оцінка ризику особистого аудиторського ризику невиявлення істотних помилок у звітності, визначення порогу істотності помилок, визначення складних бухгалтерських опе­рацій).

4. Види, час і повнота процедур (вплив інформаційних техноло­гій на процес аудиту, робота внутрішніх аудиторів).

5. Координація, керівництво, супровід і нагляд (участь в аудиті інших аудиторів) (перевірка іншими аудиторами дочірніх підприємств, філій і відділень головного підприємства), участь в аудиті експертів та інших фахівців, що не є аудиторами, добір виконавців аудиту і розподіл між ними обов'язків.

6. Інші питання.

Аудитор, керуючись нормативними актами, перевіряє правиль­ність оцінки статей балансу та фінансової звітності. Насамперед він оцінює використання необоротних активів, зокрема основних засо­бів як сукупності матеріальних активів, що підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання това­рів і послуг, або надання в оренду, що діють більше одного року як у сфері виробництва, так і в невиробничій сфері. До них належать та­кож капітальні вкладення в багаторічні насадження, у поліпшення земель (іригація, меліоративні та інші роботи) і в орендовані будівлі, споруди, обладнання.

Фінансові вкладення (внески до статутного капіталу, придбання цінних паперів, випуск облігацій тощо) підприємства оцінюють у балансі за фактичними витратами.

Аудитор з'ясовує, як використовуються підприємством права ко­ристування природними ресурсами, авторські та суміжні з ними права.

Запаси, зокрема сировину і матеріали, паливо, запасні частини ві­дображають в обліку за фактичною собівартістю.

Розрахунки з дебіторами і кредиторами, постачальниками і поку­пцями в балансі та іншій фінансовій звітності показують у сумах, попередньо звірених і відображених відповідними актами звірок.

Чистий прибуток (збиток) від реалізації продукції (робіт, послуг), товарів визначається як різниця між виручкою від реалізації в цінах продажу без податку на додану вартість, акцизного збору, інших ви­рахувань з доходу, собівартості реалізованої продукції, адміністра­тивних витрат, витрат на збут, фінансових витрат, втрат від участі в капіталі, податку на прибуток від звичайної діяльності, надзвичай­них витрат та податку від надзвичайного прибутку.

Аудитор перевіряє правильність відображення прибутку (збитку) в балансі й звіті про фінансові результати.

Усі статті балансу мають бути підтверджені матеріалами інвента­ризації. Від якості проведення інвентаризації залежить достовірність розкриття інформації у фінансовій звітності.

Аудитор перевіряє правильність оформлення матеріалів інвента­ризації та відображення її результатів на рахунках бухгалтерського обліку й звітності. За результатами такої перевірки аудитор може зробити висновки про достовірність балансу, реальність статей ін­ших форм фінансової звітності.

Оцінка фінансової звітності та своєчасність її подання у керівні інстанції і відповідним державним органам здійснюється на підставі чинного законодавства. Перевіряючи звітність, аудитор визначає повноту і взаємозв'язок (ув'язку) між даними балансу та іншими формами фінансової звітності. Якщо є відхилення між даними звіт­них форм, підприємство повинно внести відповідні корективи.