Етіологія

Збудник – грампозитивні нерухомі паличкоподібні коринебактерії дифтерії (Corynebacterium diphtheriae) - утворюють сильнийекзотоксин, що уражає серцевий м'яз, нирки, наднирники, нервові ганглії. Є 3 біологічні видиC. diphtheriae:gravis, mitis, intermedius.

Рідше збудниками можуть бути Corynebacterium pseudodiphtheriticum(hoffmanii),Corynebacterium xerosis.

Епідеміологія

Випадки захворювання дифтерією згідно з даними Світової організації здоров'я 1997 - 2006 рр.

Інфекція передається повітряно-крапельним шляхом; джерела інфекції – хворі та бактеріоносії. В окремих випадках хвороба передається через різні предмети, іграшки та навіть при участі третіх осіб. Захворюваність збільшується у холодну та вологу пору року. Хвороба може вражати людей будь-якого віку, але частіше хворіють діти. Частина тих, хто переніс дифтерію, стають носіями.

Патогенез

Збудник викликає у ділянці вхідних воріт інфекції (наприклад, у зіві) фібринозне запалення з утворенням плівок. Екзотоксин збудника, що циркулює у крові, вражає серцево-судинну та нервову системи.

Симптоми

Інкубаційний періоду середньому 3-5 днів.

Розрізняють дифтерію зіва(найпоширеніша форма),дифтерію гортані(круп),дифтерію носатадифтерію очей. Крім того, дуже рідко зустрічається дифтерія рани, шкіри, статевих органів. За ступенем інтоксикації виділяютьлегкі,субтоксичнітатоксичніформи.

При дифтерії зівау залежності від локалізації нальоту (фібринозних плівок) розрізняютьлокалізованутапоширенуформу хвороби.

Локалізована формапочинається гостро – зі збільшення температури до фебрильних цифр, нездужання та незначної хворобливості при ковтанні. Через 24-36 годин можна відмітитигіпереміюзіва, білувато-сірі нальоти; ці фібринозні плівки доволі щільні, їх нелегко зняти ватним тампоном або шпателем; після зняття оголюється поверхня, яка дещо кровить. Відповідно стороні ураженнямигдаликівзбільшуються у розмірах підщелепні, а іноді й передньошийнілімфатичні вузли.

Разом з типовим перебігом локалізованої форми дифтерії з утворенням фібринозних плівок хвороба може протікати лише із катаральними проявами (гіперемія та набряклість мигдаликів, помірний біль при ковтанні, незначне збільшення реґіонарних лімфатичних вузлів). Інтоксикація при цьому мало виражена, температура зазвичай субфебрильна. Іншою атиповою формою дифтерії зіва є острівна. При цій формі дифтерії фібринозні плівки мають вигляд поодиноких або множинних острівків, інтоксикація незначна, помірно збільшені реґіонарні лімфатичні вузли.

Поширена формадифтерії зіва перебігає з вираженою загальною інтоксикацією, підвищенням температури до 39 °C. Відмічаються набряклість ділянки зіва та гіперемія мигдаликів, на яких, так само як на піднебінних дужках, м’якомупіднебінні, слизовійносоглотки, розташовуються щільні нальоти брудного білого кольору, які важко відокремлюються тампоном.

Важким перебігом відрізняється токсична формадифтерії зіва. Оглядаючи хворого, можна відмітити солодкуватий запах з рота, значний набряк шийної клітковини,тахікардію. При несвоєчасному або недостатньо енергійному лікуванні у хворих дифтерією зіва з 12-15 дня хвороби, а іноді дещо раніше розвиваєтьсяміокардит, що проявляється тахікардією, у частині випадківаритмією, ритмом галопа, розширенням серця, приглушенням його тонів, систолічним шумом на верхівці. Пізніше, з 22-28-го дня хвороби, в окремих випадках розвиваєтьсяполіневритзпарезомм’язів глотки тагортані.

Геморагічна формапротікає особливо тяжко, супроводжується носовими кровотечами, патенхіальним висипом на шкірі, фібринозними плівками геморагічного характеру у зіві. При дослідженні крові відмічаєтьсялейкопенія,анеозинофілія,тромбоцитопенія, інодімоноцитоз.

У дітей грудного віку може іноді спостерігатися дифтерія носа, що перебігає уплівчастійформі (утрудненість носового дихання, серозні, пізніше – гнійні з кров’ю виділення з носу) абокатаральнійформі (розпушення слизової оболонки, плівчасті нальоти на слизовій носових раковин та перегородки, інодіерозії).

Самостійно або у поєднанні з дифтерією зіва у окремих випадках, головним чином у маленьких дітей, може розвитися дифтерія гортані(справжній дифтерійний круп). При цьому плівчасті фібринозні накладення поширюються на слизову гортані, викликаючи сухий кашель, осиплість голосу, далі ослаблення його до шепотіння. Подальше прогресування крупу може призвести достенозугортані, гострійасфіксії,кисневої недостатності, загрожуючи життю хворого.

Поширена форма крупасупроводжується плівчастим ураженням гортані татрахеї, іноді з переходом плівок убронхіальнедерево.

У випадку дифтерії окавідмічаються острівні плівчасті нальоти након’юнктивіповік, її гіперемія та набряклість.

Різні клінічні форми дифтерії можуть викликати ті або інші ускладнення. Токсична формаіноді викликає зупинку серця, що розвивається навіть у такі ранні строки як 3-4-ий день хвороби. Дещо пізніше може виникнути дифтерійний міокардит.

Іноді дифтерія ускладнюється паралічем м’язів гортані та глотки, порушенням акомодаціїочей. Між 15-м та 22-м днем хвороби, особливо при токсичній формі дифтерії, може розвинутисяпаралічм’якого піднебіння (хворий не може ковтати, м’яке піднебіння відвисає, голос стає гнусавим).