Персоналії:

1. Бем-Баверк Ейген (1851-1914) – видатний австрійський економіст, представник другої генерації австрійської школи; головні праці: «Позитивна теорія капіталу» (1889), «Теорія відсотка» (1907), «Кінець марксистської системи» (1896).

2. Вальрас Леон (1834 - 1910) – відомий французький економіст, засновник Лозаннської економічної школи; головні праці: «Елементи чистої політичної економії» у двох томах (1874 - 1877), «Теорія грошей» (1886).

3. Візер Фрідріх (1851 - 1926) – австрійський економіст, послідовник К. Менгера. В історію світової думки увійшов як автор терміна «Маржиналізм»; головні праці: «Походження і основні закони господарської цінності» (1884), «Природна цінність» (1899), «Суспільне господарство» (1914).

4. Вікселль Кнут (1851-1926) – видатний шведський економіст; головні праці: «Цінність, капітал і рента» (1893), «Проценти на капітал і ціна товарів» (1898).

5. Веблен Торстейн (1857-1929) – американський економіст, основоположник інституціонального напряму в економічній теорії. Головні праці: «Теорія дозвільного класу» (1899), «Абсентеїстська власність» (1924).

6. Госсен Герман (1810-1858) – німецький дослідник, один із засновників теорії «граничної корисності», головна робота: «Розвиток законів суспільного життя і правил людської діяльності, що з них випливають» (1854).

7. Джевонс Вільям Стенлі (1835-1882) – відомий англійський економіст, статистик і філософ, засновник математичної школи політичної економії, один із основоположників суб’єктивної теорії корисності; головна праця «Теорія політичної економії» (1871).

8. Коммонс Джон Роджер (1862-1945) – американський економіст, представник інституціоналізму. Головні праці: «Розподіл багатства» (1893), «Правові основи капіталізму» (1924), «Інституціональна економіка» (1934), «Економіка колективної дії» (опублікована посмертно, в 1950).

9. Кларк Джон Бейтс (1847-1938) – американський економіст, професор Колумбійського університету; основні праці: «Філософія багатства» (1889), «Розподіл багатства» (1899), «Проблеми монополії» (1901), «Суть економічної теорії» (1907).

10. Маршалл Альфред (1842-1924) – всесвітньо відомий англійський економіст, засновник кембриджської школи політичної економії; головна праця: «Принципи політичної економії» (1890).

11. Менгер Карл (1840-1921) – австрійський економіст; засновник австрійської школи політичної економії, один з основоположників теорії граничної корисності. Головні праці: «Основи», «Дослідження про метод суспільних наук і особливо політичної економії».

12. Мюрдаль Гуннар Карл (1898-1987) – всесвітньо відомий шведський економіст, спеціаліст з питань міжнародної економіки. Лауреат Нобелівської премії (1974). Головні праці: «Світова економіка. Проблеми і перспективи» (1956), «Економічна теорія і слаборозвинуті країни» (1957), «Азіатська драма. Дослідження про бідність народів», тритомник (1968).

13. Парето Вільфредо (1848-1923) – італійський економіст, соціолог, політолог, засновник Лозаннської школи політичної економії; автор теорії «Економічного оптимуму».

14. Артур Пігу (1877-1959) – представник кембриджської економічної школи, один із послідовників та учнів А. Маршалла; автор концепції економіки добробуту; основна праця «Економічна теорія добробуту» (1924).

15. Хоутрі Ральф Джордж (1879-1975) – англійський економіст, представник кембриджської школи; найбільш відомі праці «Добра і погана торгівля» (1913), «Капітал і зайнятість» (1937).

1Маршалл А.Принципы экономической науки: В. 3 т. – М.: Прогресс, 1993. Т. 1. – С.97.

1Пигу А. Экономическая теория благостояния: Пер. с англ.: В 2 т. – М.: Прогресс, 1985. – Т. 1. – С. 66.

2Там же. – С.72-73.

73