- •Тема 9. Ринкове господарство провідних держав Європейської цивілізації в умовах монополістичної конкуренції та його відображення в економічній думці (70-ті роки хіх ст. – початок хх ст.)
- •9.1. Нові тенденції господарського розвитку держав Європи.
- •9.2 Промислове зростання Німеччини в кінці хіх ст. Соціальний напрямок політичної економії як передумова появи інституціоналізму
- •9.3. Сша – лідер світової економіки. Американська школа маржиналізму
- •9.4. Особливості господарської системи Англії в період монополістичної конкуренції. Кембриджська школа
- •9.5. Економічний розвиток Франції
- •Список використаної літератури
- •Словник
- •Персоналії:
Персоналії:
Бем-Баверк Ейген (1851-1914) – видатний австрійський економіст, представник другої генерації австрійської школи; головні праці: «Позитивна теорія капіталу» (1889), «Теорія відсотка» (1907), «Кінець марксистської системи» (1896).
Вальрас Леон (1834 - 1910) – відомий французький економіст, засновник Лозаннської економічної школи; головні праці: «Елементи чистої політичної економії» у двох томах (1874 - 1877), «Теорія грошей» (1886).
Візер Фрідріх (1851 - 1926) – австрійський економіст, послідовник К. Менгера. В історію світової думки увійшов як автор терміна «Маржиналізм»; головні праці: «Походження і основні закони господарської цінності» (1884), «Природна цінність» (1899), «Суспільне господарство» (1914).
Вікселль Кнут (1851-1926) – видатний шведський економіст; головні праці: «Цінність, капітал і рента» (1893), «Проценти на капітал і ціна товарів» (1898).
Веблен Торстейн (1857-1929) – американський економіст, основоположник інституціонального напряму в економічній теорії. Головні праці: «Теорія дозвільного класу» (1899), «Абсентеїстська власність» (1924).
Госсен Герман (1810-1858) – німецький дослідник, один із засновників теорії «граничної корисності», головна робота: «Розвиток законів суспільного життя і правил людської діяльності, що з них випливають» (1854).
Джевонс Вільям Стенлі (1835-1882) – відомий англійський економіст, статистик і філософ, засновник математичної школи політичної економії, один із основоположників суб’єктивної теорії корисності; головна праця «Теорія політичної економії» (1871).
Коммонс Джон Роджер (1862-1945) – американський економіст, представник інституціоналізму. Головні праці: «Розподіл багатства» (1893), «Правові основи капіталізму» (1924), «Інституціональна економіка» (1934), «Економіка колективної дії» (опублікована посмертно, в 1950).
Кларк Джон Бейтс (1847-1938) – американський економіст, професор Колумбійського університету; основні праці: «Філософія багатства» (1889), «Розподіл багатства» (1899), «Проблеми монополії» (1901), «Суть економічної теорії» (1907).
Маршалл Альфред (1842-1924) – всесвітньо відомий англійський економіст, засновник кембриджської школи політичної економії; головна праця: «Принципи політичної економії» (1890).
Менгер Карл (1840-1921) – австрійський економіст; засновник австрійської школи політичної економії, один з основоположників теорії граничної корисності. Головні праці: «Основи», «Дослідження про метод суспільних наук і особливо політичної економії».
Мюрдаль Гуннар Карл (1898-1987) – всесвітньо відомий шведський економіст, спеціаліст з питань міжнародної економіки. Лауреат Нобелівської премії (1974). Головні праці: «Світова економіка. Проблеми і перспективи» (1956), «Економічна теорія і слаборозвинуті країни» (1957), «Азіатська драма. Дослідження про бідність народів», тритомник (1968).
Парето Вільфредо (1848-1923) – італійський економіст, соціолог, політолог, засновник Лозаннської школи політичної економії; автор теорії «Економічного оптимуму».
Артур Пігу (1877-1959) – представник кембриджської економічної школи, один із послідовників та учнів А. Маршалла; автор концепції економіки добробуту; основна праця «Економічна теорія добробуту» (1924).
Хоутрі Ральф Джордж (1879-1975) – англійський економіст, представник кембриджської школи; найбільш відомі праці «Добра і погана торгівля» (1913), «Капітал і зайнятість» (1937).
1Маршалл А.Принципы экономической науки: В. 3 т. – М.: Прогресс, 1993. Т. 1. – С.97.
1Пигу А. Экономическая теория благостояния: Пер. с англ.: В 2 т. – М.: Прогресс, 1985. – Т. 1. – С. 66.
2Там же. – С.72-73.