2. Моделі ухвалення стратегічних рішень
У маркетинговій теорії та практиці існують чимало моделей прийняття стратегічних рішень. Однак, найбільшого розвитку та застосування здобули наступні:
матриця розвитку товару/ринку (І. Ансофа);
матриця конкуренції (М. Портера);
матриця зростання/частка ринку (Бостонської консалтингової групи);
матриця привабливості ринку/конкурентоспроможності (МакКінзі);
використання конкурентних стратегій
Матриця розвитку товару/ринку
Дана модель (рис. 4.2) передбачає застосування чотирьох альтернативних стратегій зростання бізнесу:
Стратегії глибокого проникнення на ринок (експансія), яка має на меті збільшення обсягу збуту, ринкової частки та прибутків на існуючих ринках завдяки удосконаленню наявних товарів;
Стратегії розвитку ринку, яка має на меті збільшення обсягу збуту завдяки виходу на новий ринок з існуючим товаром;
Стратегії розвитку товару, яка має на меті збільшення обсягів збуту за допомогою існуючих і розробці нових товарів для наявних ринків;
Стратегії диверсифікації, яка передбачає розробку нових товарів для нових ринків.
По-суті, в представленій моделі освоєння нового товару або нового ринку також являє собою диверсифікацію, однак тільки в означеному напрямку – диверсифікація товару або, відповідно, ринку. Повна ж, диверсифікація здійснюється за умов освоєння нового товару та нового ринку одночасно.
Матриця конкуренції
Основна ідея стратегічної моделі М. Портера (рис. 4.3) полягає в досягненні необхідного рівня рентабельності, що прямо залежить від конкурентних переваг підприємства на ринку. У відповідності до матриці, побудованої М. Портером, для того, щоб випередити конкурентів, підприємству необхідно обрати одну з трьох наведених базових стратегій:
стратегію лідерства за витратами, що передбачає концентрацію зусиль на скороченні витрат завдяки доступу до дешевої сировини, зменшенню витрат на дослідження, сервіс, рекламу тощо.
стратегію диференціації, яка передбачає виробництво підприємством товарів, які відрізняються з позиції покупця від товарів конкурентів.
стратегію концентрованого маркетингу, яка передбачає концентрацію зусиль на одному чи кількох сегментах і досягнення в цих сегментах лідерства.
Матриця зростання/частка ринку
Дана модель була розроблена Бостонською консалтинговою групою і належить до моделей портфельного аналізу (аналізу господарського портфеля підприємства або портфеля стратегічних господарських одиниць (СЗГ)). Головним індикатором привабливості ринку для підприємства тут є темп зростання ринку, що характеризується збільшенням кількості споживачів товарів або послуг; а індикатором конкурентоспроможності – відносна частка ринку, що виражається співвідношенням продажів підприємства до продажів найбільшого конкурента (рис. 4.4). Характеристики та можливі стратегії в стратегічних зонах господарювання, що виникають у процесі взаємодії чинників зростання та частки ринку, представлені в таблиці 4.2.
Таблиця 4.2.