1.5 Характер гендерних ролей у шлюбі чоловіків та жінок

Традиційні гендерні стереотипи фактично є характеристиками статусу. Оскільки чоловіки і жінки до цих пір мають нерівний статус, всі ми в наших соціальних взаємодіях чинимо відповідно до стереотипів і кожен день бачимо, як інші теж слідують їм. Така поведінка і такі спостереження є головним підтвердженням стереотипних пророцтв. Стереотипи відбивають розбіжності у статусі і в той же час сприяють їх збереженню[22].

Відповідно до теорії соціальних ролей (А. Іглі) багато гендерних відмінності є продуктами різних соціальних ролей, які підтримують або пригнічують в чоловіках і жінках певні варіанти поведінки. Ульям і Бест припустили, що стереотипи про гендер розвинулися як механізм для підтримки статево-рольової диференціації. На їхню думку, жінка прийшла до ролі домогосподарки тому, що догляд за немовлям накладав обмеження на її мобільність, а ведення домашнього господарства прекрасно задовольняло вимогу залишатися вдома. Виявивши, що такий розподіл ролей дуже зручно, суспільство намагається переконати себе в тому, що ці ролі підходять їх носіям. Для цього воно породжує вірування про якісь якостях чоловіків і жінок, які служать для обгрунтування того, що їх ролі підходять їм як не можна краще. Усталені, ці вірування починають служити нормами поведінки для дорослих і моделями для соціалізації дітей[12].

Сім'я в сучасних умовах розглядається в трьох іпостасях. На рівні суспільства вона виступає як соціальний інститут, з властивими йому місцем і роллю, і виконує ряд специфічних функцій, в першу чергу таких, як виховання дітей. Сім'я - це мала соціальна група, якій властиві згуртованість, єдність членів сім'ї, сімейні відносини, традиції та ін І, нарешті, по-третє, родина - це сфера життєдіяльності і задоволення певних потреб людини. Шлюб - це історично змінючася соціальна форма відносин між чоловіком і жінкою, за допомогою якої суспільство впорядковує і санкціонує відносини між чоловіком і жінкою[ 11].

У наш час перед жінкою стоїть проблема вижити і зберегти сім'ю при ситуації, що створилася. Широко поширені патріархальні погляди на місце жінки в суспільстві створюють додаткові труднощі. Досить складними є відносини між подружжям, між батьками та дітьми. Суспільство не сприяє вихованню у дітей шанобливого ставлення до матері, професійної діяльності батьків, необхідності спільними зусиллями вирішувати побутові проблеми. Широко розповсюджується наркоманія та алкоголізм приводять часом до неможливості раціональної організації відпочинку сім'ї, використання колективних форм виховання підростаючого покоління в поєднанні з сімейними[ 19].

В даний час розподіл домашніх обов'язків на гендерній основі є симптомом триваючої гендерної нерівності та гендерно-рольової соціалізації.Традиційне розподіл робіт по дому може також сприяти підтриманню низького статусу жінок. Дитині очевидно, що людина, що працює весь день і зобов'язана, повернувшись додому, готувати і робити прибирання, має нижчий статус, ніж той, хто працює весь день, але кому не доводиться виконувати ці обов'язки після повернення додому. Діти можуть тоді зробити висновок, що жінки дійсно повинні знаходитися в підпорядкованому положенні, інакше вони б не мали цей більш низький статус.Головна сфера діяльності жінки в сім'ї - домашня праця.[1 ]. Покладання тягаря догляду за дітьми та домашньої роботи на жінок такожзаважає їм реалізувати свої організаційні та політичні можливості.Жінки-управлінці рідше виходять заміж і заводять дітей, ніж жінки незаймають керівних посад. Причиною цього може бути те, що працюючіжінки виявляються нездатними затримуватися на виробництві, працювати повихідним або відправлятися у відрядження і частіше відсутні на роботі в зв’язку з необхідністю догляду за дітьми або їх хворобою. Крім того,виробничі керівники часто не бажають просувати жінок по службі,припускаючи, що їх сімейні обов'язки і роблять їх менш відданимиорганізації.Ще одна причина необхідності зміни традиційного поділудомашньої праці полягає в тому, що конфлікти з приводу виконання домашніхобов'язків і догляду за дітьми є основним джерелом напруги ввідносинах між подружжям.Невизначеність норм, що регулюють в даний час шлюбно-сімейні, в тому числі рольові відносини, ставить перед сучасною сім'єю ряд соціально-психологічних проблем[2].

У кожній сімейній підсистемі існують певні правила, які визначають, хто і як виконує сімейні функції, тобто зовнішні (сімейні) та внутрішні (індивідуальні) межі сім’ї. Наприклад, батьківська підсистема передбачає прийняття певних рішень щодо дитячої підсистеми. Інші системи розрізняють за ознаками статі, віку, цінностей та інтересів. Таким чином, члени сім’ї можуть бути учасниками одразу кількох сімейних підсис-тем - батьківської, подружньої, дитячої, чоловічої, жіночої тощо [5].

У подружній підсистемі розрізняють чотири основні подружні ролі - “сексуальний партнер”, “друг”, “опікун”, “захисник”, під час ви­конання яких реалізуються відповідні потреби: сексуальні, побутові, потреби в емоційному зв’язку, теплих стосунках, опіці. При цьому ха­рактер подружніх стосунків багато в чому визначається взаємодопов-нюваністю цих ролей (наприклад, якщо в одного з партнерів сильно виражена потреба в захисті, інший має відігравати роль захисника для задоволення цієї потреби).

Згідно з іншою класифікацією існують подружні ролі традиційні, товариські та ролі партнерів, від узгодженості яких залежать особли­вості взаємин подружжя. Так, традиційні ролі передбачають з боку дружини народження і виховання дітей, створення домашнього затиш­ку і ведення домашнього господарства, пристосування до залежності і терпимість до обмеження сфери діяльності. З боку чоловіка вима­гається прийняття основних рішень, підтримка сімейної влади і конт-роль, економічна безпека і захист сім’ї, емоційна вдячність дружині за пристосування до залежності.

Товариські ролі потребують від подружжя забезпечення мораль­ної підтримки і сексуального задоволення, жвавого і цікавого спілку-вання один з одним і оточуючими.

Ролі партнерів потребують і від дружини, і від чоловіка економіч­ного внеску в сім’ю згідно з розміром заробітку, спільної відповідаль-ності за дітей, участі у веденні домашнього господарства і розподілу правової відповідальності [1].

Розглянемо найтиповіші сімейні ролі для подружжя [2].

1. Відповідальний за матеріальне забезпечення сім’ї. Така роль визначає комплекс обов’язків, пов’язаних із забезпеченням сім’ї необхідним рівнем добробуту.

2. Хазяїн-господарка. Виконання цієї ролі передбачає організацію і ведення домашнього господарства.

3. Відповідальний за підтримку родинних зв’язків. Реалізація цієї ролі забезпечує організацію спілкування з родичами, участь у сімейних ритуалах і церемоніях.

4. .Організатор сімейної субкультури. Ця роль орієнтує на форму-вання у членів сім’ї певних культурних цінностей, інтересів і за­хоплень.

5. Організатор розваг. Виконання цієї ролі припускає ініціацію й організацію життєдіяльності сім’ї у сфері дозвілля.

6. Сексуальний партнер. Ця роль пов’язана з проявом активності у сфері сексуальних стосунків.

7. Відповідальний по догляду за дитиною. Виконання цієї ролі передбачає забезпечення дитині фізичного і психічного ком­форту в перші роки її життя.

8. Вихователь. Ця роль передбачає розвиток особистості дитини.

9. Сімейний “психотерапевт”. Ця роль включає дії, спрямовані на розв’язання особистісних проблем членів сім’ї.

Розподіл ролей у сім’ї може змінюватися залежно від обставин (народження дитини), особливостей професійної кар’єри тощо.Крім того, якість виконання сімейних ролей багато в чому зале-жить від міжособистісних стосунків і пов’язаних з ними міжособистісних ролей (“попелюшка”, “клоун”, “красень” тощо).

Залежно від розподілу ролей виокремлюють сім’ї традиційні (патріархальні чи матріархальні), в яких один з членів подружжя є внутрішньосімейним лідером, активнішою стороною в подружніх сто­сунках і відносинах із соціумом, та егалітарні (від фр. едаїііе - рів-ність), в яких ролі розподіляються з урахуванням конкретних інтересів і можливостей партнерів. При цьому спостерігаються вирівнювання функцій подружжя і відносно незалежне становище дітей.

Традиційна сім'я - це сім'я, де за подружжям відповідно до їх підлогою закріплені певні ролі - дружина виконує ролі матері та господині, чоловік в основному відповідальний за матеріальне забезпечення та сексуальні стосунки [5].

У сучасній сім'ї фактично ролі розподіляються між чоловіком і дружиною переважно порівну.Іхоча чоловіки і жінки часто погоджуються, що, коли працюють обидва партнера, повинно мати місце більш рівноправне розподіл обов'язків вдома, дослідження виявили відносно небагато прикладів поведінкових змін у цьому напрямку. Плек приходить до наступного висновку: наявні дані показують, що чоловіки більш психологічно залучені в сімейну, ніж у виробничу життя, і припускає, що ця залученість утворює основу для розширення участі чоловіків у виконанні домашніх обов'язків і догляду за дітьми. Однак він визнає, що чоловіки беруть відносно невелика участь у цих видах діяльності. Росс з колегами встановили, що чим вищий заробіток чоловіка, тим менш імовірно, що він бере участь у домашній роботі і догляді за дітьми, я чим вищий заробіток жінки, тим швидше він буде виконувати ці обов'язки. Існує думка, що чим більше заробляє дружина в порівнянні з чоловіком, тим меншу відповідальність вона несе за виконання домашніх обов'язків (крім догляду за дітьми).[15]На думку К. Девіса, перехід від традиційних форм сім'ї до сучасних зумовлений насамперед трансформацією соціокультурних норм високої народжуваності й поширенням норм низької народжуваності, інакше кажучи, зміною системи цінностей, а не зовнішнім тиском[6]

Отже гендерні стереотипи суттєво впливають на наше особисте життя. Сучасний світ швидко змінюється і люди не завжди встигають до нього пристосуватись. Те саме сталось і з сімейними стосунками. Традиційні подружні стосунки є не завжди є актуальними, особливо тоді коли вони просто нав’язані суспільною думкою, ане розподілені між подружжям, згідно їх бажання і можливостей. Зміна в суспільстві гендерних ролей ,що розповсюдилась разом з прогресом,вимагає переглянути відповідність висунутих вимог до жінок, та перепровірити відповідність гендерно-рольової ідентифікації з орієнтацією на традиційні чи егалітарні(феміністичні) стосунки; і ,відповідно, погляди на те чи співпадають їх уявлення про норми поведінки чоловіків та жінок з суспільно прийнятими.