Школа вожатого - 2012 - студенту

Пам’ятка вихователю ДОТ:

-Розвиток дитини здійснюється у процесі діяльності. Тому так важливо залучити суспільно корисної, пізнавальної, практичної, ціннісно-орієнтаційної діяльності кожну дитину.

-Неприпустимо використовувати метод примусу: необхідно пробудити у дитини потребу, бажання виконувати певну роботу. Тому

перед вихователем стоїть завдання знайти такі педагогічні засоби, які б допомогли залучити дітей до активної діяльності; створити ситуацію успіху, за якої у вихованців формується потяг до діяльності.

-Виховання — це взаємодія, під час якої вихователь і вихованці поважають один одного, створюють умови для взаємного розвитку.

-Якщо ви з іткнулися з проблемою впертості дітей, невиконанням

ваших вимог, намагайтеся віднайти причини (внутрішні й зовнішні), що породжують непослух, а вже потім застосовуйте покарання.

-Чим більше рухливих ігор, активних справ, тим меншою буде кількість дітей із поганим настроєм, пасивних, незадоволених відпочинок

іперебуванням у ДОТі.

-Не забувайте, що музика впливає на настрій дітей — змінюючи її,

ми змінюємо настрій. Для відновлення душевної гармонії і рівноваги найкраще застосувати прослуховування класичної музики, шумів природи — моря, лісу, спів птахів тощо.

- Сон поліпшує настрій, знімає втому.

Тому простежте, щоб під час денного відпочинку діти спали або хоча

бперебували у спокійному, розслабленому стані.

-Намагайтеся якнайбільше перебувати з дітьми на повітрі.

Як організувати реєстрацію дітей

-перше, що Вам потрібно під час реєстрації, це професійний спокій та доброзичлива посмішка.

-друге — реєстраційний загоновий зошит із заздалегідь розграфленою таблицею.

			Ш	Д	Д	П.І	Місце
		П.І.П.					роботи	Захо	Пр
	з/п	дитини	школа,	ата	ом.	.П.	батьків,	плення	имітки
			клас	народ.	адреса	батьків
							телефон

51

Надзвичайно важливо не забути записати домашній телефон, у разі його відсутності – мобільний. І пояснити батькам причину. З’ясувавши захоплення дитини, попросіть батьків у разі потреби привезти інструмент, на якому дитина грає, фонограму для співу, костюм для танцю.

- третє: організуйте ознайомлення дітей з ДОТ, територією, приміщеннями.

Організаційний період

Організаційний період розпочинається з «нульової точки» — колективу ще немає. Діти відчувають стан адаптації, загальної емоційної напруженості, спричинений недостатньою інформованістю про закони, норми, вимоги нового колективу, про його членів, вихователів, про своє можливе місце в колективі. Ніхто не знає, як поставляться до нього інші діти, як складуться взаємини з вихователями і однолітками. Головним інтересом в цей період життя дітей є потреба у пізнанні та орієнтації у новому середовищі.

Головне завдання організаційного періоду — згуртувати дитячий колектив, допомогти дітям адаптуватися у оздоровчому закладі. Для цього необхідно:

-якомога швидше познайомити дітей один з одним;

-привчити дітей до розпорядку дня і дотримання правил і норм поведінки в таборі;

-створити в дітей відчуття затишку і комфорту;

-скеровувати діяльність та відпочинок дітей;

-дати можливість дітям самоствердитися, запропонувавши діяльність різної спрямованості: спортивної, інтелектуальної,

трудової, творчої.

-виробити загальні цілі, завдання, перспективи спільної діяльності;

-виявити лідерів у колективі дітей;

-розвивати дитяче самоврядування і формувати традиції.

Якщо немає чіткого плану дії, на Вас очікують метушня, плутанина, роздратування, розчарування. Тому тільки продумувати, радитися і планувати!

Пам’ятайте, що бездіяльнісно і безконтрольно проводити час не повинна жодна дитина! Кожна дитина має бути на очах у вихователя, задіяна і не засмучена!

На першій же загальній лінійці слід оголосити розпорядок дня, права й обов’язки жителів ДОТ.

У вільну хвилину дітям можна запропонувати самим скласти вірші на відповідний режимний момент. Результати будуть вражаючими.

Обов’язково скласти графік чергування вихователів і довести до відома їх обов’язок в той період.

Фізичний керівник ДОТ може чергувати у перший і в останній день зміни, бо в цей час прийому і відправки дітей інші вихователі найбільше зайняті.

52

І ще один момент, який обов’язково слід врахувати при плануванні й організації роботи в ДОТ. Це гуманістичний особистісно-зорієнтований підхід до виховання. Він відрізняється іншим розумінням ролі людини, дитини: не дитина для школи, табору, держави, а школа, табір, держава для дитини. Допомагати дитині шукати сенс життя, створювати сприятливі умови, щоб із дитячих років його буття і спілкування з іншими людьми й оточуючим світом було гідне людини, - це й означає виконувати головне призначення вихователя.

Заповіді вихователя-гуманіста

Не лай дітей зранку – сонце здасться їм сірим!

Не лай дітей вдень – небо здасться похмурим!

Не лай дітей на ніч – місяць здасться їм чорним!

Взагалі не лай!

Критикуй дітей не із задоволенням, а з болем. Страждання впливають на психіку дитини.

Став себе на місце щасливої й, особливо, нещасної

дитини.

Пам’ятай: заборона насамперед ознака твоєї слабкості, а

не сили.

Спробуй якнайчастіше говорити: „Можна!”

Добрий вихователь – це не той, хто вміє робити добро, а той, хто не здатний робити зло.

Працюючи з дітьми, частіше згадуй себе у дитинстві. Так легше буде їх зрозуміти.

Дитина у боротьбі з несправедливістю частіше отримує рани серця, аніж дорослий. Вона слабша.

Люби дитину такою, якою вона є.

Кожна дитина талановита.

Виводь себе і дітей на оптимістичні рівні, намагайся в усьому мислити позитивно.

Утома – перший ворог педагогічного таланту.

Досягай успіхів у тому, що ти любиш, і навчи цьому своїх вихованців.

Умій вислухати і почути кожну дитину.

Вихователь нікчемний, якщо він позбавлений почуття

гумору.

Пам’ятай: від посмішки похмурий день світлішає, сміється сонце.

Пам’ятай: ти приклад для наслідування. Не забувай, що

діти дивляться на тебе зранку до вечора. А вночі чують твої промови і бачать твої дії, навіть, якщо ти думаєш, що вони сплять.

53

 Навчись усе бачити, але дечого не помічати. Усе слухати, але дечого не чути.

Не завжди шукай винуватого.

Навчись не наказувати, а просити. Прохання приборкує і норовливих.

У зайнятих дітей немає часу на дурниці!

Головний шлях до серця дитини – любов і справедливість!

Аякщо ж все-таки виникла потреба у покаранні?

Покарання не повинно шкодити здоров’ю – ні фізичному, ані психологічному. Покарання повинно бути... корисним! Однак ми забуваємо про це подумати, адже караємо частіш за все під впливом гніву.

Якщо є сумніви, карати чи ні, краще не карати. Ніяких покарань „для профілактики” або „про всяк випадок” не повинно бути!

За один раз – одне покарання. Салат із покарань – страва не для дитячої душі.

Покарання – не за рахунок любові! Що б не сталося, не позбавляйте дитину заслуженої похвали!

Якщо щось скоєно давно – не карайте. Навіть у суворих дорослих законах береться до уваги термін давності правопорушення.

Покараний – прощений. Сторінку перегорнуто. Життя починається з нової сторінки.

Покарання – без принижень. Воно не повинно сприйматися як торжество нашої сили над слабкістю дитини. Тоді покарання спрацює в протилежний бік.

Дитина не повинна боятися покарань. Вона повинна боятися вашого засмучення.

При дефіциті любові стає покаранням саме життя, і тоді покарання шукається як останній шанс на любов.

У вихователів (начальника табору) повинна бути документація:

-план виховної роботи на зміну;

-інструкції:

„Безпека життя дітей при проведенні заходів”

„Правила ТБ при проведенні екскурсій та на природі”

„Правила ТБ в громадських місцях”

„Правила поведінки на воді”

54

„Проведення купання в басейні”

„Надання першої допомоги постраждалому на воді”

„Надання першої медичної допомоги при нещасних випадках”

-анкети;

-загонові зошити;

-сценарії заходів;

-діагностичні стіннівки;

-аналітичні довідки по аналізу кожного дня, усієї зміни в ДОТ;

-методичні поради вихователям;

-відомості про вихователів.

Чи потрібна лінійка в ДОТ як обов’язків режимний момент? Так. Лінійка

– це і ритуал, і джерело інформації в таборі.

Головна мета лінійки полягає у тому, щоб стати організаційним і емоційним початком або завершенням певної справи у загоні чи дружині. Лінійка — це своєрідний камертон дитячої справи: який настрій вона започаткує, так і житиме загін, дружина, табір.

Розрізняють такі види лінійок: лінійка-старт, ранкова і вечірня лінійки,

тематична і творча лінійки, лінійка готовності.

Ранкова лінійка організовує дітей на виконання путівки дня. Й може проводити вожатий або черговий командир — той, хто чітко вмі є пояснити деталі путівки дня, поставити конкретні завдання, відповісти на можливі запитання. Звичайно, стиль загонових ранкових лінійок повинен закладатися вожатим, а вже згодом черговий командир наслідує його. Лінійка вчить дітей слухати, продумувати план дій, аналізувати, розподіляти власні творчі і фізичні зусилля протягом дня. Вона покликана дисциплінувати, хоча це не засіб для повчань. Важливо проводити її діловито, проте весело, щоб кожна дитина отримала заряд позитивної енергії на день.

Лінійка-старт збирає загін перед початком виконання доручення, справи; вона визначає завдання, шляхи виконання. Проводиться жваво, по-діловому.

Тематична лінійка покликана відкривати свята, збори, фестивалі. Готується особливо, може включати «заспіви» — підготовлені окремими дітьми художні номери (вірші, пісні, танці), які покликані створити відповідний настрій.

Лінійка готовності: як правило, дуже коротка; визначає готовність загону до наступної справи.

Лінійка підведення підсумків.

Кожна лінійка має відповідну структуру. Складові лінійки:

—ритуал (шикування, здача рапортів, винесення прапора);

—інформація (повідомлення про організацію дня у загоні, про деталі проведення майбутньої справи);

—творча (сценки, ігрові моменти, привітання, сюрпризи.

55

2. Шукаємо лідерів. Організація самоуправління табору.

На початку зміни дитячий колектив має формальну (офіційну) структуру, визначену дорослими. В одній групі знаходяться діти, які відповідають певним критеріям відбору: за віком, фізичними даними тощо. Формальна структура відповідає тим функціям, які повинна виконувати і визначає умови діяльності колективу (кількість дітей, обладнання приміщення та ін), а також визначена позицією вихователя.

Неформальна (неофіційна) структура виникає на основі міжособистісних відносин, що розвиваються у колективі. Всередині формальної структури утворюються контактні групи на основі спільних інтересів, симпатій. У зв'язку з цим виникає одне з найважливіших педагогічних завдань — формування взаємовідносин в дитячому колективі на гуманістичних засадах.

З метою швидшого створення неформального колективу, об'єктивного визначення місця і ролі кожної дитини у ньому пропонується дати вихованцями анкету. Отримані відповіді не розголошуються, а використовуються вихователем (вожатим) для індивідуальної роботи з дитиною.

Створення колективу однодумців, захоплених спільною метою, важливою й цікавою для всіх справою, досягається через особливу організацію життєдіяльності колективу, головне місце у якій займають органи самоврядування. Одне з основних завдань педагога оздоровчого закладу — створити тимчасовий дитячий творчий колектив, який став би організатором, ініціатором цікавих та корисних справ.

Головне, щоб створена дітьми модель самоврядування була їм цікава, реально діяла, а не існувала формально. Тут вирішальну роль відіграє педагог, який покликаний навчити, пояснити допомогти. Для вирішення цього завдання вихователь, вожатий, педагог повинні володіти знаннями особливостей дитячого громадського руху; знати інтереси та уподобання дітей; проявляти розуміння, тактовність, терпіння у ставленні до дітей та до їх вибору. Звичайно, простіше все зробити самому, але при цьому допускається величезна педагогічна помилка: це крах педагога, змарнований відпочинок дітей, відсутність колективу. Адже, якщо не навчити дітей по -справжньому творчо працювати, самостійно планувати, організовувати своє життя у таборі, вирішувати свої проблеми, діти виростуть байдужими, пасивними, а життя у таборі буде нудним і нецікавим.

Принципові основи дитячого самоврядування

1. Зміст дитячого самоврядування полягає у тому, щоб навчити дітей жити за законами демократії та гуманізму; сформувати навички і особистісний досвід демократичних стосунків.

2. Самоврядування в таборі — не спеціальна дитяча діяльність «із керування» (звідси поширилося копіювання схем і структур керування), а режим перебігу спільної та самостійної дитячої діяльності, що забезпечує необхідну динаміку демократичних, діяльнісних стосунків у дитячому

56

середовищі. Самоврядування дає реальні можливості громадського й особистісного самовизначення підлітків.

3. Дитяче самоврядування виростає навколо підготовки і реалізації подій табірного життя (колективно-творчих справ на рівні загону, тимчасової творчої групи, дружини). Адже зміст «взаємин у дії» може транслюватися в повсякденне життя дитини.

4. Виникнення системи дитячого самоврядування — явище високого рівня складності, результат тривалої роботи педагогічного й учнівського співтовариств із визначення елементів, зв'язків, якостей системи. Система самоврядування (постійні органи самоврядування з визначеними владними повноваженнями) не обов'язкова. Неможливо «будувати» систему дитячого самоврядування, її можна лише «вирощувати».

5. У ситуаціях дитячого самоврядування вихователі не регламентують міжвікові й міжгрупові стосунки. Однак, діагностувати їх стан, проблематизувати діяльність, у якій складаються ці взаємини, надавати допомогу й підтримку тим дітям, що мають потребу у зміцненні власної самоуправлінської позиції, — професійний обов'язок вихователя.

Як на практиці реалізувати справжнє самоврядування?

Можлива модель становлення й розвитку дитячого самоврядування є послідовністю чітко окреслених кроків.

1. Діагностування простору взаємин — головне завдання початкового етапу. На цьому етапі проводиться діагностика міжособистісних, міжвікових та інших стосунків дітей у рамках загону (виявлення лідерів у різних царинах). Навколо вожатих об'єднуються діти, небайдужі до процесу розвитку загону. Вони складають групу колективного дослідження, а пізніше — проектувальника діяльності в загоні за допомогою самоврядування.

2. Проектування і реалізація «прецедентів самоврядування». На цьому етапі ініціативною групою вносяться зміни у діяльнісне житті загону (закладу). З'являються «прецеденти самоврядування» — події, у яких вихованці беруть участь, переважно самодіяльно і самокеровано (організація чергувань, ведення радіопередач тощо).

3. Становлення самоврядування як основного принципу діяльнісного життя загону закладу).

Тепер будь-яка загонова чи дружинна подія, за можливості, стає самодіяльною і самокерованою.

Діяльність може розгортатися у кілька етапів

1.Оголошення конкурсу на кращий проект колективно-творчої справи в рамках зміни в таборі (загоні).

2.Створення тимчасових творчих груп з розробки проектів.

3.Визначення «експертною радою» кращого проекту чи (у випадку

неможливості подібного) кращих проектувальників за результатами внутрішньогрупового рейтингу в загонах.

4. Складання «команди справи», готової запустити проект у життя; робота «команди справи» із залученням усіх зацікавлених осіб.

57

Подібна динаміка розгортання події ще не є гарантом виникнення демократичних взаємин між дітьми як суб'єктами діяльності в режимі самоврядування. Необхідно прийняти відповідні демократичні принципи:

—особистої відповідальності;

—прагнення до згоди;

—свободи думки;

—змінюваності управлінських позицій;

—рівності можливостей.

Прийняття таких принципів закріплюється у «Положенні про підготовку і реалізацію події», де визначаються місце і роль педагогічного колективу, окремих вожатих-організаторів самоврядування, рівні підтримки адміністрації, роз'яснені особливостей дитячої діяльності у режимі самоврядування.

У самому понятті самоврядування присутня відповідь на те, яким чином воно має організовуватися — само! Але це — ідеальний варіант, а для початку важливим є «довільно», а не за вказівкою.

Власне самоврядування розвивається за умови, якщо цього прагнуть діти, якщо вони відчують у цьому внутрішню потребу. Така потреба, як правило, виникає згодом, а для початку важливо, щоб діти отримали задоволення від цієї самодіяльності. Діти здатні зробити неможливе, якщо це їм цікаво.

Використовуйте різні форми заохочень:

•матеріальні: призи, цукерки, подарунки;

•змагально-спортивні: грамоти, дошка пошани;

•енергетичні: словесна підтримка, ситуація успіху;

•дружні: повага, любов і визнання;

•естетичні: гідно виглядати в очах близького оточення.

Пам'ятайте, що один із найсильніших мотивів діяльності — реальна допомога ближньому!

Без залучення до самостійної діяльності дитячого колективу організація самоврядування неможлива. Процес такого залучення можливий шляхом запровадження позитивних традицій (ритуалів), доведення їх у майбутньому до автоматизму; розмаїтість форм, внесення елементів новизни.

Із чого розпочати?

Із впровадження у своє загонове життя перлинок гри «Мій таємний друг», сюрпризних моментів, години розучування пісень, нетрадиційного підйому і пересування в їдальню, допомоги в укладенні малят спати, організації для них ігрових моментів.

Намагайтесь зробити так, аби щодня у загоні було свято: чистоти, здоров'я, добродіяння, сміху. Влаштуйте «свято шлунку» зі спільним розподілом в ігровій формі й «поїданням» того, що передали з дому батьки.

Обов'язковою умовою організації самоврядування є перерозподіл відповідальності: призначення старших у групі, відповідальних, наприклад, за порядок (можливо, з числа порушників: тоді проблема вирішується сама собою).

Пам'ятайте: діти вчаться у самого життя.

58

Неталановитих дітей немає!

Не соромтеся визнавати своїх помилок, майте сміливість вибачатися за допущені помилки.

Прислухайтеся до слів академіка АПН України М.Д.Ярмаченка:

•якщо дитину постійно критикують, вона вчиться ненавидіти;

•якщо дитина живе в атмосфері ворожнечі, вона вчиться агресивності;

•якщо дитину висміюють, вона стає замкнутою;

•якщо дитина виростає в терпимості, вона вчиться розуміти

інших;

•якщо дитину хвалять, вона вчиться бути вдячною;

•якщо дитина росте в атмосфері правди й чесності, вона вчиться бути справедливою;

•якщо дитина росте у обстановці дружелюбності, вона вчиться любити людей.

Загонове самоврядування в літньому оздоровчому закладі

Загонове самоврядування є конкретним видом діяльності дітей. Відповідаючи за окремі розділи роботи свого колективу, беручи участь у діяльності активу загону, комісій, у чергуванні, діти організовують своїх товаришів на виконання певних завдань, беруть участь у плануванні, контролюють і перевіряють один одного, організовують змагання. Цю діяльність дітей можна назвати організаторською.

Усяка діяльність людини є поштовхом до розвитку, що дуже важливо. В організаторській роботі діти набувають певних знань, навичок, умінь. У них розвиваються моральні якості, формуються відповідні риси характеру.

Первинним колективом дитячого оздоровчого закладу є загін. Тут обираються відповідальні за напрямками роботи, формуються органи самоврядування. Чим більше дітей активно працюють в органах самоврядування, тим більше вдосконалюється робота кожного з них, нагромаджується корисний досвід, народжуються традиції. Самоврядування збільшує обов'язки, розширює права членів колективу.

Навколо окремих організаторів складається актив, оскільки поодинці виконати певні обов'язки не під силу. Водночас, поруч є багато дітей, що бажають долучитися до роботи. Так, замість окремих уповноважених у загонах створюються сектори (ланки), що поєднують групи дітей, які працюють в одному напрямку, але з визначеним розподілом обов'язків. Таким чином, кожен напрямок роботи закріплюється за окремою відповідальною дитиною, а складніші розділи — за кількома відповідальними. Таким чином, одночасно вирішується кілька педагогічних завдань:

—по-перше, збільшується кількість організаторів у колективі, чим створюються можливості для кращого виконання справи;

—по-друге, досягається завантаження всіх чи більшості дітей

суспільною роботою, кожний набуває власного досвіду організатора.

59

Загонове самоврядування мас кілька етапів розвитку:

— виконання прямих доручень вихователя — застосовується у перші дні зміни, ефективне при використанні з дітьми молодшої вікової категорії;

— виконання доручень колективу, колективне обговорення. Цей етап розвитку самоврядування прийнятний для дітей старшої і середньої вікових категорій.

Самоврядування — не гра, а відповідальна справа, керівництво життям загону (табору), яке доручається спочатку частині активу, а потім — усьому дитячому колективові в цілому. Там, де за спиною дітей стоїть педагог і виконує за них усю роботу, не може бути й мови про справжнє самоврядування: це виховує у дітей формальне ставлення.

Змоменту залучення дітей до роботу з організації життя колективу права

йобов'язки кожного активіста, кожної групи, будь-якого органа самоврядування мають бути чітко сформульовані, роз'яснені всьому

колективові. Необхідно навчити дітей виконувати свої обов'язки і користуватися правами. Справжнє дитяче самоврядування розпочне розгортатися тільки за умови, якщо педагог (вихователь) зуміє посправжньому зажадати від своїх дітей відповідальності за доручену справу. Основою цієї вимоги є принцип високого оцінювання творчих сил дитячого колективу.

Самоврядування є внутрішньою організуючою силою, що виводить дітей на вищий ступінь взаєморозуміння і спонукає до життя могутній саморегулятор діяльності колективу— суспільну думку.

Органи дитячого самоврядування — це виборні органи, основне завдання яких — організація різноманітної діяльності дітей, залучення кожного до конкретної справи залежно від знань, здібностей, умінь, навичок та особистісних інтересів.

Органи самоврядування потрібні для того, щоб розширити уяву дітей про демократичні норми життєдіяльності суспільства, виховувати почуття відповідальності за загальну справу колективу, активну життєву позицію, формувати громадську думку в загоні, розвивати ініціативу і самостійність, уміння жити і творити колективно.

Діяльність органів дитячого самоврядування повинна бути щоденною, випливати з інтересів самих дітей. Це шлях оволодіння організаторськими здібностями, підготовки дітей до життя у суспільстві.

Організацію активного самоврядування, його дієву структуру обговорюють педагоги-органі-затори на методичних нарадах, беручи до уваги, що єдиної, уніфікованої структури, чітко визначеного переліку доручень бути не може. Саме тому структура самоврядування у дитячих оздоровчих таборах завжди специфічна і вирішальне слово, право визначитись, якою вона буде, залишається за колективом табору. При цьому необхідно заздалегідь продумати, які органи самоврядування доречно створити, щоб охопити усі

60