Глава 78. Нейрогуморальної регуляції

Для регуляції фізіологічних процесів відповідно до потреб організму і змін навколишнього середовища існує два механізми: гуморальний і нервовий.

Гуморальна регуляція — це координація фізіологічних функцій організму людини через рідинні середовища: кров, лімфу, тканинну рідину.

  Гуморальний механізм регуляції здійснюється з допомогою хімічних речовин, що утворюються в процесі обміну речовин у клітинах, розносяться кров’ю по всьому організму і впливають на діяльність клітин, тканин і органів. Деякі з них володіють високою біологічною активністю - гормони. У дуже малих концентраціях вони здатні викликати значні зміни функцій окремих органів і організму в цілому. Гуморальна регуляція характеризується тим, що не має певного “ адресата” (хімічна речовина діє на всі клітини, але чутливими до неї ті, в яких є відповідний рецептор), повільно діє, тривалий час впливає на організм. Виникла раніше від нервової. З удосконаленням організму удосконалювалася й система гуморальної регуляції – виникла ендокринна система, що утворює гормони.

Нервові і гуморальні процеси тісно взаємопов’язані. Нс впливає на утворення біологічно активних речовин, надходження їх у кров, лімфу, тканинну рідину та на їхнє перенесення цими рідинами, тобто вона впливає на функції залоз внутрішньої секреції. Нервовий і гуморальний способи регуляції функцій тісно між собою пов'язані. На діяльність нс постійно впливають принесені з током крові хімічні речовини; утворення більшості хімічних речовин і виділення їх у кров знаходяться під постійним контролем нервової системи, тому регуляція фізіологічних функцій в організмі завжди забезпечується єдиним нейрогуморальним механізмом.

За хімічною структурою гормони поділяються на:

А) Білково-пептидні (інсулін, глюкагон, всі гормони гіпоталамуса та гіпофіза). Вони водорозчинні, але погано розчиняються у ліпідах.

Б) Стероїдні – гормони кіркової речовини наднирників, статеві гормони. Вони жиророзчинні, але погано розчинні у воді.

В) Похідні амінокислот:

а )тиреоїдні гормони (жиророзчинні);

б) катехоламіни (водорозчинні).

Розчинність у воді чи в жирах визначає механізм дії гормонів на клітини- мішені:

- жиророзчинні гормони; - водорозчинні гормони.

Механізм дії на клітини жиророзчинних гормонів:

Гормон через мембрану проникає в клітину та взаємодіє з цитоплазматичними циторецепторами → комплекс гормон-рецептор транспортується до ядра клітини → зв’язування гормона з ДНК→ збільшення швидкості синтезу І-РНК →збільшення біосинтезу в клітині певних білків (ферментів, каналів і т.д.) → зміна метаболізму, функції, будови клітини.

Механізм дії гормонів за участю іонів Са²⁺ та системи кальцій-кальмодулін як внутрішньоклітинних посередників.

При взаємодії гормона з мембранними циторецепторами, за рахунок входу зовні та мобілізації з внутрішньоклітинних депо, збільшується концентрація в клітині іонів Са²⁺.

Іони Са²⁺:

- взаємодіють з білками клітини → зміна їх властивостей;

- взаємодіють з кальмодуліном → його активація.

Активний кальмодулін:

- взаємодіє з білками клітини та змінює їх властивості;

- активує залежні від нього протеїнкінази → фосфорилювання білків →біологічний ефект.