Глава 65. Дія гормонів

Фізіологічна дія гормонів направлено на: 1) забезпечення гуморальної, тобто що здійснюється через кров, регуляції біологічних процесів; 2) підтримка цілісності та сталості внутрішнього середовища, гармонійної взаємодії між клітинними компонентами тіла; 3) регулювання процесів росту, дозрівання і репродукції.

Гормони регулюють активність всіх клітин організму. Вони впливають на гостроту мислення і фізичну рухливість, статура і зріст, визначають ріст волосся, тональність голосу, статевий потяг і поведінку. Завдяки ендокринній системі людина може пристосовуватися до сильних температурних коливань, надлишку або нестачі їжі, до фізичних і емоційних стресів.

Гормони - продукти секреції ендокринних залоз, що виділяються прямо в кровотік і володіють високою фізіологічною активністю.

Гормони, потрапивши в кров, повинні надходити до відповідних органів-мішеней. Транспорт високомолекулярних (білкових) гормонів вивчений мало через відсутність точних даних про молекулярні маси і хімічну структуру багатьох з них. Гормони з порівняно невеликою молекулярною масою, такі, як тиреоїдні і стероїдні, швидко зв'язуються з білками плазми, так що вміст у крові гормонів у зв'язаній формі вище, ніж у вільній; ці дві форми перебувають у динамічній рівновазі. Саме вільні гормони проявляють біологічну активність, і в ряді випадків було чітко показано, що вони екстрагуються з крові органами-мішенями.

Гормони діють на певні органи-мішені і викликають у них значні фізіологічні зміни. У гормона може бути кілька органів-мішеней, і викликаємі ним фізіологічні зміни можуть позначатися на цілому ряді функцій організму.

За хімічною структурою гормони поділяються на:

А) Білково-пептидні (інсулін, глюкагон, всі гормони гіпоталамуса та гіпофіза). Вони водорозчинні, але погано розчиняються у ліпідах.

Б) Стероїдні – гормони кіркової речовини наднирників, статеві гормони. Вони жиророзчинні, але погано розчинні у воді.

В) Похідні амінокислот:

а )тиреоїдні гормони (жиророзчинні);

б) катехоламіни (водорозчинні).

Розчинність у воді чи в жирах визначає механізм дії гормонів на клітини- мішені:

- жиророзчинні гормони; - водорозчинні гормони

Дія гормонів на клітинному рівні здійснюється за двома основними механізмами: не проникають у клітину, гормони (зазвичай водорозчинні) діють через рецептори на клітинній мембрані, а легко проходять через мембрану гормони (жиророзчинні) - через рецептори в цитоплазму клітини. У всіх випадках тільки наявність специфічного білка-рецептора визначає чутливість клітини до даного гормону, тобто робить її «мішенню».

Механізм дії на клітини жиророзчинних гормонів:

Гормон через мембрану проникає в клітину та взаємодіє з цитоплазматичними циторецепторами → комплекс гормон-рецептор транспортується до ядра клітини → зв’язування гормона з ДНК→ збільшення швидкості синтезу І-РНК →збільшення біосинтезу в клітині певних білків (ферментів, каналів і т.д.) → зміна метаболізму, функції, будови клітини.

Механізм дії гормонів за участю іонів Са²⁺ та системи кальцій-кальмодулін як внутрішньоклітинних посередників.

При взаємодії гормона з мембранними циторецепторами, за рахунок входу зовні та мобілізації з внутрішньоклітинних депо, збільшується концентрація в клітині іонів Са²⁺.

Іони Са²⁺:

- взаємодіють з білками клітини → зміна їх властивостей;

- взаємодіють з кальмодуліном → його активація.

Активний кальмодулін:

- взаємодіє з білками клітини та змінює їх властивості;

- активує залежні від нього протеїнкінази → фосфорилювання білків →біологічний ефект.