Глава 90. Успадкування ознак,зчеплених зі статтю.

Ознаки, які визначаються генами , локалізованими в статевих хромосомах, називаються зчепленими зі статтю.

Цитогенетичні дослідження показали, що У-хромосома значно менша за Х-хромосому і майже не містить генів. Тому гени Х-хромосоми за дейким винятком не мають відповідних алелів у У-хромосомі і перебувають у самців у так званому гемізиготному стані (одинарній дозі). Внаслудок цього рецесивні гени Х-хромосоми обов’язково мають фенотипів прояв у самців, тоді як у самок вони можуть маскуватися домінантами іншої Х-хромосоми.

X-хромосома значно більше за своїми розмірами Y-хромосоми .У X і Y-хромосомах є гомологічні ділянки, що містять алельних гени (А). Але в X-хромосомі є велика ділянка, якому немає гомологічного в Y-хромосомі (В). Ознаки, розвиток яких детермінують гени, розташовані в негомологичній ділянці X-хромосоми, називаються зчепленими з X-хромосомою. Таких ознак для людини описано близько 200 (дальтонізм, гемофілія - ​​рецесивні і домінантні - рахіт, темна емаль зубів та ін). Голандрічні ознаки детермінуються генами, розташованими в негомологичній ділянці Y-хромосоми (С), і проявляються фенотипово тільки у чоловіків і передаються від батька до всіх синів. Таких генів описано 6 (іхтіоз, волосатість вух, перетинка між пальцями ніг і ін).

Статевий хроматин, щільно зафарбоване тільце, що виявляється в інтерфазних ядрах клітин у гетерогаметних (що мають Х і Y статеві хромосоми) тварин і людини. Статевий хроматин підрозділяють на Х-хроматин, або тільце Барра (відкритий в 1949 англійськими дослідниками М. Баррі і Л. Бертрамом), і Y-хроматин (відкритий в 1970 шведськими вченими Т. Касперсоном і Л. Цех). Х-хроматин - інтенсивно фарбуються основними фарбниками тільце , частіше прилягає до ядерної оболонці і має трикутну напівмісяцеву або округлу форму. Y-хроматин значно менші за розмірами, виявляється при фарбуванні ядра флюорохромами (акрихін, акріхініпріт) і дослідженні в ультрафіолетовому світлі. У особин жіночої статі (тип XX) одна з Х-хромосом неактивна, що проявляється в її сильнішій спіралізаціі та ущільненні. У інтерфазному ядрі ця спіралізована Х-хромосома і видна у вигляді Х-хроматину. Y-хроматин у людини і деяких приматів має велику гетерохроматинову ділянку, яка дає інтенсивну флюоресценцію. Технічно просте дослідження інтерфазного ядра дозволяє судити про стан системи статевих хромосом. Х-хроматин більш-менш часто зустрічається у жінок в ядрах клітин всіх тканин. Число ядер з Х-хроматином залежить від інтенсивності розмноження клітин в даній тканині і від гормонального стану організму. Зміна кількості статевого хроматину свідчить про зміну кількості статевих хромосом, що детальніше виявляється аналізом каріотипу.

Глава 91. Хромосомної теорії т. Моргана

Основні положення хромосомної теорії спадковості: 1) гени розташовані в хромосомах у лінійному порядку; 2) різні хромосоми мають неоднакові набори генів, тобто кожна з негомологічних хромосом має свій унікальний набір генів: 3) кожен ген займає в хромосомі певну ділянку, алель ні гени займають у гомологічних хромосомах однакові ділянки; 4) усі гени однієї хромосоми утворюють групу зчеплення,завдяки чому деякі ознаки успадковуються зчеплено; сила зчеплення між двома генами, розташованими в одній хромосомі , обернена пропорційна відстані між ними; 5) зчеплення між генами однієї групи порушується внаслідок обміну ділянками гомологічних хромосом у профазі першого мейотичного поділу(процес кросинговер) ; 6)кожин біологічний вид характеризується певним набором хромосом (каріотипом) – кількістю та особливостями будови окремих хромосом.