Глава 79. Гетеротрофний спосіб живлення

Гетеротрофи — організми, що використовують готові органічні сполуки, як джерела вуглецю для росту і розвитку. Всі тварини — гетеротрофи, також як і гриби та багато бактерій. Деякі паразитичні рослини також є повністю або частково гетеротрофами, тоді як хижі рослини споживають м'ясо для отримання азоту, при тому будучи автрофними.

Типи гетеротрофного живлення: 1.Голозойный-питание твёрдой органической пищей, которая переваривается в пищеварительном тракте. Один из видов гетеротрофного питания (свойствен большинству животных и насекомоядным растениям). 2. Сапротро́фи (редуценти, сапрофіти) — організми, що отримують необхідні для життєдіяльності речовини за рахунок руйнування залишків мертвих рослин і тварин, що приходить в занепад, абсорбуючи розчинні органічні сполуки. Сапрофаги:-Некрофаги- організми, які живляться мертвими рештками. (Личинки мух у мертвих тваринах, гриф.), -детритофаги-організми, які живляться органічними рештками, що знаходяться на дні водойм. (Річковий рак, креветка, ще тинкові черви),-копрофаги - організми, які живляться екскрементами. (Мухи дзюрчали, скарабей, жук- мертвоїд), Зоофаги – організми, які живляться тваринною їжею.

3.Симбіо́з — взаємодія і співіснування різних біологічних видів. У природі зустрічається широкий спектр прикладів взаємовигідного симбіозу. Від шлункових і кишкових бактерій, без яких було б неможливе травлення, до рослин (часто орхідеї), чий пилок може поширювати лише один, певний вид комах. У ширшому науковому розумінні симбіоз є будь-якою формою взаємодії між організмами різних видів, зокрема паразитизм — відносини, вигідні одному, але шкідливі іншому симбіонту. Обопільно вигідний вид симбіозу називають мутуалізмом. Коменсалізмом називають відносини, корисні одному, але байдужі іншому симбіонту, а аменсалізмом — відносини, шкідливі одному, але байдужі іншому. Різновид симбіозу - ендосимбіоз, коли один з партнерів живе усередині клітини іншого.

4.Паразитизм — один из видов сосуществования организмов. Это явление, при котором два и более организма, не связанные между собой филогенетически, генетически разнородны, сосуществуют в течение продолжительного периода времени, при этом они находятся в антагонистических отношениях. Паразит использует хозяина как источник питания, среду обитания.

Глава 80. Етапи клітинного дихання.

Клітинне дихання — багатоетапний ферментативний процес використання кисню клітинами тварин і рослин для окислення органічних субстратів з утворенням вуглекислого газу та води.

Утворення води на кінцевому етапі не супроводиться значним виділенням енергії. Осн. частина енергії звільняється на проміжних етапах перенесення водню й електронів від продуктів розщеплення субстрату до молекулярного кисню та йде на біосинтез білків, нуклеїнових к-т, мех. роботу, транспортування іонів тощо.

І. Гліколіз – процес анаеробного розпаду глюкози, що протікає з виділенням енергії, кінцевим продуктом котрого є пировиноградна кислота. Реакція гліколізу проходить в розчинній частині цитоплазми(цитозолі) і в хлоропластах. Йде в 3 етапи: підготовчий етап (фосфорелювання гексози і її розщеплення на 2 фосфотріози); перше субстратне фосфорелювання (поч.. з 3-фосфогліцеринового албдегіда і закінчується 3-фосфогліцериновою кислотою); друге субстратне фосфорелювання (3-фосфогліцеринова кислота віддає фосфат з утв АТФ). За рахунок 1 і 2 субстратного фосфорелювання утв 4 молекули АТФ, але 2 молекули витрачаються на фосфорелювання гексоз на І етапі. Чистий визід складає 2 молекули АТФ.

ІІ Цикл три карбонових кислот (ц. Кребса). В циклі окислюється не сам піруват, а його похідне – ацетил-СоА. Отже, спочатку - процес утв активного ацетила в ході окислювального декарбоксилування. Цикл починається з взаємодії ацетил-СоА з фенольною формою ЩУК; ІІ етап включає 2 реакції: при першій реакції в результаті дегідратації лимонної кислоти утв цис-аконітова; в другій – аконінат гідратується і синтезується ізолимонна кислота → ізолимонна кислота під дією NAD- або NADP-залежної ізоцитратдегідрогенази окислюється в щавлевоянтарну кислоту, котра одразу декарбоксилюється з утв α-кетоглутарової кислоти → α-кетоглутарова кислота декарбоксилується з виділенням СО₂, утв-м NADН і сукциніла-СоА → із сукциніла-СоА і АДФ і Н₃РО₄ утв янтарна кислота, АТФ. → янтарна кис-а окислюється до фумарової →фум. приєднує воду і перетворюється в яблучну кис-у(малат). На останньому етапі малат з допомогою NAD-залежної малатдегідрогенази окислюється в щавлевооцтову. ЩУК , котра самовільно переходить в фенольну форму, реагує с черговою молекулою ацетил-СоА і цикл повторюється.

При окисленні глюкози в процесі дихання при функціонуванні гліколіза і ц.Кребса утв 38 молекул АТФ.

ІІІ. В клітинах рослин наряду з гліколізом і циклом Кребса існує інший спосіб катаболізму гексоз –пентозофосфатний шлях (ПФП). 1) окислення глюкози : а) дегідрування глюкози-6-фосфату глюкозо-6-фосфатдегідрогеназою; б) 6-фосфоглюканова кислота дегідрується і декарбоксилується за участі NADP- і Mn-залежної глюконатдегідрогенази і утв D-рибулоза-5-фосфат ; 2) рекомбінація цукрів для регенерації вихідного субстрату.

Квант світла б’є по ФСІ – утв дірка, одночасно квант б’є по ФСІІ – цей електрон закриває дірку в ФСІ. ФСІІ, яка без електрону і починає тягнути електрон від води. Вода розкладається на 2 ел і 2 протони, і кисень. В середені тилакоїда накопич. Протони, виникає різниця потенціалів. Протони починають рухатися через протонний насос, який має складну будову(ротор і статор) . На зовнішніх білках протонного насосу синтезується фермент АТФ, потім АТФ відривається.