Розділ 1 теоретичні основи фінансового планування сучасних підприємств

1.1. Сутність фінансового планування та необхідність його впровадження на підприємстві

Фундаментальні дослідження західних класиків менеджменту Р.Л. Ансоффа, І.Г. Акоффа, М.А. Поукока, А.Х Тейлора та інших про зв’язок між ефективністю господарювання та фінансовим плануванням призвели до широкого впровадження останнього у корпоративну практику. Так, в 50-х роках у США і розвинених країнах Європи фінансовим плануванням займалось 75% крупних корпорацій, а вже на початку ХХІ століття – 88% [81, с. 73]. Зокрема, відомий британський вчений М.А. Поукок наголошував, що «бізнес не може розраховувати на розвиток, а точніше, на виживання, не розробляючи планів та не контролюючи їх виконання. Плани повинні мати фінансовий контекст, оскільки різні напрямки діяльності вимірюються загальним еквівалентом – грошима» [72, с. 7]. Продовжуючи естафету іноземних колег, вітчизняний аналітик Г.М. Тарасюк дійшов висновків, що за відсутності точного і системного фінансового планування сучасні корпорації втрачають понад п’яту частину можливого прибутку [65, с. 229], що є невиправданим через гостру проблему нестачі вільних джерел фінансування.

В умовах трансформаційних економічних перетворень питання організації фінансового планування усіх аспектів виробничо-господарської діяльності підприємств в Україні набуває виняткового значення, адже забезпечує їм успіх на ринку, постійне оновлення матеріально-технічної бази та соціальний розвиток персоналу. Нині серед науковців і практиків не вироблено єдиної позиції щодо трактування змісту поняття «фінансове планування» у різних сферах економіки та бізнесу, а отже, дискусійним залишається підхід до визначення його суті, варіативні формулювання якої у фахових джерелах зведені в табл. 1.1.

Таблиця 1.1

Наукові дефініції поняття «фінансове планування» в економічних літературних джерелах

Автор	Визначення
Біла О.Г., Лігоненко Л.О.	обґрунтування планів у сфері фінансової діяльності підприємства, які стосуються створення, розподілу, перерозподілу та використання фінансових ресурсів
Бланк І.О.	процес розробки системи заходів щодо забезпечення підприємства необхідними ресурсами і підвищення ефективності фінансової діяльності у майбутньому
Брейлі Р., Майєрс С.	управління процесами створення, розподілу, перерозподілу і використання фінансових ресурсів, що реалізуються в деталізованих фінансових планах
Воробйов Ю.М.	процес розробки системи фінансових планів і фінансових стандартів для забезпечення ефективної фінансово-господарської діяльності суб’єкта господарювання з метою досягнення високої ринкової вартості підприємства, задоволення потреб інвесторів, власників, кредиторів та держави по виплаті дивідендів, аналогів
Ковальов В.В.	документ, що характеризує спосіб здійснення фінансових цілей підприємства, пов’язує його доходи та витрати
Крамаренко Г.О., Чорна О.Є.	цілеспрямована дія на господарську діяльність в цілому, на окремі ланки і суб’єкти господарювання з метою обґрунтування ефективності прийнятих економічних та соціальних рішень з урахуванням їх забезпеченості джерелами фінансування, оптимізації накреслених витрат і позитивних кінцевих результатів
Онисько С.М., Марич П.М.	сукупність розрахунків щодо визначення грошових доходів і нагромаджень та спрямування їх на покриття запланованих видатків і затрат за різними сферами діяльності господарства у відповідності з виробничими та інвестиційними потребами у плановому році
Семенов Г.А. і колектив авторів	процес систематичної підготовки управлінських рішень, які прямо чи опосередковано пливають на обсяги фінансових ресурсів, узгодження джерел формування та напрямів використання згідно з виробничими, маркетинговими планами, а також величину показників діяльності підприємства у плановому періоді, і які забезпечують вирішення завдань найбільш раціональним шляхом
Ченг Ф. Лі, Джозеф І. Фіннерті	процес аналізу дивідендної, фінансової та інвестиційної політики, прогнозування їх результатів, їх вплив на економічне оточення корпорації та прийняття рішень щодо допустимого рівня ризику при виборі проектів
Швайка Л.А.	безперервний процес планування і використання фінансових ресурсів, встановлення оптимального співвідношення у розподілі доходів підприємницької структури
Шелудько В.М.	процес створення системи фінансових планів, який полягає у визначенні фінансових цілей, встановлення ступеня відповідності цих цілей поточному фінансовому стану підприємства та формуванні послідовності дій, спрямованих на досягнення поставлених цілей

Джерело: [6, с. 25; 8, с. 58; 9, с. 17; 16, с. 24; 26, с. 543; 30, с. 154; 52, с. 123; 59, с. 325; 69, с. 437; 75, с. 345; 77, с. 202; 78, с. 392]

Як бачимо, більшість авторів сходяться на думці, що сутність фінансового планування полягає у науковій постановці цілей майбутнього розвитку підприємства і виробленні дієвих засобів їх реального досягнення, а власне поняття трактується з двох концептуальних позицій – як:

• управлінський процес, визначений кількісними і якісними параметрами механізму реалізації планових показників;

• документ (план) у вигляді балансу доходів та витрат, або капіталу і напрямів його вкладання, що мають бути взаємоузгодженими.

Останнє визначення наділяє фінансове планування подвійним змістом через наявність декількох груп об’єктів фінансування: ресурсів (активів і пасивів) та операцій, які формують систему фінансових відносин. Пасиви, тобто зобов’язання господарюючого суб’єкта перед власниками фінансових ресурсів, використовуються для придбання активів, і можуть бути як борговими, так і залученими у юридичних власників. В ринково-орієнтованій економіці джерелами фінансування операцій є найбільш ліквідна частина активів – грошові кошти і комерційні векселі. В цілому ж сукупність об’єктів фінансового планування можна представити схематично (рис. 1.1).

Рис. 1.1. Об’єкти фінансового планування підприємств

Джерело: складено автором на підставі [50, с. 382; 62, с. 34–35]

Існують й дещо відмінні погляди на структуризацію об’єктів фінансового планування, зокрема, у авторського колективу під керівництвом Г.О. Крамаренко [30, с. 178], згідно яких закріплюється багаторівневий підхід до їх поділу: на нижньому рівні об’єктами планових розрахунків виступають внутрішньовиробничі підрозділи підприємства, на верхньому – підприємство в цілому, на проміжних – сукупність взаємопов’язаних виробництв і видів діяльності, які виділяються за різними ознаками, істотними для того чи іншого об’єкта планового розвитку.

Враховуючи наведене вище, вважаємо за необхідне уточнити, що фінансове планування, по-суті, є науково обґрунтованим процесом послідовної розробки фінансових планів, різних за змістом і терміном дії, та підготовки на їх основі відповідних управлінських рішень, які прямо чи опосередковано впливають на різні аспекти фінансової діяльності підприємства та відповідають його стратегічним цілям у майбутніх періодах.

Як справедливо зауважує російський вчений А.В. Кудінов, основою фінансового планування є «інтереси і очікування тих, хто надає підприємству ресурси» [31, с. 43]. Ігнорування цього факту призводить до того, що власники ресурсів припиняють їх авансувати, і тільки фінансове планування може виступити в такій ситуації у якості запобіжного заходу.

Спираючись на підхід, згідно якого цільовим орієнтиром корпоративного управління є очікування акціонерів та/або господарів підприємства, мета фінансового планування вбачається у підтримці прийнятного рівня прибутковості на інвестований капітал, який для задоволення їх потреб повинен, як мінімум, відповідати рівню чистої прибутковості альтернативних фінансових вкладень. Такий підхід, з нашого погляду, можна вважати теоретично вірним, але не повним, оскільки він не враховує інтереси інших груп стейкхолдерів – кредиторів, контрагентів, персоналу, податкових структур, які очікують від планування, у першу чергу, досягнення і збереження тривалий час реальної платоспроможності підприємства. У підсумку це зводить цільове призначення фінансового планування підприємницьких структур до збалансування інтересів усіх груп зацікавлених осіб в отриманні вигоди від співпраці із ними.

З економічної точки зору значення фінансового планування полягає у забезпеченні життєздатності підприємства в умовах конкурентної боротьби та одержанні фінансової підтримки від зовнішніх інвесторів, а перелік основних його завдань має наступний вигляд [25, с. 49–50; 30, с. 156; 60, с. 215–216; 46, с. 300; 50, с. 381–382]:

• забезпечення нормального відтворювального процесу необхідними джерелами фінансування та оптимізація їх структури;

• гарантія виконання фінансових зобов’язань підприємства перед бюджетом, позабюджетними фондами, постачальниками матеріальних ресурсів, банківськими установами та іншими кредиторами;

• мобілізація резервів збільшення прибутку за рахунок раціонального використання матеріальних, трудових і грошових ресурсів;

• моніторинг ліквідності підприємства, у тому числі його кредитоспроможності як позичальника;

• контроль бюджетно-кошторисних, комерційних, фінансово-інвестиційних показників підприємства;

• урегулювання інтересів власників, акціонерів та інших інвесторів, адже бізнес-план як різновид фінансового плану є переконливим засобом обґрунтування будь-якого інвестиційного проекту.

Ефективна організація фінансового планування забезпечується реалізацією ряду принципів, сформульованих А. Файолем, пізніше доповнених Р. Акоффом [1, с. 145] і розвинутих сучасними економістами [1, с. 56; 3, с. 71–73; 13, с. 68; 57, с. 124–125; 61, с. 77; 64]. Дослідження та синтез їх варіативних переліків у контексті сучасних тенденцій розвитку економічних систем та підходів до управління ними дозволило виділити дві групи принципів: загальні та спеціальні (індивідуальні правила регламентації у специфічній області управління), характеристика яких зведена в табличній формі (табл. 1.2).

Таблиця 1.2