1.2. Роль фінансового планування у реалізації фінансових положень підприємства і методи обґрунтування планових показників

Практика економічного життя підтверджує, що чим вищим є рівень нестабільності ринку, тим значнішу роль відіграє для його учасників фінансове планування [43, с. 23]. Саме застосування методів та інструментів планових розрахунків «покликано максимально зменшити вплив невизначеності на фінансовий стан і результати діяльності підприємства, сприяти стабілізації економічних процесів» [15, с. 171].

Фінансове планування націлене на реалізацію задекларованих фінансових завдань підприємства та передбачає розробку системи прогнозних документів стратегічного і тактичного характеру. У контексті зазначеного традиційне включення до фінансового планування трьох підсистем – стратегічної (перспективної), поточної і оперативної – дає можливість встановити черговість вирішення цих завдань.

Проблема впровадження стратегічного фінансового планування, як відмічає П.А. Стецюк в роботі [63], полягає в економічній доцільності. Так, більшість вітчизняних підприємств позбавлені можливості вибору різних видів фінансової стратегії у зв’язку з існуючими реальними обмеженнями щодо формування фінансових ресурсів за рахунок власних джерел та доступу до зовнішніх. Функціонуючи під егідою стратегії фінансової рівноваги або виживання, підприємства меншою мірою потребують детальних прогнозних розрахунків, проте для переважної частини їх власників (керівників) домінуючою стратегічною метою залишається збереження економічної самостійності [63, с. 100]. У будь-якому випадку, розробка фінансової стратегії є початковим етапом фінансового планування, від адекватності вибору якої залежить не лише виваженість управлінських рішень, але й висока якість фінансового менеджменту загалом. Основу перспективного фінансового планування становить прогнозування, що базується на «узагальненні та аналізі наявної інформації з подальшим моделюванням можливих варіантів розвитку ситуацій і фінансових показників» [38, с. 82]. Засобом реалізації фінансової стратегії підприємства є фінансова політика – корпоративна і за різними аспектами фінансової діяльності, інструментом обґрунтування якої на засадах зворотного зв’язку виступає фінансовий план. За твердженням українських дослідників К.А. Малишенко і О.С. Бондаренко, «складання фінансового плану дозволяє виявити перші помилки, а також реальність поставленої мети та її досягнення, тобто є своєрідним критерієм оцінки фінансових завдань підприємства» [42, с. 120].

Стратегічні цілі формуються і затверджуються на рівні керівництва і спрямовані на координування роботи всього персоналу підприємства, однак їх деталізація можлива тільки на наступній стадії – поточного фінансового планування, результати якого є наслідком оперативних планових калькуляцій.

Кожній із вказаних вище підсистем фінансового планування властиві певні форми фінансових планів, часові межі та цільова спрямованість, систематизовані в табл. 1.3.

Таблиця 1.3

Складові елементи системи фінансового планування підприємства у контексті реалізації його фінансових положень

Підсистема планування	Особливості підсистеми планування	Плановий період
1	2	3
Стратегічне (перспективне) планування	Зміст:розробка загальної фінансової стратегії та фінансової політики підприємства у відповідності із корпоративними цілями і завданнями	3 – 5 років
	Мета:досягнення відповідності між фінансовими діями та економічним потенціалом підприємства; зміцнення ринкової позиції та конкурентних переваг; забезпечення фінансової стійкості; запобігання негативного впливу несприятливих подій та формування системи моніторингу для своєчасного реагування на зміни зовнішнього і внутрішнього середовища; визначення джерел фінансування та пріоритетних напрямів їх використання на підприємстві; орієнтація на вирішення проблем, які впливають на життєздатність підприємства як відкритої системи
	Форми планів: стратегічний фінансовий план; бізнес-план; прогноз бухгалтерського балансу; прогноз звіту про фінансові результати; прогноз звіту про рух грошових коштів

Продовження табл. 1.3

1	2	3
Поточне планування	Зміст:Розробка поточних фінансових планів за окремими аспектами фінансової діяльності підприємства з метою деталізації стратегічних завдань, їх перевірки на прийнятність та практичної апробації	До одного року з розбивкою по кварталах
	Мета:виявлення дефіциту або профіциту грошових коштів; пошук додаткових джерел фінансування; планування структури доходів та витрат за основною, інвестиційною та фінансовою діяльністю; підтримка платоспроможного стану підприємства і високий кредитний рейтинг
	Форми планів: план руху грошових коштів; план звіту про фінансові результати; план бухгалтерського балансу; план дебіторської і кредиторської заборгованості
Оперативне планування	Зміст:Розробка і доведення до виконавців оперативних планових завдань за усіма аспектами фінансової діяльності підприємства, реалізація довго-, середньо- і короткострокових фінансових планів	Квартал, місяць, декада
	Мета:детальне планування доходів та витрат структурних підрозділів підприємства та координація їх руху; виявлення низькорентабельних, збиткових і високодоходних виробництв (видів операцій); прийняття оперативних фінансових рішень; встановлення причин відхилень фактичних показників від планових; за необхідності – регулювання виробничо-збутових процесів
	Форми планів: платіжний календар (оперативний план грошових платежів і надходжень); касовий план (оперативний виплат руху готівки через касу); кредитний план; податковий календар; бюджети (матеріальний, трудовий, додаткових вкладень капіталу, адміністративно-управлінських витрат, готівки); кошториси

Джерело: [30, с. 162–178; 38, с. 79–84; 59, с. 333–357; 68, с. 174; 70, с. 307–311]

Слід наголосити, що детальна розробка фінансових планів, особливо оперативного характеру, зокрема, наведені в табл. 1.4, є обов’язковою процедурою для великих підприємств зі складною організаційною структурою. Підприємства партнерського та одноосібного типу фінансового управління можуть обмежитись складанням фінансових планів потреби у капіталі, який комплексно включає план виробництва, витрат і надходжень грошових коштів, а також план фінансових результатів [48, с. 409].

Всі підсистеми фінансового планування підприємства знаходяться у взаємозв’язку і здійснюються у ієрархічній послідовності, яку, зазвичай, представляють алгоритмом логічно-структурованих дій (рис. 1.2).

Рис. 1.2. Послідовність окремих етапів фінансового планування підприємства

Джерело: складено автором на підставі [25, с. 51; 42, с. 120; 53, с. 219]

Як бачимо з табл. 1.3 та рис. 1.2, підсистеми фінансового планування є одночасно окремими етапами розробки фінансової стратегії та спрямовані на її деталізацію в ході поточного управління.

Віддаючи належне існуючим теоретичним та методичним положенням в царині фінансового планування, розглянутим до цього, його визначальну роль у забезпеченні збалансованого фінансового розвитку підприємства зводимо до наступного:

1. Фінансове планування виступає інструментом регулювання системи економічних відносин щодо формування, розподілу та використання фінансових ресурсів, тобто забезпечує реалізацію резервів їх зростання та раціоналізацію використання на підприємстві.

2. Фінансове планування координує фінансові цілі різного порядку (стратегічні і поточні), дозволяє оптимізувати фінансові рішення конфліктного характеру (прибутковість – рівень фінансового ризику – ліквідність). Така координація різнорвневих та різнонаправлених цілей дозволяє, з одного боку, спрямувати діяльність підприємства на реалізацію головної стратегічної мети функціонування, а з іншого – забезпечити необхідні пропорції формування активів, капіталу, грошових потоків в процесі його розвитку і «прямування» до стратегічної мети.

3. Фінансове планування виступає інструментом мінімізації фінансових ризиків підприємства, так як власне його процес здійснюється з урахуванням фактору ризику, а багатоваріантність планових розрахунків передбачає формування алгоритмів реагування і поведінки підприємства в альтернативних ситуаціях, що генерують фактори зовнішнього і внутрішнього середовища.

4. Фінансове планування, виступаючи однією з найбільш важливих функцій фінансового управління, є своєрідним інтегрованим елементом в його системі, що узгоджує і координує такі функції фінансового менеджменту, як формування інформаційної бази, фінансовий контроль та стимулювання виконання прийнятих управлінських рішень в сфері фінансів, так як певною мірою забезпечує можливість реалізації цих функцій.

5. Фінансове планування є важливим елементом корпоративного планового процесу. Кожен менеджер, незалежно від функціональних інтересів, повинен бути ознайомлений із внутрішнім механізмом розробки фінансових планів і вбачати сенс у контролі планових показників, принаймні настільки, наскільки це визначається його компетенціями і посадовими обов’язками.

Отже, фінансове планування є невід’ємною складовою внутрішньо фірмового планування, реалізація якого є необхідною умовою досягнення підприємством стратегічної мети, оскільки узгоджує окремі фінансові цілі та координує їх з іншими цільовими настановами підприємницької діяльності.

Планування фінансових показників підприємства здійснюється за допомогою загальнонаукових і спеціальних методів. З точки зору економічної теорії під поняттям «метод» розуміють «систему правил і процедур вирішення завдань управління з метою забезпечення ефективного розвитку організації» [39, с. 531], а з позиції фінансового менеджменту [14, с. 16; 28, с. 100] – як спосіб (засіб) впливу фінансових відносин на господарський процес. Вивчення ряду літературних джерел [3, с. 84–107; 5, с. 289–299; 30, с. 178–184; 40, с. 172–173; 51, с. 140–143; 59, с. 331–333; 70, с. 302–304; 71, с. 73], присвячених питанням методології фінансового планування, дало підстави сформувати перелік найбільш поширених в управлінський практиці і дієвих методів, до якого потрапили нормативний, балансовий, розрахунково-аналітичний, метод оптимізації планових рішень, грошових потоків, «відсотку від продажу», економіко-математичного моделювання.

Детальна характеристика цих методів з огляду на їх позитивні якості, недоліки та адаптованість до певних сфер використання на підприємствах наведена в табл. 1.4.

Таблиця 1.4