1.3. Бізнес-план інноваційного проекту

Для дальшого розвитку вітчизняної економіки все більшого значення набуває інтенсифікація інноваційних процесів, які дадуть змогу піднести її на якісно новий рівень. Інноваційні процеси різного спрямування відбуваються в усіх сферах соціальної та економічної діяльності держави в рамках підприємств та організацій різних форм власності.

За своєю сутністю інноваційний процес є послідовним ланцюгом подій, у ході яких інновація визріває від ідеї до конкретного продукту, технології, структури або послуги та поширюється в господарській практиці й суспільній діяльності.

Запровадження інновацій є чи не найбільш капіталомістким процесом у будь-якій галузі.

Унаслідок капіталомісткості цих процесів, а також небажання великих та неспроможності малих підприємств вкладати значні кошти в розробку та впровадження інновацій, на ринку інноваційних послуг почали з’являтися підприємства та об’єднання, основною діяльністю яких є фінансування та втілення в життя інноваційних проектів. До таких фірм належать:

• венчурні фірми;

• технопарки;

• бізнес-інкубатори;

• технополіси.

Венчурні фірми працюють на етапах зростання інноваційної продукції, проводячи первинні розробки та втілюючи в життя ризикові інноваційні проекти.

Завданням технопарків є стимулювання та підтримка малого інноваційного бізнесу.

Бізнес-інкубатори реалізують гарантовано прибуткові інноваційні проекти.

Технополіси — це об’єднання наукових установ фундаментального та прикладного характеру, конструкторських та впроваджувальних організацій а також промислових підприємств, орієнтованих на освоєння нововведень.

Кожна з вищеназваних організацій бере для реалізації або фінансування відповідні інноваційні проекти згідно зі своїм специфічним профілем.

Як і кожний проект, котрий потребує зовнішнього фінансування, інноваційний проект підлягає детальному обґрунтуван- ню (бізнес-плануванню). Бізнес-план інноваційного проекту має загалом традиційну структуру. Проте специфіка як самого ін- новаційного проекту, так і організацій, що його виконують і впроваджують, певною мірою позначається на структурі бізнес-плану.

Так, дещо змінюється перший розділ, який називається «Опис продукції (інновації)» і включає такі дані:

• опис науково-технічного продукту (його призначення, технічні параметри, новизна споживчих якостей, переваги перед аналогами або унікальність продукту);

• можливі галузі застосування продукту (галузі народного гос­подарства, в яких можливе застосування, конкретні споживачі);

• перспективи вдосконалення продукту (напрямки дальшого вдосконалення споживчих якостей продукту, прогнозні строки досягнення таких удосконалень).

До того бізнес-плану обов’язково включають розділ «Правовий захист». Він містить інформацію, структуровану за такими підрозділами:

• рівень розкриття науково-технічних досліджень (демонстрації нового продукту на виставках, публікації в пресі);

• наявність охоронних документів щодо проекту (патентів, авторських свідоцтв);

• складання угод про відступлення (перевідступлення) прав власності (у разі потреби);

• коли за тематикою проекту проводились патентні дослідження, наводиться інформація про ціль досліджень, глибину пошуку та самого дослідника;

• наявність або потреба придбання сертифікатів (відповідності, якості, гігієнічності і т. ін.).

Усі інші розділи бізнес-плану, а також його структура, суттєво не відрізняються від стандартних.

Проте певні організації, що фінансують або впроваджують інноваційний проект, висувають власні вимоги до складання бізнес-планів і не вимагають їх стандартного оформлення.

Так, венчурні фірми часто задовольняються поданням документа, який послідовно та обґрунтовано відповідає на такі запитання:

1. Яка інвестиційна ефективність проекту проти безризикової ринкової ставки позичкового процента, тобто найпростішої альтернативи вкладання коштів? Як при цьому враховуються ризики проекту?

2. Наскільки містким (за платоспроможним попитом), вигідним, перспективним і нескладним для освоєння (не дуже високий рівень конкуренції, відносно вільний доступ, наявність помітних вільних «ніш») є ринок збуту пропонованого товару чи послуги?

3. Якщо на ринку збуту рівень конкуренції є досить високим або його вже монополізовано (тобто вільних «ніш» бракує), то чи є конкурентні переваги продукту настільки значущими, щоб розраховувати на витіснення з ринку наявних там конкурентів?

4. Наскільки задовільним за рівнем цін і обсягом пропонування є вибраний у бізнес-плані ринок ресурсів (сировини, матеріалів, що комплектують вироби), необхідних підприємству за запропонованим проектом?

5. На які технічні і комерційні ризики підприємство (проект) мо­же наражатися і як, з якими витратами планується їх мінімізувати?

6. Скільки коштів, коли, в якій формі (гроші, устаткування, «ноу-хау» і т.п.) і чому саме стільки й у цій формі потрібно від венчурного інвестора для фінансування проекту?

7. Які перспективи отримання прибутку від проекту (коли і в якій формі це станеться); на який об’єктивний стартовий період тимчасово збиткової діяльності підприємства треба зважати; чи не потрібно буде, рятуючи проект і вкладений капітал, певний час навіть запобігати неплатоспроможності підприємства додатковими «вливаннями» в нього ліквідних фондів?

8. Наскільки оптимальною з погляду максимізації прибутку є політика узгодження підприємством очікуваних цін продажу, обсягів випуску продукту на ринок, структури поточних витрат і розміру стартових інвестицій?

До бізнес-плану інноваційного проекту бажано додати експертний висновок науково-дослідної установи, що підтверджує промислову придатність нововведення.