5. Методи державного регулювання зовнішньої торгівлі.

5.1 Тарифні.

До тарифних мет. регулювання відноситься мито (податок який стягується з товарів які ввозяться (імпортне мито) або вивозяться (експортне) з території держави).

Класифікація:

1) За метою стягування:

• Фіскальне - податок який стягується з товарів що користуються великим попитом, але не виробляються в країні або виробляються в невеликій кількості (товари критичного імпорту) мета стягування цього мита поповнення доходів держави.

• Протекціоніське - податок який захищає певні вітчизняні галузі виробництва від іноземної конкуренції, за рахунок сплати мита ціни на продукцію зростають.

• Антидемпінгове - (демпінг - продаж на вітчизняному ринку значної кількості іноземних товарів за ціною значно нижчою ніж конкурентна ціна на вітчизняному ринку.) Ставка антидемпінгового мита неповинна бути більшою ніж різниця між демпінговою ціною і конкурентною ціною в країні.

• Балансуюче мито - накладається на експортні товари з метою скорочення експорту.

2) За способом стягування:

• Адвалорне мито - Стягується у % від митної вартості товару.

До митної вартостівключається ціна товару, яка вказана в рахунку фактурі, а також витрати на навантаження, страхування та транспортування товару до пункту перетину митного кордону України.

• Специфічне мито - стягується у вигляді певної грошової суми в залежності від маси або обсягу товару (наприклад, 10 Євро за тону)

• Комбіноване мито - передбачає одночасне використання 1і2 (20 Євро за тону, але не більше 15% від митної вартості.

3) За характером:

• Сезонне - встановлюється для регулювання торгівлі сезонною продукцією (сільськогосподарська) та діє декілька місяців на рік.

• Компенсаційне - компенсація прямих субсидій у виробництво.

4) За ставками:

В залежності від розмірів ставки мита розрізняють:

• преференційні - (рівні 0 або не більше 1%) застосовуються до товарів, що походять з країн учасниць інтеграційних об'єднань або з територій вільних ек. зон.

• пільгові - застосовуються до товарів, що надходять з країн з якими встановлений режим найбільшого сприяння.

• повні - застосовуються для товарів, що походять з територій непозначених в 1і2.

Тарифна ескалація- збільшення рівня митного обкладання товарів пропорційно росту ступеня їх обробки.

5.2 Нетарифні.

До нетарифних методів регулювання відносять кількісні обмеження (квота, ліцензія, "добровільне" обмеження експорту), приховані (технічні бар’єри, внутрішні податки та збори), фінансові методи (експортні субсидії та кредити), економічні санкції (ембарго).

1. Кількісні обмеження

1.1 Квота - граничний обсяг певної категорії товарів які дозволено експортувати або імпортувати на територію країни протягом встановленого часу (рік).

Види квот:

• глобальні (обмежують І/Е товарів без зазначення певних країн),

• групові (встановлюють обсяг ввозу-вивозу товару в групу країн),

• індивідуальні (обмежують ввіз-вивіз товару в конкретну країну в рамках групової або глобальної квоти).

Реалізуються на аукціонах після оцінки рівня виробництва та споживання товару у країні, квоти неможливі без ліцензій.

1.2 Ліцензія - дозвіл на імпорт-експорт товарів, який діє протягом певного періоду часу.

Види ліцензій:

• генеральна - дозвіл на імпортні (експортні) операції з певними товарами протягом всього строку дії режиму ліцензування (найчастіше 1 рік).

• індивідуальні (разові) - дозвіл на здійснення однієї експортної (імпортної) операції, який діє який діє протягом часу необхідного для здійснення цієї операції (45-90 діб).

1.3 Добровільні обмеження експорту вводяться урядом під тиском великого імпортера, який загрожує введенням односторонніх обмежувальних дій у випадку відмови добровільно обмежити експорт, який зашкоджує вітчизняним виробникам імпортера. Цей метод характерний для відносин між розвиненими країнами і приймається найчастіше в рамках неофіційних договорів.