6. Ціна та загальна сума контракту

У даному розділі контракту фіксується:

• базисна умова поставки;

• валюта ціни;

• рівень та спосіб фіксації ціни товару;

• чи включені у ціну вартість тари, упаковки, маркірування;

• загальна сума контракту.

Валюта ціни - це валюта, у якій зафіксована ціна товару у контракті. Специфіка вибору валюти ціни у зовнішній торгівлі держав, які вийшли із карбованцевої зони (України, зокрема), випливає з факту неконвертованості національної валюти, у зв'язку з чим у розрахунках ними використовуються вільно конвертована валюта (ВКВ), а також спеціальні міжнародні та регіональні валютні одиниці - SDR та EUR. .

Рівень ціни товару - це основне питання зовнішньоторгової угоди. Контрактна ціна має базуватися на рівні світової ціни. Практично світові ціни - це експортні ціни основних постачальників даного товару та імпортні ціни у найважливіших центрах імпорту цього товару. Це ціни, за якими здійснюються значні експортно-імпортні операції, які достатньо повно характеризують стан торгівлі даним товаром.

Для визначення контрактної ціни використовується метод вивчення цін на аналогічні товари, що поставляються на ринок конкурентами, з внесенням у них необхідних поправок, які враховують різницю у комерційних та техніко-економічних умовах угоди.

Ціни, які можуть бути основою при визначенні контрактної ціни, за ступенем наближення до дійсного рівня світової ціни поділяються на:

1. базисні ціни;

2. ціни фактичних угод.

До базисних цін належать:

• довідкові, які даються по сировині та напівфабрикатах;

• прейскурантні (ціни прейскурантів, каталогів, проспектів, рекламних оголошень), які даються по готових виробах. Але прейскурантні ціни є тільки по виробах масового та серійного виробництв. При цьому по універсальних та стандартних виробах виробничого призначення - це ціни прейскурантів, а по споживчих товарах - ціни каталогів;

• офіційні ціни продажу,

• ціни окремих великих пропозицій та запитів.

Ціни фактичних угод відбивають реальний рівень ринкових цін. До них належать:

• контрактні ціни;

• розрахункові (середньостатистичні) ціни;

• фактичні ціни аукціонів та торгів, біржові котировки.

7. Умови платежів

Умови платежів контрактів — це комплексне понят­тя, зміст якого відповідає характеру платіжних зобов'я­зань, термінам розрахунків і гарантіям партнерів. Умови платежів контрактів охоплюють визначення:

• спосіб здійснення платежів;

• форми розрахунків;

• засоби розрахунків

Способи платежів відрізняються в залежності від співвідношення у часі моменту оплати товару та його реальної поставки. Платежі можуть здійснюватися у негайний спосіб, авансом, в кредит (з викорис­танням банківських установ і з прив'язкою у часі до акту фізичного передавання товару), та комбінований платіж .

Під негайним (або готівковковим платежем) розуміється оплата товару не готівкою (вона не використовується у міжнародних розрахунках), а форми оплати, які здійснюються у період від готовності товару для відвантаження на адресу покупця до моменту переходу права власності на товар до покупця. При використанні умови негайного платежу у імпортера є 3-5 днів для ознайомлення з товаросупровідними документами та здійснення платежу.

Негайний платіж в залежності від домовленості контрагентів та специфіки товару може здійснюватись імпортером за однієї з умов:

1. після отримання повідомлення про завершення навантаження товару у порту відправлення (найбільш вигідне експортеру);

2. при врученні імпортеру товаророзпорядчих документів з наданням для оплати декількох днів;

3. при прийнятті імпортером товару у порту призначення (більш вигідне імпортеру).

Авансовий платіж — це оплата покупцем за контрак­тними зобов'язаннями до моменту передавання йому то­варорозпорядчих документів і самого товару. Авансовий платіж може відігравати позитивну роль в організації по­ставок, оскільки він фактично є кредитуванням продавця й забезпечує його необхідними фінансовими кошта­ми, а також матеріальними ресурсами (якщо він здійснюється не в грошовій, а в товарній формі). Крім того, для продавця він є гарантією від збитків у ситуації, коли покупець відмовляється від продукції, яка являєть­ся предметом контракту.

Важливо звертати увагу на те, що переваги продавця зумовлюють для покупця необхідність фіксувати в конт­ракті відповідні зворотні гарантії щодо повернення аван­сових платежів і можливої виплати компенсацій.

Платіж у кредит передбачає первісну поставку то­варів фірмою-продавцем відповідно до тих або інших комерційних інтересів із наступним виконанням фінан­сових зобов'язань фірмою-покупцем. Відтак ця форма платежу називається також товарним, фірмовим або ко­мерційним кредитом. Відповідно до терміну реалізації фінансових зобов'язань імпортера після отримання та­кого кредиту (здійснення реальних поставок) ця форма розрахунків може вважатися короткотерміновою (термін до 1 року), середньотерміновою (від 1 до 5 років) та дов­готерміновою (понад 5 років).

Ця форма розрахунків поширилася через конкурен­цію між фірмами, які виробляють обладнання, з метою стимулювання потенційних покупців-замовників на здійснення відповідних закупівель, а також з урахуван­ням ситуацій, за яких проведення виплат покупцем може бути ускладненим або навіть неможливим до початку ро­боти куплених об'єктів, проведення одного або кількох технологічних циклів.

Комбінований платіжпередбачає одночасне використання усіх способів платежу. Наприклад: аванс 5-10% відсотків від суми контракту ( часто аванс виплачується частинами – перша частина виплачується при підписанні контракту, друга- після надання технічної документації), готівка – 10-15%, комерційний кредит – залишкова частина суми контракту.

Форми розрахунків - це сформовані у міжнародній комерційній та банківський практиці і врегульовані законодавством країн-учасниць розрахунків способи оформлення, передачі та оплати товаророзпорядчих та платіжних документів через банк..

Всі міжнародні розрахунки здійснюються у безготівковій формі шляхом записів на рахунках банків, які підтримають між собою кореспондентські зв’язки, які підрозділяються на рахунки «ностро» (рахунок даного комерційного банка у іноземному банку) та рахунки «лоро» (рахунок даного комерційного банку-кореспондента в даному комерційному банку)

Основні форми розрахунків:

1. банківський переказ;

2. документарний акредитив;

3. документарне інкасо;

У зв’язку з формою розрахунків у контракті встановлюються:

- терміни здійснення розрахунків;

- перелік товаросупроводжувальних документів, що підлягають відправленню на адресу покупця при виконанні розрахунків;

- банки, через які здійснюються розрахунки.

Банківський переказ - це доручення покупця(імпортера) банку перевести визначену суму на користь продавця(експортера), є найбільш поширеною формою розрахунків у сучасній практиці експортно-імпортних операцій.

Акредитив – це платіжне забовязання банка, який повинен виплатити продавцю(експортеру)за дорученням і за рахунок покупця(імпортера) певну суму(суму акредитиву) у обмін на комплект документів передбачених контрактом. Такий акредитив називається документарним.

Використання у процесі міжнародного співробітниц­тва акредитивної форми розрахунків регламентується Уніфікованими правилами та звичаями для документарних акредитивів (Uniform Customs and Рractice for Documentar Credits, остання редакція 1993р.), що були розроблені Міжнародною торговельною палатою.

Реквізити акредитива:

• найменування та адреса експортера та його банка;

• вид акредитива;

• сума акредитива;

• перелік документів проти яких здійснюється платіж;

• назва, кількість та ціна товару;

• умови поставки;

• максимальний строк поставки;

• дата і місце обміну акредитиву.

Комплект документів, проти яких здійснюється оплата акредитивом:

• специфікація поставленого товару;

• сертифікат якості товару;

• пакувальні листи;

• товаротранспортні документи;

• рахунки-фактури;

• страхові поліси

Безвідкличний акредитив- тверде забовязання банку – емітента не змінювати і не анулювати акредитив без згоди зацікавлених сторін. Він дає експортеру гарантію одержання платежу за поставлені товари у разі виконання умов акредитиву.

Відкличний акредитив - передбачає, що банк-емітент, відкривши його, у будь-який момент і без попереднього повідомлення продавця може анулювати (відкликати)акредитив, це може бути зроблено як за вказівкою покупця (наказодавця), так і самостійно банком, коли погіршується фінансовий стан покупця і банк не впевнений , що він буде у змозі оплатити контракт.

Безвідкличний підтверджений акредитивозначає, що до відповідальності банку-емітента додається відповідальність іншого банку, який додатково підтверджує безвідкличний акредитив і бере на себе забовязання здійснити платіж у разі неплатоспроможності банку-емітента або при виникненні непередбачуваних обставин політичного і економічного характеру.

Револьверний (відновлювальний) акредитив– це акредитив, який автоматично відновлюється на попередніх умовах у міру здійснення розрахунків за чергові партії товарів. За таким акредитивом визначається загальний термін його дії та загальна сума, у межах якої здійснюються платежі.

Трансферабельний (переказний) акредитив– акредитив, який за вказівкою продавця може може бути переведено повністю або частково на інші особи.

Покритий акредитив– передбачає, що при його відкритті банк- емітент одночасно переказує виконуючому банку (банку експортера) відповідні валютні кошти, які є забезпеченням та джерелом платежу по акредитиву.

Інкасо є банківською розрахунковою операцією, за якої банк на доручення клієнта (продавця, експортера) отримує платіж від покупця (імпортера) за поставлені на його адресу товари.

Інкасові операції в міжнародній торгівлі застосову­ються на підставі прийнятих у 1978 р. Міжнародною тор­говельною палатою «Уніфікованих правил з інкасо».(остання редакція 1995р.)

Розрізняють два види інкасо — просте (чисте) та до­кументарне:

• просте (чисте) інкасо — стягнення коштів згідно з фінан­совою документацією (переказних чи простих векселів, чеків та інших інструментів, які використовуються для отримання платежів) без використання комерційних до­кументів;

• документарне інкасо — стягнення грошей на підставі фінансової документації, яка супроводжується документами комерційного характеру (транспортними, відвантажу вальними, страхувальними документами та рахунками, рахунками-фактурами та ін.).

Реквізити інкасового доручення:

- найменування та адреса імпортера та його банка;

- перелік документів, проти яких стягується інкасо;

- сума інкасо;

- вказівка про спосіб передачі документів;

- строк надання документів;

- зазначення про розділ оплати комісії банкам;

- інструкції банкам відносно здійснення протесту у випадку відмови покупця від оплати

Чек - безумовна пропозиція чекодавця банку здійснити платіж вказаної на чекові грошової суми чекодержателеві, чек є цінним папером.

Чек повинен мати покриття, вони видаються у межах суми, яка є на поточному та інших рахунках чекодавця у банку.

Види чеків:

• іменний;

• ордерний;

• на пред’явника

Механізм чекових розрахунків регламентується на­ціональним законодавством, а також міжнародними нормативними джерелами (наприклад, Женевською конвенцією про чеки 1931 р.)

В практиці розрахунків розрізняють прості (соло) та переказні (тратта) векселі, які є цінними паперами.

Простий вексель — це бор­гове зобов'язання (або зафіксоване бажання) векселедав­ця (боржника) сплатити векселетримачеві (кредитору) певну суму грошей у встановлений у векселі термін.

Переказний вексель (або тратта) є безумовним наказом кредитора (експортера) адресованим боржнику (імпортеру), оплатити у встановлений у векселі термін зазначену суму йому або третій особі (найчастіше банку експортера). Покупець (імпортер), або його банк повинен акцептувати вексель після одержання товару або товаророзпорядчих документів. Саме акцепт векселя імпортером означає , що він приймає на себе забовязання сплатити за векселем.