fin_menedzhment

7.За об'єктами вкладення інвестиції поділяються на:

1.Фінансові та реальні;

2.Короткострокові, довгострокові;

3.Прямі, непрямі

8.Під інвестиційними можна розуміти:

1.Вкладення підприємства довгострокового характеру, які здійснюються з метою забезпечення приросту вартості його майна.

2.Мобілізація підприємством необхідних для використання поставлених перед ним планових завдань фінансових ресурсів.

3.Вкладення підприємства короткострокового характеру, які здійснюються

зметою забезпечення приросту вартості його майна.

4.Передача частини капіталу підприємства, згідно з чинним законодавством

упозичку на визначений строк для цільового використання та під процент.

5.Всі вкладення підприємства, які здійснюються з метою забезпечення приросту вартості його майна.

9.Фінансові інвестиції – це інвестиції в:

1.Придбання основних засобів;

2.Ремонт і модернізація основних засобів;

3.Придбання корпоративних прав інших підприємств;

4.У спільну діяльність без створення юридичної особи

10.Реальні інвестиції спрямовуються на:

1.Придбання основних засобів;

2.Вкладення в нематеріальні активи;

3.Інвестиції в асоційовані та дочірні підприємства;

4.Придбання боргових фінансових інструментів;

5.Придбання корпоративних прав інших фінансових підприємств

11.Безпосередня участь інвестора у виборі об’єкта вкладення коштів

це-

1.Непряме інвестування.

2.Приватне інвестування.

3.Інноваційне інвестування.

4.Пряме інвестування.

12. Що не можна вважати результатом інвестиційної діяльності з точки зору інвестора?

1.Отримання прибутку (доходу);

2.Досягнення соціального ефекту;

3.Задоволення власних фізіологічних потреб;

141

Тема 9. УПРАВЛІННЯ ФІНАНСОВИМИ РИЗИКАМИ

План

1.Сутність та класифікація фінансових ризиків.

2.Теоретичні засади ризик-менеджменту.

3.Методи оцінки фінансових ризиків.

4.Методи нейтралізації фінансових ризиків.

1. Сутність та класифікація фінансових ризиків

Підприємницька діяльність завжди пов'язана з ризиком. Як правило,

найбільший прибуток приносять	операції	з підвищеним	рівнем	ризику.
Але, водночас, зі збільшенням	рівня	ризику зростає	загроза	втрати

фінансової стійкості й банкрутства підприємства.

Як економічна категорія ризикозначає імовірність виникнення

непередбачуваних	втрат (зменшення	або		повна	втрата			прибутку,
недоотримання запланованих доходів, виникнення					непередбачуваних
витрат, втрата частини доходів або всього власного капіталу) в ситуації
невизначеності умов фінансово-господарської діяльності.
Глибше зрозуміти економічну сутність ризику можна						за		допомогою
його класифікації за певними ознаками :
1. Залежно від рівня прийняття рішеньможна виділитидва види
ризиків: глобальні та локальні.
Глобальні ризики – це ризики		на	рівні народного				господарства,
викликані зміною	політичної ситуації		в	країні	та	макроекономічних

параметрів її розвитку. До таких ризиків слід віднести політичні ризики, а також ризики, пов'язані зі зміною законодавства (податкового, валютного, інвестиційного і та .)іін розвитком внутрішніх і зовнішніх ринків, фінансового ринку та ін.

Локальні ризики – це ризики, що виникають на рівні підприємства. Вони можуть бути пов'язані як з вирішенням питань у повсякденній фінансовогосподарській діяльності (розробка тактики управління), так і з рішеннями в галузі довгострокового економічного розвитку(розробка стратегії та окремих фінансових політик).

2. До ризиків поточної діяльності відносять:

—ризик помилкових дій з боку фінансових менеджерів(ризик упущеної вигоди, збільшення поточних витрат, зменшення платоспроможності та ін.);

—ризик впливу стихійних сил (виникнення форс-мажорних обставин).

З довгостроковим (стратегічним) розвитком підприємства пов'язані ті види ризиків, які впливають на формування фінансової політики з окремих аспектів фінансово-господарської діяльності. До таких ризиків можна віднести інфляційний ризик, інвестиційний, емісійний, процентний, податковий, ризик втрати фінансової стійкості і т. ін.

3. Залежно від тривалості впливу негативних факторів на фінансові результати підприємства всі ризики можна класифікувати на:

142

—довгострокові ризики (пов'язані зі стійкими негативними тенденціями

економічного розвитку);

—короткострокові ризики (пов'язані зі зміною ринкової кон'юнктури).

4. Залежно від причини виникненняризики бувають систематичними і

несистематичними.

Систематичні

ризики –

це ризики, які не залежать

від

фінансово-

господарської

діяльності

підприємства,

існують

об'єктивно

на

загальнодержавному

рівні (інфляційний

ризик,

процентний,

валютний,

податковий,

інвестиційний

ризик

при

зміні

макроекономічиих

ум

інвестування).

Для

того

щоб

зменшити

загальний

розмір

втрат

систематичних ризиків, підприємству потрібно вчасно реагувати на зміни

макроекономічних параметрів 1 Розробляти ефективний адаптаційний механізм.

Несистематичні (специфічні) ризики безпосередньо залежать від фінансово-

господарської діяльності підприємства і виникають, як правило, при допущенні

помилок суб'єктами управління. На відміну від систематичних ризиків, які не

піддаються

регулюванню

на

мікрорівні, несистематичні

ризики

можна

попередити шляхом розробки на підприємстві спеціального

механізму

їх

нейтралізації.

5. За видами

підприємницької

діяльностірозрізняють

виробничий,

комерційний та фінансовий ризики. Практика свідчить, що чім різноманітніша

комбінація напрямків діяльності підприємства, тим більша ймовірність доброго

результату та менший ризик. На цій закономірності ґрунтується економічна

доцільність диверсифікації виробництва. Про при формуванні портфелю

напрямків виробництва (чи то фінансових інструментів) важливо вибирати ті

складові, які знаходяться під впливом неоднакових факторів, тобто у яких

низький коефіцієнт кореляції. Методичні підходи до визначення рівня ризику

від комбінації різних напрямків дає теорія портфелю.

Виробничий ризик виникає

в

процесі виробничої

діяльності

у

випадку

виникнення

перебоїв

і

зменшення

обсягів

виро, збільшенняництва

матеріаломісткості та трудомісткості продукції.

Комерційний ризик пов'язаний

з

реалізацією

продукції(послуг),

закупівлею

сировини, матеріалів тощо і може мати місце у випадку зменшення планових

обсягів реалізації, підвищення закупівельних цін, зростання витрат обертання, втрат

продукції в процесі обертання. Рівень комерційного ризику залежить від таких

чинників:

—стабільність попиту (чим стабільніше попит, тим меншою мірою варіює

реалізаційний дохід, операційний та чистий прибуток);

—стабільність цін на готову продукцію (чим не стабільніші ціни, тим імовірніше

відхилення реалізаційного доходу і чистого прибутку);

—стабільність цін на сировину і матеріали;

—еластичність попиту (можливість згладжувати коливання чистого прибутку,

визваного змінами цін на сировину, шляхом підвищення ціни на продукцію);

—співвідношення постійних і змінних витрат (рівень операційного лівериджу).

Фінансовий ризик виникає у випадку, коли підприємства вступають у відносини

з різними

фінансовими

інститутами(банками,

інвестиційними,

страховими,

143

факторинговими, лізинговими компаніями,	біржами та	.ін). Причинами такого
ризику є інфляційні фактори, збільшення	середнього	рівня банківського та

депозитного процентів, зменшення вартості цінних паперів тощо. Масштаби фінансового ризику в тих підприємств, які є професійними учасниками фінансового

ринку, як правило, значно більші.
Більш	детально	розглянемосутність	і	причини виникнення	найбільш

поширених на сьогодні фінансових ризиків підприємств.

1) Ризик зменшення фінансової стійкості– зумовлений нераціональною структурою капіталу підприємства, завищеною часткою позикових коштів, що в умовах падіння попиту на продукцію і зниження рентабельності діяльності може призвести до фінансової кризи і навіть банкрутства. Цей ризик є найнебезпечнішим з погляду можливих руйнівних наслідків для власників капіталу.

2)Ризик – це імовірність того, що підприємство через недостатній обсяг ліквідних активів не зможе розрахуватися в строк зі своїми кредиторами. Цей ризик не менш небезпечний, оскільки у випадку, коли технічна неплатоспроможність є не епізодичною, а постійною, підприємство може швидко втратити свою фінансову стійкість.

3)Інфляційний ризик – це ризик зменшення реальної вартості капіталу у формі грошових активів, а також знецінення доходів і прибутків у зв'язку зі зростанням рівня інфляції.

4)Процентний ризик – це імовірність втрат через зміни процентної ставки (кредитної та депозитної) на фінансовому ринку. До негативних наслідків цього ризику можна віднести:

·збільшення витрат зі сплати процентів за кредит у випадку підвищення кредитної ставки;

· зменшення доходів за депозитними вкладами у випадку зменшення депозитної ставки;

·необхідність підвищення ставки річного купону за облігаціями з метою задоволення очікувань інвесторів;

·необхідність збільшення дивідендних виплат з метою підтримки стабільного складу акціонерів та ін.

5)Інвестиційний ризик – це імовірність збільшення витрат, зменшення доходів і прибутків від інвестиційної діяльності, а також можливість втрати всього інвестованого капіталу. Залежно від форм інвестування розрізняють ризики реального і фінансового інвестування.

Ризики реального інвестуванняпов'язані :з невдалим вибором місця інвестиційного об'єкта; перебоями у процесі доставки будівельних матеріалів, обладнання, сировини; значним підвищенням цін на будівельно-монтажні роботи, будівельні матеріали, обладнання, сировину; невдалим вибором підрядчика і та ін.

Ризики	фінансового	інвестуванняпов'язані : з невдалим			вибором
фінансових інструментів для інвестування; фінансовими ускладненнями або
банкрутством	емітентів; змінами		умов	інвестування; прямим	обманом
інвесторів і та ін.
6) Депозитний ризик є		однією	з	різновидностей ризику	фінансового

144

інвестування і є імовірністю неповернення депозитних вкладів при невдалому виборі комерційного банку для здійснення депозитних операцій.

7)Кредитний ризик виникає у підприємства у випадку надання покупцям комерційного (товарного) кредиту та існування загрози його повного або часткового неповернення.

8)Валютний ризик характерний для зовнішньоекономічної діяльності підприємств і має дві основні форми: ризик вибору валюти і зміни її курсу.

Ризик вибору валютивиникає у випадку, коли починає зменшуватися реальна вартість обраної для розрахунків твердої валюти у зв'язку з інфляцією в країні її обігу.

Ризик коливання курсу валюти зумовлений постійною зміною кон'юнктури

валютного ринку й означає імовірність виникнення фінансових								втрат у
експортерів при зменшенні курсу ВКВ і, навпаки, імовірність фінансових втрат
у імпортерів — при його підвищенні.
9) Незалежно			від	виду	здійснюваних		підприємством	-фінансов
господарських операцій може мати місцеризик упущеної вигоди. Цей ризик
пов'язаний з можливим виникненням непрямих збитків або недоотриманням
прибутку	в	результаті		нездійснення певних заходів або несвоєчасног
прийняття управлінських заходів.
		2. Теоретичні засади ризик-менеджменту
Ризик	є	невід'ємною		складовою		фінансово-господарської		діяльності

підприємств і потребує значної уваги з боку фінансових менеджерів. Існування певного рівня ризику операцій зовсім не означає, що від них треба відмовитися. Адже відмова буде рівнозначною втраті очікуваних доходів і прибутків. В усьому потрібна міра і зваженість фінансових рішень. Треба не просто боятися

ризиків у	ринковій		діяльності, а	вчасно аналізувати причини небажаного
розвитку	подій,	враховувати		попередній	негативний	досвід, постійно
коригувати систему оперативних дій з позицій максимізації результату.
Важлива	роль	у	визначенні допустимого рівня			, ризикупрогнозуванні

імовірності настання ризикових подій та своєчасній нейтралізації їх негативних наслідків відводиться ризик-менеджменту.

Ризик-менеджмент – це система заходів щодо виявлення, оцінки, профілактики

та страхування ризиків і включає стратегію і тактику управлінських дій.
Стратегія	ризик-менеджменту є	сукупністю	обраних	підприємством

управлінських заходів, спрямованих на досягнення поставленої мети управління ризиком і допомагає сконцентрувати зусилля і ресурси на найоптимальніших варіантах рішення. Після досягнення поставленої мети кожна стратегія перестає використовуватися, оскільки нові пріоритетні завдання діяльності зумовлюють необхідність розробки нової стратегії. Основною стратегічною метою управління ризиком можна визначити як завдання захисту підприємства від несприятливого

впливу	факторів		зовнішнього	середовища, так		і	завдання		оптимізації
внутрішнього середовища і т. ін.
Тактика		ризик-менеджменту включає			практичні		методи	і	прийоми
фінансового		менеджменту для		досягнення	поставленої мети			в	конкретних

145

умовах. Завданням тактичного управління фінансовими ризиками підприємства є вибір найбільш конструктивних і оптимальних способів зниження ризику та

нейтралізації їх	негативних	наслідків у разі виникнення ризикової			події у
кожному конкретному випадку.
Як система управління, ризик-менеджмент включає дві підсистеми: та, що
управляє (суб'єкт ризик-менеджменту), і та, якою управляють (об'єкт управління).
Суб'єктами	управління в	ризик-менеджменті	виступають	фінансові
менеджери з ризику, функціональні обов'язки яких полягають:
· в обґрунтуванні доцільності інвестицій у ризикові об'єкти				та	розробці
програми ризикової інвестиційної діяльності;

·виборі способів уникнення ризиків та методів його зниження;

·організації страхування ризиків;

· організації	системи	фінансових	відносин: між	страховиками	і
страхувальниками; між позичальниками і кредиторами;

· між контрагентами та ін.

Для вирішення низки управлінських завдань, пов'язаних з ідентифікацією, оцінкою та нейтралізацією фінансових ризиків за значного обсягу ризикових

операцій доцільно створювати на підприємстві спеціальний відділ(дільницю,
центр) ризикових вкладень.
Об'єктами	ризик-менеджменту є ризикові вкладення			капіталу і	система
фінансових	відносин. У	процесі	управління	фінансові	менеджер
цілеспрямовано впливають на об'єкти управління в межах своїх управлінських

функцій.

До основних функцій суб'єкта ризик-менеджментувідносять планування,

організацію, мотивацію і контроль.
Функція планування полягає в прогнозуванні					імовірності можливих втрат			за
альтернативних варіантів здійснення фінансово-господарських операцій. При
цьому	дуже	важливо	правильно	передбачити		можливі	види,	ризик
обґрунтувати джерела їх виникнення та можливі						наслідки	їх впливу на
фінансові	результати підприємства. Доцільно				включати	окремий	розділ	під

назвою "Оцінка ризиків" до бізнес-плану будь-якого інвестиційного проекту.

Організаційна функція ризик-менеджменту полягає у створенні спеціальних підрозділів для управління фінансовими ризиками, визначенні функціональних обов'язків окремих фінансових менеджерів і спеціалістів з питань страхування, координації їх дій.

Функція мотивації пов'язана		зі стимулюванням зацікавленості		фінансових
менеджерів у здійсненні фінансового моніторингу			за рівнем	ризикованості
окремих операцій і виробленні ефективного механізму реагування на небажані
тенденції економічного розвитку з метою мінімізації фінансових втрат.
Контрольна	функція	ризик-менеджменту	передбачає	перевірку

організації роботи зі зменшення ризиків, оцінку ефективності здійснених заходів з нейтралізації ризиків, оперативне втручання у хід фінансовогосподарських процесів з метою своєчасного запобігання ризиковим подіям.

146

Політика управління фінансовими ризиками є складовою загальної фінансової стратегії підприємства і полягає у розробці цілої системи заходів з

виявлення фінансових ризиків, оцінювання рівня	їх концентрації та
імовірності виникнення, попередження небажаних	наслідків ризикових
подій та компенсації понесених втрат.

Етапи розробки політики управління фінансовими ризиками:

1)Визначення можливих видів ризиків;

2)Встановлення основних факторів впливу на рівень фінансових ризиків;

3)Оцінювання імовірності виникнення окремих видів ризику;

4)Прогнозування можливого розміру фінансових втрат та визначення зони допустимого ризику;

5)Розробка системи заходів щодо запобігання ризиків;

6)Внутрішнє і зовнішнє страхування можливих фінансових втрат у випадку настання ризикової події;

7)Оцінювання ефективності розроблених заходів.

Кількісні методи оцінювання імовірності можливих фінансових втрат є важливою складовою інструментарію обґрунтування фінансових рішень в умовах ризику. Разом із тим, при розробці стратегії! тактики ризик-менеджменту потрібно враховувати, що не кожний вид ризику можна кількісно виміряти.

У випадку, коли рівень фінансового ризику точно виміряти не вдається, процес обґрунтування доцільності управлінських рішень має базуватися на загальних евристичних правилах прийняття рішень в умовах ризику:

•Ризикувати можна лише в межах власного капіталу .

•Необхідно зважувати можливі негативні наслідки ризику .

• Не можна ризикувати великими сумами капіталу, якщо очікуваний результат занадто малий .

• Необхідно паралельно розглядати інші альтернативні варіанти рішень, які можуть виявитися менш ризикованими.

У випадку, коли рівень ризику можна оцінити кількісно, вибір рішення базується на таких критеріях:

1.Максимізація фінансового результату– з можливих

альтернативних		варіантів ризикового інвестування вибирається той
варіант, який		забезпечує	найбільшу		ефективність		результату		за
мінімального або прийнятного для інвестора рівня ризику.
2. Оптимальна імовірність фінансового результату— з можливих
варіантів рішень вибирається той варіант, за якого імовірність результату
є прийнятною для інвестора.
3. Оптимальна		варіація фінансового			результату — з		можливих
альтернативних рішень перевага надається тому варіанту, за якого розрив між
мінімальним	і	максимальним		значеннями		фінансового		результату
найменшим.
4. Оптимальне		поєднання вигоди і ризику— із можливих альтернативних
рішень вибирається той варіант			рішення, за якого вдається отримати					значний

147

прибуток і одночасно уникнути великого ризику.

Крім перелічених критеріїв оптимальності ризикових рішеньнеобхідно враховувати умови їх прийняття(визначеність господарської ситуації, невизначеність, конфлікт).

У випадку, коли імовірність розвитку подій за окремими сценаріями відома,

визначається середнє очікуване значення норми прибуткуза кожним варіантом і обирається той варіант, який забезпечує її максимізацію.

Якщо імовірність можливих господарських ситуацій невідома, але є оцінки її відносних значень, шляхом експертної процедури встановлюється імовірність

виникнення тих чи інших умов діяльності й визначається середня величина

очікуваної норми прибутку на вкладений капітал. Оцінюючи отримані таким
способом результати, можна обирати:
—максимінне	рішення, забезпечує	максимальну	норму	прибутку	із
можливих мінімальних величин;
—мінімаксне рішення, забезпечує мінімальний обсяг фінансових втрат із
можливих максимальних величин;
—компромісне рішення — забезпечує середнє значення величини результату.
У випадку конфлікту математичний апарат для вибору оптимальної стратегії
ризик-менеджменту базується на використанні теорії ігор.

	3. Методи оцінки фінансових ризиків
Методичною основою ризик-менеджменту є сукупність методів якісного і
кількісного аналізу фінансових ризиків.
Якісний аналіз передбачає ідентифікацію			ризиків, виявлення		джерел	і
причин їх виникнення, встановлення потенційних зонризику, виявлення
можливих вигод та негативних наслідків від реалізації ризикового рішення.
Ідентифікація фінансових ризиківполягає у виявленні					всіх	видів
можливих ризиків, пов'язаних з кожною конкретною операцією. При цьому
важливо у складі портфеля фінансових ризиків виділити ризики, які залежать від
самого підприємства, і зовнішні ризики, які визначаються макроекономічною
діяльністю.
Виявлення	факторів	ризикудоцільно	здійснювати	за	зовнішніми		і
внутрішніми фінансовими ризиками. Зовнішні фінансові ризики можуть бути
зумовлені загальноекономічними та ринковими факторами.
До загальноекономічних		факторів слід віднести: загальний спад обсягів
виробництва в країні, збільшення рівня інфляції, уповільнення платіжного
обороту, недосконалість і нестабільність податкового законодавства, зменшення
рівня реальних доходів і купівельної спроможності населення та ін.
Серед ринкових факторів ризику можна			виділити: зменшення		місткості

внутрішнього ринку, падіння ринкового попиту, збільшення пропозиції товарівсубститутів, нестабільність фінансового і валютного ринків, недостатню ліквідність фондового ринку тощо.

Внутрішні ризики підприємства залежать від впливу виробничо-комерційних, інвестиційних і фінансових факторів, основні з яких систематизовано у табл. 9.1.

148

Фактори, що визначають внутрішні ризики підприємства										Таблиця9.1
Група					Фактори ризику
Виробничо-	•	Низька	ефективність		використання		основнихвиробничих			засобів. •
комерційні	Невдало вибрана або недостатньо диверсифікована асортиментна структура
фактори	продукції. • Високий рівень матеріаломісткості та трудомісткості продукції.
	• Висока частка постійних витрат. • Надмірний обсяг страхових і сезонни
	запасів. •		Неефективна		цінова політика. •			Неефективні виробничи
	менеджмент і маркетинг в цілому
Інвестиційні	•	Збільшення		строків	будівництва інвестиційних об.'єктів• Суттєві
фактори	перевитрати інвестиційних ресурсів. • Невихід на заплановані обс
	прибутку		від інвестиційних			проектів.	• Тривалий		строк	окупно
	початкових		інвестицій. •		Невдало сформований фондовий портфель. •
	Неефективний інвестиційний менеджмент в цілому
Фінансові	• Неефективна структура капіталу, надмірне залучення позикових коштів. •
фактори	Висока середньозважена ціна капіталу. • Недостатність довгострокових
	джерел фінансування активів. • Низька оборотність оборотних активів. •
	Недостатня			ліквідність	активів. • Завищений				обсяг	дебіторс
	заборгованості.			• Агресивна		дивідендна		політика. • Неефективний
	фінансовий менеджмент в цілому

Встановлення потенційних зон фінансових ризиківполягає у порівнянні можливих фінансових втрат із розрахунковою сумою прибутку, доходу, власного капіталу підприємства. Залежно від величини можливих фінансових втрат

розрізняють чотири основні зони фінансового ризику:

·безризикова зона: ризик зовсім незначний, фінансових втрат практично немає, гарантується фінансовий результат в обсязі розрахункової суми прибутку,

·зона допустимого ризику: ризик середній, можливі фінансові втрати в обсязі розрахункової суми прибутку,

·зона критичного ризику: ризик високий, можливі фінансові втрати в обсязі розрахункової суми валового доходу;

·зона катастрофічного ризику: ризик дуже високий, можливі фінансові втрати в обсязі суми власного капіталу.

На відміну від якісного аналізу, кількісний аналіз полягає у визначенні
конкретного обсягу грошових збитків від окремих видів фінансових ризиків.
Для	цього	можна		використовувати		економіко-статистичні,	мет
розрахунково-аналітичні, експертні, аналогові. Більш						детально розглянемо
зміст цих методів.
Економіко-статистичні методи оцінки ризикупередбачають вивчення
статистики втрат і прибутків на цьому або аналогічному підприємстві							за
попередні	періоди.	На	базі	масиву	зібраного	статистичного матеріалу

визначають величину і частоту отримання вигоди та виникнення фінансових втрат. При цьому активно використовують такі інструменти статистичного методу як: дисперсія, стандартне (середньоквадратичне) відхилення, коефіцієнт варіації.

Дисперсія — це середньозважена величина з квадрата відхилень дійсних фінансових результатів від середніх.

149

Економічний		зміст середньоквадратичного відхилення з				погляду теорії
ризиків	полягає		в	характеристиці	максимально	можливого	коливанн
досліджуваного параметра від його середнього очікуваного значення.
Чим більша величина дисперсії і середньоквадратичного відхилення, тим
ризикованіше управлінське рішення.
Коефіцієнт		варіації (V) — це відносна			величина і	розраховується	як

відношення середньоквадратичного відхилення до середнього фінансового результату (математичного очікування). Оскільки коефіцієнт варіації є відносного величиною, з його допомогою можна порівнювати рівень коливань окремих параметрів, виражених різними одиницями вимірювання. Коефіцієнт варіації може змінюватися від 0 до 100 %.

Чим менше значення коефіцієнта варіації, тим більша стабільність прогнозної ситуації і, відповідно, менший ступінь ризику.

Оцінка ризику окремих фінансових інструментів: середнє квадратичне відхилення, коефіцієнт варіації.

Загальний рівень ризику конкретного фінансового активу вимірюється дисперсією можливих результатів відносно очікуваної доходності цього активу, середнє квадратичним відхиленням та коефіцієнтом варіації (CV).

Очікуваний доход (Ko) - це середнє зважене значення всіх можливих величин доходу , зважених на статистичну ймовірність їх отримання.

Середньоквадратичне відхилення (SDстандартне відхилення) доходу -

статистична міра розсіювання показників ймовірного нормального розподілу можливих доходів. Чім менше відхилення, тим нижче ризик(див. формули нижче). Діапазони ймовірностей при нормальному розподілі вказують, що існує 68.26% ймовірність того, фактичний результат буде в діапазоні відKo - SD до Ko + SD, 95.46% ймовірність того, фактичний результат буде в діапазоні від Ko

- 2SD до Ko + 2SD, 99.74% ймовірність того, фактичний результат буде в діапазоні від Ko - 3SD до Ko + 3SD, де (Ko - 3SD) - мінімально можливий рівень фактичного результату(найгірший), (Ko + 3SD) - максимально можливий (найкращий).

Етапи розрахунку стандартного відхилення:

1.Спочатку вираховується очікуваний доход ( або очікувана норма доходу):

2.Розраховуються для всіх можливих рівнів доходу різниця між їх рівнями

іочікуваним (середнім) доходом.

3. Підноситься		до	квадрату			кожне	відхилення(різниця), отриманий
результат множиться на ймовірність отримання відповідного доходу потім ці
добутки додаються. Так визначається варіація коливань доходів (дисперсія).
4. Взявши	квадратний				корінь	з	отриманого	результату	отримає
середньоквадратичного відхилення.
Формули для розрахунку показників:
· Очікувана прибутковість фінансового активу:
					n
			k	0	= å ki * pi			(9.1)
					i=1

150