fin_menedzhment

Доходність за період. Доходність за період - це доходність, яку інвестор одержить за певний період часу. Вона визначається за формулою:

		r =	Pn			-1				(4.34)
де: r - доходність за період;			P
Р - початково інвестовані кошти;
Рn сума, одержана через n років.								рікНа	фінансовому	ринку виникає
Доходність з розрахунку на .
необхідність порівнювати доходності різних фінансових інструментів. Тому
показником	доходності, що	зустрічається							найчастіше, є	доходність	в
розрахунку на рік. Він визначається як середнє геометричне, а саме:
		r = n			Pn			-1		(4.34)
					P

де: r - доходність в розрахунку на рік; n - число років.

Розрахунок доходності при нарахуванні відсотків m разів за рік:

	æ		Pn		ö	(4.35)
	r = mç mn			-1÷
	ç		P	÷
	è			ø

Якщо відсоток нараховується безперервно, то доходність в розрахунку на рік можна визначити за формулою:

rn	=	ln(Pn	/ P)	(4.36)
		n

де: rn - доходність, виражена як відсоток, що нараховується безперервно.

До цього часу ми визначали показник доходності за операціями, які тривали більше року. Тому розрахунки здійснювались за формулами з використанням складного відсотку. Коли фінансова операція триває менше , вроку розрахунках, як правило, оперують простим відсотком. Якщо бути більш точним, то більш суворим критерієм в цьому випадку виступає можливість на практиці інвестувати кошти з врахуванням складного відсотку.

Для короткострокових операцій доходність визначається на підставі формул:

æ Pt		ö		360	або	æ Pt		ö	365	(4.37)
r = ç		-1÷	*			r = ç		-1÷ *
				t					t
è P		ø				è P		ø

Для короткострокових цінних паперівтакож можна розрахувати ефективну доходність, тобто ефективний відсоток. Для цього можна скористатися наступною формулою (для прикладу візьмемо фінансовий рік, що дорівнює 360 дням).

		æ		t	ö	360
	rеф		+ r			t		(4.38)
		= ç1			÷	-1
				360
		è			ø

де: rеф - ефективна доходність в розрахунку на рік;

t - період фінансової операції(час з моменту купівлі до продажу або погашення цінного паперу);

r - простий відсоток в розрахунку на рік; г, - доходність за період t.

Відсоткові ставки та інфляція. Нерідко ринковій економіці властива інфляція.

51

Тому для відсоткових ставок(відповідно для показника доходності) необхідно розрізняти номінальні і реальні величини, щоб визначити діючу ефективність фінансових операцій. Якщо темп інфляції перевищує ставку відсотку, яку одержує вкладник на інвестовані кошти, то для нього результат від фінансової операції виявиться негативним. Не дивлячись на ,тещо за абсолютною величиною(в грошових одиницях, наприклад, в гривнях) його кошти збільшаться, їх сукупна купівельна спроможність зменшиться. Таким чином, він зможе купити на нову суму грошей менше товарів та послуг, ніж на ті кошти, якими володів до початку операції.

Номінальна відсоткова ставка - це відсоткова ставка без врахування інфляції.

В	якості	номінальних	виступають	відсоткові	ставки	банківських . устано
Номінальна ставка свідчить			про абсолютне	зростання грошових коштів інвестора.

Реальна відсоткова ставка- це ставка, що скоригована на відсоток інфляції. Реальна ставка свідчить про приріст купівельної спроможності коштів інвестора.

Взаємозв'язок між номінальною							і	реальною	відсотковими ставками
можна представити наступним чином:
					рівень	цін на кінець періоду,
номінальна	æ		реальна ö			що	розглядається			(4.39)
1 +	= ç1	+	÷	*
ставка	ç		÷		рівень	цін	на	початок	періоду,
	è		ставка ø
						що	розглядається

Вищенаведене рівняння називаютьрівнянням Фішера. Запишемо його в літерному позначенні:

1 + r = (1 + y)*(1 + i)

де: r - номінальна ставка відсотку; у - реальна ставка відсотку; і - темп інфляції.

З рівняння (4.20) можна одержати реальну відсоткову ставку:

y =	1 + r	-1	або	y =	r - i
					1 + i
	1 + i

(4.40)

(4.41)

ОЦІНКА ФІНАНСОВИХ АКТИВІВ дозволяє прийняти управлінські рішення. Оцінка облігацій з купоном. Грошовий потік в цьому випадку складається з однакових за роками надходжень(С) і номінальної вартості облігації(М), які сплачуються в момент погашення.

n	1			M
Vt = C * å			+			(4.42)
	(1 + r)	i		(1 + r)	n
i=1

Оцінка звичайних акцій з рівномірно зростаючими дивідендами. Ціну звичайних акцій з постійними темпами приросту дивідендів знаходять, спираючись на загальну схему оцінки фінансових активів, тобто шляхом складання дисконтованих грошових надходжень від володіння акцією.

	Vt	=	C * (1 + g)	(4.43)
			r - g

Ця формула має зміст приr > g і носить назву моделі Гордона. Відмітимо, що показники r і g в формулах беруться в частках одиниці.

Визначення вартості дисконтного векселя. Дисконтні векселі котируються па підставі ставки дисконту. Вона говорить про величину знижки, яку продавець надає покупцю. Ставка дисконту вказується у відсотках до

52

номіналу векселя як простий відсоток в розрахунку на .рікСтавку дисконту можна перерахувати в грошовий еквівалент за допомогою формули:

D = N			dt				(4.44)
			360
де: D - дисконт векселя;
N - номінал векселя;
d - ставка дисконту;
t - число днів з моменту придбання векселя до його погашення.
В знаменнику зазначається360 днів, оскільки розрахунки							з векселем
здійснюються на базі фінансового року, який становить 360 днів.
Ставка дисконту визначається за формулою:
D =	D	*		360			(4.45)
				t
	N

Визначення ціни векселя. Ціну векселя можна визначити, вирахувавши з номіналу величину знижки, а саме:

P = N – D

де: Р - ціна векселя.

Якщо відома ставка дисконту, то ціна визначається за формулою:

	æ		dt	ö
	P = N ç1	-		÷
			360
	è			ø

(4.46)

(4.47)

Якщо інвестор визначив для себезначення доходності, яку б він бажав забезпечити по векселю, то ціну паперу можна розрахувати за формулою:

	P =	N	(4.48)
		1 + r(t / 360)

де: r -доходність, яку бажає забезпечити собі інвестор. (Якщо вкладник порівнює інвестиції у вексель з іншими паперами, для яких фінансовий рік становить 365 днів, то у формулі доцільно в знаменнику ставити цифру 365).

Визначення суми нарахованих відсотків і вексельної суми за процентним векселем. За процентним векселем нараховуються відсотки за ставкою, яка зазначається у векселі. Суму нарахованих відсотків можна визначити за формулою:

I = N	C%	* t s	(4.49)
360

де: І - сума нарахованих відсотків; N - номінал векселя;

С% - відсоткова ставка, що нараховується за векселем;

ts - кількість днів від початку нарахування відсотку до його погашення.

Загальна сума, яку власникпроцентного векселя отримає при його погашенні,

дорівнює сумі нарахованих відсотків і номіналу, її можна визначити за формулою:

æ		C	%	* t	ö
S = Nç1	+				s	÷
			360
è					ø

де: S - сума відсотків і номіналу векселя.

Визначення ціни векселя. Ціна векселя визначається за формулою:

æ			C	%	* t	s	ö
	Nç1	+					÷
				360
P =	è						ø
	1 + r(t / 360)

(4.50)

(4.51)

53

де: Р - ціна векселя; І - кількість днів від купівлі до погашення векселя;

r - доходність, яку бажав би забезпечити собі інвестор.

Визначення суми нарахованих відсотків і суми погашення сертифікату. При погашенні сертифікату інвестор нарахованих відсотків, яка визначається за формулою:

I = N C% * t

365

банківського

одержить с

(4.52)

де: N - номінал сертифікату;

t - строк, на який випущено сертифікат.

Розрахунок відсотків за сертифікатом. Загальну суму, яку одержить вкладник при погашенні сертифікату, можна визначити за формулою:

æ		C	%	* t ö		(4.53)
S = N ç1	+				÷

è365 ø

Визначення ціни сертифікату. Ціна сертифікату визначається за формулою:

æ			C	%	* t ö
	N ç1	+				÷
			365
P =	è					ø	(4.54)

1 + r(t / 365)

де: Р ціна сертифіката;

t - кількість днів з моменту купівлі до погашення сертифікату; r - доходність, яку бажав би забезпечити собі інвестор.

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

1.Які фактори визначають зміну вартості грошей у часі?

2.Назвіть основні способи нарахування відсотків.

3.У чому полягає сутність еквівалентного і ефективного відсотків?

4.Що таке ануїтет?

5.Як розраховується доходність фінансових операцій за період?

6.Як враховують вплив інфляції на доходність фінансових операцій?

7.Як визначається вартість дисконтного векселя?

8.Як розраховується ціна векселя?

9.	Як визначається сума нарахованих відсотків і сума погашення
банківського сертифікату?
10.	Як розраховується ціна сертифікату?

ТЕСТИ

1.Ануїтет це:

1.Плата за використання грошових коштів

2.Ставка дисконтування

3.Постійні грошові платежі

4.Ряд рівних грошових виплат, які здійснюються через рівні проміжки часу

2.Терміновий ануїтет це:

1.Ануїтет, коли грошові виплати припадають на початок кожного періоду

2.Ануїтет, коли грошові виплати припадають на кінець кожного періоду

3.Ануїтет, на який нараховують прості відсотки

54

4. Ануїтет, на який нараховують складні відсотки

3. Майбутня вартість грошового потоку розраховується за формулою:

1.	FV = PV*(1+i)n	Де PV – теперішня вартість,
2.	PV = FV/(1+i)n	FV – майбутня вартість,
3.	FV = PV*(1+i)	і – ставка дисконтування,
4.	PV = FV/(1+i)	n – кількість періодів.

4. Теперішня вартість грошового потоку розраховується за формулою:

1.	FV = PV*(1+i)n	Де PV – теперішня вартість,
2.	PV = FV/(1+i)n	FV – майбутня вартість,
3.	FV = PV*(1+i)	і – ставка дисконтування,
4.	PV = FV/(1+i)	n – кількість періодів.

5.Майбутня вартість грошових коштів черезn-періодів і при відомому значенні темпу їх приросту визначається за формулою:

1.FVn=PV(1+r)n 2.FVn=PV/(1+r)n

3.FVn=PV/(1+n)r

4.FVn=PV(1+n)n

6.Майбутня вартість грошових коштів через n-періодів m раз у рік і при відомому значенні темпу їх приросту визначається за формулою:

1.FVn=PV(1+rm)n 2.FVn=PV(1+r/m)nm

3.FVn=PV/(1+nm)rm

4.FVn=PV(1+rn)nm

7.Звичайний ануїтет це:

1.Ануїтет, коли грошові виплати припадають на початок кожного періоду

2.Ануїтет, коли грошові виплати припадають на кінець кожного періоду

3.Ануїтет, на який нараховують прості відсотки

4.Ануїтет, на який нараховують складні відсотки

8.Поточна вартість визначається за формулою:

1.PV=FVn/(1+rn)n

2.PV=FVn(1+r)n

3.PV=FVn/(n+r)n

4.PV=FVn/(1+r)n

9.Дисконтну ставку розраховуємо за формулою:

1.PV=FVn/(1+rn)n

2.PV=FVn/(1+r)n

3.PV=FVn/(n+r)n

4.PV=FVn(1+r)n

10.Ефективна ставка відсотку визначається:

1.EAR=(1+r/m)n-1 2.EAR=(1+r/m)m-1 3.EAR=(1+r/m)n-1 4.EAR=(1+r/m)nm-1

55

Тема 5. УПРАВЛІННЯ ПРИБУТКОМ

План

1.Зміст та завдання управління прибутком підприємства.

2.Формування прибутку від операційної діяльності.

3.Управління операційним прибутком підприємства.

4.Формування та розподіл чистого прибутку.

1. Зміст та завдання управління прибутком підприємства Прибуток – основна мета діяльності комерційних підприємств. Він найбільш

повно відображає фінансовий результат підприємницької діяльності, забезпечує фінансування розширеного виробництва, соціально-економічного розвитку підприємства, є джерелом матеріального заохочення працівників і базою для розрахунків показників інвестиційної привабливості підприємства. Прибуток є джерелом формування доходів державного бюджету і в цій своїй якості узгоджує інтереси держави і підприємницьких структур.

Слід відзначити і той факт, що прибуток займає одне з центральних місць у загальній системі вартісних інструментів управління економікою, оскільки всі вони прямо або опосередковано пов'язані з прибутком. Це стосується і кредиту, ціни, собівартості та інших економічних важелів. Зважаючи на ці обставини, прибуток є одним з основних об'єктів управління фінансового менеджменту. Тому важливо визначити види прибутку та їх класифікацію (Рис. 5.1).

1. За видами діяльності:	2. За джерелами утворення:
• від операційної діяльності;	• від реалізації продукції;
• від інвестиційної діяльності;	• від реалізації активів;
• від фінансової діяльності.	• від позареалізаційних операцій.

3. За складом:	4. За напрямами використання:
• від звичайної діяльності;	• для перерахування в бюджет;
• валовий (маржинальний);	• для споживання;
• операційний;	•капіталізований нерозподілений.
• надзвичайний;
• чистий прибуток.

Рис. 5.1. Класифікація видів прибутку.

Основну частину прибутку підприємство отримує від операційної(основної)
діяльності.	Далеко	не	кожне		підприємство	займається	фінансовими	та
інвестиційними операціями. Але якщо вони наявні в діяльності підприємства,
розширюється коло джерел утворення прибутку. За складом							розрізняють
прибуток	від	звичайної		діяльності, маржинальний (валовий)			прибуток,

операційний прибуток, прибуток від надзвичайних подій, чистий прибуток.

Прибуток від звичайної діяльності до оподаткування– це загальна сума прибутку, отримана підприємством від усіх видів діяльності(операційної, інвестиційної, фінансової).

Маржинальний (валовий прибуток) визначається як різниця між чистою виручкою від реалізації продукції та собівартістю цієї продукції (змінними витратами).

Надзвичайний прибуток – це різниця між доходами і витратами в результаті надзвичайних подій (стихійного лиха, пожеж, техногенних аварій тощо).

Чистий прибуток є сумою, яка залишилася	в	розпорядженні підприємства
після сплати податків, надзвичайних збитків	і	підлягає перерозподілу за
напрямами використання.

56

Управління прибутком –			складна багаторівнева система трансакцій, яка
включає як мінімум три підсистеми: формування, розподіл, використання.
Для кожної з цих підсистем притаманні свої конкретні, завданняцілі,
інструментарій їх досягнення.
Разом із тим, кожна з			цих	підсистем	перебуває		під	впливом . інших
Наприклад, обсяги прибутку,			сформованого на першому етапі, визначають
напрями його розподілу. Чим більший прибуток підприємства, тим більше
завдань економічного, технічного, соціального					плану	воно	може		вирішити,
розподіливши	кошти	за	певними		напрямках		використа. Воднняочас
ефективність	використання		впливає	на майбутні		можливості		зі	збільшення

прибутку на етапі його формування.

Системний підхід до управління прибутком передбачає дослідження способів організації підсистем в єдине ціле і вплив процесів функціонування системи в цілому на окремі її ланки (Рис. 5.2).

Формування:	• Управління доходами;	Забезпечує: аналіз, прогнозування, планування,
	• Управління витратами;	ціноутворення, складання звітності.
	• Оптимізація доходів і витрат.	За напрямами діяльності: операційна,
		інвестиційна, фінансова.
Розподіл:	• Податки;	Забезпечується через: оподаткування, політику
	• Фонд споживання;	технічного розвитку, соціального розвитку,
	• Фонд накопичення.	страхування від ризиків, дивідендну політику.
Використання:	• У процесі споживання:	Показники ефективності використання прибутку
	• У процесі використання на	на споживання;
	розширене відтворення:	Показники ефективності використання прибутку
		на розвиток.

Рис. 5.2. Спрощена схема системного підходу до управління прибутком.

Необхідно зазначити, що система управління прибутком буде оптимальною тільки в тому випадку, коли цілі кожної підсистеми будуть визначатись глобальними цілями розвитку підприємства в цілому.

В загальному вигляді прибуток визначається як різниця між сумою

доходів та витратами на виробництво і реалізацію продукції з урахуванням

збитків	від	різних	господарських	операцій. Таким	чином, прибуток
формується в результаті взаємодії багатьох компонентів.

Основними завданнями управління прибутком є:

·Виявлення резервів збільшення прибутку за рахунок виробничої діяльності, інвестиційних і фінансових операцій.

· Виявлення резервів нарощування прибутку за рахунок оптимізації постійних і змінних витрат, обґрунтування облікової політики підприємства, цінової політики, податкової політики.

·Оцінювання прибутковості виробничої і комерційної діяльності.

·Визначення підприємницького ризику.

·Зміцнення конкурентних позицій підприємства за рахунок підвищення

ефективності розподілу і використання прибутку.

На величину прибутку впливає сукупність багатьох факторів, які необхідно враховувати в процесі управління. Ці фактори можна розділити на дві великі групи: зовнішні, які не залежать від підприємства, і внутрішні, на які підприємство може впливати (Рис. 5.3).

57

	• природні умови;
Зовнішні:	• транспортні умови;		Не залежать від підприємницької діяльності, враховуються
	• інфраструктура ринку;
	• кон'юнктура ринку;				при обґрунтуванні управлінських рішень
	• ціни на виробничі ресурси;
	• конкуренція на ринку товарів;
	• рівень інфляції.
					Обсяг виробничих ресурсів:
					• чисельність працівників,
			Екстенсивні:		• обсяг засобів,
	• обсяги	Виробничі:			• величина запасів ТМЦ;
					Тривалість використання ресурсів:
Внутрішні:	реалізації				• тривалість робочого дня,
	продукції;	основні засоби,			• коефіцієнт змінності роботи обладнання;
	• структура	матеріальні і			Непродуктивне використання ресурсів:
	продукції;	трудові			• витрати матеріалів через брак;
	• собівартість;	ресурси:			• витрати матеріалів через відходи.
	• ціни;		Інтенсивн		Еефективність використання ресурсів:
	• якість			і::	• підвищення кваліфікації працівників;
	продукції.				• підвищення продуктивності обладнання;
					• прискорення оборотності оборотних коштів;
					• впровадження прогресивних технологій.
		Позавиробничі :			Ккомерційна діяльність

Рис. 5.3. Класифікація факторів величини прибутку.

Зовнішні фактори, як правило, не залежать від підприємницької діяльності. Фінансовий менеджер повинен їх враховувати при обґрунтуванні управлінських рішень. До них належать фактори, пов'язані із загальною економічною ситуацією, з рівнем інфляції, специфікою окремих товарних ринків, з впливом природних, географічних, транспортних і технічних умов на виробництво і реалізацію продукції.

Внутрішні фактори є безпосереднім об'єктом впливу з боку управлінської системи підприємства та джерелом збільшення прибутку за рахунок їх втілення в систему конкретних заходів і практичної реалізації.

2. Формування прибутку від операційної діяльності Операційний прибуток — це прибуток від основної діяльності підприємства,

тобто від виробництва і реалізації продукції, послуг, робіт.

Управління операційним прибутком охоплює велику кількість трансакцій, які

виконуються на	різних	етапах руху грошових коштів, що надійшли від
реалізації продукції, послуг, робіт, і забезпечують отримання чистого прибутку.
Основною	метою	управління	прибуткомє	оптимізація	грошових
надходжень та витрат, виявлення резервів та їх мобілізація.
Прибуток (збиток) від		операційної	діяльності розраховується у		декілька

етапів і на кожному етапі відповідна сума прибутку коригується на суму витрат

(рис.5.4)

№з/п	Доходи	Витрати і відрахування
1	Дохід від реалізації	Непрямі податки та інші вирахування з доходу
2	Чистий дохід від реалізації:	Собівартість реалізації:
2.1	• готової продукції;	• продукції;
2.2	• товарів;	• товарів;
2.3	• робіт і послуг	• робіт і послуг
3	Валовий прибуток (збиток) як різниця мізк	чистим доходом і собівартістю реалізованої продукції

58

4	Інший операційний дохід:	Інші операційні витрати:
4.1	—	Витрати на дослідження і розробки
4.2	Реалізація іноземної валюти	Собівартість реалізованої іноземної валюти
4.3	Реалізація оборотних активів	Собівартість реалізованих оборотних активів
	(крім фінансових інвестицій)
4.4	Операційна оренда активів	Витрати від операційної оренди
4.5	Операційна курсова різниця	Втрати від операційної курсової різниці
4.6	Одержані пені, штрафи, неустойки	Заплачені пені, штрафи, неустойки
4.7	Відшкодування раніше списаних активів	Витрати від знецінення запасів
4.8	—	Нестачі, витрати від псування цінностей
4.9	Списання кредиторської заборгованості	Сумнівні та безнадійні борги
4.10	Одержання субсидій	Інші витрати від операційної діяльності
5	Прибуток (збиток) від іншої операційної діяльності як різниця між іншим
	операційним доходом і витратами на його отримання
6	—	Адміністративні витрати
7	—	Витрати на збут
8	Прибуток (збиток) від операційної діяльності: ряд. 3 + ряд. 5 - ряд. 6 - ряд. 7
	Рис.5.4.. Розрахунок прибутку від операційної діяльності

На першому етапівизначається чистий дохід від реалізації продукції шляхом коригування доходів від реалізації на суму непрямих податків та інших вирахувань з доходу.

На другому етапіотриманий результат коригується на собівартість реалізованої продукції. В результаті розраховується валовий прибуток або збиток від реалізації продукції.

На третьому етапіваловий прибуток збільшується(зменшується) на суму іншого операційного прибутку(збитку), який отримується від реалізації інших оборотних активів (крім фінансових інвестицій), операційної оренди активів, операційної курсової різниці, отримання штрафів, пені тощо.

На четвертому етапівизначається прибуток (збиток) від операційної діяльності як різниця між результатом, отриманим на третьому етапі, та величиною адміністративних витрат і витрат на збут.

Формування прибутку від основної діяльності перебуває під впливом як

зовнішніх, так і внутрішніх факторів.
Основними	шляхами	збільшення	операційного	прибуткує
нарощування	обсягів виробництва, зниження		собівартості	реалізованої

продукції, розумна асортиментна політика, підвищення якості продукції.

УПРАВЛІННЯ ОПЕРАЦІЙНИМИ ВИТРАТАМИ. Серед факторів впливу на операційний прибуток чільне місце належить витратам на виробництво і реалізацію продукції. До складу операційних витрат входять:

·собівартість реалізованої продукції;

·адміністративні витрати;

·витрати на збут;

·інші операційні витрати.

Кожен вид операційних витрат розкладається на економічні елементи:

матеріальні витрати, оплата праці, нарахування на оплату праці, амортизація, інші операційні витрати.

59

Собівартість реалізованої продукції включаєпрямі матеріальні витрати,

прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати та виробничі накладні витрати. Прямі витрати змінюються пропорційно або майже пропорційно до обсягів виробництва. Накладні виробничі витрати включають витрати допоміжних матеріалів, на оплату праці управлінського та обслуговуючого виробничого персоналу, на виконання робіт, пов'язаних із ремонтом обладнання тощо. Таким чином, до складу собівартості готової продукції не відносять управлінські витрати загальногосподарського характеру.

«Накладні виробничі витрати» за складом та методом розподілу:

І. Змінні – розподіляються на одиницю продукції на базі фактичного використання потужності підприємства методом стандартних витрат– включаються у собівартість готової продукції та НЗВ.

ІІ. Постійні: • розподілені - розподіляються на базі нормальної потужності на одиницю виробу; • нерозподілені - включаються до складу операційних витрат у звіті про фінансові результати.

У статті "Адміністративні витрати" відображаються загальногосподарські витрати, пов'язані з утриманням і обслуговуванням підприємства:

1) витрати на утримання адміністративного, господарського персоналу;

2) витрати на утримання основних засобів адміністративного призначення (оренда, податки, страхування, амортизація, ремонт, охорона, комунальні послуги);

3)гонорари за професійні послуги (юридичні, аудиторські, медичні);

4)витрати на дослідження і розробки;

5)витрати на зв'язок;

6)амортизація нематеріальних активів;

7)витрати на створення резерву сумнівних боргів, організаційні витрати;

8)витрати на реєстрацію акцій;

9)винагорода директорам;

10)представницькі;

11)непродуктивні витрати (простої, прострочені відсотки за кредит, витрати матеріалів, штрафи, пені);

12)інші адміністративні витрати.

Стаття "Витрати на збут":

1)на пакувальні матеріали, ремонт тари;

2)оплата праці й комісійні продавцям, агентам, водіям, робітникам складу, ВМТЗ;

3)на рекламу і маркетинг;

4)відрядження;

5)оплата послуг збутових, посередницьких зовнішньоторгових організацій;

6)оренда, податки, страхування, амортизація, ремонт основних засобів відділу збуту, складів;

7)фрахт та інші виплати за транспортування;

8)надання знижок покупцям;

9)гарантійне обслуговування.

Стаття "Інші операційні витрати":

1) собівартість реалізованих виробничих запасів;

60