V. Оголошення і коментар домашнього завдання.

Опрацювати теоретичний матеріал за підручником та в зошиті. Знати визначення, спільні та відмінні риси.

Вивчити по 3 зразки із різних тематичних груп.

Дібрати приклади прислів’їв та приказок із прямим та переносним значенням.

Список використаної літератури:

1. Волошина Н.Й. Вичення української літератури в 5-му класі: методичний посібник. – К.: Пед. думка, 1997. – 144 с.

2. Шабельникові Л.П. Українська література. Підручник для 5-го класу. – К.: Грамота, 2005. – 296 с.

3. Шуляр В.І. Урок літератури в умовах 12-річної школи: 5-9 класи: Практико-орієнтовна монографія. – Миколаїв: Вид-во «Іліон»2006. – 284 с.

Особливості вивчення переказів та легенд.

Народні перекази та легенди пропонуються програмою вже у 5 класі для текстуального вивчення. Обидва названі жанри фольклору – прозові епічні твори. Отже, етапи роботи над ними такі ж, як і над малими епічним жанрами у 5-6 класах.

На етапі підготовки до сприймання творів необхідно дати відомості про виникнення жанру. Народ завжди переказував оповідки-розповіді про бачене і почуте. На відміну від казок, у переказах описані події достовірні, реальні, вимислу і домислу не так багато. Перекази іноді містять елементи фантастики, але значно менше, ніж у легендах ( казковість і фантастика, гіперболізація подій і образів – обов’язково притаманні жанру).

Перекази – усні оповідання, які передаються із уст в уста. У зв’язку із цим маємо варіантність, деякі перекази, оповиваючись фантастикою, стали легендами.

Героями народних переказів часто ставали запорожці-козаки, саме їх народ вважав прикладом відваги, звитяги і лицарства, безмежної любові до рідного краю та українського народу. Найбільше переказів складено про реальних осіб, які у складних умовах показали себе справжніми героями.

Легенди бувають міфологічні, апокрифічні й історико-героїчні.

Міфологічні легенди – це твори, в яких дається фантастичне пояснення походження землі, людей і тварин: йдеться про фантастичні перетворення людей у звірів, птахів, рослин, а також про витворених уявою людей домовиків, водяників, русалок тощо. Наприклад, легенда про дівчину, яка з туги за милим перетворилася в тополю.

В апокрифічних легендах подавалися з народної точки зору перероблені різні біблійні та євангельські історії.

В історико-героїчних легендах йдеться про опоетизованих народною фантазією видатних героїв, що боролися проти турецько-татарської навали, проти шляхетсько-польських і шведських нападників тощо (Про Олексу Довбуша, Устима Кармелюка тощо).

Під час аналізу діти повинні навчитися розрізняти перекази і легенди, тобто бачити реальне і вигадане, гіперболізоване, фантастичне. Події, описані в переказі, порівнюємо із історичними джерелами. Розповіді про історичних осіб із енциклопедичними відомостями. Фотоматеріали можуть бути зоровою опорою.

Перекази зберігають відомості про минуле. Але творяться вони і в наші дні. Ми були свідками помаранчевої революції. Вона вже теж обросла переказами і легендами.