Основні теоретичні підходи мікроекономіка

Тема. ПОПИТ І ПРОПОЗИЦІЯ, ЇХ ВЗАЄМОДІЯ

Ринок (market) представляє собою систему відносин, в якій зв’язки покупців і продавців настільки є вільними, що ціни на один і той же товар мають тенденцію швидко вирівнюватися.

Ринок – це, насамперед, місце зустрічі продавців і покупців; між ними здійснюється обмін за ціною, про яку вдалося домовитися. При цьому відбувається добровільне відчуження своєї власності і присвоєння чужої. Відповідно, ринок означає взаємну передачу прав власності. Для здійснення угоди необхідні витрати, пов’язані з пошуком інформації,

Веденням переговорів, визначенням якісних і кількісних характеристик товару чи послуги, що купляється, специфікою і захистом прав власності, укладенням контракту тощо. Тому ринок можна визначити як сукупність трансакцій (від англ.. transaction – угода).

У розвинутому суспільстві ринок представляє собою не площу, де випадково зустрілися окремі покупці і продавці, а соціальний механізм, який здійснює постійний зв'язок між виробниками і споживачами економічних благ. Важливу роль у вирівнюванні попиту і пропозиції, встановленні рівноважних цін відіграють оптові покупці і продавці.

Основними категоріями ринку є попит, пропозиція, ціна, конкуренція.

Об’єктами ринкових відносин є продукти праці, робоча сила, цінні папери, наукові ідеї, послуги, валюта тощо.

Умовами ринкової діяльності є:

1) економічна свобода – це свобода вибору економічними суб’єктами ресурсів, видів і способів господарської діяльності, товарі і послуг. Однією з головних форм забезпечення економічної свободи є право власності;

2) конкуренція економічних суб’єктів, що означає змагання виробників і споживачів за найбільш вигідні умови реалізації своїх інтересів. Це досягається наявністю великої кількості покупців і продавців, можливістю вільного доступу на ринок і виходу з нього, а також вільним доступом до інформації, яка має суттєве значення для реалізації мети учасників ринку.

В умовах ринкової економіки існує:

• цінова конкуренція (основним методом боротьби проти конкурентів є ціна);

• нецінова конкуренція (включає такі способи: використання реклами, підвищення якості продукції, поліпшення умов продажу товарів);

• недобросовісна конкуренція (здійснюється різними способами: дезінформація про якість і ґатунок товару, використання товарного знаку без дозволу господарюючого суб’єкта).

Конкуренція повинна охоронятися законодавством країни. Для цього держава розробляє антимонопольне законодавство і створює відповідні антимонопольні органи.

3) вільне рівноважне ціноутворення, яке виступає як базовий координуючий механізм. Ціни, які виникають у результаті угод між покупцями й продавцями, координують дії мільйонів людей, кожен з яких переслідує виключно власні цілі.

Якщо всі зазначені умови виконуються, то суспільство досягає основної бажаної мети економічної системи – виробляється достатня кількість необхідних споживачам товарів за прийнятним цінами.

Ринок має складу багатоаспектну структуру. Структура ринку – це сукупність елементів, з яких він складається і які взаємодіють між собою.

Розрізняють:

• ринок предметів споживання й послуг;

• ринок засобів виробництва (ринок капіталу);

• ринок робочої сили;

• ринок природних ресурсів;

• ринок цінних паперів;

• ринок інтелектуальної власності;

• ринок інформації;

• валютний ринок.

Ці ринки, зберігаючи загальні риси, відрізняються об’єктом купівлі-продажу, формуванням попиту й пропозиції, специфікою ціноутворення.

Якщо ми розглянемо ситуацію, що склалася на ринку будь-якого товару, то побачимо, що між ціною товару і кількістю проданого (реалізованого) товару існує обернений зв'язок. Чим нижча ціна товару, тим більшу його кількість (за інших рівних умов) готові придбати покупці, тобто тим більший на нього попит. Наприклад: за ціни в 50 грн. покупці готові купити лише одну одиницю товару Х, за ціни в 20 грн. – три одиниці, за ціни 10 грн. – п’ять одиниць і т. д.

Отже, попит – це множина співвідношень цін і відповідних кількостей товару (D).

Конкретну кількість товару, яку покупці бажають і можуть придбати за кожного рівня цін, називають обсягом попиту (Q_D).

Таким чином, попит і обсяг попиту є різними поняттями. Обсяг попиту є складовою частиною попиту.

Обернений зв'язок між ціною і обсягом попиту називається законом попиту. Така залежність кількості проданих товарів від рівня цін може бути зображена графічно (рис. 1). Крива попиту – це крива, яка показує, яку кількість економічного блага готові придбати покупці за різними цінами в даний момент часу. В економічній теорії прийнято відкладати незалежну змінну (ціну) на вертикальній, а залежну (попит) – на горизонтальній осі прямокутної системи координат.

Рис. 1. Крива попиту

Зображена крива характеризує стан цін і обсягу покупок продукції Х у певний момент часу (наприклад, станом на 1 січня 2006 р.). Вона має від’ємний нахил, що свідчить про бажання покупців придбати більшу кількість товарів за нижчої ціни.

Математичним виразом цієї залежності (закону попиту) є функція попиту, яка має вигляд:

Q_D = f (P), (1)

де Q_D – обсяг попиту на товар, D – попит, P – ціна товару.

Таким чином, ціна є основним фактором зміни обсягу попиту. Тобто зміна ціни зумовлює зміни в обсязі попиту, що графічно відповідає руху між точками вздовж даної кривої попиту (рис. 2).

Рис. 2. Зміна обсягу попиту зі зміною ціни

Але на попит впливають не лише ціни, але й інші фактори:

• доходи споживача;

• смаки і уподобання;

• цінові і дефіцитні очікування;

• ціни сполучених товарів;

• кількість покупців.

Попит є функцією всіх цих факторів:

Q_D = f (P, N_D), (2)

де N_D – нецінові фактори попиту.

Ці фактори сприяють зміщенню кривої попиту вправо або вліво (рис. 3)

Рис. 3. Вплив нецінових факторів на зміну попиту

Наприклад: збільшення грошових доходів споживачів (за відсутності інфляції) означає підвищення попиту, тобто зміщення кривої D₀ у положення D₂.. При цьому попит може зростати швидше або повільніше зростання доходів залежно від якості товару, його місця в бюджеті споживача тощо. Така ситуація є типовою для більшості товарів окрім низькоякісних. Зростання доходів переключає попит споживачів на товари кращої якості, а попит на низькоякісні товари знижується, тобто крива зміщується з положення D₀ у положення D₁.

Смаки і уподобання вважаються найважливішим фактором нецінового впливу. Вони визначаються звичаями, рекламою, модою, освітою. Здатні змінювати попит в обох напрямках за незмінної ціни. Наприклад: пропаганда здорового способу життя може спричинити зростання попиту на спортивний одяг й інвентар за незмінності їхніх цін. Крива попиту на ці товари зміститься праворуч. Цей же чинник може викликати зниження попиту на тютюнові вироби та алкогольні напої. Крива попиту на ці товари зміститься ліворуч.

Цінові і дефіцитні очікування є фактором попиту, який набуває особливої актуальності в умовах інфляції. Очікування підвищення цін у майбутньому спричиняють зростання попиту у поточному періоді. Крива попиту зміщується праворуч.

Для впливу зміни цін сполучених товарів на відхилення обсягу попиту потрібно спочатку вияснити суть цих товарів. Розрізняють два види: товари-субститути і товари-комплементи.

Товари-субститути або взаємозамінні товари – це пари товарів, для яких зростання цін одного викликає зростання попиту на інший товар, і навпаки. Наприклад: підвищення цін на червоні гвоздики може переключити частину попиту на рожеві чи білі гвоздики, внаслідок чого ціна їхня також почне зростати. Це дозволяє зробити висновок про те, що якщо два товари взаємозамінні (тобто є товарами-субститутами), то між ціною на один з них і попитом на інший існує прямий зв'язок. Крива попиту на рожеві гвоздики зміститься праворуч.

Товари-комплементи або взаємодоповнюючі товари – це пари товарів, для яких зростання ціни одного призводить до зменшення попиту на інший товар, і навпаки. Ці товари споживаються одночасно. Наприклад: підвищення цін на лижі призведе до зменшення обсягу їх продажу. Наслідком зменшення обсягу продажу лиж буде зниження попиту на лижні кріплення. Відповідно зниження попиту на них заставить продавців зменшити їх ціну. Таким чином, якщо два товари взаємодоповнюючі (комплементарні), то між ціною на один з них і попитом на інший існує обернений зв'язок. Крива попиту на лижні кріплення зміститься ліворуч.

Важливим фактором впливу на попит є кількість покупців. Розглянемо це на прикладі. Підвищення народжуваності збільшить спочатку попит на пелюшки, іграшки, дитяче харчування, згодом – зросте попит на шкільну форму, підручники тощо. Крива попиту зі збільшенням кількості споживачів зміщується праворуч, зі зменшенням – ліворуч.

Якщо ми розглянемо ситуацію, що складається на ринку зі сторони пропозиції, то побачимо, що залежність величини пропозиції від ціни є прямою: чим вища ціна, тим більшу кількість товару готові запропонувати продавці.

Пропозиція – це множина співвідношень цін і відповідних кількостей товару(S).

Обсяг пропозиції – це конкретна кількість товару, яку продавці бажають та можуть продати на ринку за певний період часу за певного значення цін.(Q_S).

Зв'язок між ціною та обсягом пропозиції описується законом пропозиції.

Закон пропозиції твердить, що між ціною та обсягом пропозиції існує прямий зв'язок: обсяг пропозиції зростає з підвищенням ціни і скорочується зі зниженням ціни.

Математичним виразом закону пропозиції є функція пропозиції:

Q_S = f (P), (3)

де Q_S – обсяг пропозиції товару; S – пропозиція.

Залежність кількості вироблених благ від рівня цін може бути зображена графічно за допомогою кривої пропозиції, яка показує яку кількість товару готові продати виробники за різними цінами у даний момент часу. Крива пропозиції має додатній нахил, що свідчить про бажання виробника продати більшу кількість товарів за більш високою ціною (рис. 4).

Рис. 4. Зміна обсягу пропозиції зі зміною ціни

Окрім ціни, на пропозицію впливають і інші фактори. Нецінові фактори зумовлюють зміни пропозиції, що графічно відповідає зміщенню всієї кривої пропозиції праворуч-вниз, якщо пропозиція зростає, і ліворуч-вгору, якщо пропозиція скорочується (рис. 5).

Рис. 5. Вплив нецінових факторів на зміну пропозиції

До нецінових факторів пропозиції належать:

• ціни ресурсів виробництва;

• технологія виробництва;

• податки і субсидії (дотації);

• кількість продавців;

• очікування зміни цін.

Обсяг пропозиції є функцією всіх цих факторів:

Q_S = f (P, N_S), (4)

де N_S – нецінові фактори пропозиції.

Ціни на ресурси впливають на пропозицію через витрати виробництва. Зниження цін на ресурси виробництва певного товару дає змогу виробляти більше продукції за тієї ж ціни. Наприклад: якщо ціни енергоносіїв або матеріалів знизяться, то виробник за інших рівних умов зможе закупити більше ресурсів і виробити більше продукції. При цьому крива пропозиції зміститься праворуч, тобто крива S₀ зміститься в положення кривої S₂..

Більш досконалі технології виробництва дозволяють підприємству виробляти більше продукції за наявних ресурсів. Крива пропозиції зрушиться праворуч.

Податки скорочують пропозицію, якщо розглядаються виробниками як збільшення витрат виробництва. Субсидії (дотації), навпаки, покривають за рахунок державного бюджету частину витрат виробника, внаслідок чого пропозиція зростає. Отже, податки зрушують криву пропозиції ліворуч, субсидії – праворуч.

Збільшення кількості продавців на ринку призводить до зростання пропозиції. Крива пропозиції зміщується праворуч. І навпаки, зменшення кількості продавців змістить криву пропозиції ліворуч.

В очікуванні зміни цін поведінка продавців є прямо протилежною поведінці споживачів. Якщо виробники очікують зростання цін у майбутньому, то вони вже сьогодні скоротять пропозицію, розраховуючи згодом продати свій товар дорожче. Крива пропозиції зміститься ліворуч. І навпаки, очікування зниження цін змушують продавців збільшити пропозицію сьогодні, щоб продати дорожче. Крива пропозиції зміститься праворуч.

В умовах ринкової економіки конкурентні сили сприяють синхронізації цін попиту і цін пропозиції, що обумовлює рівновагу в обсягах попиту і пропозиції.

В умовах нерозвинутої ринкової економіки ціна пропозиції може значно перевищувати ціну попиту, а обсяг пропозиції не відповідати обсягу попиту. В першому випадку максимальна ціна, яку у змозі дати за даний товар (чи послугу) покупці, значно нижча тієї мінімальної ціни, яку у змозі запропонувати продавці. Відповідно, ринок для даного товару (послуги) ще не склався: покупці ще недостатньо багаті, щоб пред’являти на нього попит. У другому випадку максимальний обсяг попиту нижчий мінімально допустимого обсягу пропозиції. Обсяг попиту настільки малий, що виробникам невигідно постачати товар у таких мікроскопічних кількостях.

В ході розвитку ринку здійснюється процес взаємного пристосування продавців і покупців. Важливу роль при цьому відіграють ціни, які сприяють швидкому обміну необхідною інформацією. Вони роблять умови обміну простими, ясними і стандартними для всіх учасників ринкової економіки (рис. 6.).

Рис. 6. Ціна рівноваги і відхилення від неї

Точка рівноваги позначається Е. В цій точці:

P_E = P_S = P_D, (5)

де P_E – рівноважна ціна; P_S – ціна пропозиції; P_D – ціна попиту.

Це означає, що:

Q_E = Q_S = Q_D, (6)

де Q_E – рівноважний обсяг; Q_S – обсяг пропозиції; Q_D – обсяг попиту.

Рівноважна ціна – ціна, яка врівноважує попит і пропозицію в результаті дії конкурентних сил. Утворення рівноважної ціни – процес, який вимагає певної кількості часу. В умовах досконалої конкуренції відбувається швидке взаємне пристосування цін попиту і цін пропозиції, обсягу попиту і обсягу пропозиції. В результаті встановлення рівноваги виграють і споживачі, і виробники. Оскільки ціна рівноваги, як правило, нижча за максимально пропоновану виробниками ціну, то розмір надлишку (виграшу) споживача графічно можна зобразити через площину P_max EP_E (рис. 7).

Рис. 7. Надлишок споживача, витрати і надлишок виробника

В свою чергу, рівноважна ціна як правило вища за мінімальну ціну, яку могли б запропонувати кращі підприємства.

Якщо Е – точка рівноваги, то ціна, по якій продаються і купуються товари, дорівнює Р_Е, а обсяг проданої продукції дорівнює Q_E. Відповідно, сукупна (валова) виручка дорівнює TR = P_E × Q_E. Сукупні (валові) витрати виробників дорівнюють площі фігури P_minEQ_E.

Різниця між загальною виручкою P_E × Q_E (площею прямокутника

P_EEQ_E) і сукупними (валовими) витратами (площа прямокутника P_minEQ_E) становить надлишок (виграш) виробника (Р_Е EP_min).

Ринок стихійно, автоматично сприяє формуванню рівноважних цін (цей процес А.Сміт назвав механізмом “невидимої руки”). Перевищення ціни попиту над ціною пропозиції сприяє перерозподілу ресурсів на користь галузей з високим платоспроможним попитом. Високі ціни свідчать про відносну рідкість благ, стимулюючи до розширення їх виробництва і тим самим до кращого задоволення суспільних потреб. Оскільки рівноважна ціна значно перевищує витрати у тих товаровиробників, затрати яких нижчі середніх, то вона сприяє перерозподілу ресурсів від гірших товаровиробників до кращих, підвищуючи ефективність функціонування національної економіки в цілому.

Спостерігаючи поведінку покупця на ринку, ми можемо помітити, що він орієнтується не лише на зміну ціни, але й враховує свій доход, смаки, моду, наявність замінників. Тому його реакція на зміну певних умов буде різною. Для одних товарів навіть незначна зміна ціни або доходу може спричинити значні зміни в обсязі покупок, а для інших товарів навіть значне підвищення або зниження ціни чи доходу буде мало помітним. Щоб передбачити величину і напрямок цих змін, необхідно кількісно охарактеризувати залежність попиту від ціни та інших факторів, що його визначають. Для цього і вводиться поняття еластичності.

Еластичність – це міра чутливості однієї величини до змін іншої. Вона показує, наскільки зміниться один економічний показник при зміні іншого на одиницю.

Еластичність попиту характеризує ступінь реакції споживачів на коливання ринкової ціни товару, доходу, цін на взаємозамінні і взаємодоповнюючі товари. Тому розрізняють наступні види еластичності попиту:

• еластичність попиту за ціною (E_D(P));

• перехресну еластичність (E_D(XY));

• еластичність попиту за доходом (E_D(I)).

Вони виражаються коефіцієнтами.

Еластичність попиту за ціною показує, на скільки відсотків зміниться обсяг попиту на товар, якщо ціна цього товару зміниться на 1%:

E_D(P) = (7)

де E_D(P) – коефіцієнт цінової еластичності попиту (еластичність попиту за ціною);

∆Q_D – зміна обсягу попиту (∆Q_D = );

∆P – зміна ціни (∆P=).

Наприклад: якщо відомо, що підвищення ціни на взуття на 20% викликало зменшення обсягу попиту на 5%, то цінова еластичність попиту на взуття становитиме: E_D(P) = –0,05:0,2 = –0,25.

Оскільки обсяг попиту знаходиться в оберненій залежності від ціни, то коефіцієнт цінової еластичності є від’ємною величиною. На практиці, як правило, знак “мінус” відкидають і значення коефіцієнта еластичності беруть за модулем |E_D|. Чим більше значення цього показника, тим більша цінова еластичність.