(За х. Лейбенстайном)

Оскільки на ринку існує велика кількість споживчих кошиків (наборів товарів) з однаковим рівнем корисності, а метою споживача є максимізація корисності, то йому байдуже, який з кошиків обрати. Тому, набір споживчих кошиків з однаковим рівнем корисності називають кошиком (набором) байдужості.

В ординалістській моделі для графічного зображення наборів байдужості використовують криві байдужості, які стали новим інструментом аналізу, замінивши поняття граничної корисності. Вперше криві байдужості для поведінки споживача застосував Ф. Еджворт, пізніше цей метод вдосконалили Є. Слуцький, В. Парето, Дж. Хікс. Найбільш поширеною є модель Хікса.

Будь-яка комбінація двох благ може бути відображена точкою в прямокутній системі координат. З’єднавши точки з такими комбінаціями товарів, які забезпечують однаковий рівень задоволення потреб, одержимо криву байдужості.

Отже, крива байдужості – це геометричне розташування точок, кожна з яких демонструє різні комбінації двох економічних благ, що мають однакову корисність для споживача (рис. 3).

Рис. 3. Крива байдужості

На кривій байдужості зображено чотири комбінації двох благ з однаковою корисністю (точки A, B, C, D), від яких споживач отримує однакове задоволення (корисність).

Комбінації товарів (економічних благ), які дають споживачу більшу або меншу корисність, будуть знаходитися вище або нижче кривої байдужості. Набір кривих байдужості для одного споживача й однієї пари благ утворює карту байдужості. На рис. 4 зображені три криві байдужості, але насправді існує безліч таких кривих, які можуть бути представлені для кожного з можливих споживчих наборів.

Рис. 4. Карта кривих байдужості

Криві байдужості мають від’ємний нахил, випуклі до початку координат і ніколи не перетинаються одна з одною.

Аналізуючи криві байдужості, слід звернути увагу на здатність товарів до взаємозамінювання. Якщо рухатися по кривій байдужості зверху вниз, то можна визначити, якою кількістю товару Y споживач згоден поступитися, щоб отримати додаткову одиницю товару Х. Зона заміни – це ділянка кривої байдужості, на якій можлива ефективна заміна одного блага іншим.

Показником виміру такої заміни є гранична норма заміни (заміщення, субституції).

Отже, гранична норма заміни (MRS) – показує, якою кількістю одного товару споживач готовий пожертвувати заради збільшення споживання іншого товару на одну додаткову (граничну) одиницю за незмінного рівня загальної корисності споживчого кошика.

Математично граничну норму заміни можна виразити так:

(1)

де MRS_XY – гранична норма заміни;

∆Y – зміна споживання товару Y;

∆X – зміна споживання товару Х.

Графічно граничну норму заміни зображено на рис. 5.

Рис. 5. Гранична норма субституції (заміни)

При зміщенні по кривій байдужості зверху вниз кут її нахилу зменшується. Отже, якщо споживання товару Х збільшується, а товару Y – зменшується, то гранична норма заміни також зменшується.

Крива байдужості завжди є спадною лінією, отже, гранична норма заміни, як і еластичність попиту за ціною, завжди є від’ємною величиною.

Криві байдужості дозволяють вияснити споживчі переваги. Однак, при цьому не враховуються дві важливі обставини: ціни товарів і дохід споживачів. Криві байдужості лише демонструють можливість заміни одного товару іншим. Проте вони не визначають, який саме набір товарів споживач вважає для себе найбільш вигідним. Цю інформацію надає нам бюджетне обмеження (лінія цін, пряма витрат).

Бюджет – це кількість грошей, яка доступна споживачеві для витрат у певний період часу. Дохід споживача та купівельна спроможність грошей визначають бюджетні обмеження споживача. Мікроекономічна модель бюджетного обмеження отримала назву “модель можливого”.

Економічна інтерпретація бюджетного обмеження полягає в тому, що загальна сума грошових витрат споживача має дорівнювати його доходу. Або, – це грошові доходи, що визначають обсяг попиту споживачів за наявних цін на ринку.

Для спрощення теоретичної моделі дослідження поведінки споживача в умовах цінових і грошових обмежень припускається, що:

• весь дохід споживач витрачає лише на придбання двох товарів (X і Y);

• споживач не робить заощаджень та не залучає до витрат попередні заощадження;

• споживач не дає гроші в борг і не використовує позики;

• ціни протягом досліджуваного періоду залишаються незмінними;

• протягом визначеного періоду дохід споживача не лише обмежений, а й фіксований.

Враховуючи наведені припущення, дохід споживача можна виразити рівнянням:

I = P_X × X + P_Y × Y, (2)

де І – грошовий дохід споживача;

P_X – ціна одиниці товару Х;

P_Y – ціна одиниці товару Y;

Х, Y – обсяг товарів, які споживач хоче придбати.

Рівняння (2) дає змогу визначити такі споживчі кошики (набори товарів Х та Y), для придбання яких споживач витратить однакову суму грошей.

Розв’язавши це рівняння відносно Y, можна обчислити різні варіанти наборів товарів:

(3)

Графічна інтерпретація бюджетного обмеження має вигляд прямої з від’ємним нахилом, яка називається бюджетною лінією або лінією бюджетного обмеження (рис. 6).

Рис. 6. Лінія бюджетних обмежень (бюджетна лінія)

Лінія бюджетних обмежень показує межу між можливим і неможливим. Всі точки розташовані на бюджетній лінії або під нею, – досяжні для споживача, а всі точки над бюджетною лінією – недосяжні. Точки на бюджетній лінії характеризують множину комбінацій товарів X і Y , витрати на які не перевищують суму доходу споживача.

Бюджетна лінія переривається в точці А, що відповідає споживчому кошику з максимальною кількістю товару Y. Пересуваючись вздовж лінії бюджету донизу від точки А до точки В, споживач змінює комбінацію товарів у кошику. Тобто, він збільшує витрати на товар Х і скорочує видатки на товар Y. Точка В характеризує кошик з максимальною кількістю товару Х, яку за ціною Р_Х можна купити на всю суму доходу.

Довжина відрізка на осі ординат дорівнює максимальній кількості товару Y, яку можна придбати на суму доходу І.

Довжина відрізка на осі абсцис показує, яку кількість товару Х може придбати споживач за умови, що він увесь свій дохід витратить на цей товар.

Отже, бюджетне обмеження показує компроміс, на який повинен піти споживач при виборі між двома товарами: щоб отримати додаткову одиницю одного товару, він повинен відмовитися від певної кількості іншого товару.

Чим крутіша лінія бюджетного обмеження, тим більшою кількістю товару Y треба пожертвувати для отримання додаткової одиниці товару Х. З рівняння (2) бюджетної лінії видно, що її розміщення залежить від доходу споживача та цін товарів.

Якщо змінюється дохід споживача, то бюджетна лінія зрушується праворуч (коли дохід зростає) та ліворуч (коли дохід зменшується) паралельно первинній лінії бюджетного обмеження (кут її нахилу залишається незмінним).

Рис. 7. Вплив зміни доходу на бюджетну лінію

Зміщення бюджетної лінії від І₀ до І₁ відбулося в результаті зростання доходу, а зміщення її від І₀ до І₂ – внаслідок зменшення доходу.

Зміни цін впливають на бюджетну лінію по-різному, залежно від того, на які товари і в якій пропорції вони змінюються:

• якщо дохід споживача залишається незмінним, а ціни обох товарів пропорційно зростають, в результаті чого його купівельна спроможність знижується і реальний дохід скорочується, то бюджетна лінія зміщується паралельно початковій донизу;

• якщо дохід споживача залишається незмінним, а ціни обох товарів пропорційно знижуються, в результаті чого реальний дохід споживача зростає, то бюджетна лінія зміщується паралельно початковій вгору;

• якщо змінюється ціна одного товару за незмінної ціни іншого і сталого доходу, то бюджетна лінія змінює кут нахилу внаслідок зміни співвідношення цін на обидва товари;

• якщо одночасно і пропорційно змінюються ціни обох товарів і дохід споживача, то ліні бюджету не змінить свого розміщення.

Рис. 8. Вплив зміни ціни на бюджетну лінію

Ми ознайомились з двома складовими моделі поведінки споживача – метою (моделлю бажаного) і обмеженнями (моделлю можливого). Тепер розглянемо взаємодію цих складових, в результаті якої споживач приймає рішення про вибір конкретного набору товарів, який задовольнить його потреби оптимально.

Знайти кошик, який би дозволив споживачу поєднати його мету з існуючими обмеженнями, найпростіше за допомогою графічної моделі оптимізації споживчого вибору (рівноваги споживача), яка поєднує модель бажаного і модель можливого. Для цього потрібно сумістити графіки карти байдужості з графіком бюджетної лінії (рис. 9). Таке поєднання потрібне для того, щоб наочно продемонструвати відповідність бажань і можливостей споживача.

Рис. 9. Оптимізація споживчого вибору (рівновага споживача)

З рис. 9 бачимо, що бюджетна лінія І перетинає криву байдужості U₁ в точках А і В. Це означає, що при максимальному використанні доходу споживач може придбати як перший, так і другий набір товарів. Але при цьому він не отримає максимальної корисності, яка доступна його бюджету. Максимальна корисність (рівновага споживача) при заданому бюджеті досягається тоді, коли споживається комбінація (набір) товарів, що відповідає точці, де бюджетна лінія дотикається до найвіддаленішої від початку координат кривої байдужості.

Математично рівновагу споживача можна відобразити за допомогою рівняння:

(4)

Це рівняння показує, що оптимізація споживача досягається за умови, що гранична вигода дорівнює граничним витратам. Гранична вигода вимірюється MRS, а граничні витрати – співвідношенням цін .

Тема.ВАРІАЦІЇ ФАКТОРІВ ВИРОБНИЦТВА ТА ОПТИМУМ