1.3 Право фізичних та юридичних осіб на лісокористування

Право загального лісокористування 

До початку 90-х років використання природних ресурсів в Україні було безоплатним, а природокористування, яке сьогодні називається загальним, практично не регламентувалося. Все це базувалося на концепції невичерпності природних багатств і створювало передумови для їх нищівної експлуатації.

Уперше поділ права природокористування на загальне і спеціальне був здійснений Законом України „Про охорону навколишнього природного середовища” (ст. 38). Були встановлені загальні ознаки відповідних видів природокористування, притаманні праву користування всіма природними ресурсами, і визначено, особливості здійснення цього права.

Відповідно до статті 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об’єктами права власності Українського народу. Кожний громадянин має право користуватися природними об’єктами права власності народу відповідно до закону.

Закон України „Про охорону навколишнього природного середовища” зазначає, що використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального і спеціального використання. Законодавством України громадянам гарантується право загального використання природних ресурсів для задоволення життєво необхідних потреб (естетичних, оздоровчих, рекреаційних, матеріальних тощо) безоплатно, без закріплення цих ресурсів за окремими особами і надання відповідних дозволів, за винятком обмежень, передбачених законодавством України.

Зазначені положення конкретизуються у ЛК (стаття 66): громадяни мають право в лісах державної та комунальної власності, а також за згодою власника в лісах приватної власності вільно перебувати, безоплатно без видачі спеціального дозволу збирати для власного споживання дикорослі трав’яні рослини, квіти, ягоди, горіхи, гриби тощо, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами України.

Право загального лісокористування є загальнодоступним тобто гарантується всім фізичним особам, причому не лише громадянам України, а всім особам, які перебувають на її території незважаючи на правові підстави такого перебування. Для суб'єктів загального використання природних ресурсів законодавством не встановлюється вікових обмежень.

Відповідно до ст. 333 Цивільного кодексу України особа, яка зібрала ягоди, лікарські рослини, зловила рибу або здобула іншу річ у лісі, водоймі тощо, є їхнім власником, якщо вона діяла відповідно до закону, місцевого звичаю або загального дозволу власника відповідної земельної ділянки.  На законодавчому рівні не закріплена процедура і форма надання власником такого дозволу. Існує думка, що загальний дозвіл власника на користуваннялісовими ресурсами слід вважати наданим, якщо власником не встановлено окремих обмежень щодо загального лісокористування. При цьому на власника лісу має бути покладено обов’язок щодо інформування населення через засоби масової інформації чи у інший спосіб (зокрема, у вигляді спеціальних знаків, табличок з інформацією про відповідні обмеження, що встановлюються на кордоні лісу) про встановлені обмеження на лісокористування.

Загальне лісокористування може бути обмежене в кількох випадках. Перша група таких обмежень стосується територій та об'єктів природно-заповідного фонду та деяких інших категорій природних територій, що особливо охороняються. Відповідні обмеження передбачені Законом України «Про природно-заповідний фонд України» і передусім стосуються територій природних заповідників, заповідних зон біосферних заповідників, заказників, ботанічних садів,дендрологічних, зоологічних парків і парків — пам'яток садово-паркового мистецтва. Спеціальні обме­ження загального лісокористування на конкретних територіях і об'єктах природно-заповідного фонду можуть встановлюватися та­кож положеннями про ці території чи об'єкти. Так, наприклад, на території природних заповідників, у заповідній зоні біосферних заповідників та національних природних парків забороняються усі види лісокористування.

Обмеження права загального лісокористування можуть накладатися:  а) за способами природокористування (наприклад способами, що завдають шкоди відтворенню природних ресурсів)

б) за видами (наприклад, заборона випасання худоби, полювання, рибальства тощо)

в) за строками (в певний період року, в період гніздування птахів, у нічний час тощо).

Громадяни під час здійснення загального використання лісових ресурсів зобов’язані виконувати вимоги пожежної безпеки в лісах, користуватися лісовими ресурсами способами і в обсягах, що не завдають шкоди відтворенню цих ресурсів та не погіршують санітарного стану лісів. 

Відповідно до Правил пожежної безпеки в лісах України, затверджених наказом Держкомлісгоспу України від 27.12.2004,  протягом пожежонебезпечного періоду забороняється:

• розведення багать у лісі (крім тих, що пов’язані з технологічними вимогами лісогосподарських заходів у спеціально передбачених для цього місцях); 

• заїзд на територію лісового фонду (крім транзитних шляхів) транспортних засобів та інших механізмів, за винятком тих, що використовуються для лісогосподарської мети

• відвідування населенням хвойних насаджень при 5-му класі пожежної небезпеки (надзвичайна небезпека) за умовами погоди; 

• палити, кидати у лісі непогашені сірники, недопалки, витрушувати з люльок гарячий попіл, крім місць, що обладнані для цієї мети;

• залишати у непередбачених для цього місцях лісу обмащене, просочене бензином, гасом, мастилом або іншими горючими речовинами ганчір’я тощо; 

• заправляти пальним у лісі паливні баки під час роботи двигуна;

• експлуатувати машини та інші механізми з несправною паливною та іскрогасною системою; 

• палити або користуватися відкритим вогнем під час проведення робіт з паливно-мастильними матеріалами (переливання пального, заправлення двигунів тощо); 

• використовувати на полюванні пижі, виготовлені з горючих або здатних тліти матеріалів. 

Максимальні норми безоплатного збору дикорослих трав’яних рослин, квітів, ягід, горіхів, грибів тощо встановлюються органами виконавчої влади за поданням органу виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, територіальних органів центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства, погодженим з органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища.

Здійснення побічних лісових користувань регулюється Порядком заготівлі другорядних лісових матеріалів і здійснення побічних лісових користувань в лісах України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1996 р. N 449. Цей порядок визначає, що збір громадянами у лісах дикорослих трав'янистих рослин, квітів, грибів, ягід, горіхів та інших плодів для власного споживання належить до загального використання лісових ресурсів і провадиться безкоштовно.

Заготівля другорядних лісових матеріалів і побічні лісові користування повинні здійснюватися способами та у терміни, що виключають можливість заподіяння шкоди лісу. Порядком встановлені основа ресурсної бази для заготівлі в лісах дикорослих плодів, горіхів, грибів, ягід, лікарських рослин, межі, правила та періодичність їх збору. 

Отже, незважаючи на те, що для реалізації права загального лісокористування не потрібно отримувати спеціальний дозвіл, державою все ж всановлюються певні обмеження у вигляді норм, способів збору об’єктів рослинного світу та вимог пожежної безпеки з метою збереження та забезпечення відтворення лісових ресурсів. 

Право спеціального лісокористування.

В порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, — на пільгових умовах.  На відміну від права загального лісокористування, правом спеціального лісокористування наділяється спеціальний суб’єкт. Ним може бути як юридична, так і фізична особа. Для отримання цього права необхідно попередньо отримати в користування належним чином оформлену земельну ділянку. 

Важливою ознакою права спеціального лісокористування є його мета – як правило, отримання прибутку.Спеціальне лісокористування здійснюється на платній основі і супроводжується виділенням лісової ділянки для встановленої мети, без надання земельних ділянок. Лісова ділянка може бути виділена одному або кільком тимчасовим лісокористувачам для різних видів використання лісових ресурсів. 

Право спеціального лісокористування має договірну форму: здійснення лісових користувань допускається лише за наявності спеціальго дозволу – лісорубного квитка (ордера) або лісового квитка. На відведених земельних ділянках лісового фонду можуть використовуватися лише ті лісові ресур­си, на які видано спеціальний дозвіл. 

Спеціальний дозвіл видається власниками лісів або постійними лісокористувачами у встановленому порядку також на проведення інших рубок та робіт, як пов’язаних, так і не пов’язаних із веденням лісового господарства.  Форми спеціальних дозволів і порядок їх видачі затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2007 р. N 761 „Порядок видачі спеціальних дозволів на використання лісових ресурсів”.  Лісорубний або лісовий квиток є основним документом, на підставі якого:здійснюється спеціальне використання лісових ресурсів, ведеться облік дозволених до відпуску запасів деревини та інших продуктів лісу, встановлюються строки здійснення лісових користувань та вивезення заготовленої продукції, строки і способи очищення лісосік від порубкових решток, а також облік природного поновлення лісу, що підлягає збереженню;  ведеться облік плати, нарахованої за використання лісових ресурсів  Лісорубний квиток видається органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, територіальними органами Держкомлісгоспу, на заготівлю деревини під час проведення рубок головного користування на підставі затвердженої в установленому порядку розрахунковоїлісосіки.

Оформлення дозволів на спеціальне використання лісових ресурсів здійснюється у встановленому порядку до початку робіт. У виняткових випадках допускається оформлення лісорубного квитка протягом місяця від початку рубки. 

Лісовий квиток видається власником лісів або постійним лісокористувачем для: заготівлі другорядних лісових матеріалів; здійснення побічних лісових користувань; використання корисних властивостей лісів на умовах короткострокового тимчасового користування (до 1 року). 

Лісовий квиток видається щороку на підставі лімітів використання лісових ресурсів під час заготівлі другорядних лісових матеріалів, здійснення побічних лісових користувань (у межах території та об’єктів природно-заповідного фонду — за погодженням з органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальних органів Мінприроди). Для видачі лісового квитка підприємства, установи, організації і громадяни подають заявку на використання лісових ресурсів. 

Передача лісового квитка іншому лісокористувачеві може здійснюватися власником лісів або постійним лісокористувачем, які видали квиток, на підставі письмової заяви. Відмітка про передачу лісового квитка робиться в усіх його примірниках. 

З моменту видачі лісорубного або лісового квитка виділені лісокористувачеві лісові ділянки (лісосіки) здаються під його охорону.  Лісорубний або лісовий квиток може бути анульований за рішенням органів Держкомлісгоспу, власників лісів або постійних лісокористувачів, які видали квиток, відповідно до закону. 

Видача дозволів на спеціальне використання лісо­вих ресурсів державного значення здійснюється у відповідності з затвер­дженими лімітами. До видання Міністерством охорони навколишнього природного середовища наказу від 22.11.2005, № 419, це питання регулювалося відповідно до "Інструкції про порядок встановлення лімітів на використання лісових ресурсів державного значення", затвер­дженої наказом Мінекобезпеки України від 31 березня 1993 р. № 26. Сьогодні ж це питання регулюється Положенням про порядок установлення лімітів використання природних ресурсів загальнодержавного значення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1992 р. № 459, п.2 якого зазначає, що ліміти спеціального використання лісових ресурсів встановлюються у порядку, визначеному Лісовим кодексом України.  Відповідно до ЛК ліміт використання лісових ресурсів при заготівлі другорядних лісових матеріалів встановлюється відповідними органами виконавчої влади за поданням органу виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, територіальних органів центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства, погодженим з органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища.

Ліміт використання лісових ресурсів при здійсненні побічних лісових користувань встановлюється органами виконавчої влади відповідно до цього Кодексу за поданням органу виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, територіальних органів центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства, погодженим з органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища.  Лімітом заготівлі деревини в порядку рубок головного користування є затверджена в установленому порядку розрахункова лісосіка. Заготівля деревини в порядку рубок головного користування в розмірах, що перевищують розрахункову лісосіку, забороняється. Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 05.02.2007 № 38 затверджено Iнструкцію про порядок погодження та затвердження розрахункових лісосік. 

Розрахункова лісосіка – науково обґрунтована оптимальною щорічна норма рубки достиглих деревостанів, яка обчислюється на тривалий період для кожного підприємства, що веде лісове господарство, роздільно за групами лісів, господарствами у кожній області, регіоні.  Заготівля деревини у розмірах, що перевищують розрахункову лісосіку, як правило, забороняється, крім випадків великої необхід­ності і лише з дозволу Кабінету Міністрів України. Заготівля дере­вини здійснюється за щорічними планами, які складаються з ураху­ванням перспективного плану шляхом розподілу між лісозаготівельниками річного лісосічного фонду держави (необхідний обсяг заготівлі деревини по кожному лісозаготівельному підприємству на рік).

Відповідно до статті 67 ЛК, у порядку спеціального використання можуть здійснюватися такі види використання лісових ресурсів:  1) заготівля деревини в порядку рубок головного користування;

2) заготівля другорядних лісових матеріалів;

3) побічні лісові користування;

4) використання корисних властивостей лісів для культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей, потреб мисливського господарства, проведення науково-дослідних робіт.

Порядок та умови здійснення спеціального використання лісових ресурсів встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Розділ ІІ. ПОНЯТТЯ ЛІСОВІДНОВЛЕННЯ.

Вкрай важливе значення у справі охорони лісів належить відтворенню лісів. Відтворення лісів відноситься до одного з напрямків охорони лісів. Відтворення лісів здійснюється шляхом лісовідновлення та догляду за лісами.

Заходи по відтворенню лісів закріплюються в лісогосподарської регламент і в проекті освоєння лісів. Заходи з відтворення лісів мають важливе значення. Невиконання громадянами, юридичними особами, які здійснюють використання лісів, лісогосподарського регламенту та проекту освоєння лісів в частині відтворення лісів є підставою для дострокового розірвання договорів оренди лісових ділянок, договорів купівлі-продажу лісових насаджень, а також для примусового припинення права постійного (безстрокового) користування лісовими ділянками або права безоплатного термінового користування лісовими ділянками.

Лісовідновлення є першим способом відтворення лісів На лісових ділянках, наданих в оренду для заготівлі деревини, лісовідновлення здійснюється орендарями цих лісових ділянок.

Лісовідновлення здійснюється шляхом природного, штучного або комбінованого відновлення лісів.

Природне відновлення лісів здійснюється за рахунок заходів сприяння лісовідновлення: шляхом збереження підросту лісових деревних порід при проведенні рубок лісових насаджень, мінералізації грунту, огородженні і т. п.

Штучне відновлення лісів здійснюється шляхом створення лісових культур: садіння сіянців, саджанців, живців або висівання насіння лісових рослин.

Штучне лісовідновлення проводиться, коли неможливо забезпечити природне або недоцільно комбіноване лісовідновлення господарсько цінними лісовими деревними породами, а також на лісових ділянках, на яких загинули лісові культури.

Комбіноване відновлення лісів здійснюється за рахунок поєднання природного і штучного лісовідновлення.

Лісовідновлення забезпечується на лісових ділянках, наданих в оренду для заготівлі деревини, - орендарями цих лісових ділянок. На інших лісових ділянках органами державної влади, органами місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених згідно ЛК України.

Лісовідновлення проводиться на вирубках, рединах, гарі, прогалинах, інших не вкритих лісовою рослинністю або придатних для лісовідновлення землях. Облік земель, що потребують лісовідновлення, проводиться за даними державного лісового реєстру, матеріалів лісовпорядкування, матеріалів спеціальних обстежень і при відведенні лісосік. При лісовідновлювальних заходах складається проект лісовідновлення.

Для вирощування садивного матеріалу та створення лісових культур використовуються районовані насіння лісових насаджень, які відповідають вимогам, встановленим міністерством охорони природи України.

Догляд за лісами є другим способом лісовідновлення. Догляд за лісами являє собою здійснення заходів, спрямованих на підвищення продуктивності лісів, збереження їх корисних функцій (вирубка частини дерев, чагарників, агролесомеліоративні та інші заходи).

Правила догляду за лісами згідно ЛК України:

Догляд за лісами здійснюється відповідно з лісовим планом суб'єкта України, лісогосподарським регламентом лісництва (лісопарку), а також проекту освоєння лісів.

Догляд за лісами здійснюється особами, які використовують лісу на підставі проекту освоєння лісів, або органами державної влади, органами місцевого самоврядування в межах їх повноважень,

При догляді за лісами здійснюються рубки лісових насаджень будь-якого віку (рубки догляду за лісом), спрямовані на поліпшення породного складу і якості лісів, підвищення їх стійкості до негативних впливів та екологічної ролі.

Догляд за лісами також здійснюється шляхом проведення агролісомеліоративних заходів, які полягають в створенні на лісових ділянках захисних лісових насаджень, які забезпечують підвищення протиерозійних, водорегулюючих, санітарно-гігієнічних та інших корисних функцій лісів.

До інших заходів по догляду за лісами відносяться: реконструкція малоцінних лісових насаджень (включаючи рубки реконструкції), догляд за плодоношенням деревних порід (зокрема кедра), обрізка гілок дерев, добриво лісів, догляд за галявинами, догляд за підліском, догляд за лісами шляхом знищення небажаної деревної рослинності та інші заходи.

В експлуатаційних лісах заходи по догляду за лісами спрямовані на досягнення цілей сталого, максимально ефективного отримання високоякісної деревини і інших лісових ресурсів, продуктів їх переробки із забезпеченням збереження корисних функцій лісів.

У захисних лісах заходи по догляду за лісами спрямовані на досягнення цілей збереження средообразующих, водоохоронних, захисних, санітарно-гігієнічних, оздоровчих та інших корисних функцій лісів.

При відтворенні лісів громадянами, юридичними особами, що здійснюють відтворення лісів, лісорозведення, подаються звіти про відтворення лісів та лісорозведенні в органи державної влади, органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень.