30. Засоби пожежогасіння

Вода – найбільш поширена і дешева вогнегасна речовина. Вогнегасні властивості води можна підвищити в 2,5 рази, додаючи до неї поверхнево активні речовини (зволожувачі). Вода застосовується у вигляді компактних і розширених струменів і як пара. Водяну пару застосовують для гасіння пожеж у приміщеннях об’ємом до 500 м3 і невеликих загорянь на відкритих установках. Водою не дозволяється гасити: електроустановки під напругою, матеріали, що зберігаються поряд з негашеним вапном, металевий натрій, калій, магній, а також нафту, бензин.

Промислові приміщення мають зовнішнє та внутрішнє водопостачання. Гідранти розташовуються на території підприємств на віддалі не більше 100 м по периметру будівель вздовж доріг і не ближче 5м від стін будівель. Внутрішній протипожежний водогін обладнується пожежними кранами, які споряджається прогумованим рукавом та пожежним стволом. Довжина рукава – 10 або 20 м. Пожежні крани не рідше одного разу на 6 місяців підлягають техніч-ному обслуговуванні і перевірці на працездатність.

Вуглекислота використовується для гасіння горючих рідин і твердих речовин. Вуглекислотний вогнегасник слід тримати за ручку для уникнення обмороження рук, зберігати подалі від тепла. Не можна гасити вуглекислотою спирт і ацетон, а речовини, які горять без доступу повітря.

 

Повітряно-механічна піна використовується для гасіння твердих речовин та легкозаймистих рідин з відкритою поверхнею, що горить. Нею не можна гасити електрообладнання, що перебуває під напругою, місця, де знаходиться калій, натрій, магній, вона псує цінне обладнання, книги, папери.

Інертні та негорючі гази (вуглекислий газ і азот) знижують концентрацію кисню в осередку пожежі та гальмують інтенсивність горіння. Вони застосовуються для гасіння легкозаймистих та горючих рідин, твердих горючих матеріалів, устаткування під напругою, пожеж в архівах, бібліо-теках, музеях тощо.

Вогнегасні порошки можна використовувати для різноманітних способів пожежогасіння всіх видів речовин. Основним компонентом порошку є бікарбонат натрію

Пісок використовується для гасіння невеликої кількості розлитих горючих рідин.

Вогнегасники характеризуються високою вогнегасною спроможністю та значною швидкістю гасіння пожежі. За способом транспортування вогнегасники випускаються двох видів: переносні (не більше 20 кг) та пересувні (більше 20 л на спеціальних пристроях з колесами).

• Хімічно-пінні вогнегасники (ВХП-10.) призначені для гасіння легкозаймистих та горючих рідин. Діючою речовиною тут є вуглекислий газ, який інтенсивно переміщує рідину, утворюючи при цьому піну.

• Вуглекислотні вогнегасники (ВВ-2) застосовуються для гасіння легкозаймистих та горючих рідин, твердих горючих речовин та матеріа-лів, електропроводок, що знаходяться під напругою до 1000 В, а також інших предметів. Діючою речовиною є вуглекислота.

• Хладонові (аерозольні) вогнегасники (ВА-3.) містять заряд галогеновуглеводнів (бромистий етил, хладон) Використовують при гасінні електроустановок під напругою до 380 В, різноманітних горючих твердих і рідких речовин, за винятком лужних металів, а також речовин, що здатні горіти без доступу повітря.

• Порошкові вогнегасники (ВПС-6) є універсальними і характеризуються широким діапазоном застосування, Для створення тиску в корпусі порошкових вогнегасників використовують стиснутий газ, як правило, азот, вуглекислий газ чи повітря.

На марнуванні корпусу кожного вогнегасника позначаються класи пожеж для гасіння яких вогнегасник не придатний.

Вибір типу та визначення необхідної кількості вогнегасників для оснащення приміщень проводиться відповідно до Правил пожежної без-пеки України з урахуванням їх вогнегасної спроможності, категорії при-міщень за вибухопожежною та пожежною небезпекою, а також класу можливої пожежі.

З метою підтримки вогнегасників у робочому стані їх необхідно берегти від механічних ушкоджень, вчасно робити зовнішній огляд і заправлення. Вогнегасники розміщуються в легкодоступних та помітних місцях, в яких виключається пряме попадання сонячних променів і безпосередній вплив опалювальних та нагрівальних приладів.