10. Іонізуюче випромінення та його влив на організм людини

Іонізуючі випромінювання – це таке випромінювання, взаємодія якого із середовищем призводить до утворення електричних зарядів різних знаків (іонів).

Їх хвилеподібне електромагнітне випромінювання, маючи велику енергію, здатне спричиняти іонізацію навколишнього середовища (утворення позитивно і негативно заряджених атомів і молекул (іонів), які змінюють фізико-хімічні властивості речовини).

До основних видів іонізуючого випромінювання належать:

− альфа-частинки, які рухаються зі швидкістю 20 000 км/с, мають велику питому іонізацію і малу проникливість. Одяг захищає людину від цих променів, але небезпечним є попадання цього випромінювання всередину людини;

− бета-частинки — рухаються з швидкістю світла (300 000 км/с). Вони мають меншу здатність до іонізації, але більш проникливі. Одяг поглинає до 50% цих променів. Небезпечним є безпосереднє попадання на шкіру, в очі й всередину організму;

− нейтронне випромінювання — це потік нейтронів з швидкістю 20 000 км/с, що легко проникають в живу тканину і захоплюються ядрами атомів, руйнуючи їх. Добрими захисними матеріалами від них є поліетилен, парафін, вода;

− гамма-випромінювання — це електромагнітні промені, які утворюються при альфа- і бета- розпаді атомів. Іонізуюча здатність менша, але значно більша проникливість. Добре захищають екрани з тяжких металів (свинець);

− рентгенівське випромінювання — електромагнітні промені, але позаядерного походження, які володіють високою проникливою здатністю (довжина від 5 до 0,004 нм).

Джерела іонізуючих випромінювань:

1) природні (космічні промені, радіоактивні речовини природного походження у воді, земній корі та повітрі);

2) штучні (ядерні вибухи, атомні електростанції, прискорювачі заряджених часток, радіоактивні відходи, рентгенівські апарати, прилади засобів зв’язку високої напруги,).

Способи опромінення людини:

1. зовнішній — радіоактивні речовини знаходяться поза організмом людини;

2. внутрішній — радіоактивні речовини потрапляють всередину організму через органи дихання, шкіру та кишково-шлунковий тракт.

Особливості дії іонізуючого випромінювання на організм людини:

1) органи чуття не реагують на випромінювання;

2) висока руйнівна ефективність поглинутої енергії іонізуючого випромінювання – навіть дуже мала його кількість може спричинити глибокі біологічні зміни в організмі;

3) наявність прихованого (інкубаційного) періоду проявлення впливу іонізуючого випромінювання (період уявного благополуччя).

4) вплив малих дози іонізуючого випромінювання може підсумовуватись і накопичуватись в організмі (кумулятивний ефект);

5) іонізуюче випромінювання негативно вливає не лише на дану людину, а й на її майбутніх нащадків (генетичний ефект);

6) ступінь впливу іонізуючого випромінювання залежить від індивідуальних особливостей організму людини;

7) при одній і тій самій дозі випромінювання у дітей вражається більше клітин, ніж у дорослих, тому що у дітей всі клітини перебувають у стадії поділу;

8) наслідки опромінення істотно залежать від його дози та частоти. Одноразова дія іонізуючого випромінювання великої дози викликає більші зміни в організмі людини, ніж його фракціонована дія;

9) різні органи організму людини мають різну чутливість до випромінювання. Найсильнішого негативного впливу зазнають клітини червоного кісткового мозку, щитовидна залоза, легені, молочні залози, статеві органи, печінка, нирки, селезінка, очі, тобто органи, клітини яких мають високий рівень поділу.

Небезпека радіоактивних елементів для людини визначається здатністю організму поглинати та накопичувати ці елементи.