8. Пилове забруднення повітря робочої зони

Виробничий пил є досить поширеним небезпечним та шкідливим виробничим чинником на багатьох промислових підприємствах. Концентрація пилу в повітрі в звичайних умовах мешкання людини становить 0,1...0,2 мг/м3. В промислових центрах, де діють великі підприємства, вона не буває нижче 0,5 мг/м3, а на робочих місцях запиленість повітря іноді може сягати 100 мг/м3. При цьому, значення гранично допустимої концентрації для нейтрального пилу, що не має отруйних властивостей, дорівнює 10 мг/м3.

Пил викликає професійні захворювання, є причиною підвищеної пожежо-, вибухо- та електронебезпеки виробничого процесу.

У відкритій атмосфері пил знижує інтенсивність сонячного світла, особливо ультрафіолетових променів, сприяє утворенню туманів, хмарності та атмосферних опадів.

Промисловий пил може бути класифікований за різними ознаками:

1) за походженням – органічний (рослинний, тваринний, штучний пил), неорганічний (мінеральний, металевий пил) та змішаний (присутність часток органічного та неорганічного походження);

2) за способом утворення – дезінтеграційний (подрібнення, нарізання, шліфування і т.п.), димовий (сажа та частки речовини, що горить) та конденсаційний (конденсація в повітрі пари розплавлених металів).

3) за отруючою дією на організм людини — нейтральний (не токсичний для людини пил) та токсичний (отруючий організм людини);

Причини пилоутворення:

• недосконалість технологічного процесу, обладнання,

• недостатня герметизація обладнання,

• порушення термінів проведення планово-попереджувальних ремонтів,

• порушення технологічних режимів,

• неякісне прибирання приміщень.

Пил, що вільно перебуває у повітрі, – аерозоль.

Пил, що осів на поверхні будівель, виробничого обладнання, – аерогель.

З гігієнічної точки зору, мають значення розміри і форма пилових часточок. У повітрі переважають дрібні дисперсні пилові часточки розміром до 5 мкм. За формою вони можуть бути кулясті і пласкі. Найбільш шкідливими є частини пилу діаметром менше 10 мкм, які легко проникають в організм при диханні. Кулясті частини осідають швидше, ніж пласкі.

Пил потрапляє в організм також з їжею, всмоктується в кров й отруює організм, викликаючи професійні захворювання. Особливо небезпечним є свинцевий пил, який провокує зміни в нервовій системі, крові, дихальних шляхах.

Сьогодні у світі нараховується більше 27 професійних захворювань за дією пилу.

9. Методи боротьби із шкідливими речовинами

До загальних заходів та засобів попередження забруднення повітряного середовища на виробництві та захисту працюючих належать:

• вилучення шкідливих речовин у технологічних процесах, заміна шкідливих речовин менш шкідливими (свинцеві білила замінені на цинкові)

• удосконалення технологічних процесів та устаткування (застосовування замкнутих технологічних циклів, мокрих способів переробки пиломатеріалів);

• автоматизація і дистанційне керування технологічними процесами, при яких неможливий безпосередній контакт працюючих з шкідливими речовинами;

• запобігання проникненню шкідливих речовин у повітря робочої зони за рахунок герметизації обладнання, устаткування, ущільнення з'єднань, люків та отворів;

• видалення шкідливих речовин, що потрапляють в повітря робочої зони, за рахунок вентиляції, аспірації або очищення і нормалізації повітря за допомогою кондиціонерів;

• нормальне функціонування систем опалення, загальнообмінної вентиляції, кондиціонування повітря, очистки викидів у атмосферу;

• попередні та періодичні медичні огляди робітників, що працюють у шкідливих умовах, профілактичне харчування, дотримання правил осо­бистої гігієни;

• контроль за вмістом шкідливих речовин у повітрі робочої зони;

• використання засобів індивідуального захисту.

В приміщеннях, де не можна створити нормальні умови мікроклімату, застосовують засоби індивідуального захисту. Вони в залежності від призначення поділяються на такі класи: ізолюючі костюми, засоби захисту органів дихання, одяг спеціальний захисний, засоби захисту ніг, засоби захисту рук, засоби захисту голови, засоби захисту обличчя, засоби захисту очей, засоби захисту слухових органів, засоби захисту від падіння з висоти та інші запобіжні засоби, захисні дерматологічні засоби, засоби захисту комплексні.

Для роботи з отруйними і забрудненими речовинами користуються спецодягом — комбінезонами, халатами, фартухами та ін.; для захисту від кислот та лугів — гумовим взуттям та рукавичками. Для захисту шкіри, рук, обличчя, шиї застосовують захисні креми та пасти: антитоксичні, водостійкі, жиростійкі. Очі від можливих опіків та аерозолів захищають окулярами з герметичною оправою, масками, шоломами.

До засобів індивідуального захисту органів дихання належать респіратори, промислові протигази та ізолюючі дихальні апарати, які застосовуються для захисту від шкідливих речовин (аерозолів, газів, пари), що знаходяться в оточуючому повітрі.

Ефективне застосування ЗІЗ залежить від їх правильного вибору і умов експлуатації. При виборі необхідно враховувати конкретні умови виробництва, вид та тривалість впливу шкідливого фактору, а також індивідуальні особливості людини. Тільки правильне застосування ЗІЗ може максимально захистити працюючого.