"Європейська" та "азійська" соціально-економічні моделі

Протягом історії спостерігається тривале змагання за визначальний вплив на суспільство між двома сферами життя соціуму політикою та економікою. За умов утвердження домінування політики економічне життя суспільства підпорядковується державній бюрократії, в результаті чого формується "державний спосіб виробництва", який одержав назву "азійський". Дана система організації економічного життя зорієнтована або на розбудову та посилення державної власності, або ж на перерозподіл власності на користь чиновників пропорційно до ієрархічного щабля влади, на якому вона знаходиться. Визначальною рисою даної соціально-економічної моделі є дисбаланс між надмірним зосередженням влади у руках бюрократії і відсутністю реальних засобів захисту своїх інтересів у населення, яке розглядається виключно як певний ресурс для функціонування, розбудови чи експансії держави (або інтересів еліти, що знаходиться при владі).

Основою перемоги економіки над політикою стає утвердження економічно незалежних приватних власників, які з метою більш ефективного захисту своїх інтересів, фактично, стають головною рушійною силою розбудови громадянського суспільства, демократичних інститутів, закладають основи свободи особистості, а влада перетворюється у засіб захисту, реалізації, утвердження інтересів громадян держави. За умов утвердження розгалужених прав широких верств суспільства, що ставлять у залежність від себе владу формується "європейська модель".

Ці дві моделі проявляють себе на різних стадіях розвитку суспільства. Зокрема, "азійська модель" яскраво себе проявила у Древньому Єгипті епохи фараонів, Китаї, протягом всієї історії, Московському царстві, комуністичних режимах ХХ ст. тощо. "Європейська модель" бере свій початок в Античній Греції, а на сьогодні представлена західною моделлю капіталізму. На думку багатьох дослідників, в основі цих двох моделей лежать релігійні світогляди: Сходу (конфуціанство, даосизм, індуїзм, буддизм), де заперечується особистість Бога і принижується значення людської особистості та Заходу (християнство) з його акцентуванням на значимості особистості людини і поваги до неї. У свою чергу, Ісламський та Східнохристиянський світи формують перехідні світогляди: ісламський з більш вираженим тяжінням до Сходу, а східнохристиянський – до Заходу. У Східній Європі Росія та Україна репрезентують два різних вибори православних слов'ян відповідно ― азійський та європейський.

Тема № 6

Циклічні теорії

Італійський мислитель Джамбатісто Віко (1668-1744) розробив свою концепцію циклічності, в якій історія розпочиналась з Віку Богів, коли у суспільстві панували релігійні діячі, з часом наступав Час Героїв і Поетів, коли розбудувались Аристократичні держави, де найкращі з людей займали привілейоване становище і нарешті приходив Період Людей, коли визнавалась рівність всіх людей, що призводило до утворення Народних Республік, а з часом все закінчувалось зосередженням влади в руках деспота. На думку Віко, природа народів спочатку жорстока, потім сувора, далі м'яка, після цього витончена і на кінець розбещена. Вчений звертає увагу, що у різних народів, незалежно один від одного, з'являються однакові ідеї: а) віра у надприродне; б) пишні релігійні обряди; в) урочистий характер одруження і поховання та ін. З точки зору Віко, однакові ідеї, які народжуються у різних народів, що не знають один одного, повинні мати єдине джерело.

Американський вчений російського походження Пітирим Сорокін (1889-1968) виділяв три типи культур: ідеаційну(релігійну), ідеалістичну(гуманістичну), чуттєву(матеріалістично-гедоністичну). Кожна з цих культур панує певний період у суспільстві, але з часом починає все менше задовольняти суспільство і як наслідок періодично відбувається переорієнтація людей на іншу, з якою соціум пов’язує можливість вирішення накопичених проблем з «непрофільних» сфер.

Процес переходу від одного світогляду до іншого супроводжується радикальними змінами в усіх сферах суспільного життя. При цьому, утвердження нової системи цінностей супроводжується тривалими періодами соціальних і культурних криз. Дослідивши вплив соціальних потрясінь на поведінку людей, П. Сорокін виявив "принцип поляризації", згідно якого у періоди зміни епохи і загострення кризових явищ більшість людей прагне чуттєвих втіх, у той час, як меншість орієнтується на релігійну, духовну активність. На думку вченого найскладнішим є перехід від матеріалістичної до релігійної епохи.

Київський археолог Микола Чмихов, на основі значного археологічного матеріалу з життя стародавніх культур, розробив модель циклічності суспільного розвитку, на формування якої впливає ритм переміщення космічних об’єктів. Вчений доводить, що для розвитку природи і суспільства притаманна періодична «стрибкоподібність» катастрофічного характеру. При цьому М.Чмихов виділяв малі цикли, тривалістю 1596 років і великі – в 9576 років. За його розрахунками у 2015 році має завершитись не лише малий, але й великий цикл, а тому людство очікують такі колосальні перетворення, як під час неолітичної революції.

Російський вчений Олександр Чижевський(1897-1964) виявив залежність між ритмами сонячної активності та протіканням як біологічних так і психічних та соціальних процесів. Вчений обґрунтовує що події у суспільстві безпосередньо пов’язані з тим що відбувається на неорганічному рівні Космосу.

Сучасний український вчений Георгій Щокін, підсумовуючи ідеї низки мислителів та циклічні схеми різних релігійних систем (даосизму, індуїзму) виділяє маятникові, хвильові, колоподібні, спіралеподібні цикли. При цьому вони можуть мати різні масштаби від мікро- до макрорівнів і проявляти себе у таких основних сферах людської діяльності, як релігія, культура, політика, економіка.

Зокрема, на рівні загальнолюдської історії, вчений виділяє такі маятникові макроцикли величезної тривалості, пов'язані з чергуванням епох: а) орієнтації на освоєння зовнішнього і внутрішнього світу(самопізнання); б) матеріалістичної та ідеалістичної; в) матріархату і патріархату; г) раціоналістичної та ірраціоналістичної. З спіралеподібних макроциклів найсуттєвішим вважає почергове домінування різних людських рас: червоної (смуглої) ― інтуїтивної, білої ― емоційно-почуттєвої, жовтої ― корисливої, чорної ― чуттєвої.

Тема № 6