dis_Botsora_2015

151

4) нормативно-правова підтримка інтересів розвитку малого підприємництва

[54, с.14].

Закон про організацію АМБ декларує такі завдання щодо розвитку малого бізнесу в США [37, с. 67]: 1) вдосконалення економічного середовища для МСБ; 2) поліпшення доступу до джерел фінансування

(надання гарантій за кредитами, кредитування пріоритетних проектів,

інвестування в пріоритетні проекти); 3) відновлення бізнесу, що постраждав від катастроф та стихійних лих; 4) високоякісна сервісна підтримка для забезпечення ефективної реалізації програм.

Більш як 70% щорічного бюджету АМБ (понад 2 млрд. дол.),

спрямовується безпосередньо малим підприємцям у вигляді, як прямого субсидування окремих видів підприємницької діяльності, так і не прямого стимулювання розвитку малого бізнесу. Важливо, що задля поліпшення доступу МП до кредитних ресурсів АМБ є гарантом за виданими підприємцям позиками та забезпечує за рахунок своїх гарантійних фондів до

90% вартості застав [1].

Прийнятий в 1953 р. у США Закон про малий бізнес ще до сьогодні забезпечує загальний формат правил і норм, які створюють сприятливі умови для розвитку суб’єктів малого підприємництва [54, с.14].

У 1978 р. у США створений спеціальний державний орган, а саме – Відділ захисту інтересів малих підприємств (Offiсe of Аdvoсасy), який уповноважений представляти інтереси малого бізнесу в законодавчих і процедурних ініціативах федерального уряду. Фактично згадані органи розділили між собою повноваження стосовно розвитку малого підприємництва в США. Так, АМБ відповідає за ресурси розвитку, а Відділ захисту інтересів малих підприємств – за регуляцію розвитку. Тобто фактично завдяки реалізації своїх функцій АМБ спочатку було створено підґрунтя для забезпечення зростання та відтворення малого бізнесу, а тоді вже сформовано комплекс регуляторних задач прогнозованого розвитку малого підприємництва [54, с.14].

152

Одним із прикладів непрямої форми підтримки МП, широко застосовуваної у США, є надання великим підприємствам чи корпораціям державного замовлення за умови, якщо вони залучили малі підприємства до виконання замовлень на виробництво певного відсотка комплектуючих [46].

Підсумовуючи дослідження досвіду зарубіжних країн щодо підтримки малого бізнесу, зазначимо, що сприяння розвитку МП реалізовується завдяки

[59, с. 55]: 1) частковому відшкодуванню відсоткових ставок за кредитами,

що надаються суб’єктам малого підприємництва; 2) тимчасовому зниженню ставки податку для МСП; 3) звільненню від сплати частини відрахувань до бюджету у разі прийняття на роботу нових працівників; 4) створенню спеціальних установ, які надають або сприяють отриманню кредитів; 5)

наданню спеціалізованими фінансово-кредитними установами МП, які потерпають від нестачі оборотного капіталу, позик на поповнення обігових коштів; 6) розширенню кредитних ліній, що надаються державними фінансовими установами; 7) збільшенню мінімального обсягу кредитних коштів та термінів кредитування для МП; 8) спрощенню процедури отримання кредитів для МП на відкриття власної справи; 9) застосуванню різноманітних фінансових інструментів, таких як франчайзинг, лізинг,

аутсорсинг тощо; 10) сприянню держави у пошуку та впровадженні інноваційних ідей.

Отже, високі показники розвитку малого бізнесу в розвинених країнах стали можливими завдяки продуманій і системній політиці держави. На наш погляд, Україна могла би використати досвід країн Європейського Союзу,

спрямувавши свої зусилля у сфері підприємництва на активізацію інноваційної діяльності; Японії – на покращення технологічних процесів,

розробку нових товарів на основі досліджень та наукових ефективних розробок; США – у створенні спеціалізованої установи (на прикладі АМБ)

або покладанні її функцій на Український фонд підтримки підприємництва,

який, зокрема, може виступати гарантом за виданими підприємцям позиками з метою підвищення ефективності функціонування малого підприємництва.

153

3.2. Вдосконалення державної фінансової підтримки вітчизняних

суб’єктів малого підприємництва

Як відомо, підприємництво відіграє важливу роль в економіці кожної держави, адже виконує ряд функцій, як економічного (мобілізує фінансові і виробничі ресурси населення, сприяє розвитку конкуренції, є двигуном науково-технічного прогресу, забезпечує поповнення державного і місцевих бюджету за рахунок надходжень від податків та зборів тощо), так і соціального характеру (сприяє створенню нових робочих місць, забезпечує ринок потрібними товарами та послугами, намагаючись найповніше задовольнити потреби населення), забезпечуючи цим самим її розвиток.

Мале підприємництво є важливою складовою підприємництва вцілому,

а тому у всіх країнах світу держава всіляко намагається підтримувати малий бізнес та сприяти його розвитку. Як показує досвід інших країн, чим більше політика держави спрямована на підтримку малого підприємництва, тим більший економічний ефект від нього отримує суспільство.

Діяльність малих підприємств значною мірою залежить від регіональних та місцевих органів державної влади. Як зазначає О. Горшеніна,

ця залежність має суперечливий характер. Адже, з одного боку,

розробляються та існують багато програм підтримки малого підприємництва,

а з другого боку, посилюється податковий тиск, вводяться обмеження на зовнішньоекономічну діяльність [40, с. 125].

З метою підвищення конкурентоспроможності національної економіки необхідно створити сприятливе середовище для розвитку малого та середнього бізнесу та спрямувати вітчизняну регуляторну політику на підтримку підприємців з боку держави.

В Україні існують прямі (адміністративні) і непрямі (економічні)

методи державного регулювання підприємницької діяльності. Через прямі методи держава безпосередньо впливає на суб’єкти господарювання шляхом прямих наказів компетентного органу, дачі розпоряджень, встановленні квот,

тарифів, що є необхідними до виконання [72, с. 3].

154

До згаданих прямих методів належать: державна реєстрація;

ліцензування, патентування, квотування; сертифікація, стандартизація;

регулювання цін та тарифів; застосування нормативів та лімітів; матеріально-

технічна підтримка підприємців; інформаційне, кадрове та науково-

методичне забезпечення підприємців [145, с. 90], безпосереднє введення податкових пільг для малих фірм, виділення бюджетних коштів для пільгового фінансування їхніх перспективних інвестиційних проектів,

надання у безоплатне користування або оренду малим підприємствам державного майна тощо [107, с. 3].

Економічні методи, на думку В. Добровольської, можна ототожнювати з державною підтримкою підприємницької діяльності [52, с. 49]. Відповідно до Господарського кодексу України, "держава для реалізації економічної політики, виконання цільових та інших програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності, а саме: надання інвестиційних, податкових та інших пільг; надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій

[41]. Непрямі методи – інструменти бюджетно-податкової, регуляторної та грошово-кредитної політики [98, с. 127].

Детальну класифікацію форм державної фінансової підтримки малого підприємництва наведено у таблиці Додатку Н.

Оскільки малі підприємства найбільш чутливі до впливу зовнішніх

(макроекономічних) чинників, а також перебувають в умовах обмеженості фінансових ресурсів, то підтримка їхньої діяльності та стимулювання розвитку повинна стати одним із пріоритетних напрямів державної регуляторної політики, а точніше державна політика у сфері розвитку малого підприємництва повинна стати частиною державної соціально-економічної політики.

У 2000 р. прийнято два важливих Закони України "Про державну підтримку малого підприємництва" від 19 жовтня 2000 р. та "Про Національну програму сприяння розвитку малого підприємництва в Україні"

155

від 21 грудня 2000 р. [160; 195], які повинні були забезпечити програмно-

цільове вирішення проблемних питань, що стосувалися малого підприємництва.

Правові засади державної підтримки суб’єктів малого підприємництва незалежно від форми власності були визначені Законом України від 19

жовтня 2000 р. "Про державну підтримку малого підприємництва в Україні" [160], який втратив чинність з прийняттям 22 березня 2012 р. Закону України

"Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні" (далі – Закон) [207].

Основною метою державної підтримки малого підприємництва відповідно до останнього Закону [207] є: 1) створення сприятливих умов для розвитку малого і середнього підприємництва; 2) забезпечення розвитку суб’єктів малого і середнього підприємництва з метою формування конкурентного середовища та підвищення рівня їх конкурентоспроможності;

3) стимулювання інвестиційної та інноваційної активності суб’єктів малого і середнього підприємництва; 4) сприяння провадженню суб’єктами малого і середнього підприємництва діяльності щодо просування вироблених ними товарів (робіт, послуг), результатів інтелектуальної діяльності на внутрішній і зовнішній ринки; 5) забезпечення зайнятості населення шляхом підтримки підприємницької ініціативи громадян.

Варто зазначити, що незважаючи на те, що перелік напрямів державної політики у сфері розвитку малого і середнього підприємництва в Україні у Законі розширено, однак, на наш погляд деякі з них є не чіткими, а

подекуди – розмитими [207]: 1) удосконалення та спрощення порядку ведення обліку в цілях оподаткування; 2) запровадження спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності для суб’єктів малого підприємництва, що відповідають критеріям, встановленим у податковому законодавстві;

3) залучення суб’єктів малого підприємництва до виконання науково-

технічних і соціально-економічних програм, здійснення постачання продукції (робіт, послуг) для державних та регіональних потреб;

156

4) забезпечення державної фінансової підтримки малих і середніх підприємств шляхом запровадження державних програм кредитування,

надання гарантій для отримання кредитів, часткової компенсації відсоткових ставок за кредитами тощо; 5) сприяння розвитку інфраструктури підтримки малого і середнього підприємництва; 6) гарантування прав суб’єктів малого і середнього підприємництва під час здійснення державного нагляду

(контролю) у сфері господарської діяльності; 7) сприяння спрощенню дозвільних процедур та процедур здійснення державного нагляду

(контролю), отримання документів дозвільного характеру для суб’єктів малого і середнього підприємництва та скороченню строку проведення таких процедур; 8) організація підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів для суб’єктів малого і середнього підприємництва;

9) впровадження механізмів сприяння та стимулювання до використання у виробництві суб’єктами малого і середнього підприємництва новітніх технологій, а також технологій, які забезпечують підвищення якості товарів

(робіт, послуг).

Національна програма сприяння розвитку малого підприємництва в Україні спрямована "на реалізацію державної політики щодо вирішення проблем розвитку малого підприємництва". Вона створена з метою

"забезпечення належних умов для реалізації конституційного права на підприємницьку діяльність, а також підвищення добробуту громадян України шляхом залучення широких верств населення до такої діяльності" [195].

Основними напрямами Програми [195] є: вдосконалення нормативно-

правової бази у сфері підприємницької діяльності; формування єдиної державної регуляторної політики у сфері підприємницької діяльності;

активізація фінансово-кредитної та інвестиційної підтримки малого підприємництва; сприяння створенню інфраструктури розвитку малого підприємництва; впровадження регіональної політики сприяння розвитку малого підприємництва.

157

Проаналізуємо стан державної політики щодо підтримки суб’єктів малого підприємництва в Україні у відповідності до напрямів Програми.

Так, що стосується вдосконалення нормативно-правової бази у сфері підприємницької діяльності Державною службою України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва (Держпідприємництво)

щорічно здійснюється розробка законодавчих актів. В рамках провадження єдиної державної регуляторної політики протягом року Держпідприємництвом та його територіальними органами проводиться опрацювання щодо погодження регуляторних актів, які пізніше оприлюднюються з метою отримання зауважень і пропозицій.

Згідно з Законом до основних видів державної фінансової підтримки належать [207]: 1) часткова компенсація відсоткових ставок за кредитами, що надаються на реалізацію проектів суб’єктів малого і середнього підприємництва; 2) часткова компенсація лізингових, факторингових платежів та платежів за користування гарантіями; 3) надання гарантії та поруки за кредитами суб’єктів малого і середнього підприємництва;

4) надання кредитів, у тому числі мікрокредитів, для започаткування і ведення власної справи; 5) надання позик на придбання і впровадження нових технологій; 6) компенсація видатків на розвиток кооперації між суб’єктами малого і середнього підприємництва та великими підприємствами; 7) фінансова підтримка впровадження енергозберігаючих та екологічно чистих технологій.

Розробка конкретних заходів державної фінансової підтримки малого підприємництва відповідно до згаданих її видів, на наш погляд, сприятиме раціональному та ефективному розподілу фінансових ресурсів держави.

Адже нині законодавством не встановлено переліку заходів держаної фінансової підтримки малого підприємництва, а тому фінансово-кредитне забезпечення розвитку малого бізнесу здійснюється хаотично.

Відповідно до чинного Закону України "Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні" [207] надання

158

державної фінансової підтримки (за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів) здійснюється спеціально уповноваженим органом у сфері розвитку малого і середнього підприємництва, іншими органами виконавчої влади, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, Українським фондом підтримки підприємництва та іншими загальнодержавними фондами, регіональними та місцевими фондами підтримки підприємництва.

На рис. 3.7 зображено класичні методи державної фінансово-кредитної підтримки малого підприємництва [26, с. 15].

Методи державної фінансово-кредитної підтримки малого підприємництва в Україні

Встановлення оптимальних/ефективних розмірів податків і зборів

Розширення обсягів державних закупівель товарів (робіт, послуг) у суб’єктів малого підприємництва

Здійснення фінансової підтримки населення у започаткуванні власної справи

Забезпечення фінансової підтримки на всіх етапах діяльності інноваційних підприємств

Спрощення доступу підприємців до інформації про фінансово-кредитні установи

Введення системи пільгового кредитування для суб’єктів малого підприємництва

Здійснення державою гарантійного забезпечення кредитування суб’єктів малого підприємництва

Рис. 3.7. Методи державної фінансово-кредитної підтримки малого підприємництва в Україні

Джерело: Побудовано автором на основі [26, с. 15].

Зазначимо, що до набрання чинності згаданим законодавчим актом,

відповідно до Закону України від 19 жовтня 2000 р. "Про державну підтримку малого підприємництва в Україні" [160], фінансове забезпечення реалізації державної політики у сфері підтримки малого підприємництва здійснювали Український фонд підтримки підприємництва (далі – УФПП) –

на загальнодержавному рівні, регіональні фонди підтримки підприємництва

159

– на регіональному рівні та місцеві фонди підтримки підприємництва – на

місцевому рівні.

Основними напрямками діяльності УФПП є [137]:

1.Впровадження заходів щодо реалізації Національної програми сприяння розвитку малого підприємництва в Україні.

2.Реалізація регіональної політики сприяння розвитку малого підприємництва.

3.Запровадження ефективних кредитно-гарантійних механізмів фінансування суб’єктів малого підприємництва.

Одним із пріоритетних напрямів державної політики щодо підприємництва є побудова ефективної фінансово-кредитної системи, яка забезпечуватиме суб’єктам малого підприємництва доступність фінансових ресурсів. Саме тому, фонд розглядався і частково виступав як безпосередньо фінансово-кредитна установа, трансформувався в інституцію, яка здійснює фінансове забезпечення державної політики розвитку підприємництва відповідно до затверджених програм [137].

Діяльність УФПП у сфері фінансової підтримки суб’єктів малого підприємництва визначається діючими законодавчими актами,

регламентується "Положенням про порядок використання Українським фондом підтримки підприємництва коштів, передбачених на розвиток підприємництва в Україні" і стосується таких напрямків [177]:

-фінансове забезпечення реалізації заходів Національної програми сприяння розвитку малого підприємництва в Україні;

-фінансова підтримка окремих програм і проектів вітчизняних товаровиробників на конкурсній основі через уповноважений банк;

-моніторинг виконання програм і проектів, аналіз ефективності використання інвестованих коштів;

-впровадження нових форм фінансово-кредитної підтримки малого підприємництва;

-сприяння розвитку небанківського фінансово-кредитного сектора.

160

Фінансове забезпечення діяльності УФПП у 2012-2013 рр.

здійснювалось виключно за рахунок коштів, отриманих від статутної діяльності. З Державного бюджету України кошти на фінансове забезпечення реалізації державної політики підтримки підприємництва не надходили.

Фактичні витрати Фонду у 2012 р. склали 7 683 597,10 грн., зокрема на:

освітні заходи – 16 796,80 грн.; утримання апарату Фонду та розвиток його матеріально-технічної бази – 1 457 790,69 грн.; розвиток державної системи фондів підтримки підприємництва – 15 000 грн.; фінансово-кредитну підтримку – 1 734 125,83 грн. [137].

На рис. 3.8 зображено динаміку бюджетного забезпечення програм фінансово-кредитної підтримки малого підприємництва в Україні у 1992-

2010 рр. Дані свідчать про мізерний рівень виділення бюджетних коштів на реалізацію згаданих програм. Така політика уряду може свідчити про слабку державну підтримку або й навіть про загрозу підприємницькій діяльності.

Рис. 3.8. Динаміка коштів Державного бюджету України,

спрямованих на виконання програм фінансово-кредитної підтримки малого підприємництва в Україні у 1992-2010 рр.

Джерело: Побудовано автором на основі [53, с. 249].

Прослідкуємо також стан фінансування Національної програми

сприяння розвитку малого підприємництва в України (рис. 3.9). Так, бачимо,