dis_Botsora_2015

51

спрощена система оподаткування, а також всиановив ставки єдиного податку

[161].

В Україні не було розроблено державну програму підтримки малого підприємництва на 1999-2000 роки, яку передбачалось підготувати відповідно до Указу Президента України "Про державну підтримку малого підприємництва", натомість 23 липня 1998 р. виданий інший Указ "Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності", який встановлював порядок проведення перевірок фінансово-господарської діяльності суб’єктів підприємницької діяльності [165].

Зазначимо, що нині відповідно до Податкового кодексу України

"періодичність проведення документальних планових перевірок платників податків визначається залежно від ступеня ризику в діяльності таких платників податків, який поділяється на високий, середній та незначний. У

платників податків з незначним ступенем ризику перевірки проводяться не частіше, ніж раз на три календарних роки, з середнім – не частіше ніж раз на два календарних роки, з високим – не частіше одного разу на календарний рік" [143].

КМУ 19 квітня 1999 р. було ухвалено Постанову "Про Німецько-

Український фонд", мета якої полягала у посилені конкурентоспроможності приватних малих і середніх підприємств шляхом фінансування інвестицій та обігових коштів. На її виконання було розроблено програму Федерального Уряду Німеччини "ТРАНСФОРМ". На основі цієї програми за рахунок коштів НУФ здійснюється кредитування відібраних українських банків-

партнерів для подальшого надання кредитів суб’єктам малого і середнього підприємництва. Засновниками НУФ виступають Національний банк України, Кабінет Міністрів України, в особі Міністерства фінансів, та Німецька Кредитна Установа для Відбудови – Kreditаnstаlt für Wiederаufbаu

(KfW). На нашу думку, цей крок став важливим чинником підтримки розвитку суб’єктів малого підприємництва [197; 133].

52

Наступним документом був Указ Президента "Про утворення кредитно-гарантійної установи з підтримки малого і середнього підприємництва" (втратила чинність), прийнятий 20 травня 1999 р. Згаданий Указ визначив основні засади утворення кредитно-гарантійної установи з підтримки малого і середнього підприємництва (надання кредитів, у тому

числі мікрокредитів, суб’єктам малого і середнього підприємництва,

переважно виробничої сфери, за рахунок власних коштів, а також консультаційних та інших послуг з фінансування діяльності цих суб’єктів;

надання гарантій комерційним банкам щодо	повернення суб’єктами
підприємництва отриманих кредитів) [215]. У	зв’язку з неефективною

діяльністю ЗАТ "Кредитно-гарантійна установа" пізніше була ліквідована. У

цей же день (20 травня 1999 р.) Президентом України було видано Указ "Про запровадження дозвільної системи у сфері підприємницької діяльності" (чинний). Згаданий Указ визначив необхідність впорядкування нормативно-

правових актів, які пов’язані з одержанням суб’єктами підприємницької діяльності дозволів (спеціальних дозволів, ліцензій, сертифікатів тощо) на здійснення окремих видів підприємницької діяльності, встановив перелік заходів у сфері підприємництва, які повинен здійснити КМУ з метою запровадження дозвільної системи, та вказав основні завдання Ліцензійної палати у цій сфері [171]. На підставі цього Указу 1 червня 2000 р. було прийнято Закон України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" (чинний). Закон визначає види господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, порядок та умови їх ліцензування, встановлює відповідальність суб’єктів господарювання та органів ліцензування за порушення законодавства у сфері ліцензування [193].

28 червня 1999 р. виданий Указ Президента України "Про впорядкування механізму сплати ринкового збору" (втратив чинність), який містив правила та впорядковував механізм сплати ринкового збору [159].

Наступним кроком законодавчого оформлення державної регуляторної політики (четвертий етап 2000 – 2002 рр.) став Указ Президента від 22 січня

53

2000 р. "Про запровадження єдиної державної регуляторної політики у сфері підприємництва" (втратив чинність), який визначив єдину державну регуляторну політику в сфері підприємництва як діяльність, "спрямовану на досягнення оптимального рівня регулювання підприємництва, усунення правових, економічних і адміністративних перешкод у реалізації права на підприємницьку діяльність, а також основні принципи впорядкування нормативного регулювання підприємницької діяльності" [172]. Цей нормативно-правовий акт був передвісником прийняття 11 вересня 2003 р.

Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб і фізичних осіб-

підприємців" (чинний), який врегульовує відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб – підприємців.

Основою системи державної реєстрації є функціонування Єдиного державного реєстру юридичних осіб і приватних підприємців, який повинен забезпечувати проведення реєстраційних процедур автоматизовано за допомогою новітніх інформаційних технологій, а також обліку та відкритого доступу до інформації про юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців в режимі он-лайн [162].

З метою ефективного використання можливостей підприємництва для розвитку національної економіки, прискорення економічних реформ,

вирішення соціальних проблем та забезпечення реалізації конституційного права громадян на підприємницьку діяльність 15 липня 2000 р. був виданий Указ Президента "Про заходи щодо забезпечення підтримки та дальшого розвитку підприємницької діяльності", який містив перелік заходів,

необхідних для реалізації протягом 2000 р. з метою забезпечення підтримки та подальшого розвитку підприємництва [186]. Цей Указ став також каталізатором для прийняття 19 жовтня 2000 р. Закону України "Про державну підтримку малого підприємництва" (втратив чинність), який визначав правові основи державної підтримки суб’єктів малого підприємництва незалежно від форми власності з метою швидшого виходу з економічної кризи і створення умов для запровадження ринкових реформ; а

54

також містив перелік суб’єктів малого підприємництва. В Законі охарактеризовано роль та основні напрями програм підтримки малого підприємництва, зокрема Національної програми сприяння розвитку малого підприємництва, Програми підтримки малого підприємництва в Автономній Республіці Крим, регіональних та місцевих програм підтримки малого підприємництва [160].

На підставі положень цього Закону було прийнято Закон України "Про Національну програму сприяння розвитку малого підприємництва в Україні" (чинний) від 21 грудня 2000 р., який містить інформацію щодо стану розвитку малого підприємництва в Україні, мету, основні завдання та напрями Програми. Дія Закону спрямована на створення належних умов для реалізації конституційного права на підприємницьку діяльність, а також підвищення благополуччя громадян України шляхом залучення широких мас населення до такої діяльності [195]. Можна вважати, що з прийняттям двох зазначених нормативно-правових документів, держава законодавчо оформила свою підтримку малому підприємництву.

Саме виконання заходів у рамках реалізації Національної програми сприяння розвитку малого підприємництва в Україні на 2001 рік, стало основою прийняття 11 вересня 2003 р. Закону України "Про засади державної регуляторної політики в сфері господарської діяльності" (чинний), який визначив правові та організаційні засади реалізації державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності. Законом врегульовувалися відкритість органів державної влади та процедури розробки нормативних актів. Зокрема, Закон конкретизував порядок дій органів влади під час прийняття рішень, перелік та зміст інформації, яка оприлюднюється [173].

Початком наступного (п’ятого) етапу (2003 – 2007 рр.) – кодифікація законодавства у сфері регулювання підприємницької діяльності – стало прийняття Господарського кодексу України від 16 січня 2003 р., який повинен забезпечувати зростання ділової активності суб’єктів господарювання та розвиток підприємництва. Відповідно до норм

55

Конституції України, Кодекс визначає правові основи господарської діяльності різноманітних суб’єктів господарювання різних форм власності

[41].

12 січня 2005 р. був прийнятий Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (в частині посилення правого захисту громадян і введення механізмів реалізації конституційних прав громадян на підприємницьку діяльність, особисту недоторканість, безпеку, повагу гідності особи, правову допомогу і захист)" (чинний), з метою вирішення перерахованих проблемних питань [152].

З метою забезпечення дотримання принципів державної регуляторної політики щодо відповідності форм та рівня державного регулювання господарських відносин реальним потребам та вимогам ринку, досягнення у регуляторній діяльності балансу інтересів суб’єктів господарювання,

громадян та держави, 1 червня 2005 р. Президентом України було видано Указ "Про деякі заходи щодо забезпечення здійснення державної регуляторної політики" [166]. Указ визначаив перелік заходів щодо забезпечення здійснення державної регуляторної політики, які спрямовані на вдосконалення регуляторних актів та державної регуляторної політики загалом. Однак, вважаємо, що незважаючи на перелік заходів щодо поліпшення регуляторного середовища, нормативно-правова база ще дотепер містить регуляторні акти, які є суперечливими. Положення окремих з них на практиці реалізуються не повною мірою або ж взагалі не виконуються.

Наступним нормативно-правовим документом, який стосується регулювання діяльності малого підприємництва, став Закон України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" (чинний), прийнятий 6

вересня 2005 р. Цей нормативно-правовий акт насамперед законодавчо закріпив "правові і організаційні основи функціонування дозвільної системи в сфері господарської діяльності, а саме визначив основні принципи державної політики щодо функціонування дозвільної системи; встановив вимоги, пов’язані з одержанням документів дозвільного характеру, які

56

регулюються виключно законами; визначив порядок діяльності дозвільних органів, уповноважених видавати документи дозвільного характеру та державних адміністраторів, а також встановив відповідальність посадових осіб дозвільних органів та державних адміністраторів за порушення вимог законодавства з питань видачі документів дозвільної системи у сфері господарської діяльності" [198].

Задля виконання заходів щодо реалізації Національної програми сприяння розвитку малого підприємництва в Україні у 2007 році (далі – Програма), 21 лютого 2007 р. КМУ ухвалив Постанову "Про затвердження Порядку використання у 2007 році коштів, передбачених у державному бюджеті для здійснення заходів з виконання Національної програми сприяння розвитку малого підприємництва в Україні" (чинна), якою визначено механізм використання Дежкомпідприємництвом державних коштів, передбачених на виконання заходів Програми [179].

"Основні принципи і порядок проведення державного нагляду

(контролю) у сфері господарської діяльності, а також повноваження органів державного нагляду (контролю), їхніх посадових осіб і права, обов’язки та відповідальність суб’єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю)" закріпив Закон України від 5 квітня цього ж року "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (чинний) [198]. Прийняття цього законодавчого акту можна назвати завершенням умовного п’ятого етапу щодо розвитку державної регуляторної політики у сфері малого підприємництва.

Наступний, шостий етап (з 2008 р. – дотепер) характеризувався формування правового поля щодо запровадження в Україні європейських принципів підтримки малого бізнесу та прийняття законодавчих актів для запобігання негативним наслідкам кризових явищ, оскільки він припав на початок світової фінансової кризи восени (кінець вересня-початок жовтня

2008 р.).

57

Важливим кроком на цьому шляху став Указ Президента "Питання впровадження в Україні принципів Європейської хартії малих підприємств",

підписаний 2 липня 2008 р., який забезпечував підтримку малого та середнього бізнесу відповідно до норм, принципів та стандартів Європейського Союзу. Цим Указом визначено спрямованість України на ефективну реалізацію стратегії європейської та євроатлантичної інтеграції та вказані заходи щодо впровадження в Україні принципів Європейської хартії малих підприємств, схваленої Європейською Радою 19 червня 2000 р. в

Лісабоні [141].

Цього ж дня, 2 липня 2008 р., відбулося прийняття відповідної постанови Кабінету Міністрів України, а саме "Про запровадження в Україні принципів Європейської хартії для малих підприємств" (чинна) [65]. Згідно з її положеннями відповідальною за вжиття заходів, спрямованих на запровадження принципів Європейської хартії для малих підприємств, є

Державна служба України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва. З цією метою їй доручено здійснити вказані заходи, а також розробити усі необхідні для цього проекти законодавчих актів [210, с. 160].

Основним інструментом перевірки впровадження принципів Європейської хартії малих підприємств є Індекс державної політики, який повинен щорічно самостійно визначатися країнами, що впроваджують принципи згаданої Хартії. У рамках запровадження принципів Європейської хартії малих підприємств визнано необхідним внесення змін до Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності". Такий законопроект було розроблено і 25 червня 2009 р. Верховна Рада України прийняла Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо подальшого вдосконалення порядку ліцензування господарської діяльності" (чинний) [154].

Важливим слід вважати також внесення змін до Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності". 15 грудня 2009 р.

Верховною Радою України прийнято Закон України "Про внесення змін до

58

деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні" (чинний). У Законі уточнено визначення поняття "документ дозвільного характеру", встановлено "єдині вимоги до строку видачі документів дозвільного характеру – 10 робочих днів та впроваджено принцип "мовчазної згоди", згідно з яким суб’єкт господарювання набуває право на провадження господарської діяльності без отримання відповідного документа дозвільного характеру, за умови якщо ним в установленому порядку та у встановлений законом термін подано заяву та документи в повному обсязі та якщо документ дозвільного характеру або рішення про відмову у його видачі не видано або не направлено" [151].

Ще до початку світової фінансової кризи 9 серпня 2008 р. Президент України видав Указ "Про невідкладні заходи щодо вдосконалення державного регулювання господарської діяльності" (чинний), який встановив перелік невідкладних заходів вдосконалення державного регулювання у сфері малого та середнього бізнесу [196]. Указ виданий за результатами Всеукраїнського зібрання в рамках форуму "Влада і бізнес – партнери", який відбувся 3 липня 2008 р. Одним із заходів Указу є видання Національної доповіді про стан розвитку підприємництва в Україні, яких відтоді вже було видано дві, у 2009 та 2010 роках відповідно.

Важливим законодавчим актом став Закон України від 18 вересня

2008 р. "Про внесення змін до окремих законодавчих актів України з питань регулювання підприємницької діяльності" (чинний), яким визначено, що

"віднесення підприємств до категорії малих, середніх та великих здійснюється в залежності від кількості працюючих та обсягу річного валового доходу від реалізації продукції, а також встановлено, що малими визнаються підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік не перевищує п’ятдесяти осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за цей період не перевищує сімдесяти мільйонів гривень".

59

Задля забезпечення "конституційних прав громадян, гарантування економічної безпеки держави, мінімізації можливих збитків для економіки та фінансової системи України від фінансової кризи, яка охопила більшу частину промислово розвинутих країн", майже на самому початку її розгортання Верховною Радою України був прийнятий Закон України від

13 жовтня 2008 р. "Про першочергові заходи щодо запобігання негативним наслідкам фінансової кризи та про внесення змін до окремих законодавчих актів України" (чинний) [200].

Постановою КМУ від 15 квітня 2009 р. "Про затвердження Порядку використання у 2009 році коштів Стабілізаційного фонду для здешевлення кредитування проектів малого та середнього бізнесу, зокрема таких, що впливають на підвищення рівня зайнятості населення" (чинний), визначено механізм використання вказаних коштів. В Постанові зазначено, що

"бюджетні кошти спрямовуються на часткове відшкодування суми фактично сплачених відсотків за користування кредитами, які надають банки для реалізації проектів суб’єктів малого та середнього бізнесу, котрі працюють у галузі легкої промисловості і виготовляють продукцію для внутрішнього ринку" [181].

Відбір підприємців, яким проводиться згадане відшкодування, мав би здійснюватись на конкурсних засадах, порядок і умови проведення відшкодування та перелік необхідних для цього документів, мав бути затверджений наказом Держкомпідприємництва. Проте відповідного наказу у

2009 р. так і не було видано. Лише 12 листопада 2010 р. вийшов наказ Держкомпідприємництва "Про затвердження Порядку та умов проведення конкурсів, переліку документів, що необхідні для мікрокредитування суб’єктів малого підприємництва" (чинний) [185].

Постановою КМУ від 21 травня 2009 р. "Про затвердження Порядку реєстрації організацій, діяльність яких спрямована на задоволення потреб суб’єктів малого та середнього підприємництва" (втратив чинність)

визначено "організаційні та правові основи реєстрації комерційних та

60

некомерційних організацій, які сприяють створенню суб’єктів інфраструктури підтримки малого і середнього бізнесу (МСБ) [184]. Проте вказано, що "задля реєстрації організація повинна мати досвід реалізації проектів у рамках державних, регіональних та місцевих програм підтримки підприємництва і виконання робіт (надання послуг) за напрямами виконання таких програм".

На виконання Постанови КМУ "Про заходи щодо запровадження системи електронної державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців" (чинний) від 21 травня 2009 [187]. 01 липня 2010 р. був прийнятий Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців "щодо спрощення механізму державної реєстрації припинення суб’єктів господарювання", (чинний) [155].

Важливим став Указ Президента України від 22 червня 2009 р. "Про стимулювання розвитку підприємницької діяльності в умовах фінансової кризи" (чинний), який містить перелік заходів щодо мінімізації негативного впливу фінансової кризи на ведення бізнесу. Згадані заходи є актуальними і до сьогодні та потребують реалізації [211]. Зокрема Указом передбачається створення централізованої системи надання МСБ інформаційної та консультативної підтримки з питань експортної діяльності. Ми ж вважаємо,

що доцільно створити систему підтримки МСБ з різноманітних питань, а не тільки з питань експортної діяльності. Державна служба України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва повинна забезпечувати підготовку (щорічно до 1 березня) Національної доповіді про стан розвитку підприємництва в Україні. На нашу думку, підготовка зазначеної доповіді сприятиме проведенню детального аналізу впроваджених реформ,

нормативно-правових актів з питань малого підприємництва,

забезпечуватиме проведення контролю за їх ефективністю та результативністю, стимулюватиме поширення інформації про стан та перспективи розвитку малого підприємництва в Україні.