dis_Botsora_2015

81

Для прикладу, Німецько-Український Фонд є фінансовою установою

особливого виду,	створеною на виконання Указу Президента України від
1 червня 1998 р.	"Про Німецько-Український фонд" для підтримки

малого та середнього підприємництва в Україні [197].

Німецько-Український фонд (далі – НУФ) впроваджує три Програми підтримки мікро-, малих та середніх підприємств: 1) програма мікрокредитування за рахунок власних коштів НУФ; 2) програма з рефінансування заходів підтримки системи кредитування у сільській місцевості за рахунок залучених коштів від Кредитної установи для Відбудови; 3) нова Програма з кредитування малого і середнього підприємництва за пріоритетними галузевими напрямками [130].

Результатом спільних зусиль Європейського Банку Реконструкції та Розвитку та НУФ в Україні стала реалізація Програми кредитування мікро-,

малих та середніх підприємств (ММСП), яка спрямована на підтримку та розвиток мікро- і малих підприємств шляхом створення для них сприятливих умов доступу до банківських кредитів.

Донорами програми були: Європейський банк реконструкції і розвитку

(EBRD), Інвестиційний фонд сусідства (NIF) Європейского Союзу, Данський фонд технічного співробітництва у сфері фінансових послуг в сільській місцевості. Банками-партнерами в процесі реалізації Програми були: "Райффазен банк Аваль" (партнер Програми з 1997 р.), "ПриватБанк" (з 1997

р.), банк "Форум" (2000 р.), "ПроКредит Банк" (з 2001 р.), банк "Надра" (з 2002 р.), "Кредитпромбанк" (з 2004 р.), "Кредобанк" (2006 р.), "Родовід банк" (2007), "Мегабанк" (2007), банк "Львiв" (з 2008 р.) [219]. На сьогодні Програма кредитування ММСП в Україні розглядає успішні комерційні банки для залучення до проекту та співпраці у створенні (адаптації,

модернізації, укріпленні) сталої структури банківського кредитування ММСП.

Варто зазначити, що банківське кредитування за допомогою ресурсів міжнародних фінансових організації має ряд переваг, а саме: ставки за

82

такими кредитами є нижчими, ніж за звичайними банківськими кредитами;

кредитуються переважно найбільш важливі сектори економіки (основні галузі промисловості, сільське господарство, а також важливі галузі сфери послуг); спрощена сама процедура видачі кредитів з запровадженням іноземних банківських технологій тощо.

Аналіз кредитного забезпечення банківськими установами малого підприємництва, незважаючи на ризики, свідчить, з одного боку, про зацікавленість банків у кредитній підтримці малого бізнесу, а, з другого боку,

про більшу поінформованість останніх про можливості і доступ до кредитних ресурсів банківського сектора економіки.

Альтернативними банківському кредитуванню та фінансуванню міжнародних організацій джерелами формування фінансових ресурсів для розвитку малого підприємництва є інструменти небанківських фінансово-

кредитних установ. Так, за даними Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, протягом 2013 р.

обсяг кредитів, наданих членам кредитних спілок, збільшився на 1,54% (39,8

млн. грн.) [134]. Станом на 01.01.2014 р. загальна сума заборгованості 233,6

тис. членів кредитних спілок, які мали діючі кредитні договори, становила

2 349,1 млн. грн., тобто в середньому кожен член-позичальник кредитної спілки на кінець періоду мав 10,06 тис. грн. боргу за кредитом [120].

Одним із шляхів розв’язання проблем залучення фінансових ресурсів є також лізинг. З одного боку, лізинг – це одна із форм кредитування, оскільки така форма фінансової операції передбачає вкладення ресурсів на умовах платності та повернення. З іншого боку, це своєрідна форма інвестиційного фінансування, адже капітал, з яким здійснюються лізингові операції,

виражається не у фінансовій, а у натуральній формі. Лізинг є також особливим видом оренди та формою матеріально-технічного постачання виробництва [47, с. 81-82].

За договором фінансового лізингу, відповідно до Закону України "Про фінансовий лізинг" [216] від 16 грудня 1997 р., лізингодавець зобов’язується

83

набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі). Предметом договору лізингу може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками та віднесена відповідно до законодавства до основних засобів.

Загальна тенденція зниження процентних ставок (облікової ставки НБУ, відсоткових ставок за банківськими кредитами) також сприяє знженню ставок на ринку лізингу. Так, сьогодні середні лізингові ставки становлять

10-13% річних в іноземній валюті та 18-21% у гривні [134].

Найпопулярнішими предметами лізингу у 2009-2013 роках були:

транспортні засоби (легкові автомобілі, транспорт для вантажоперевезень)

(51-75% вартості усіх договорів фінансового лізингу); техніка, машини і обладнання для сільського господарства (10-14%); комп’ютерна техніка і телекомунікаційне обладнання (3-6%); обладнання для друку і поліграфії

(близько 1%); торгове і банківське обладнання (0,05-0,06%) [134].

За результатами дослідження ринку лізингу в Україні, у 2007-2009 рр.

кількість, а, відповідно, вартість договорів лізингу різко скоротилась

(рис. 2.6). Причинами цього стала світова фінансова криза 2008-2009 рр.,

окрім того, чинниками вкрай обмеженого застосування лізингу в Україні є також недосконалість нормативно-правового забезпечення цієї сфери,

необізнаність малого бізнесу стосовно лізингових послуг, недостатня розповсюдженість мережі спеціалізованих лізингових компаній.

У 2010 р. відбувалося пожвавлення на ринку лізингу, а у 2011 р.

спостерігалася різке зростання згаданих вище показників функціонування ринку фінансового лізингу, обсяг укладених договорів в порівнянні з 2010 р.

збільшився в 2,3 рази і склав 11,33 млрд. грн. У 2013 р. простежується помітна тенденція до зростання показників кількості та вартості укладених договорів фінансового лізингу (рис. 2.6), а також питомої ваги довгострокових договорів лізингу, тобто угод терміном дії від 5 до 10 років

84

(темп росту 113,1% – з 19 782, 4 млн. грн. у 2012 р. до 42 157,7 млн.грн. – у 2013 р.) [134].

Як зазначають експерти [222], зростання вказаного ринку та обсягу нових угод у 2011 р. відбувалося завдяки активізації діяльності в окремих галузях економіки (в сільському господарстві і будівництві), завдяки впровадженню лізинговими компаніями нових цікавих програм фінансування в цих сферах, виходу на ринок нових великих гравців, набуттю чинності Податкового кодексу, який зробив лізинг більш привабливим для всіх учасників ринку.

12000					10906	10832	11083	31,55 35,00
10000		9766						30,00
8000	9275							25,00
	16,88							20,00
6000
				5095		14,71
								15,00
					11,33
4000		9,98	3007
								10,00
2000				4,97
			2,47					5,00
0								0,00
	2007	2008	2009	2010	2011	2012	2013
		Вартість договорів, млрд. грн.			Кількість договорів, шт.

Рис. 2.6. Динаміка кількості та вартості укладених договорів

фінансового лізингу в Україні 2007-2013 рр.

Джерело: Побудовано автором на основі [134; 136].

Найбільшими споживачами лізингових послуг за підсумками 2013 р.

були транспортна галузь (вартість договорів станом на 01 січня 2014 р.

становила 48 158,9 млн. грн.), сільське господарство (9 416,2 млн. грн.).

Частка інших галузей в сукупному обсязі лізингових операцій залишається незначною [120].

Ще одним інструментом фінансового механізму фінансово-кредитного забезпечення розвитку малого підприємництва є факторинг. Основним документом, який містить визначення поняття факторингу, є Конвенція "Про

85

міжнародний факторинг" (Сonvention on Internаtionаl Fасtoring – UNIDROIT),

підписана 28 травня 1988 р. в м. Оттава [194].

У Конвенції зазначено, що при факторингу постачальник відступає або може відступати фактору право грошової вимоги, яке випливає з договорів купівлі-продажу товарів, укладених між постачальником та його покупцями

(боржниками), крім договорів купівлі-продажу товарів, придбаних, в першу чергу, для їхнього особистого, сімейного або домашнього використання

[194]. Основні відмінності між факторингом та кредитом подано у додатку Ж

(табл. Ж.1).

Ринок факторингових послуг в Україні є відносно молодим (діє з

2001 р.) і перебуває на стадії формування, а тому такий вид фінансування малого підприємництва, як кредити факторингових компаній у вигляді викупу дебіторської заборгованості, в нашій державі не є популярним. На українському ринку станом на початок 2012 р. факторингові послуги пропонували 110 банків та спеціалізованих факторингових/ інвестиційних компаній [120]. Умови надання фінансування окремими факторинговими компаніями подано у додатку Ж (табл. Ж.2).

Протягом 2013 р. на ринку факторингу спостерігалася тенденція до значного збільшення кількості укладених факторингових договорів за одночасного зниження їх вартості у розрахунку на одну угоду (рис. 2.7). За результатами року порівняно з відповідним періодом 2012 р. відбулось збільшення на 47,6% обсягу операцій факторингу у вартісному вираженні, в

той час як кількість укладених угод зросла в 9,5 рази [120].

Основними споживачами факторингових послуг залишаються суб’єкти малого та середнього бізнесу. Факторингові операції є вигідними для них за рахунок зменшення витрат, пов’язаних з адмініструванням власної дебіторської заборгованості та поповнення обігових коштів.

У світовій практиці факторингові операції стали широко використовуватись для обслуговування процесів реалізації продукції,

починаючи з 60-их років 20 століття. Динаміка розвитку ринку

						86
факторингових послуг у провідних країнах світу протягом останніх 7-ми
років була позитивною – щорічне зростання обсягів факторингових послуг
становило близько 18%.
250000						20000,0
					17276,60	18000,0
200000					194055	16000,0
						14000,0
150000				11705,30		12000,0
						10000,0
100000		6407,9	6845,20			8000,0
						6000,0
50000						4000,0
			12105	20524		2000,0
	720,4	4301
0	1214					0,0
	2009	2010	2011	2012	2013
	Обсяг послуг, млн. грн. (права шкала)			Кількість угод, шт.

Рис. 2.7. Динаміка кількості угод та обсягу наданих факторингових послуг в Україні у 20092-2013 рр.

Джерело: Побудовано автором на основі [120].

Обсяг факторингових операцій у країнах Європи за 2006 р. становив

806 983 млн. євро, Азії – 149 995 млн. євро, Америки – 140 944 млн. євро,

всього у світі – 1 134 288 млн. євро. На сьогодні обсяг послуг факторингу у країнах Європи становить до 10% ВВП. Активно зростають обсяги факторингових послуг у країнах Прибалтики та Росії. У Німеччині послугами факторингу користуються понад 2,5 тисячі клієнтів. В Англії, де починався розвиток факторингу, його використовують близько 35 тис. клієнтів [129].

Перспективним інструментом розвитку малого підприємництва є франчайзинг. За прогнозами економістів, в США в найближчій песпективі кожне друге підприємство працюватиме за договорами франчайзингу. Його розвиток великою мірою пов’язаний з перевагами, які дає ця модель ведення бізнесу. Так, для МП франчайзинг – це можливість розпочати власну справу

2 За 2009 р. представлено дані за ІІ півріччя

87

з використанням мінімального капіталу; придбати готовий, вже випробуваний бізнес; користуватися відомою торговою маркою; отримати готову технологію ведення бізнесу і доступ до кредитних ресурсів (оскільки франчайзер може виступати гарантом за кредитами франчайзі) [149, с. 87, 9293].

Одним із нових інструментів фінансування для розвитку проектів є краудфандинг. Краудфандинг (спільнокошт, від англ. Сrowd funding, сrowd –

"натовп", funding – "фінансування") – це колективна співпраця людей, які добровільно об’єднують свої гроші або інші ресурси разом, як правило через Інтернет, щоб підтримати зусилля інших людей або організацій [128].

Краудфандинг або народне фінансування нині є дуже популярним в західному інтернет-середовищі. Адже за лічений час можна знайти кошти на фінансування тої чи іншої ідеї. Так, у 2009 р. обсяг світового ринку краудфандингу становив лише 530 млн. дол. США. у 2011 р. – 2,806 млрд.

дол. США, у 2010 р. – 1,470 млрд. дол. США, а у 2012 р. – 2,7 млрд. дол.

США. Існує два варіанти краудфандингу: 1) колективне фінансування проекту, коли інвестор отримує обумовлену винагороду в обмін на разовий грошовий внесок; 2) інвестор отримує акції або частки у проекті [39, с. 20].

В Україні запущено поки що один майданчик краудфандингу

(спільнокошту) – "Велика Ідея" (biggggideа.сom), на створення якого гроші теж було зібрано. Представлені на майданчику проекти збирають дуже незначні суми (максимальна – 25 тис. грн.) [39, с. 20].

Такий фінансовий інструмент для вітчизняної економіки є доволі цікавим та новим. До Проблем розвитку ринку краудфандингу в Україні можна віднести низьку популярність інтернет-платежів серед дрібних приватних інвесторів, а також відсутність цікавих та якісних проектів. Однак,

вважаємо, що з часом таке фінансування може стати майданчиком для реалізації багатьох інноваційних ідей та проектів підприємств малого бізнесу.

88

Отже, для вирішення проблем, які пов’язані з фінансово-кредитним забезпеченням розвитку малого підприємництва, необхідно: 1) створити механізм реалізації державного гарантійного забезпечення для отримання кредитів суб’єктами малого підприємництва; 2) створити товариства взаємного кредитування і взаємних гарантій; 3) вдосконалити процедури надання кредитів (зрозумілі, стандартизовані та прозорі умови процесу кредитування); 4) зменшити відсоткові ставки за кредитами та збільшити терміни кредитування для малих фірм; 5) вдосконалити умови надання в лізинг обладнання для малого бізнесу; 6) сприяти ширшому застосуванню факторингових послуг; 7) забезпечити становлення та налагодження системи надання кредитів для новостворених підприємств, так званих stаrt up

кредитів.

2.2. Діагностика системи оподаткування суб’єктів малого

підприємницва в Україні

Система оподаткування є інструментом економічного впливу (як позитивного, так і негативного) на суспільне виробництво, його структуру і динаміку, прискорення науково-технічного прогресу. За допомогою подaтків можна cтимулювати, обмежувати ділову активність, або розвиток тих чи інших галузей економіки.

Саме оподаткування є одним із найважливіших методів фінансового механізму. Такий інструмент, як податкові платежі, є найсуттєвішим джерелом наповнення державної казни фінансовими ресурсами, адже питома вага податкових надходжень становить більше як 70% усіх доходів зведеного бюджету України. Тому дуже важливо, щоб уряд нашої держави спрямував свої зусилля на розробку такого механізму функціонування податкової системи, при якому одночасно здійснювалось би наповнення бюджету, а

підприємства, в свою чергу, не мали змоги ухилятись від сплати податків.

Так, спрощена система оподаткування спрямована на зниження податкового

89

тиску на підприємців, а спрощена система обліку і звітності повинна полегшувати процедури обчислення та сплати податків.

Запровадження спеціальних режимів оподаткування для малого підприємництва, на нашу думку, окрім стимулювання його розвитку,

забезпечує також мінімізацію витрат на адміністрування податків, ведення обліку і подачу звітності: скорочує кількість документації, відповідно заощаджує час на її заповнення, який можна використати для зайняття власне підприємницькою діяльністю; дозволяє зменшити кількість черг при поданні звітності до відповідного податкового органу (окрім того, нині стало можливим також подання звітності в електронній формі); до того ж при сплаті підприємцями єдиного податку скорочується загальна кількість обов’язкових платежів до бюджету.

Зазначимо, що серед науковців панує думка, що до державних інструментів формування ефективного податкового механізму належать:

податкова реформа; гармонізація правил податкового обліку з правилами бухгалтерського обліку та наближенняузгодження їх з міжнародними стандартами обліку та звітності; податкове стимулювання підприємницької діяльності, зокрема малого та середнього бізнесу; податкове стимулювання інвестиційної та інноваційної діяльності (податковий інвестиційний кредит);

податкові пільги; спрощені режими оподаткування; податкові "канікули",

удосконалення амортизаційної політики [9].

На рівні підприємства інструментами такого податкового механізму є:

визначення організаційно-правової форми підприємницької діяльності; вибір форми власності; вибір системи оподаткування; встановлення облікової політики; податковий моніторинг; податковий аналіз; податкове планування та прогнозування; бюджетування податків; розрахунок поточних податкових платежів, їх оптимізація [9].

Варто відзначити, що якщо якийсь із перелічених інструментів працює неефективно або з певними відхиленнями, то це відображатиметься,

відповідно, й на усьому механізмі, що, в свою чергу, впливатиме на розвиток

90

інших суб’єктів економіки країни – у нашому випадку – на діяльність малого підприємництва. Так, за статистичними даними, у 2013 р. – обсяг реалізованої МП продукції зменшився в порівнянні з 2012 р. на 0,4%,

незважаючи на те, що його питома вага у загальних обсягах реалізованої продукції збільшилась на 0,7 в.п. та становила 16,6%. На початок 2014 р.

питома вага малих підприємств у загальній кількості суб’єктів Єдиного державного реєстру підприємств та об’єднань України (ЄДРПОУ) становила близько 25%, питома вага продукції МП у загальних обсягах реалізованої продукції (робіт, послуг) суб’єктів господарювання – 16 %, а кількість найманих осіб на МП становила лише 26% загальної кількості найманих працівників суб’єктів господарювання.

Про недоліки податкового механізму та неефективність діючої системи оподаткування малого підприємництва в Україні свідчить також той факт, що за даними Світового банку, серед 189 досліджених країн, Україна займає 164

місце після Нікарагуа за наявністю сприятливих умов для сплати податків

(оцінка ведення бізнесу 2014 – Doing Business 2014). Перші місця в рейтингу очолюють Об’єднані Арабські Емірати, Катар, Саудівська Аравія. В Україні кількість податкових платежів становить 28 і витрачати на їх сплату доводиться 390 год., тобто за рік на це потрібно потратити 49 робочих дні.

Загальна податкова ставка становить 54,9% прибутку підприємства (табл. 2.6). Для прикладу, у Росії на сплату 7-ти податкових платежів витрачається близько 50,7% прибутку та 22 робочих дні. Лідером рейтингу є Об’єднані Арабські Емірати, де кількість виплат становить 4, на що підприємці витрачають лише 1,5 дні свого робочого часу. Загальна податкова ставка становить 14,9% прибутку.

Як видно з табл. 2.6., окрім досліджених у попередньому розділі причин гальмування розвитку малого підприємництва в Україні, є також проблеми, які стосуються недоліків системи оподаткування, в тому числі,

надмірне податкове навантаження на суб’єктів господарювання.