- •Лекція 1. Порівняльна дошкільна педагогіка як наука
- •1. Об’єкт, предмет і завдання порівняльної дошкільної педагогіки
- •2. Методологія та методи наукового дослідження в галузі дошкільної педагогіки
- •3. Зв’язок дошкільної педагогіки з іншими науками
- •1. Про освіту як соціокультурний феномен.
- •2. Про гуманістичні пріоритети виховання.
- •3. Про ціннісний характер педагогічної дійсності.
- •4. Упровадження результатів наукових досліджень у практику дошкільної освіти
- •Лекція 2. Становлення порівняльної дошкільної педагогіки як науки
- •1. Основні історичні періоди розвитку порівняльної та порівняльної дошкільної педагогіки
- •2. Історичний обрис становлення порівняльної, зокрема й дошкільної педагогіки
- •3. Становлення дошкільного виховання в україні
- •4. Розвиток вітчизняної дошкільної педагогіки у другій половині XX ст.
- •Лекція 3. Актуальні проблеми педагогічної галузі та дошкільної освіти у світі
- •1. Гуманітаризація всіх сфер суспільства та дошкільна освіта
- •2. Економічна ефективність освіти в розвинених країнах і країнах, що розвиваються
- •3. Загальна характеристика соціального попиту на освіту
- •3. Політичні чинники розвитку освіти
- •4. Інтеграція в галузі освіти
- •5. Орієнтація на неперервну освіту
- •6. Наступність, спадкоємність, перспективність у системі безперервної освіти
- •7. Проблема демократизації освіти
- •8. Міжнародне співробітництво у галузі дошкільної освіти
- •9. Головні концепції та теорії розвитку дитини
- •Теорія трьох ступенів розвитку дитини
- •Система діагностики психічного розвитку дитини від народження до юнацького віку
- •Теорія розвитку вищих психічних функцій
- •Теорія поетапного формування розумових дій
- •Теорія ігрової діяльності та її впливу на психічний і особистісний розвиток дитини
- •10. Тенденції розвитку системи дошкільного виховання
- •Дошкільної освіти в україні
- •1. Тенденції формування освітнього простору в україні у ххі ст.
- •2. Стан дошкільної освіти в україні.
- •3. Законодавче забезпечення дитинства.
- •IV. Нормативно-правові акти щодо запобігання
- •4. Проблеми дитинства у контексті соціокультурного розвитку.
- •5. Умови гармонійного розвитку особистості у педагогіці співробітництва
- •Педагогіка співробітництва
- •1. Принципи гуманізації та демократизації виховання.
- •2. Принцип зв’язку освітнього закладу з життям.
- •3. Принцип виховання в діяльності.
- •4. Принцип науковості.
- •5. Принцип наступності, системності і послідовності у вихованні.
- •7. Принцип єдності особистісно-діяльнісного та суспільно державного підходів до виховання особистості.
- •3. Навчання без примусу.
- •6. Удосконалення змісту освіти, форм і методів навчання.
- •7. Новий підхід до організації виховного процесу.
- •8.. Педагогізація оточуючого середовища.
- •10. Перехід від формально-рольової взаємодії до взаємодії між особистостями.
- •Лекція 5. Дошкільна освіта сша, росії, ізраїлю, болгарії та чехії
- •2. Російський досвід дошкільного виховання
- •3. Особливості дошкільної освіти ізраїлю, болгарії та чехії
- •Лекція 6. Дошкільна освіта великої британії, австралії, італії
- •1. Дошкільна освіта великої британії
- •2. Австралійська система дошкільної освіти
- •3. Дошкільні заклади італії
- •Лекція 7. Системи дошкільної освіти: німеччина, франція, швейцарія, данія
- •1. Дошкільна освіта німеччини
- •3. Швейцарська та датська системи дошкільної освіти
- •Лекція 8. Системи дошкільної освіти: японія, китай, туреччина, фінляндія
- •1. Японська система дошкільного виховання
- •2. Системи дошкільної освіти китаю, туреччини, фінляндії
- •1. Методика виховання в.О. Сухомлинського
- •3. Вічна педагогіки життя ш.О. Амонашвілі
- •4. Технологія імовірнісної освіти о.М. Лобка
- •5. Методика раннього й інтенсивного навчання грамоті м.О.Зайцева
- •6. Педагогічна система п.В. Тюлєнєва
- •7. Теорія та практика м. П. Щетиніна з розвитку таланту
- •8. Система розвивального навчання л.В. Занкова
- •9. Система розвитку творчої особистості г.С. Альтшуллера
- •10. Освітня методика "добрі казки" марії скребцової і олександри лопатіної
- •11. Методика домана-маніченко
- •12. Методика китаєва і трунова
- •13. Методика навчання дітей читанню, письму і математиці на основі музичної діяльності
- •14. Методика раннього розвитку нікітіних
- •Лекція 10. Новатори дошкільної освіти: світовий досвід
- •1.Традиційні авторські методики дошкільної освіти та виховання
- •Характеристика організованої дошкільної освіти у країнах Європи (за p. Mейвогель)
- •2. Японські авторські методики дошкільної освіти
- •3. Сучасні авторські методики провідних країн світу
- •Методика раннього розвитку г. Домана
7. Проблема демократизації освіти
Підходи до розуміння демократизації освіти. Проблема демократизації школи залишається в центрі уваги суспільних і педагогічних кіл у провідних країнах світу. В розумінні демократизації загальноосвітньої школи є два підходи, що виключають один одного:
• егалітаристський — ґрунтується на ідеї егалітаризму та однаковості. До кінця 80-х років XX ст. був офіційною доктриною шкільної політики колишнього СРСР і значною мірою Японії. Відповідно до такого підходу всі діти рівні від народження. На практиці це призводить до стримування більш успішних у навчанні учнів;
• антиегалітаристський — ґрунтується на наступності ступенів освіти, а також на ідеях плюралізму, варіативності, диверсифікованості загальноосвітньої школи. Такий підхід нині характерний для провідних країн світу.
Поняття «демократична система освіти» означає:
• рівність усіх членів суспільства перед освітою;
• децентралізацію шкільної системи;
• відкритість освітньої системи;
• право батьків і учнів на вибір навчального закладу;
• організацію навчального процесу, спрямованого на формування творчої особистості.
Ці тези перегукуються з принципами демократизації освіти, проголошеними в Україні та Росії на початку 90-х років, а саме: а) ліквідація монополії держави на освіту; б) децентралізація управління освітою; в) участь місцевої влади в управлінні освітою; г) самостійність навчальних закладів при визначенні напрямів навчальної діяльності; д) перехід у педагогічних відносинах до системи співробітництва.
Гаранти права на освіту — одна з головних проблем демократизації загальноосвітньої школи.
Рівність шансів на здобуття освіти означає можливість громадян не лише навчатися в будь-яких навчальних закладах, а й отримання ними повноцінної освіти.
Нині виникла суперечність між відносним демократизмом шкільних систем і соціальними чинниками отримання освіти. У контексті сучасного світу реалізація права на освіту залишається гострою проблемою через соціальну нерівність учнів. Різко погіршуються можливості отримання освіти в умовах соціально-економічної кризи, наприклад у пострадянських республіках. Хоч у провідних країнах світу закони гарантують безоплатне навчання на рівні загальної освіти, проте батьки регулярно оплачують різні освітні послуги.
Для усунення наслідків суперечності між відносним демократизмом шкільних структур і соціальною нерівністю у разі отримання освіти пропонуються два напрями реформ:
1) певні соціальні заходи щодо підтримання незаможних;
2) удосконалення самих шкільних систем.
Проблема відвідуваності — істотна складова демократизму шкільної освіти. Важливим показником обов'язкового навчання є відвідуваність:
• у тих країнах, населення яких проживає в несприятливих економічних умовах, відвідуваність занять досить низька;
• у країнах зі стабільною економікою рівень відвідуваності порівняно високий.
Диференціація навчання і демократизація. У світовій педагогіці одним із найефективніших напрямів поліпшення якості навчання всіх школярів вважається диференціація (диверсифікованість) освіти і навчання. Вона охоплює широкий спектр навчально-організаційних заходів, за допомогою яких потрібно задовольнити різнобічні інтереси й здібності учнів та різноманітні потреби суспільства.
Диференціація виконує дві функції: слугує розкриттю індивідуальності учнів і подальшому розвиткові суспільства.
На диференціації навчання в старших класах загальноосвітньої школи будується політика провідних країн.
У США, Великій Британії, Японії та деяких інших країнах важливим чинником диференціації є тестування здібностей учнів. Тестометрія корисна тим, що дає можливість об'єктивно оцінити рівень розвитку учнів. Однак прихильники демократизації школи відкидають біотерміністські тлумачення тестометрії, а тести використовують лише як критерій оцінювання результатів навчання. Група американських учених на чолі з Б. Саймоном довела, що рівень здібностей дітей, визначений спочатку за тестами таким, що не вселяє надії, після компенсуючого диференційованого навчання помітно зріс.
Управління освітою і демократизація. Процес демократизації тісно пов'язаний з управлінням освітою.
У Західній Європі історично склалися дві принципово різні системи управління — централізована і децентралізована. Нині спостерігається тенденція до конвергенції цих систем управління.
Демократизація відбувається у межах руху світової школи до «золотої середини»: між централізованим управлінням і наданням великих повноважень регіонам, місцевій владі, громадськості, навчальним закладам.
Якщо на Заході й у Японії процес децентралізації доволі помітний, то в Росії та Україні залишається поки що сильною традиція централізованого управління.
Полікультурна освіта і демократизація. Проблема демократизації школи має вирішуватися з урахуванням того, що більшість країн не є гомогенними ні в етнічних, ні в культурних відносинах. Тому дуже важливою є полікультурна (мультикультурна) освіта, тобто врахування освітніх інтересів етнічних меншостей.