- •Лекція 1. Порівняльна дошкільна педагогіка як наука
- •1. Об’єкт, предмет і завдання порівняльної дошкільної педагогіки
- •2. Методологія та методи наукового дослідження в галузі дошкільної педагогіки
- •3. Зв’язок дошкільної педагогіки з іншими науками
- •1. Про освіту як соціокультурний феномен.
- •2. Про гуманістичні пріоритети виховання.
- •3. Про ціннісний характер педагогічної дійсності.
- •4. Упровадження результатів наукових досліджень у практику дошкільної освіти
- •Лекція 2. Становлення порівняльної дошкільної педагогіки як науки
- •1. Основні історичні періоди розвитку порівняльної та порівняльної дошкільної педагогіки
- •2. Історичний обрис становлення порівняльної, зокрема й дошкільної педагогіки
- •3. Становлення дошкільного виховання в україні
- •4. Розвиток вітчизняної дошкільної педагогіки у другій половині XX ст.
- •Лекція 3. Актуальні проблеми педагогічної галузі та дошкільної освіти у світі
- •1. Гуманітаризація всіх сфер суспільства та дошкільна освіта
- •2. Економічна ефективність освіти в розвинених країнах і країнах, що розвиваються
- •3. Загальна характеристика соціального попиту на освіту
- •3. Політичні чинники розвитку освіти
- •4. Інтеграція в галузі освіти
- •5. Орієнтація на неперервну освіту
- •6. Наступність, спадкоємність, перспективність у системі безперервної освіти
- •7. Проблема демократизації освіти
- •8. Міжнародне співробітництво у галузі дошкільної освіти
- •9. Головні концепції та теорії розвитку дитини
- •Теорія трьох ступенів розвитку дитини
- •Система діагностики психічного розвитку дитини від народження до юнацького віку
- •Теорія розвитку вищих психічних функцій
- •Теорія поетапного формування розумових дій
- •Теорія ігрової діяльності та її впливу на психічний і особистісний розвиток дитини
- •10. Тенденції розвитку системи дошкільного виховання
- •Дошкільної освіти в україні
- •1. Тенденції формування освітнього простору в україні у ххі ст.
- •2. Стан дошкільної освіти в україні.
- •3. Законодавче забезпечення дитинства.
- •IV. Нормативно-правові акти щодо запобігання
- •4. Проблеми дитинства у контексті соціокультурного розвитку.
- •5. Умови гармонійного розвитку особистості у педагогіці співробітництва
- •Педагогіка співробітництва
- •1. Принципи гуманізації та демократизації виховання.
- •2. Принцип зв’язку освітнього закладу з життям.
- •3. Принцип виховання в діяльності.
- •4. Принцип науковості.
- •5. Принцип наступності, системності і послідовності у вихованні.
- •7. Принцип єдності особистісно-діяльнісного та суспільно державного підходів до виховання особистості.
- •3. Навчання без примусу.
- •6. Удосконалення змісту освіти, форм і методів навчання.
- •7. Новий підхід до організації виховного процесу.
- •8.. Педагогізація оточуючого середовища.
- •10. Перехід від формально-рольової взаємодії до взаємодії між особистостями.
- •Лекція 5. Дошкільна освіта сша, росії, ізраїлю, болгарії та чехії
- •2. Російський досвід дошкільного виховання
- •3. Особливості дошкільної освіти ізраїлю, болгарії та чехії
- •Лекція 6. Дошкільна освіта великої британії, австралії, італії
- •1. Дошкільна освіта великої британії
- •2. Австралійська система дошкільної освіти
- •3. Дошкільні заклади італії
- •Лекція 7. Системи дошкільної освіти: німеччина, франція, швейцарія, данія
- •1. Дошкільна освіта німеччини
- •3. Швейцарська та датська системи дошкільної освіти
- •Лекція 8. Системи дошкільної освіти: японія, китай, туреччина, фінляндія
- •1. Японська система дошкільного виховання
- •2. Системи дошкільної освіти китаю, туреччини, фінляндії
- •1. Методика виховання в.О. Сухомлинського
- •3. Вічна педагогіки життя ш.О. Амонашвілі
- •4. Технологія імовірнісної освіти о.М. Лобка
- •5. Методика раннього й інтенсивного навчання грамоті м.О.Зайцева
- •6. Педагогічна система п.В. Тюлєнєва
- •7. Теорія та практика м. П. Щетиніна з розвитку таланту
- •8. Система розвивального навчання л.В. Занкова
- •9. Система розвитку творчої особистості г.С. Альтшуллера
- •10. Освітня методика "добрі казки" марії скребцової і олександри лопатіної
- •11. Методика домана-маніченко
- •12. Методика китаєва і трунова
- •13. Методика навчання дітей читанню, письму і математиці на основі музичної діяльності
- •14. Методика раннього розвитку нікітіних
- •Лекція 10. Новатори дошкільної освіти: світовий досвід
- •1.Традиційні авторські методики дошкільної освіти та виховання
- •Характеристика організованої дошкільної освіти у країнах Європи (за p. Mейвогель)
- •2. Японські авторські методики дошкільної освіти
- •3. Сучасні авторські методики провідних країн світу
- •Методика раннього розвитку г. Домана
5. Умови гармонійного розвитку особистості у педагогіці співробітництва
Одним з основних принципів державної національної програми «Освіта: Україна XXI століття» є гуманізація освіти, що «полягає в утвердженні людини як найвищої соціальної цінності, у найповнішому розкритті її здібностей і задоволенні різноманітних освітніх потреб, забезпеченні пріоритетності загальнолюдських цінностей, гармонії стосунків людини і навколишнього середовища, суспільства і природи».
Реалізація цього принципу тісно пов’язана зі стилем спілкування педагогів та вихованців (авторитарний і педагогіка співробітництва).
У чому ж проявляються основні особливості авторитарної педагогіки?
Позиція “над дитиною”.
Прагнення дати дітям певні знання, сформувати різноманітні уміння, навички (формуванню ціннісних орієнтацій, емоційно-почуттєвої, мотиваційної сфер приділялося мало уваги). Прагнення чітко організувати їх діяльність і поведінку.
Домінує уявлення про те, що без примусу неможливо залучити дітей до занять. Педагоги звикли до спілкування командного: дитина зобов'язана учитися, зобов'язана слухатись — ось попередні умови такого спілкування.
Тактика диктату та опікування, яка означає надання переваги таким способам взаємодії, як настанови, пояснення, вимоги, заборони, нотації тощо. Але діти не витримують цього диктату і починають пручатися, втрачають бажання вчитися (згадаємо, як часто діти на заняттях займаються сторонніми справами, не слухаються тощо).
Отже, педагог усі функції в освіті і вихованні слухачів переклав на себе. Місця і часу для самостійної діяльності дітей практично не залишається. При цьому педагоги часто забувають, що вони по суті повинні не вчити, а допомагати вчитися дітям (організовувати самостійну діяльність своїх вихованців).
Поведінка, яка організується за допомогою авторитарних вимог, штовхає дитину на пристосовництво, не розвиває позитивної мотивації дій і вчинків. Виникає схильність до симуляції дій за переконанням. Як показують психологічні дослідження (власне, це й видно на практиці) авторитарна педагогіка формує навчену безпорадність, яка породжує конформну поведінку, не дозволяє проявитися окремій особистості на користь загального порядку.
Оцінна діяльність, яка проявляється в наданні переваги чітким і конкретним оцінкам, порівнянню результатів дитини з результатами інших дітей, наголошенню на недоліках у роботі вихованців. У цьому зв’язку часто трапляються ситуації, коли прагнення вихованців досягти певних виховних цілей не помічаються, проте будь-яка похибка викликає яскраво виражене незадоволення (в садочку не завжди похвалять, але завжди посварять).
Не використовується потреба дитини в позитивному ставленні до неї значущих дорослих. Часто підкреслюється невідповідність поведінки тим чи іншим суспільним нормативам дитині навіюється, що вона (дитина, а не вчинки) не така, якою її б хотіли бачити дорослі. Виникає протиріччя між потребою у самоповазі та потребою у виховательській повазі, яке дитина розв’язати не може. Назріває мотиваційний конфлікт.
Таким чином, у директивній педагогіці переважає ставлення до дитини як до об’єкта виховного процесу, ігнорується її роль як суб’єкта діяльності.
Однак минає час. Змінилася наша держава. Відбуваються демократизація та гуманізація суспільства. Водночас відбуваються зміни у навчально-виховному процесі (хоча треба відзначити, йдуть поки що дуже повільно. На зміну авторитарній педагогіці йде педагогіка співробітництва. Ця педагогіка виходить з концепції людини як вищої цінності, як мети всього суспільного прогресу, а зовсім не його засобу.
Головне завдання ПС - вільний, всебічний і повноцінний розвиток особистості, усіх її індивідуальних здібностей.
ПС народилася не на голому місці. Якщо сказати точно, ідея ця така ж стара, як і сама педагогіка. Ідея гуманного підходу до слухача пройшла через серця і праці всіх класиків педагогіки (досить згадати творчість і експерименти Песталоцці). Однак ця ідея зазнавала поразок. У чому ж справа? У безплідності самої ідеї, її нездійсненності? Зовсім ні. Справа у тому, що для того, щоб: ідея стала реальністю, потрібні конкретні історичні умови. Педагогічні експерименти Макаренка і Сухомлинського були проривами до демократичного майбутнього. У свій час їх було важко зрозуміти, а сьогодні ж їх досвід становить основу реформи освіти.
Педагогіка співробітництва зявляється у 80-х роках ХХ ст. і викликала появу багаточисельних іноваційних процесів у сфері освіти. Назва технології була дана групою педагогів-новаторів, в узагальненому досвіді яких обєдналися найкращі традиції радянської школи (С.Шацький, В.Сухомлинський, А.Макаренко), досягення російської (К.Ушинський, Л.Толстой). та зарубіжної (Ж.Ж.Руссо, Я.Корчак, Е.Берн) психолого-педагогічної науки та практики.
Як цілісна технологія, педагогіка співробітництва поки що не має втілення у конкретній моделі, не має нормативно-виконавчого інструментарію, вона ніби то розсипана по багаточисельним статтям, книгам, її ідеї увійшли майже у всі сучасні педагогічні технології, є основою багатьох документів, що стосуютсья освіти і виховання. Тому педагогіку співробітництва потрібно розглядати як особливу «проникаючу» технологію, що є втіленням нового педагогічного мислення, джерелом прогресивних ідей, і в той чи іншій мірі охоплює сучасні педагогічні техології як їх частина.