- •Напрями дослідження[ред. • ред. Код]
- •Вимоги науки до системи освіти[ред. • ред. Код]
- •Ціннісна структура в науці[ред. • ред. Код]
- •Дослідження науковців - суб'єктів наукової діяльності[ред. • ред. Код]
- •Етика наукової діяльності[ред. • ред. Код]
- •Соціологія науки в Україні[ред. • ред. Код]
- •Держава та наука[ред. • ред. Код]
- •Головні парадигми і напрямки сучасної соціології
- •Оняття суспільства
- •Суспільство є системою.
- •Системно-механічне уявлення.
- •8.1. Поняття та ознаки соціального інституту
- •Поняття соціальної структури
- •Соціальна група
- •Основні підструктури соціальної структури суспільства
- •5.2. Соціальна стратифікація
- •Чинники соціальних змін.
- •Рівні та характер соціальних змін.
- •1. Поняття "людина", "індивід", "індивідуальність", "особистість" і їхній взаємозв'язок
- •5.2.1. Поняття масової поведінки
- •5.2.2. Форми масової поведінки
- •Історія[ред. • ред. Код]
- •Протосоціологічний етап[ред. • ред. Код]
- •Класичний етап[ред. • ред. Код]
- •Становлення соціології політики[ред. • ред. Код]
- •Сучасний етап[ред. • ред. Код]
- •Предмет[ред. • ред. Код]
- •Методологічні підходи[ред. • ред. Код]
- •Детерміністичні підходи[ред. • ред. Код]
- •Конструктивістські підходи[ред. • ред. Код]
- •Основні поняття[ред. • ред. Код]
- •Політична соціалізація[ред. • ред. Код]
- •Політична культура[ред. • ред. Код]
- •Політична комунікація[ред. • ред. Код]
- •Суспільний рух[ред. • ред. Код]
- •Політична партія[ред. • ред. Код]
- •Соціологія праці
- •15.1. Предмет, об'єкт і функції соціології праці
- •Об'єкт і предмет економічної соціології
- •6.6.2. Базові елементи економіки та економічний устрій
- •Економічний устрій.
- •Доіндустріальна економіка.
- •Історія науки[ред. • ред. Код]
- •Основи[ред. • ред. Код]
- •1. Розробка проблематики.
- •Анкета — інструмент отримання емпіричних даних
- •Функції політичних партій.
- •Типологія політичних партій.
- •Партійні системи.
5.2.1. Поняття масової поведінки
Поведінка людини визначається культурними нормами суспільства. Але не завжди ії поведінка є прогнозованою. Іноді люди поводяться непередбачувано, в певних ситуаціях вони втрачають критерії правильності і не прогнозують наслідків своїх дій. Формою масової поведінки, наприклад, є поведінка натовпу, паніка, бунт тощо.
Масова поведінка не є синонімом групової поведінки. Рівень її інституціалізації є низьким, вона є спонтанною, змінною, емоційною та непередбачуваною. Найнижчий ступінь інституціалізації притаманний паніці, найвищий — соціальному рухові (наприклад, рух захисників природного середовища).
Масова поведінка — це спонтанні і нетривалі суспільні дії, відносно великої кількості людей, які перебувають у невизначеній ситуації.
Американський соціолог Норман Гудмен виділяє такі основні ознаки масової поведінки:
Це обмежена в часі, нетривала соціальна дія. Взаємодія людей в рамках масових дій обмежена конкретною ситуацією — концертом, демонстрацією, втечею від небезпеки ("тигр вирвався з клітки!") і зазвичай вона не триває довше, ніж ця ситуація.
Непевна ідентифікація і суспільні межі. Межу між учасниками якої-небудь форми масової поведінки і тими, що не беруть у ній участі, зазвичай провести досить складно. Як-от: навколо місця демонстрації завжди збирається чимало людей, які не є її учасниками, а просто спостерігають. Учасники колективних акцій, як наприклад, рок-концерту, демонстрації чи панічної втечі або руху за права тварин не обов'язково мають бути знайомими між собою і чітко ідентифікувати один одного.
Ослаблені або новоутворені суспільні норми. Загальновизнані суспільні норми в рамках масової поведінки не завжди діють. Поведінка людей є швидше спонтанною, емоційною (натовп може вдатися до погромів, в паніці не зважати на слабких та ін.).
Сучасний французький дослідник Серж Московічі пише, що, "розчинившись у масі індивіди втрачають свої особисті інтереси, щоб підкоритися спільним бажанням, точніше тим, які, як спільні, подають їм вожді". Він відзначає, що характерною рисою масової людини є відсутність критичності і здатності приймати правильні рішення. "Єдина мова, яку вони розуміють, — це мова, яка оминає розум і звернена до почуття", — зауважує Московічі, — "Людина-індивід і людина-маса — це дві різні речі, як майно в один франк і в мільйон: індивіда переконують, масі навіюють".
5.2.2. Форми масової поведінки
Про масову поведінку йдеться тоді, коли люди на якусь подію реагують подібно. Можна вирізнити кілька головних форм такої поведінки: плітки, масова істерія, паніка, бунт, натовп.
Плітки — сукупність даних, які виникають із анонімних джерел і поширюються неформальними каналами. Поширення пліток — це форма масової поведінки. У їх розвитку виділяють три етапи:
Згладжування. У процесі поширення пліток вони стають коротшими, чіткішими, такими, що легше піддаються засвоєнню. Кількість подробиць різко зменшується з самого початку їх поширення.
Загострення, акцентування. У процесі відбору інформації залишається домінантний факт.
Засвоєння. У процесі засвоєння пліток посилюється загальний настрій.
Наприклад, у дружини комерсанта NN. який у народі має не дуже добру репутацію, під час відвідин оперного театру, вкрали шубу. Відповідно до накресленої вище схеми, плітки могли б поширюватися, приблизно, таким чином: 1. "У NN вкрали шубу!"; 2. "NN вплутався у якийсь скандал з викраденою шубою"; 3. "NN торгує краденими шубами!".
Масова істерія — стан загальної нервозності, страху і підвищеного збудження як реакція на загрозу з боку певних потужних сил. Прикладами масової істерії є, наприклад, "полювання на відьом" в епоху середньовіччя, так само назвали переслідування в період після Другої світової війни американським сенатором Маккарті працівників шоу бізнесу, запідозрених у комуністичних симпатіях (до підозрюваних увійшов навіть Рональд Рейган — тоді артист Голівуду, а згодом — ультраконсервативний Президент США). Пошуки "ворогів народу" за часів Сталіна також можна вважати прикладом масової істерії. Незвичайний приклад масової істерії пов'язаний з відомою радіопередачею інсценізації роману Герберта Уеллса "Війна світів", яка була трансльована у ніч перед святом нечистої сили — Хелловіном, у і938 р. Хоча в процесі передачі декілька разів повідомлялося, що це художня фантазія, тисячі американців повірили, що вони є слухачами справжнього репортажу про вторгнення марсіян. Почалася паніка, а деякі мешканці штату Нью-Джерсі, де нібито відбулася висадка прибульців, покинули свої домівки. Осіб, які найсильніше піддалися паніці, важко було переконати, що жодного вторгнення марсіян не було.
Паніка — це форма масової поведінки, коли люди, зіткнувшись із небезпекою, не координовано реагують. Під впливом паніки люди діють неорганізовано, емоційно, часто заважаючи і травмуючи один одного. Людина швидко піддається паніці, коли вона боїться щось втратити, коли постає загроза її життю, добробуту тощо. А також з'являється в екстремальних ситуаціях: пожежа, землетрус, несподіваний напад тощо.
Бунт — форма масової поведінки, яка означає ряд стихійних форм колективного протесту: масового хвилювання, заколоту, повстання. Бунт — непокора офіційній владі. Причиною його виникнення є масове невдоволення чимось (умовами життя і праці, гнітом, поганим ставленням та ін.), або кимось (найчастіше керівництвом). Бунт може відбуватися як у межах певної організації (бунт на кораблі), так і в межах певної соціальної групи (селянський бунт, студентські бунти).
23Соціологія політики
Соціо́логія полі́тики або політи́чна соціоло́гія — галузева соціологічна теорія, предметом якої виступають взаємовідносини політичної сфери життя суспільства з іншими сферами суспільного життя, політичних інститутів з іншими соціальними інститутами. Предметом вивчення соціології політики виступають також політична свідомість і політична поведінка, політична культура і політична ідеологія, політичні процеси й, в цілому, діяльність індивідів і соціальних груп у сфері політики, механізми впливу їх на процеси функціонування влади.[1]
Варто також зазначити, що соціологія політики слабко інституціалізована, зокрема це стосується й України. В сучасній поліпарадигмальній соціології, як і в сучасній науці, виокремлення спеціальних наукових теорій, їх предметна сфера викликає багато дискусій. Тіснота міждисципліних зв'язків також спричиняє недосконалість означення методів, предмету, наукового статусу соціології політики. В цьому контексті найбільше суперечок існує в розмежуванні соціології політики та політології.
Зміст
[сховати]
1 Історія
1.1 Протосоціологічний етап
1.2 Класичний етап
1.3 Становлення соціології політики
1.4 Сучасний етап
2 Предмет
3 Методологічні підходи
3.1 Детерміністичні підходи
3.2 Конструктивістські підходи
4 Основні поняття
4.1 Політична соціалізація
4.2 Політична культура
4.3 Політична комунікація
4.4 Суспільний рух
4.5 Політична партія
5 Джерела