- •Напрями дослідження[ред. • ред. Код]
- •Вимоги науки до системи освіти[ред. • ред. Код]
- •Ціннісна структура в науці[ред. • ред. Код]
- •Дослідження науковців - суб'єктів наукової діяльності[ред. • ред. Код]
- •Етика наукової діяльності[ред. • ред. Код]
- •Соціологія науки в Україні[ред. • ред. Код]
- •Держава та наука[ред. • ред. Код]
- •Головні парадигми і напрямки сучасної соціології
- •Оняття суспільства
- •Суспільство є системою.
- •Системно-механічне уявлення.
- •8.1. Поняття та ознаки соціального інституту
- •Поняття соціальної структури
- •Соціальна група
- •Основні підструктури соціальної структури суспільства
- •5.2. Соціальна стратифікація
- •Чинники соціальних змін.
- •Рівні та характер соціальних змін.
- •1. Поняття "людина", "індивід", "індивідуальність", "особистість" і їхній взаємозв'язок
- •5.2.1. Поняття масової поведінки
- •5.2.2. Форми масової поведінки
- •Історія[ред. • ред. Код]
- •Протосоціологічний етап[ред. • ред. Код]
- •Класичний етап[ред. • ред. Код]
- •Становлення соціології політики[ред. • ред. Код]
- •Сучасний етап[ред. • ред. Код]
- •Предмет[ред. • ред. Код]
- •Методологічні підходи[ред. • ред. Код]
- •Детерміністичні підходи[ред. • ред. Код]
- •Конструктивістські підходи[ред. • ред. Код]
- •Основні поняття[ред. • ред. Код]
- •Політична соціалізація[ред. • ред. Код]
- •Політична культура[ред. • ред. Код]
- •Політична комунікація[ред. • ред. Код]
- •Суспільний рух[ред. • ред. Код]
- •Політична партія[ред. • ред. Код]
- •Соціологія праці
- •15.1. Предмет, об'єкт і функції соціології праці
- •Об'єкт і предмет економічної соціології
- •6.6.2. Базові елементи економіки та економічний устрій
- •Економічний устрій.
- •Доіндустріальна економіка.
- •Історія науки[ред. • ред. Код]
- •Основи[ред. • ред. Код]
- •1. Розробка проблематики.
- •Анкета — інструмент отримання емпіричних даних
- •Функції політичних партій.
- •Типологія політичних партій.
- •Партійні системи.
Історія[ред. • ред. Код]
Соціологія політики, будучи частиною соціології, має з нею багато в чому спільну історію. Цим зумовлені контури еволюції її основних ідей і такі фактори як:періодизація, чинники розвитку, персоналії провідних дослідників, ряд особливостей подальшого теоретичного шляху. Історію соціології політики ділять на три періоди: протосоціологічний етап (до середини XIX ст..), класичний етап(ІІ половина XIX — до становлення соціології політики, початок XX ст. — власне, становлення соціології політики) і сучасний етап. Така періодизація сумісна і з історією соціології, і з етапами розвитку політології.
Протосоціологічний етап[ред. • ред. Код]
Кінець XVIII — початок XIX ст. ознаменував перехід європейських країн в капіталістичну епоху. Це породжувало нові соціальні та політичні феномени. На цьому тлі з'являється політекономія як відображення інтенсифікації товарообміну, становлення машинного виробництва, зрушень в соціальному складі суспільства. Слідом за сферою економіки наукова думка звернулася до суспільства, політики, які колись були виключно компетенцією верховної влади. Нові наукові конструкції, що здавалися сучасникам величними, в соціальній і політичній сферах з'явилися після відчутних ударів, нанесених монархічним «старим режимам» ряду країн. Слідом заНаполеонівськими війнами і Реставрацією Бурбонів публікуються праці утопічних соціалістів.
На цьому етапі важливими видаються праці Анрі Сен-Сімона та його учня Огюста Конта, що заклали підвалини науковості для суспільствознавства в цілому, і для соціології політики зокрема. Дотримуючись методології утопічних соціалістів, їм вдалося сконструювати універсальну класифікацію наук, побудовану на принципахсоціального номіналізму (всупереч, соціальному реалізму попередників) та позитивізму (орієнтація на отримання об'єктивного, точного знання про суспільство, практична спрямованість).[2] Як підсумок із їхньої класифікації виводився ідеальний політичний устрій суспільства підпорядкований елітам науковцій-соціологів.
Класичний етап[ред. • ред. Код]
Ідея Огюста Конта дали почин наступному етапу в соціологічній історії, а також появі нових універсальних систем з політичного перетворення суспільства. В цьому контексті варто приділити увагу внеску Карла Маркса в політичну і соціальну думку, який пов'язаний з аналізом суспільного виробництва, класів, класового панування і провідної ролі економічного фактора в житті суспільства. Його ідея про історичний процес як зміну суспільно-економічних формацій в багато чому плинула на подальшу історію соціальних наук, в тому числі й соціології політики. Крім того, Марксом було виділено ряд цінних категорій. Зокрема таких як громадянське суспільство і політичне суспільство, що дозволяє розмежувати політичну соціологію і політичну науку (політологію): перша переважно вивчає громадянське суспільство, друга — суспільство політичне.[3]
До кінця XIX ст. соціологи вже почали розробляти проблеми політичного процесу, але ще в рамках жорсткого лінійного детермінізму, ньютонівського типу науковості. Варто також зазначити про становлення соціальної статистики як майбутнього методу політичної соціології. В цьому плані найбільше розвивалася Англія ІІ половини XIX ст. Це було пов'язано з реформізмом, з спробами зміни стану найбідніших верств та з вивченням феноменів бідності.
Визначилися зміни в питанні співвідношення суспільства та держави, природи влади. Особливе місце належить працям Алексіса де Токвіля (1805–1859), який показав владу в США як реалізацію ідеї суспільного договору, консенсусу заради реалізації цінностей. Це стало значною частиною англосаксонського внеску в політичну соціологію, бо відкривало шлях соціологічному освоєнню суспільства відмінного від традиційних європейських монархій. За Токвілем, асоціації громадян могли створювати націю та державу «знизу».[4]