1. Розробка проблематики.

2. Визначення кола питань.

3. Визначення методів дослідження.

4. Структура інструментарію збору даних.

5. Перевірка і остаточне визначення інструментарію збору даних.

6. Підготовка і планування збору даних.

7. Побудова вибірки.

8. Проведення збору даних.

9. Обробка і аналіз зібраних даних.

Послідовність дій вищеописаного процесу може варіюватися залежно від проблематики та вибраних методів дослідження.

Застосування емпіричних соціальних досліджень постійно зростає в комерційних цілях в економічних та маркетингових дослідженнях, в опитуваннях громадської думки.

Проблема збору та аналізу даних у емпіричних соціальних дослідженнях дуже сприйнятлива до методологічних проблем, і результати дослідження слід перевіряти, поряд із статичним слід використовувати логічний аналіз, слід уникати неоднозначних формулювань питань у анкеті, шукати і аналізувати латентні змінні, комбінувати методи дослідження.

Методи емпіричного соціального дослідження

Предмет будь-якої науки неминуче визначає характер її методів дослідження.

Особливості соціальних феноменів як предмет соціальних наук вимагає для них емпіричних методів дослідження, такі як метод спостереження і система методів збору даних, щоб аналізувати предметну область науково і незалежно від індивідуального повсякденного досвіду. На відміну від природних наук, в яких методи обговорюються з етичної точки зору, методи в соціальних науках незаперечні з точки зору їх наукової працездатності. У оцінку працездатності методів входить принципова методологічна дискусія про те, що можливо взагалі соціально-наукове (соціологічне) пізнання. У дискусіях про методи явно простежується основна проблема суперечливої оцінки якісних і кількісних методів в соціології.

Якісні та кількісні методи відрізняються за характером збору і обробки даних.

Кількісні методи домагаються стандартизованого і контрольованого вимірювання та використання на базі квантифікованій даних статистично-математичних методів. У центрі уваги якісних методів знаходиться смисловий та змістовний аналіз, процес збору даних менше структурований методами і вихідними робочими гіпотезами, а також існує можливість поглиблювати і розширювати постановку питань під час процесу збору даних. Якісні методи застосовуються на попередній (початковій) фазі дослідницького проекту, щоб розширювати необхідну предметну область для формування проблеми дослідження і для формулювання робочих гіпотез; в цьому сенсі використання якісних методів є попередня фаза первісного дослідницького процесу.

Однак, в останні роки і десятиріччя посилювалися намагання приписати якісним методам самостійне значення і пропагувати їх як альтернативу якісним методам.

Ці зусилля грунтуються, з одного боку, на критиці працездатності кількісних методів, до якої треба серйозно поставитися, і, з іншого боку, на факт, що кількісні методи не можуть бути використано універсально. Під пропагандою якісної альтернативи розуміють, звичайно, також основну методологічну гіпотезу про те, що в соціальних науках (особливо в їх об'єкті), можливо, не існує певної послідовності способу дій наукового пізнання, і соціальні науки орієнтуються на приклад природничих наук як у випадку кількісних методів.

Дискусії про переваги та недоліки якісних і кількісних методів будуть тривати й надалі суперечити один одному. Очевидно лише одне: кількісні та якісні методи можуть взаємно доповнювати один одного і майже кожен окремий метод емпіричного соціального дослідження може використовуватися в якісному або кількісному прояві.

В дану статтю "Методи емпіричного соціального дослідження "увійшли підрозділи:

- обробка даних;

- опитування;

- спостереження;

- експеримент;

- Akfionsforschung (дослідження виступів, акцій);

- аналіз змісту;

- групова дискусія;

- соціометрія;

- біографічний метод;

вторинний аналіз;

- панель дослідження;

- статистика.

Мені показалися найбільш цікавими два підрозділи:

· групова дискусія;

· біографічний метод.

27. Опитування як метод збору соціологічної інформації

Сутність та особливостізастосування соціологічного опитування.

Соціологічне опитування — це метод збору соціальної вербальної інформації про досліджуваний об’єкт під час безпосереднього чи опосередкованого спілкування дослідника з респондентом шляхом реєстрації його відповідей на запитання або ствердження.

Респондент — учасник соціологічного дослідження, що є джерелом усної чи письмової інформації.

Реципієнт — учасник соціологічного дослідження, що ідобуває від респондента усну чи письмову інформацію.

Опитування – найпоширеніший, найефективніший та найнадійніший метод збирання первинної соціологічної інформації. З його допомогою можна отримати до 90% усіх даних, особливу ті, які не відображені в документальних джерелах чи доступні прямому спостереженню. Особливо це стосується вивчення людських настанов (політичних, релігійних, етнічних та ін.), оскільки думки людей не піддаються безпосередньому спостереженню. Джерелом інформації виступає людина – безпосередній учасник, представник, носій досліджуваних явищ чи процесів. Вербальна інформація, одержана завдяки цьому методу, значно багатша, ніж нсвербальна, вона легше піддається кількісному опрацюванню та аналізу, що дає змогу широко використовувати обчислювальну техніку. Втім, більшість даних – описового характеру.

Інформація, одержана від респондентів за допомогою опитування, відображає реальність тільки в тому аспекті, в якому вона існує в свідомості опитуваних. Крім цього, одержані данні не завжди свідчать про справжні думки, переконання, настрої  опитуваного,   оскільки   останній,   відповідаючи   на запитання, нерідко прагне створити позитивне враження про себе. Тому завжди слід враховувати можливе спотворення інформації і з метою його усунення можна використовувати оптування в комплексі з іншими методами збору інформації, завдяки чому зростає надійність отриманої інформації.

Переваги та обмеження соціологічного опитування.

Переваги:

- Опитування можна виконувати на великих масивах, а отже, вивчати поведінку великих соціальних суб’єктів.

- Цей метод дає змогу зробити порівняльний аналіз відповідей респондентів.

- При повторних дослідженнях можна встановити динаміку змін об’єкта дослідження.

- Дослідник сам формує банк інформації, свідомо ставить лише ті питання, які стосуються проблеми дослідження.

- Опитування забезпечує оперативність збору інформації.

Обмеження:

- Суцільні опитування є занадто громіздкими, а результати вибіркових завжди містять певну похибку і тому не можуть повною мірою відображати реальний стан досліджуваного об’єкта.

- Матеріал може бути поверховим, не відображати глибинних процесів життєдіяльності об’єкта, що вивчається, особливо коли опитування виконується „по гарячих слідах”.

- „Закриті” запитання звужують обсяг одержаної інформації.

- „Відкриті” запитання часто залишаються респондентами без відповіді.

- Опитування потребує значних матеріальних затрат. Анкета як основний інструментарій опитування.

Вірогідність відповіді респондента багато в чому залежить від уміння реципієнта розпочати опитування, від його професіоналізму, а також від якості інструменту. Основний інструмент соціологічного дослідження – анкета – це тиражований документ, який містить певну сукупність запитань, сформульованих і пов’язаних між собою за встановленими правилами.

Анкета має визначену структуру і складається, як правило, з трьох частин: вступної, основної і „паспортної”. У вступній частині анкети міститься звернення до респондента, в якому визначається, хто, з якою метою проводить опитування, де і як використовуватимуться його результати, підкреслюється важливість і значимість особистої участі кожного респондента в дослідженні, наводиться стисла інструкція щодо заповнення анкети, гарантується анонімність відповідей, зазначається, кому слід повернути заповнену анкету. В основній частині анкети подаються запитання, розраховані на послідовне розкриття змісту досліджуваної проблеми. ,лЧаспортна” частина включає запитання, відповіді на які характеризують демографічний і соціальний стан респондента. Наприкінці анкети респонденту пропонують висловити свою думку щодо теми опитування і дякують за участь у дослідженні.

Добре відомо: для того, щоб отримати зрозумілу відповідь, потрібно чітко і правильно поставити питання. Тому формулювання питань анкети – найбільш складний і відповідальний етап її побудови. Йому передує, як уже було сказано, процедура емпіричного визначення основних понять дослідження і відбору необхідного мінімуму емпіричних індикаторів. Кожному індикатору відповідає одне або кілька запитань.

Скласти запитання анкети, певним чином, являє собою мистецтво. Для цього необхідно як добре володіння мовою, так і знання класифікації анкетних запитань. Зокрема, за функціональним призначенням запитання анкети можна поділити на змістовні і допоміжні. Змістовні запитання є емпіричними індикаторами ознак явища, що вивчається. Допоміжні запитання виконують різні функції: дають змогу жорстку стандартизовану форму опитування наблизити до діалогу, зібрати додаткову інформацію, а також розвинути інтерпретацію одержаних результатів тощо. Найпоширенішими серед допоміжних запитань є запитання-фільтри – це питання, що відсіює тих респондентів, яких не стосується наступне запитання. За формою побудови запитання поділяють на відкриті, закриті та напівзакриті. Відкритим називають запитання, щодо якого автор не пропонує респондентові перелік підготовлених відповідей, а залишає місце для відповіді у довільній формі. Крім цього, послідовність запропонованих варіантів відповідей теж помітно впливає на вибір їх респондентом. Варіанти, розміщені спочатку, мають більше шансів бути вибраними.

28. Спостереження як метод збору соціологічної інформації. Експеримент

Спостереження  У широкому розумінні будь-яке наукове знання починається з безпосереднього спостереження, сприйняття реальної дійсності. Щоправда, в одному випадку люди самі здійснюють спостереження, в другому — користуються даними спостереження інших. Термін «спостереження» має декілька значень. Зміст його полягає у безперервному зв'язку людини з навколишньою дійсністю, що дає змогу орієнтуватися у середовищі, наблизити систему своїх вчинків до умов, що змінюються. Мається на увазі безпосереднє сприйняття соціальної дійсності з метою упорядкування досвіду і перевірки гіпотези, висунутої у дослідженні.  Спостереження у соціології — реєстрація соціальних процесів, явищ або їх окремих елементів.  Спостереження як джерело інформації має свої специфічні особливості. Спостерігати можливо тільки те, що відбувається у присутності соціолога. Це суттєво ускладнює дослідження динаміки, генези соціальних явищ і процесів. Процедура спостереження трудомістка. Дослідник у спостереженні безпосередньо контактує і взаємодіє з реальними соціальними явищами.  Переваги методу спостереження роблять його важливим джерелом інформації при аналізі соціальних процесів, явищ. Спостереження дає змогу безпосередньо стикатися з конкретними проявами важливих соціальних явищ і процесів в усій складності зв'язків і залежностей, які впливають на них. Воно допомагає конкретизувати і поглибити уявлення процесів і явищ, відтворюваних на основі інших джерел інформації.  Наприклад, аналіз документів (протоколів, журналів обліку зауважень і пропозицій тощо) є ефективним і економічним методом при вивченні зборів працівників у виробничому колективі. З його допомогою можна виявити рівень виробничої активності окремих груп робітників, зміст зауважень і пропозицій тощо. Водночас вибіркове спостереження реальної практики зборів сприяє виявленню конкретних чинників, які впливають на виробничу активність працівників: організація і процедура зборів, морально-психологічна атмосфера, поведінка керівників, профспілкових лідерів тощо.  Сприйняття дослідником соціальної дійсності неодмінно потрапляє під вплив світогляду, що відображає інтереси певних соціальних груп. Тому соціолог повинен бути особливо обережним у своїх висловлюваннях, діях, щоб не спотворити хід подій, оскільки він може одержати недостовірну інформацію, а відповідно його висновки, а отже, і рекомендації, будуть недостатньо обґрунтованими або й хибними. Спостереження, як і будь-який інший метод дослідження, нічим не повинно нашкодити об'єктові дослідження.  Суттєва особливість спостереження у соціології полягає в емоційності сприйняття соціологом об'єкта спостереження. Немає неупереджених дослідників, і про це теж не слід забувати, дбаючи про об'єктивність даних спостереження. Ще одна особливість — складність, а інколи й неможливість повторного спостереження. Тому до спостереження треба ретельно готуватися. З цієї причини воно рідко може бути основним методом збору інформації. Як правило, спостереження використовують разом з іншими методами.  Види спостереження можна класифікувати, спираючись на різні засади. Передусім спостереження класифікують, зважаючи на умови їх організації (польове, лабораторне), а також на місцезнаходження дослідника (включене і невключене). Польове спостереження — спостереження, яке застосовують у реальній життєвій ситуації.  Значна частина соціологічних робіт є результатом польових соціологічних досліджень, які особливо придатні у дослідженнях розвідувального та аналітичного типу або на відповідних етапах комплексного дослідження.  Лабораторне спостереження — таке спостереження, за якого умови навколишнього середовища визначає дослідник. Його найчастіше застосовують в експериментальних дослідженнях або на етапі експериментальної перевірки гіпотез. При лабораторному спостереженні широко застосовують різноманітні допоміжні технічні засоби. Класичним прикладом лабораторного спостереження на стадії експериментальної перевірки гіпотези є Хоторнський експеримент, коли групу, за якою велось спостереження, ставили у різні умови, а в результаті спостережень робили висновки про вплив умов праці на її продуктивність.  Включене і невключене спостереження розрізняють залежно від ступеня активності спостерігача в досліджуваній ситуації.  Невключене спостереження — спостереження, за якого дослідник перебуває поза процесом чи явищем, які вивчає, тобто є зовнішнім спостерігачем.  Характерний приклад невключеного спостереження — спостереження за масовими процесами, коли спостерігач знаходиться на достатній відстані від об'єкта спостереження, щоб зафіксувати весь перебіг процесу; а також спостереження, мета якого — описати соціальну атмосферу, в якій відбувається подія.  За такої форми спостереження можливе спотворення типової картини процесу, явища, управлінської дії

 Соціальний експеримент як метод збирання соціологічної інфор¬мації  В соціологічних дослідженнях є поняття - соціальний експеримент. Що таке соціальний експеримент? Соціальний експеримент — спосіб одержання інформації про кількісні і якісні зміни показників діяльності і поведінки соціального об'єкту в результаті впливу на нього деяких керуючих і контролюючих факторів. Натуральний експеримент передбачає безпосереднє втручання дослідника в реальний хід подій і явищ. Виділяються такі види експерименту: екологічний, правовий, педагогічний, соціологічний, соціально-психологічний та ін. Є науково-дослідні і практичні експерименти. Підсумки соціологічних досліджень відображаються у звітах. Звіт про соціологічне дослідження — письмовий документ, в якому систематизовано і наочно викладаються результати досліджень.  Проблеми І труднощі ведення соціологічного дослідження показує, що найтиповіші помилки і труднощі соціологічних досліджень в розробці програми соціологічного дослідження є: по-перше, проблеми, що сформульовані в програмі, часто не відображають реальної ситуації. Поставлені уже раніше і реалізовані проблеми часто-густо ігноруються або ж просто не враховуються. По-друге, мета дослідження не зв'язана з проблемою, сформульована часто абстрактно, не відображає специфіку об'єкту. Не визначені чітко завдання дослідження. Поставлені завдання, відірвані від реальних можливостей, засобів дослідження. В ході розробки програми не проводиться аналіз моделі об'єкту в системі факторів. На основі наявних даних важко встановити межі об'єкту, його кількісний склад, структуру та ін.; по-третє, не визначено предмет дослідження, дається досить вузька або широка інтерпретація предмету дослідження, в ході формування програми з'ясовувалось, що дуже слабо теоретично розроблено предметний зміст дослідження. В процесі дослідження ігнорується значення теоретичної моделі дослідження. Акцент в дослідженні повністю перенесено на аналіз емпіричних показників. В процесі дослідження змішується теоретичний і емпіричний рівень аналізу процесів, а теоретична інтерпретація здійснюється фрагментарне, відсутні гіпотези не співвіднесені між собою категорії аналізу і одиниці аналізу, не побудована схема понять операційної інтерпретації.  Навчальний процес, в якому одночасно реалізуються пізнавальні і виховні завдання вищої школи, виступає основою навчання і виховання, що забезпечує не лише засвоєння знань, але й формування особистих якостей тих, хто навчається. Мета вищої школи полягає в тому, щоб поєднати навчання і виховання, яка досягається не автоматично і залежить не стільки від навчальних програм і підручників, скільки від соціально-професійного обліку і кваліфікації педагога. Тільки різностороннє освічений, високо кваліфікований викладач вищого навчального закладу спрямований не штучно, а органічно вводити в лекції та інші види занять виховні аспекти. Основний підсумок всіх зусиль, здійснення соціологічного аналізу подій і явищ — формування найбільш відповідної специфіки предмету соціології сукупності прийомів, методів, процедур і операцій теоретичного і емпіричного пізнання соціальної реальності, що прийнято називати методикою. Така сукупність прийомів, методів, пізнання нерідко називається методом соціологічного дослідження. Тому-то методика соціологічного дослідження часто розуміється як система прийомів, процедур і операцій встановлення соціальних фактів. До такої системи належать і засоби аналізу соціальних фактів. Зі зміною методики змінюється і техніка соціологічних досліджень, в якій методика знаходить своє безпосереднє вираження. 

29. Соціологічне анкетування. Види запитань в анкеті