Біографія Політична діяльність
Агітаційні плакати президентської кампанії Ескобара.
В злочинному світі Ескобар досяг вершини влади. Пізніше він став шукати спосіб зробити свій бізнес легальним. 1982 року Пабло Ескобар висунув свою кандидатуру на виборах і в свої 32 роки став заміщувачем конгресмена Конгресу Колумбії (отримав право голосувати за конгресменів під час їх відсутності).
Проникнувши в Конгрес, Ескобар мріяв стати президентом Колумбії. Разом з тим, опинившись в Боготі, він звернув увагу, що його популярність не вийшла за межі Медельіна. У Боготі про нього, природно, чули, але як про сумнівну особистість, що прокладає кокаїнову дорогу до президентського крісла. Один з найпопулярніших політиків Колумбії, основний кандидат на президентське кріслоЛуїс Карлос Галан першим відкрито засудив зв'язок нового конгресмена з кокаїновим бізнесом.
Через кілька днів міністр юстиції Родріго Лара Бонія розгорнув широку кампанію проти вкладення «брудних» кокаїнових грошей в передвиборну гонку. У підсумку Пабло Ескобар в січні 1984 року був виключений з колумбійського Конгресу. Стараннями міністра юстиції його політична кар'єра закотилася раз і назавжди. Проте, Ескобар не збирався тихо йти і вирішив помститися міністру.
30 квітня 1984 міністерський «Мерседес» Боніі зупинився біля світлофора на одній з найжвавіших вулиць Боготи. У цей момент під'їхав мотоцикліст і в упор з автомата зрешетив задню частину «Мерседеса», де зазвичай сидів міністр юстиції. Родріго Лара Бонія загинув на місці. Вперше бандити вбили в Колумбії чиновника такого високого рангу. З цього дня терор почав поширюватися по Колумбії.
Країною прокотилися масові рейди, в яких знищували хімічні лабораторії та плантації коки. Десятки учасників наркокартелів опинилися за гратами. У відповідь на це Пабло Ескобар двічі зробив замах на шефа колумбійської секретної поліції генерала Мігеля Масу Маркеса. При другому замаху, 6 грудня 1989 року, від вибуху бомби загинуло 62 особи та близько 100 отримали поранення різного ступеня тяжкості.
До початку 90-х років Пабло Ескобар вважався одним з найбагатших людей планети. Його статок оцінювався, щонайменше, в 30 мільярдів доларів. Він очолював список найбільш розшукуваних наркоторговців США. За його п'ятами незмінно слідував елітний спецпідрозділ, який ставив перед собою завдання за всяку ціну піймати або знищити Пабло Ескобара.
Переслідування та арешт
Після втечі з в'язниці для Ескобара настали скрутні часи. Його друзі почали залишати його. Основною помилкою Ескобара було те, що він не міг критично оцінити ситуацію, що склалася. Він вважав себе фігурою значнішою, ніж це було насправді. Він продовжував володіти величезними фінансовими можливостями, але реальної влади у нього вже не було. Єдиним способом для Ескобара хоч якось поправити становище була спроба відновити угоду з урядом. Ескобар кілька разів намагався знову укласти угоду з правосуддям, проте президент Сезар Гавірія, як і уряд США вважали, що на цей раз не варто вступати в які-небудь переговори з наркобароном. Було прийняте рішення переслідувати його і, за можливості, під час арешту ліквідувати.
30 січня 1993 люди Пабло Ескобара підклали потужну бомбу в автомобіль біля книгарні на одній з багатолюдних вулиць Боготи. Вибух стався тоді, коли там було багато людей, переважно це були батьки зі своїми дітьми. Внаслідок цього теракту загинула 21 особа та більше 70 отримали тяжкі каліцтва.
З Медельїнським картелем вів боротьбу і конкуруючий з ним наркокартель Калі. Крім того, група колумбійських громадян створила організацію «Лос Пепес», абревіатура якої означала «Люди, постраждалі від Пабло Ескобара». До неї увійшли колумбійські громадяни, чиї родичі загинули з вини Ескобара.
Після теракту учасники «Лос Пепес» підірвали бомби перед будинком Пабло Ескобара. Маєток, що належав його матері, вигорів дотла. «Лос Пепес» стали тероризувати та полювати на тих, хто хоч якось був пов'язаний з ним або його кокаїновим бізнесом. За короткий час «Лос Пепес» завдали істотної шкоди кокаїновій імперії Ескобара. Вони вбили безліч його людей, переслідували його родину, спалили його маєтки. Тепер Ескобар серйозно хвилювався за свою сім'ю. Якби його сім'я була за межами Колумбії, він міг би оголосити тотальну війну уряду та своїм ворогам. Ескобар хотів вивезти свою сім'ю в Німеччину, але після переговорів уряду Колумбії та спецслужб США з урядом Німеччини, родині Ескобара було відмовлено у в'їзді в країну та літак був повернений назад в Колумбію. У Колумбії уряд оселив їх в одному з готелів.