Географія Загальна географія

Знімок Маршаллових Островів з космічного супутника, березень 1999 р.

Мапа островів

Мікронезійська держава Маршаллові Острови є скупченням з атолів та островів, розташованих у Тихому океані трохи північніше екватора. Столиця країни, місто Маджуро, розташоване за 3438 км на захід від міста Гонолулу, адміністративного центру американського штату Гаваї, за 3701 км на південний схід відТокіо, столиці Японії, та за 3241 км на південний схід від міста Сайпан, столиці Північних Маріанських островів^[3]. Найближчі архіпелаги — Каролінські острови, що належать Федеративним Штатам Мікронезії й розташовані на південний захід від Маршалових Островів та острови Гільберта, що лежать на південному сході й належать Республіці Кірібаті^[4].

Площа суші Маршаллових Островів становить усього 181,3 км², у той час, як площа території, зайнятої лагунами, — 11 673 км²^[5]. Країна розташувалася на 29 атолах і 5 віддалених островах, які розділені на дві групи: 18 островів у ланцюзі Ралик (у перекладі з маршалезької мови "захід"^[6]) і 16 островів у ланцюзі Ратак (або Радак; у перекладі з маршалезької мови мови "схід"^[6]). Обидва ланцюги перебувають приблизно за 250 км один від одного і простягаються з північного заходу на південний схід приблизно на 1200 км^[4]. Найважливішими островами є атоли Кваджалейн і Маджуро. Найбільший острів Республіки Маршаллові Острови -Кваджалейн - є водночас атолом з найбільшою лагуною у світі^[7][4]. Попри те, що площа його суші становить усього лише 16,32 км² (або 6,3 кв. милі), площа лагуни становить 2174 км² (або 839,3 кв. милі)^[5]. Усі острови низинні, а атоли складаються з великої кількості моту, загальна чисельність яких у країні перевищує 1100^[8]. Найвища точка країни, що досягає всього 10 м, розташована на атолі Лікієп^[5].

Найпівнічнішим островом Республіки є острів Бокак (або Таонгі) у ланцюзі Ратак: він розташований за 280 км на північний захід від атолуУейк, який нині перебуває під владою США і приналежність якого Маршаллові Острови оспорюють. Найпівденніший острів Маршаллових Островів — атол Ебон, найзахідніший — Уджеланг (вони обоє розташовані в ланцюзі Ралік), найсхідніший — Нокс у ланцюзі Ратак.

Геологія

Пляж одного з атолів країни

Двадцять дев'ять із тридцяти чотирьох островів Республіки Маршаллові Острови — атоли (інші острови є піднятими атолами). Згідно з теорією Чарльза Дарвіна, формування атолів відбувалося в результаті занурення вулканічних островів, на поверхні яких поступово росли корали. Відбувалося формування облямовуючого рифу, а згодом і бар'єрного, який поступово надбудовувався коралами. У результаті виникала суша атолу. Ріст коралів і водоростей найбільш активно проходив у районах рифу, звернених до океану. У результаті, ці зовнішні краї рифу встигали за осіданням вулканічного острова. Внутрішні ж райони острова, навпаки, поринали під воду. Згодом у цих місцях відбулося формування мілководних лагун.

На поверхні рифів поступово накопичувався пісок, який формувався під впливом хвиль і течій, особливо під час сильних припливів і відливів. У приливній же зоні пляжу утворювалася берегова порода, зовнішній похилий шар з каменів. У результаті в наземних рослин з'являлася опора, на якій вони могли б рости. На острові ж формувалася стійка до високого вмісту солей у ґрунті рослинність, яка своїм корінням скріплювала різні осадові породи й перешкоджала водній та вітряній ерозії. Так формувалися піщані острівці або моту атола.

Піднятий атол є піднятим вулканічним островом, який утворювався у результаті підйому коралової платформи, яка оточує вулканічне плато в центрі острова.

Корисні копалини, виробництво яких можна було б здійснювати у промислових розмірах, на поверхні і у надрах Маршаллових Островів відсутні. Однак, у ході попередніх досліджень, на деяких островах були знайдені фосфати, а у межах територіальних вод країни — скупчення залізо-марганцевих конкрецій, а також кобальту. Тим не менш, у даний момент жодних розробок не ведеться.

Клімат

Середня річна температура (червоний) і кількість опадів (синій) на острові Маджуро

Особливістю регіонального клімату Маршаллових Островів є зміна кліматичних умов з півночі на південь, у тому числі, збільшення у даному напрямку кількості опадів^[9][10]. На північних островах країни клімат тропічний, напівпосушливий. Наприклад, на найпівнічнішому атоліМаршаллових Островів - Бокаке - він практично напівпустельний, хоча кількість опадів що випадають на ньому, близька до показників західних прерій США^[9]. Це обумовлено кількома факторами: пористістю ґрунтів, сольовими туманами та солоними ґрунтовими водами. Кількість опадів на Маршаллових Островах збільшується в міру руху на південь і досягає свого максимуму на атолі Ебон - найпівденнішому острові країни, розташованому в екваторіальному поясі.

Іншою важливою кліматичною особливістю місцевого клімату є розташування Маршаллових Островів у зоні північно-східних пасатів^[9]. Протягом більшої частини року на островах переважають вітри, що дмуть із північного сходу. Вони відрізняються високою вологістю. На всіх островах, окрім найпівнічніших, часто трапляються зливи^[9].

Для архіпелагу типовими є тропічні шторми та урагани, або тайфуни, у період яких спостерігається випадання великої кількості опадів, сильні вітри, які ламають дерева і руйнують будинки, а також високі хвилі, котрі загрожують змити низинні острівці. Трапляються посухи. Причиною кліматичних катаклізмів найчастіше є Ель-Ніньо^[10].

Щомісячний рівень опадів на Маршаллових Островах становить близько 300—380 мм^[11]. На північних островах країни щорічно випадає від 1000 до 1750 мм опадів, на південних — 3000—4300 мм^[10]. На північних островах найсильніші дощі трапляються з вересня по листопад, на півдні ж вони випадають цілий рік^[8].

Температурний режим на архіпелазі протягом року залишається постійним. Різниця між найхолоднішим і найтеплішим місяцями становить 1—2 °C^[8]. Найнижчі нічні температури зазвичай на 2-4 градуси вищі від найнижчої денної температури^[12]. Середньорічна температура на Маршаллових Островах становить 27,8 °C.