Місцеве самоврядування

Згідно з Конституцією, населення будь-якого атолу або острова, що не є частиною атолу (тобто моту), має право на систему місцевого самоврядування, яка діє відповідно до чинного законодавства Маршаллових Островів^[49]. При цьому, місцеве самоврядування поширюється не лише на сушу атола/острова, але й на море і морське дно внутрішніх вод острова (тобто лагуну) і на води, що омивають острів океану і його дно на відстані 5 миль від базової лінії, від якої відлічуються територіальні води атолу або острову^[50].

Політичні партії[

Традиційно на Маршаллових Островах відсутні будь-які формально організовані політичні партії^[51]. Ті з них, які називаються партіями, більше схожі на фракції або групи, що діють в інтересах певних кіл^[52]. У них відсутні штаб-квартири, офіційна ідеологія і навіть партійні структури. Двома загальновизнаними партіями країни є Партія Кабуа, або Aelon Kein Ad, (у перекладі з маршаллезької мови — "наші острови") і Об'єднана демократична партія. У країні також діє ще одна - Об'єднана народна партія - яка в січні 2008року разом з Партією Кабуа сформувала уряд Маршаллових Островів^[53].

Збройні сили і поліція

У Республіці Маршаллові Острови відсутні постійно діючі збройні сили. Однак, згідно з Договором про вільну асоціацію, відповідальність за безпеку і оборону країни несутьСполучені Штати Америки^[54]. Вони повинні захищати Республіку Маршаллові Острова та її громадян від атак і загроз ззовні, перешкоджати доступу і використанню Маршаллових Островів військовим персоналом або для військових цілей будь-якою третьою державою, створювати і використовувати райони та спорудження військового призначення згідно з умовами Договору^[55]. США також можуть проводити воєнні дії та операції на суші, воді і в повітряному просторі Маршаллових Островів^[56]. Якщо інше не дозволено, США не повинні проводити детонацію або розміщати на території країни ядерну або будь-яку іншу зброю масового ураження, а також радіоактивні, хімічні або біологічні матеріали, які можуть завдати шкоди здоров'ю або безпеці населення Маршаллових Островів^[57].

Внутрішню безпеку держави забезпечують формування національної поліції. У 2004 році у Високому суді було розглянуто 100 кримінальних справ (у 2000 році - 160)^[58]; поліцією міст Маджуро і Ебеє було заарештовано 3587 людей^[59].

Економіка Загальна характеристика

Економіка Маршаллових Островів (Дані ЦРУ США)
Валюта	1 Долар США (USD) = 100 центів
Бюджетний рік	Календарний рік
Торгові Організації	SPARTECA, Конференція ООН по торгівлі і розвитку
Статистика
Стан у світі (судячи з ПКС)	220-а (2001)
ВВП (ПКС)	$115 млн (2001, оцінка)
Ріст ВВП	3,5 % (2005, оцінка)
ВВП на душу населення (ПКС)	$2900 (2005, оцінка)
Інфляція	3 % (2005, оцінка)
Робоча сила	14 680 (2000)
Безробіття	30,9 % (2000, оцінка)
Основні галузі народного господарства	сфера послуг, сільське господарство
Торгові партнери
Експорт	$9,1 млн (2000)
Головні партнери (експорт)	США, Японія, Австралія,Китай
Імпорт	$54,7 млн (2000)
Головні партнери (імпорт)	США, Японія, Австралія, Нова Зеландія, Сінгапур, Фіджі,Китай, Філіпіни
Державні Фінанси
Доходи бюджету	$42 млн (1999)
Витрати бюджету	$40 млн (1999)

Характеристики, що визначають економічну ситуацію на Маршаллових островах, нічим не відрізняються від характеристик інших країн Океанії: величезна виняткова економічна зона, обмежені природні багатства, віддаленість від основних світовихринків збуту, дефіцит висококваліфікованих фахівців. Економіка Маршаллових Островів також переживає такі серйозні труднощі, як дефіцит державного бюджету, платіжного балансу і низький рівень внутрішніх заощаджень. Країна сильно залежить від коштів, котрі їй виділяють Азіатський банк розвитку, США та інші країни світу. Тому розмір державного бюджету Маршаллових Островів багато в чому визначається розміром іноземної фінансової допомоги^[60].

Тим не менше, в останні роки в країні досягнута відносна економічна стабільність, хоча і збереглися слабкі сторони місцевої економіки та негативний вплив зовнішніх та інших факторів, які можуть звести нанівець досягнуті економічні успіхи[2]. Найбільш стабільними компонентами ділової активності на Маршаллових Островах є державний сектор та фінансові й економічні доходи від дослідницького полігону Рейгана (США) на атолі Кваджалейн[3], який також є великим роботодавцем (на ньому працює від 1200 до 1300 маршалльців). Останніми роками також відбуваються покращення у приватному секторі, однак, він не має достатнього росту, щоб вирішити проблему зростаючого безробіття в країні. Державний і приватні сектори залишаються особливо чутливими до коливань на зовнішньому ринку: наприклад, після терористичного акту 11 вересня 2001року у США та епідемії пташиного грипу в Азії 2001-2004 років на островах стався різкий спад кількості туристів. Негативно позначається на економіці і зростання цін на паливо, яке повністю ввозиться в країну.

Згідно з даними уряду Маршаллових Островів, у 2007 році ВВП країни становив близько 149 млн доларів США, а ВВП на душу населення — 2 851 доларів США. Національний економічний ріст Островів дуже нерівномірний. У 2007 році зростання ВВПсклало 2%, в 2004 році — 5,6%, у той час, як з 1996 по 1999 роки він був негативним (у 1996 році — -10,3%, в 1999 році — -2,9% ).

Головними секторами економіки Маршаллових Островів є сфера послуг та сільське господарство. Туризм — одна з галузей економіки країни, які динамічно розвиваються.

Згідно з оцінкою 2005 року, рівень інфляції в країні становив 3%.

Завдяки низьким податкам держава є популярною офшорною зоною.