Історія

Докладніше: Історія Маршаллових Островів

Американські солдати на атоліКваджалейн в роки Другої світової війни

Рання історія[ред. • ред. Код]

Про ранню історію Маршаллових Островів відомо дуже мало. Імовірно, острова були заселені близько 2000 років тому вихідцями з Південно-Східної Азії.

Першим островом, поміченим європейцями, став атол Бокак, відкритий іспанським мореплавцем Алонсо Де Салазаром у 1526 році. Проте, архіпелаг залишався безіменним аж до 1788 року, коли острови були повторно відкриті британським капітаном Джоном Маршаллом, на честь якого вони й були названі. Згодом повз Маршаллові Острови пропливали судна багатьох держав, однак, жодна з них не висунула територіальні претензії з метою анексії. У 1860-х роках на островах стали з'являтися перші вихідці з Німеччини. Німецькими торговельними компаніями у ці роки була розгорнута ціла мережа з торгівлі копрою та іншими товарами. У 1885 роціархіпелаг був анексований Німецькою імперією, незважаючи на претензії з боку Іспанії.

Перша і Друга світові війни

У роки Першої світової війни, у вересні 1914 року, Японія зайняла частину Мікронезії, яка належала Німеччині, у тому числі, Маршаллові Острови. З тих пір острови залишалися під контролем Японії аж до зайняття архіпелагу американцями в роки Другої світової війни. З 1920 року Маршаллові Острови управлялися Японією за мандатом Ліги Націй.

Післявоєнна історія

Після короткочасної окупації островів армією США, ООН довірила керування Маршалловими Островами Сполученим Штатам у якості Підопічної території Тихоокеанських островів. Незабаром на атолі Кваджалейн з'явилася стратегічна військова база США, звідки здійснювався контроль над випробуваннями ядерної зброї на островах Бікіні таЕніветок, які проводилися з 1946 по 1958 року.

У 1979 році архіпелаг одержав обмежену автономію, а у 1986 році із США було підписано Договір про вільну асоціацію, згідно з яким США визнавали незалежність Республіки Маршаллові Острови, а Республіка, у свою чергу, надавала військовим Сполучених Штатів право перебуває на території країни; також зберігалися усі військові бази. Оборона країни стала обов'язком США. У 1990 році незалежність Маршаллових Островів визнала ООН.

Договір про асоціацію минув у вересні 2001 року. Після двох років переговорів, у 2003 році, договір було продовжено.

Адміністративний поділ

У роки існування Підопічної території Тихоокеанські острови Маршаллові Острови становили один округ^[13].

На даний час Маршаллові Острови розділені на 33 муніципалітети: Аілінгінае, Аілінглаплап, Аїлук, Арно, Аур, Бікар, Бікіні, Бокак, Вото, Джабат, Джалуїт, Джемо, Кілі, Кваджалейн, Лае, Ліб, Лікіеп, Маджуро, Меджіт, Милі, Наморік, Наму, Ронгелап, Ронгерік, Така, Уджае, Уджеланг, Утірік, Ебон, Еніветок, Ерікуб^[14]. Чотири окружні центри - Маджуро, Ебеє, Джалуіт та Вотье - мають органи місцевого самоврядування з виборною радою, мером, призначеними чиновниками та місцевою поліцією^[15].

Політична система Державний устрій

Маршаллові Острови — самоврядне^[16] державне утворення у вільній асоціації із США. Конституція, прийнята 1 травня 1979 року, встановлює республіканську форму правління, що поєднує в собі риси британської й американської політичних систем^[14].

Після отримання незалежності у 1983 році в країні був проведений референдум, результатом якого став курс на продовження тісних зв'язків зі США. У листопаді 1986 року було підписано Договір про вільну асоціацію, який діяв протягом 15 років. Згідно з ним, Республіка Маршаллові Острови могла проводити самостійну зовнішню політику, у той час, як фінанси країни були підпорядковані США. Штати також зберегли за собою ексклюзивне право на розташування на атолі Кваджалейн власних збройних сил.^[17] Також гарантувалося дотримання американської програми ядерних випробувань^[17]. В обмін на ці поступки США взяли на себе оборону Островів, гарантувався доступ Маршаллових Островів до федеральних програм США, маршальцям надавалося право жити і працювати на території Штатів. При цьому США виділяли Островам значні кошти: у 1987 році - $48 млн, у 2001-2002 роках - $34,7 млн. Таким чином, з 1987 по 2002 роки державний бюджет Маршаллових Островів на 70% складався із засобів отриманих від США^[17]. Дія договору минула у 2002 році. Новий Договір про вільну асоціацію терміном на 20 років було підписано 6 грудня 2003 року. Згідно з ним, США зобов'язалися продовжити фінансування економіки Маршаллових Островів (суми були заздалегідь зазначені у договорі)^[17].