Сільське господарство

Попри те, що обсяги сільськогосподарського виробництва на Маршаллових Островах невеликі, сільське господарство відіграє важливу роль у житті місцевого населення і є одним із ключових секторів економіки країни. Кількість землі, придатної для обробки, обмежена через невелику площу атолів і низької родючості місцевих ґрунтів.

Продовольчі культури вирощуються домашніми господарствами в основному для власного споживання. Найважливішими з них є кокосова пальма, хлібне дерево, панданус, банани, таро. Серед інших широко розповсюджених культур виділяються ананаси,огірки, кавуни, стручковий перець, капуста, томати, баклажани, гарбуз і червоний перець. М'ясне виробництво задовольняє лише внутрішній ринок.

Одним з найважливіших сільськогосподарських продуктів країни є копра, яка виробляється в основному на віддалених островах архіпелагу, через що уряд Маршаллових Островів субсидіює ціни на цей продукт, щоб підтримувати добробут місцевих жителів. Зміст субсидії полягає в тому, що урядова компанія "Tobolar" викуповує у місцевих виробників копру за ціною вище ринкової. У2004 і 2005 роках ці субсидії досягли $900 000. У 2004 році завдяки ґранту від Тайваню на Маршаллових Островах окрім кокосового масла стали виробляти мило й іншу продукцію.

Рибальство

На тлі зростаючого населення країни Уряд Маршаллових Островів оголосив розвиток рибальського сектору економіки одним із пріоритетних напрямків діяльності.

Прибережне рибальство відіграє важливу роль у житті маршалльців. Особливу цінність, крім окремих видів риб, представляють різноманітні ракоподібні, насамперед, краби, які йдуть на внутрішній ринок. На атолах Наморік і Маджуро діють ферми з вирощування перлів, а на Лікіепі — станція з вирощування гігантських тридакн.

Основу експорту країни становить тунець, однак його вилов здійснюється переважно іноземними судами, яким надається ліцензія на право вилову риби у Винятковій економічній зоні Маршаллових Островів. При цьому дохід від ліцензування багато в чому залежить від погодних умов - наприклад найбільша кількість тунця у водах країни зазвичай спостерігається під час Ель-Ніньо. У той самий час, через зміну шляхів міграції тунця в останні роки обсяги вилову риби різко скоротилися. Негативно на економіці країни позначилося також закриття у 2004 році заводу з виробництва філе тунця. Дане виробництво було вигідне у першу чергу тому, що забезпечувало роботою від 100 до 520 місцевих жителів, а також було великим платником податків.

Транспорт

Номерний знак автівки, який використовувався у 1985 році на Маршаллових Островах, був звичайнісіньким стікером

У 2007 році довжина шосейних доріг Маршаллових Островів становила 2028 км (в тому числі 75 км швидкісних доріг). У республіці відсутній залізничний транспорт.

Національним авіаперевізником є компанія «Air Marshall Islands», що здійснює внутрішні перельоти. Компанія була заснована у 1980році під назвою «Airline of the Marshall Islands», з 1990 року стала використовувати сучасну назву. Іншими авіакомпаніями, що здійснюють польоти на Маршаллові Острови, є «Continental Airlines» (польоти з Гонолулу та острова Гуам на острови Маджуро іКваджалейн) і «Our Airline / Air Nauru» (польоти з Брісбена (Австралія) та Наді(Фіджі)). Всього у 2007 році в країні діяло 15 летовищ, однак, лише у чотирьох з них злітно-посадочна смуга мала тверде покриття.

На острові Маджуро діє громадський транспорт (чартерні автобуси), але найпопулярнішим видом транспорту є таксі. Вартість проїзду коливається від 50 центів до 2 доларів (між найвіддаленішими точками острова). При цьому водій має право підсаджувати попутників. Морське сполучення, як внутрішнє, так і міжнародне, здійснюється компанією «Central Pacific Maritime Agency» . Найбільший порт країни — Маджуро.