Тарифна система оплати праці.

Тарифна система оплати праці – це сукупність взаємопов’язаних елементів, за допомогою яких встановлюється диференціація в оплаті праці різних категорій працівників в залежності від складності та умов праці, особливостей даної галузі виробництва, для забезпечення єдності, міри праці і її оплати в масштабах галузі в конкретній країні. Тарифна система складається з тарифних сіток, тарифних ставок, тарифних кваліфікаційних довідників, схем посадових окладів, керівників, працівників, службовців, спеціалістів та кваліфікаційного довідника з цих посад .

Тарифна сітка являє собою шкалу співвідношень в розмірах тарифних ставок, в залежності від кваліфікації та складності виконуваних робіт. Вона являє собою сукупність тарифних розрядів і відповідних їм тарифних коефіцієнтів.

Тарифна ставка визначає розмір оплати праці різних груп працівників за одиницю часу. Розмір тарифної ставки першого тарифного розряду визначаються на рівні встановленого державою мінімального розміру заробітної плати. Тарифні ставки інших розрядів визначаються множенням тарифної ставки першого розряду на тарифний коефіцієнт відповідного тарифного розряду із врахуванням віднесення до групи. Кожному, з 2 по 11, тарифному розряду відповідає дві групи, з 12 по 15 – три групи тарифних коефіцієнтів. Галузева диференціація та диференціація оплати за умовами праці здійснюється за допомогою коефіцієнтів співвідношення до мінімальної заробітної плати мінімальних тарифних ставок по галузях народного господарства України.

Тарифні кваліфікаційні довідники містять перелік характеристик робіт для різних виробництв і вимог, яким має відповідати робітник на даній роботі.

Нормування праці – це визначення об’єктивно необхідних витрат робочого часу при проектуванні раціональних трудових процесів і встановленні прогресивних науково обґрунтованих норм. При нормуванні праці використовуються такі категорії як норма часу, норма виробітку, норма обслуговування, норма підпорядкованості. Основними категоріями нормування праці виступають:

• норма часу – час встановлений на виготовлення продукції,

• норма виробітку – кількість продукції чи операцій, які повинен зробити працівник за одиницю часу,

• норма обслуговування – встановлена кількість одиниць обладнання чи робоча площа, яку має обслуговувати один працівник чи бригада,

• норма керованості – кількість працівників, які мають підпорядковуватись одному керівнику.

Преміювання виконує функцію зацікавленості працівників у результатах праці і включає такі елементи: джерело ресурсів для преміювання, показники преміювання, умови, строки та розміри преміювання, порядок виплати тощо. При формуванні системи преміювання необхідно визначити такі елементи:

• джерело ресурсів для преміювання;

• конкретні показники преміювання;

• умови преміювання;

• розмір преміювання;

• строки преміювання;

• перелік професій, посад, які підлягають преміюванню;

• строки, на які вводиться система;

• перелік факторів, показників, за які робітники позбавляються премії.