IV. Форми та системи оплати праці.

Конкретні матеріальні стимули формуються в процесі застосування форм та систем заробітної плати.

В науці виділяють відрядну, погодинну, комбіновану та комісійну форми оплати праці.

В свою чергу відрядна форма оплати праці поділяється на такі системи:

• просту відрядну – відрядний заробіток формується як добуток розцінки на кількість виготовлених виробів;

• відрядно-преміальну – відрядний заробіток збільшується на розмір премії, яку встановлюють за досягнення певних показників;

• відрядно-прогресивну – при досягненні певного рівня виконання завдання праця оплачується за підвищеними розцінками.

• непряму відрядну – заробіток допоміжних робітників-ремонтників, наладчиків тощо, залежить від виробітку основних робітників, яких вони обслуговують;

• акордно-відрядну – за конкретний обсяг робіт створений фонд оплати праці, а також встановлені терміни виконання, розмір додаткової премії, показники кості;

• бригадну відрядну – колективний фонд оплати праці заробляють спільно всі члени трудового колективу, а потім він підлягає розподілу між ними з урахуванням певних умов.

Відрядна система стимулює продуктивність праці, але вимагає контролю за її якістю.

Почасова оплата праці. Розмір заробітної плати залежить від кількості відпрацьованого часу. До неї можна віднести:

• просту почасову – заробіток повністю залежить від відпрацьованого часу;

• почасово-преміальну – до заробітку додають премію за виконання певних показників;

• бригадну почасову – колективний фонд оплати праці заробляється спільно бригадою і залежить від відпрацьованого часу, а потім за допомогою певного методу розподіляється між працівниками.

Стимулює якість, але не зацікавлює у результативності. Використовується у випадках, коли важко пронормувати працю.

Комбінована форма оплати праці складається з трьох частин:

- почасової (тарифна оплата, доплати, надбавки);

- відрядної (доплата за виконання нормованих завдань);

- преміальної.

Характерною особливістю комбінованої форми є те, що органічно поєднує переваги відрядної та почасової форм оплати праці, а також усуває їх недоліки.

Комісійна форма оплати праці. В умовах сьогодення в Україні з’явилися нові професії (брокери, маклери, менеджери, дилери та інші), для яких традиційні форми оплати праці недостатньо стимулюють до активної трудової діяльності. Світовий досвід показує, що для оплати праці працівників, професії яких носять підприємницький характер, доцільно використовувати комісійну форму оплати праці. Дана форма враховує конкретний внесок кожного працівника у досягненні відповідних результатів і розподіл заробітної плати певного працівника має відповідати тому економічному ефекту, який підприємство досягає за його допомогою. При комісійній формі оплати праці комісійний заробіток визначається на засадах нормативу у відсотках до показника, поліпшенню якого сприяє трудова діяльність працівника.

Найбільш характерними системами комісійної форми є:

• Система лінійної комісійної винагороди. Працівникам встановлюється “твердий” норматив у відсотках до висхідного показника. І слід пам’ятати, що з одного боку, при досягненні певного рівня заробітної плати працівник стає незацікавлений у подальшому виконанні роботи, а з іншого - існує можливість неконтрольованого зростання заробітної плати, що викликає конфлікт.

• Система регресивної комісійної винагороди. Передбачає зменшення нормативної ставки винагороди на певних етапах поліпшення вихідного показника, що сприяє організації розмірів зарплати.

• Система прогресивної комісійної винагороди. Базується на встановленні системи нормативних ставок винагород, які збільшуються в процесі поліпшення висхідного показника.