Література Основна:

1. Біохімічний склад рідин організму та їх клініко – діагностичне значення. Довідник / За ред. Склярова О.Я. – Київ: Здоров’я, 2003. – 192 c.

2. Губський Ю. І. Біологічна хімія. – Київ-Тернопіль: Укрмедкнига, 2000. – 508 с.

3. Гонський Я.І., Максимчук Т.П., Калинський М.І. Біохімія людини. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2002. – 744 с.

4. Практикум з біологічної хімії / За ред. О.Я. Склярова. – К.: Здоров’я, 2002. – С. 3 – 46.

5. Біологічна хімія. Тести та ситуаційні задачі. / За ред. О.Я. Склярова. – Львів: Світ, 2006. – 271 с.

Додаткова:

1. Ангельскі С., Якубовскі З., Домінічак М. Г. Клінічна біохімія. – Сопот, 1998. – 451 с.

2. Березов Т. Т., Коровкин Б. Ф. Биологическая химия. – М.: Медицина, 1990. – 528 с.

3. Кольман Я., Рем К.-Г. Наглядная биохимия. – Москва: Мир, 2000. – 470 с.

4. Марри Р., Греннер Д., Мейес П., Родуэлл В. Биохимия человека. – Москва: Мир, 2004. – С. 63-71, 79-83.

Тема № 4. Дослідження регуляції ферментативних процесів та аналіз механізмів виникнення ензимопатій. Медична ензимологія.

Мета заняття: Засвоїти основні принципи регуляції метаболічних шляхів, порушення функціонування ферментів у клітині та використання ферментів у медицині.

Актуальність теми: Ферменти є біокаталізаторами з мінливою активністю, яка змінюється при певних регулюючих впливах. У клінічній практиці ферменти застосовують як фармпрепарати, а визначення їх активності у крові та сечі необхідно для діагностики патологічних станів.

Конкретні завдання:

• Аналізувати шляхи та механізми регуляції ферментативних процесів, як основи обміну речовин в організмі в нормі та при патологіях;

• Пояснювати застосування інгібіторів та активаторів ферментів як фармпрепаратів при порушеннях обміну речовин та певних патологіях;

• Пояснювати зміни перебігу ферментативних процесів та накопичення проміжних продуктів метаболізму при вроджених (спадкових) та набутих вадах метаболізму – ензимопатіях;

• Аналізувати зміни активності індикаторних ферментів плазми крові при патологіях певних органів та тканин. Теоретичні питання

1. Активація та інгібування ферментів

• активатори ферментів;

• інгібуванням ферментів (зворотне, незворотне, конкурентне, неконкурентне).

2. Регуляція шляхом зміни каталітичної активності ферментів:

• алостеричні ферменти;

• ковалентна модифікація ферментів;

• протеолітична активація ферментів (обмежений протеоліз);

• дія регуляторних білків;

• циклічні нуклеотиди в регуляції ферментативних процесів.

3. Регуляція шляхом зміни кількості ферментів:

• конститутивні та адаптивні ферменти

3. Ізоферменти, множинні молекулярні форми ферментів.

5. Ензимодіагностика, ензмопатії та ензимотерапія.

6. Зміни активності ферментів плазми та сироватки крові як діагностичні (маркерні) показники розвитку патологічних процесів:

• інфаркт міокарду;

• захворювання печінки;

• захворювання м’язової тканини.

7. Ізоферменти в ензимодіагностиці.

8. Вроджені (спадкові) та набуті вади метаболізму, їх клініко-лабораторна діагностика.

9. Використання інгібіторів ферментів в якості лікарських засобів:

• ацетилсаліцилова кислота;

• алопуринол;

• сульфаніламідні препарати.

10. Ензимотерапія – використання ферментів в якості лікарських засобів

• при захворюваннях травної системи;

• при гнійно-некротичних процесах;

• як фібринолітичні препарати;

• препарати ферментів.