А. Амілази, ліпази, фосфатази

В. ЛДГ, креатинкінази, трансамінази

С. Пептидази, аргінази, глюкокінази

D. Трипсину, лізоциму, цитратсинтази

Е. Альдолази, сукцинатдегідрогенази, гексокінази

Індивідуальна самостійна робота студентів

1. Регулятори активності ферментів та їх використання в клінічній практиці.

2. Ензимодіагностика. Використання ізоферментів у ензимодіагностиці.

Література Основна:

1. Біохімічний склад рідин організму та їх клініко-діагностичне значення. Довідник / За ред. Склярова О.Я. – Київ: Здоров’я, 2003. – 192 c.

2. Гонський Я.І., Максимчук Т.П., Калинський М.І. Біохімія людини. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2002. – С. 71-74, 98-102.

3. Губський Ю. І. Біологічна хімія. – Київ-Тернопіль: Укрмедкнига, 2000. – С. 106-114.

4. Практикум з біологічної хімії / За ред. О.Я. Склярова. – К.: Здоров’я, 2002. – С. 167-179.

5. Біологічна хімія. Тести та ситуаційні задачі. / За ред. О.Я. Склярова. – Львів: Світ, 2006. – 271 с.

Додаткова:

1. Ангельскі С., Якубовскі З., Домінічак М. Г. Клінічна біохімія. – Сопот, 1998. – 451 с.

2. Березов Т.Т., Коровкин Б.Ф. Биологическая химия. – Москва: Медицина, 1990. – С. 126-129, 145-157, 165-168.

3. Кольман Я., Рем К.-Г. Наглядная биохимия. – Москва: Мир, 2000. – 470 с.

4. Марри Р., Греннер Д., Мейес П., Родуэлл В. Биохимия человека. – Москва: Мир, 2004. – С. 71-75, 98-110.

5. Фёршт Э. Структура и механизм действия ферментов. – М.: Мир, 1980. – 364 с.

6. Фридрих П. Ферменты: четвертичная структура и надмолекулярные комплексы. – М.: Мир, 1986. – 374 с.

Тема № 5. Дослідження ролі кофакторів та коферментних вітамінів у прояві каталітичної активності ферментів.

Мета заняття: Засвоїти будову, загальні принципи класифікації та функціонування коферментних форм вітамінів. Оволодіти методами якісного та кількісного визначення вітамінів.

Актуальність теми: Водорозчинні вітаміни беруть участь в обміні речовин як коферменти і активатори багатьох ферментативних процесів.

Обмеження надходження вітамінів в організм або патологія їх обміну, пов’язана з порушенням всмоктування, перетворення вітамінів у коферментні форми, різко знижує інтенсивність енергетичного та пластичного обмінів, що супроводжується порушенням функцій головного мозку, серця, печінки та інших органів, зниженням імунітету до вірусних та інфекційних захворювань, втратою організмом здатності адаптуватись до різних несприятливих факторів.

Недостатнє забезпечення організму вітамінами призводить до розвитку гіповітамінозів із характерними клінічними проявами.

Конкретні завдання:

• Вміти трактувати роль вітамінів та їх біологічно активних похідних в механізмах каталізу за участю основних класів ферментів;

• Пояснювати застосування антивітамінів як інгібіторів ферментів при інфекційних захворюваннях та при патологіях системи гомеостазу;

• Пояснювати роль металів в механізмі ферментативного каталізу;

• Класифікувати окремі групи коферментів за хімічною природою та типом реакції, яку вони каталізують.

Теоретичні питання

1. Кофактори, коферменти та простетичні групи.

2. Роль іонів металів у функціонуванні ферментів.

3. Класифікація коферментів за хімічною природою та за типом реакції, яку вони каталізують.

4. Коферменти – переносники атомів водню та електронів (розглянути конкретні реакції):

• НАД⁺, НАДФ⁺ - коферменти – похідні вітаміну РР;

• ФАД, ФМН – коферменти – похідні вітаміну В₂ – рибофлавіну;

• роль вітаміну С в окисно-відновних реакціях;

• металопорфірини.

Коферменти – переносники хімічних груп (розглянути конкретні реакції):

• піридоксалеві коферменти;

• НS-КоА – коензим ацилювання;

• ліпоєва кислота;

• ТГФК – похідні фолієвої кислоти.

Коферменти ізомеризації, синтезу та розщеплення С – С зв’язків (розглянути конкретні реакції):

• Тіаміндифосфат – похідні вітаміну В₁;

• карбоксибіотин – біологічно активна форма вітаміну Н – біотину;

• метилкобаламін та дезоксиаденозилкобаламін – похідні вітаміну В₁₂.