Pat_fiziologiya_Ataman

1)гострі;

2)хронічні.

26.1.17.Які ендоеритроцитарні фактори можуть бути причиною розвитку гемолітичної анемії?

Розвиток гемолітичної анемії може бути пов'язаний з трьома групами дефектів еритроцитів:

1) дефекти мембрани (мембранопаті'і); 2) порушення ферментів (ферменто-, або ензимопатії);

3) зміни структури гемоглобіну (гемоглобінопатії).

26.1.18.Як визначити, які фактори (ендочи екзоеритроцитарні) є причиною гемолізу еритроцитів?

Із цією метою використовують пробу Моллісона у двох варіантах її постановки.

I. Еритроцити хворого з гемолітичною анемією вводять здоровій людині. Можливі результати:

а) якщо відбувся гемоліз цих еритроцитів, то анемія ендоеритроцитарна; б) якщо гемолізу немає, то анемія екзоеритроцитарна.

II. Еритроцити здорової людини вводять хворому з гемолітичною анемією. Можливі результати:

а) якщо відбувається гемоліз цих еритроцитів, то анемія екзоеритроцитарна; б) якщо гемолізу немає, то анемія ендоеритроцитарна.

26.1.19. Назвіть можливі причини й основні механізми внутрішньосудинного гемолізу еритроцитів.

Внутрішньосудиннш гемоліз виникає в кровоносних судинах унаслідок дії факторів, що ушкоджують еритроцити. Ці фактори отримали назву гемолітичних. До них відносять:

а) фактори фізичної природи (механічна травма, іонізуюча радіація, ультразвук, температура); б) хімічні агенти (гемолітичні отрути);

в) біологічні фактори (збудники інфекційних захворювань, токсини, ферменти); г) імунні фактори (антитіла).

Механізми внутрішньосудинного гемолізу.

I. Механічний гемоліз. Виникає внаслідок механічного руйнування мембран еритроцитів, наприклад, при роздавлюванні еритроцитів у судинах стопи

(маршовий гемоліз).

II. Осмотичний гемоліз. Виникає тоді, коли осмотичний тиск усередині еритроцита більший, ніж осмотичний тиск плазми крові. У цьому випадку вода за законами осмосу надходить в еритроцит, об'єм його зростає, і в кінцевому підсумку відбувається розрив мембрани. Причиною осмотичного гемолізу може бути або зменшення осмотичного тиску середовища, у якому перебувають еритроцити (гіпотонічні розчини), або збільшення осмотичного тиску в самих еритроцитах. Останнє, як правило, пов'язане зі збільшенням концентрації іонів натрію усередині еритроцитів у результаті підвищення проникності їх мембрани або внаслідок порушення роботи Na-K-насосів.

III. Окисний гемоліз. Розвивається внаслідок вільнорадикального окиснення ліпідів і білків плазматичної мембрани еритроцитів. Результатом цього є збільшення проникності еритроцитарної мембрани, що потім веде до реалізації осмотичного механізму гемолізу.

IV. Детергентний гемоліз. Пов'язаний з розчиненням ліпідних компонентів

мембрани еритроцитів речовинами-детергентами. Цей вид гемолізу викликають жовчні кислоти (холемічний синдром), жиророзчинні хімічні агенти, деякі токсини бактерій (лецитинази).

V. Комплементзалежний гемоліз. Обумовлений руйнуванням (перфорацією) мембрани еритроцитів активним комплементом. Цей механізм лежить в основі імунного гемолізу.

26.1.20. Які фактори можуть спричиняти окисний гемоліз еритроцитів?

Основу окисного гемолізу становлять реакції вільнорадикального окиснення, і зокрема, процеси пероксидного окиснення ліпідів еритроцитарної мембрани (див. розд. 11). Існує два механізми активації окисного гемолізу еритроцитів.

I.Посилене утворення вільних радикалів. Це буває при:

а) дії екзогенних речовин-окислювачів (деякі лікарські препарати, гемолітичні отрути, токсичні дози вітаміну D; продукти, що містяться в бобах (Vicia fava); б) дії іонізуючої радіації; в) гіпероксії.

II. Порушення діяльності антиоксидантних систем еритроцитів. Це може бути обумовлено:

а) спадковими або набутими порушеннями активності ферментів глюшатіоно-вої антиоксидантної системи (глютатіонпероксидази і глютатіонредуктази); б) дефіцитом селену — мікроелемента, необхідного для функціонування глютатіонпероксидази; в) пригніченням реакцій пентозного циклу (наприклад, дефіцит глюкозо-6-

фосфатдегідрогенази).

26.1.21. Які порушення розвиваються в організмі в результаті внутрішньосудинного гемолізу еритроцитів?

В нутрішньосу динний гемоліз супроводжується виходом гемоглобіну з клітин у плазму крові, де він частково з'єднується з білком гаптоглобіном (рис. 103). При цьому відбуваються такі процеси.

Рис. 103. Схема патогенезу порушень при енутрігиньосудинному гемолізі

1.Комплекс гемоглобін-гаптоглобін поглинається макрофагами і викликає утворення й вивільнення останніми макрофагальних еритропоетинів. Еритропоетини, впливаючи на червоний кістковий мозок, стимулюють еритропоез. У результаті в червоному кістковому мозку й периферичній крові з'являються ознаки посиленої регенерації клітин еритроїдного ряду.

2.Поглинений макрофагами гемоглобін зазнає біохімічних перетворень, у результаті яких білкова частина молекули розщеплюється до амінокислот, а з гема утворюється білірубін. Останній зв'язується з білками й надходить у кров (непрямий білірубін). У результаті розвивається синдром, відомий під назвою

гемолітична жовтяниця (див. розд. 31).

З. Частина не зв 'язаного з гаптоглобіном гемоглобіну фільтрується в нирках. Це призводить, з одного боку, до появи гемоглобіну в сечі (гемоглобінурія), з другого - до "забивання" nop ниркового фільтра, що може бути причиною появи ознак

гострої ниркової недостатності.

26.1.22.Що таке внутрішньоклітинний гемоліз еритроцитів? Чим він може бути обумовлений?

Внутрішньоклітинний гемоліз розвивається внаслідок поглинання і перетравлювання еритроцитів макрофагами (рис. 104).

Рис. 104. Схема патогенезу порушень при внутрішньоклітинному гемолізі

У його основі можуть лежати такі причини:

а) поява дефектних еритроцитів. Зменшення пластичності еритроцитів, їхньої здатності до деформації, набряк призводять до того, що вони не можуть вільно проходити через міжендотеліальні щілини венозних синусів селезінки ("селезінковий фільтр") і надовго затримуються в червоній пульпі, контактуючи з макрофагами. Остання обставина і викликає поглинання дефектних еритроцитів макрофагами; б) поява на поверхні еритроцитів хімічних груп, здатних специфічно взаємодіяти з

рецепторами макрофагів. Такі групи виявляються при старінні еритроцитів (оголюються структури сіалових кислот еритроцитарної мембрани), а також при фіксації на їхній поверхні антитіл (з'являються Рс-фрагменти імуноглобулінів). В останньому випадку активується антитілозалежний фагоцитоз еритроцитів; в) гіперспленізм - збільшення фагоцитарної активності макрофагів селезінки.

26.1.23.Які порушення розвиваються в організмі в результаті внутрішньоклітинного гемолізу еритроцитів?

Посилений фагоцитоз еритроцитів викликає такі зміни:

а) утворення й вивільнення макрофагами epumponoemimie, у результаті чого посилюється еритропоез у червоному кістковому мозку і з'являється велика кількість регенераторних форм еритроцитів у периферичній крові; б) утворення великої кількості білірубіну, що обумовлює розвиток жовтяниці;

в) проліферацію макрофагів, що призводить до збільшення селезінки

(сплеиомегалїі).

26.1.24.Які причини можуть викликати розвиток набутої гемолітичної анемії?

Залежно від причин розвитку виділяють такі види набутої гемолітичної анемії.

I.Анемії, обумовлені механічним ушкодженням еритроцитів.

II. Імунні гемолітичні анемії. III. Токсичні гемолітичні анемії.

IV. Інфекційні гемолітичні анемії.

V. Набуті мембранопатії.

26.1.25. Наведіть приклади анемій, обумовлених механічним ушкодженням еритроцитів.

1.Механічний гемоліз при протезуванні судин або клапанів серця.

2."Маршова " гемоглобінурія — травматизація еритроцитів у капілярах стоп під час тривалого маршу.

3.Мікроангіопатична гемолітична анемія (хвороба Мошковича) — травматизація

еритроцитів при зіткненні їх з нитками фібрину. Буває при ДВЗ-синдромі.

26.1.26. Що таке імунні гемолітичні анемії? Назвіть можливі причини.

Імунні гемолітичні анемії—це анемії, що виникають за участі специфічних імунних механізмів. Вони обумовлені взаємодією гуморальних антитіл з антигенами, фіксованими на поверхні еритроцитів, і тому є проявом II типу алергічних реакцій за класифікацією Кумбса і Джелла (див. розд. 10).

Залежно від причин розвитку виділяють такі види імунних гемолітичних анемій:

1.Алоімунні (ізоімунні) гемолітичні анемії. їх причиною можуть бути: а) надходження ззовні антитіл проти власних еритроцитів (гемолітична хвороба новонароджених) і б) надходження в організм еритроцитів, проти яких у плазмі є антитіла (переливання крові, не сумісної за групами АВО або Rh).

2.Аутоімунні гемолітичні анемії. Обумовлені утворенням в організмі антитіл проти власних еритроцитів. Це може бути пов'язано або з первинними змінами самих еритроцитів (поява аутоантигенів), або зі змінами в імунній системі (скасування імунологічної толерантності, поява "заборонених" клонів лімфоцитів).

3.Гетероімунні (гаптенові) гемолітичні анемії. Виникають при фіксації на поверхні еритроцитів чужорідних антигенів (гаптенів), зокрема, лікарських препаратів (пеніцилін, сульфаніламіди), вірусів.

26.1.27.Що таке гемолітична хвороба новонароджених?

Гемолітична хвороба новонароджених - це хвороба, що виникає в результаті гемолізу еритроцитів плода й новонародженого, викликаного антитілами матері. Найчастіше бувають два варіанти гемолітичної хвороби новонароджених: резус-

конфлікт і АВО-конфлікт.

Резус-конфлікт. Розвивається у випадку вагітності Шг-матері Ші+-плодом

(найчастіше при повторній вагітності). Спочатку відбувається імунізація матері Rh+-epn-троцитами плода, які можуть потрапляти в організм матері під час пологів або при

дефектах плаценти. Найбільш імовірною є імунізація під час пологів, тому резусконфлікт виникає найчастіше в умовах повторної вагітності Кп+-плодом.

У відповідь на надходження Ші+-еритроцитів в організмі матері синтезуються антитіла проти D-антигену. Ці антитіла (Ig G) здатні проникати через плаценту в організм плода й викликати гемоліз його еритроцитів.

АВО-конфлікт. Найчастіше виникає в ситуаціях, коли мати має групу крові 0(1), а плід - А(ІІ) або В(III). Нормальні ізоаглютиніни в системі АВО належать до класу IgM. Ці антитіла не проникають через плаценту й тому не можуть бути причиною АВ0-конфлікту. Однак у 10 % здорових людей, що мають групу крові 0(1), є антитіла проти аглютиногенів А і В, представлені IgG. Наявність цих антитіл не залежить від попередньої імунізації. Аглютиніни IgG проникають через плаценту і можуть викликати гемоліз еритроцитів плода з групами крові А(П), В(Ш). Серед дітей-первістків гемолітична анемія як результат АВО-конфлікту буває з такою ж частотою, як і у дітей, народжених після других, третіх і наступних пологів, на відміну від резус-конфлікту, при якому частота гемолітичної анемії збільшується зі збільшенням кількості пологів.

26.1.28.Які типи антитіл можуть викликати гемоліз еритроцитів? Який його механізм?

Імунний гемоліз еритроцитів може бути зумовлений такими видами антитіл.

1.Гемаглютиніни. Належать до імуноглобулінів класів IgM і IgG. Викликають аглютинацію (склеювання) еритроцитів. Відомі теплові й холодові гемаглютиніни з

оптимумом реакції зв'язування антигенів при звичайній температурі тіла або при зниженні температури до 32 °С (наприклад, у кінцівках за холодної погоди). У цих умовах механізм гемолізу еритроцитів - внутрішньоклітинний: агрегати еритроцитів при проходженні через селезінку зазнають фагоцитозу, що його здійснюють макрофаги.

2. Гемолізини. Є антитілами переважно класу IgG. Здатні фіксувати комплемент. Відомі гемолізини з оптимумом реакції зв'язування антигенів при звичайній температурі тіла (теплові) і при зниженні температури крові (холодові).

Гемоліз еритроцитів під дією гемолізинів має два механізми:

а) енутрішньосудинний — комплементзалежний гемоліз. У результаті фіксації, а потім і активації комплементу відбувається руйнування мембрани еритроцитів; б) внутрішньоклітинний- антитілоопосередкований фагоцитоз. Макрофаги (Гс-

рецептори) взаємодіють із F -фрагментами гемолізинів, фіксованих на еритроцитах. При цьому або відбувається повне поглинання еритроцитів макрофагами, або макрофаг "відкушує" частину еритроцита, перетворюючи його на мікросфероцит.

26.1.29.Що може бути причиною розвитку токсичної гемолітичної

анемії?

Токсичну гемолітичну анемію можуть викликати: а) екзогенні хімічні агенти: миш'яковистий водень, свинець, солі міді, фенілгідра-зин, резорцин та ін.; б) ендогенні хімічні фактори: жовчні кислоти, продукти, що утворюються при сш вій хворобі, уремії;

в) отрути біологічного походження: зміїна, бджолина, отрута деяких видів паву.

26.1.30.Назвіть можливі причини розвитку інфекційних гемолітичних

анемій.

Гемолітичну анемію викликає цілий ряд інфекційних агентів, зокрема, гем тичнйй стрептокок, малярійний плазмодій, токсоплазма, лейшманії.

Причиною гемолізу при інфекційних захворюваннях можуть бути або розм ження збудників в еритроцитах (малярійний плазмодій), або дія токсинів-гемолїзж (гемолітичний стрептокок).

26.1.31.Що таке набутімембранопатії? Наведіть приклади.

Набуті мембранопатії— це гемолітичні анемії, які виникають унаслідок і тих у процесі індивідуального розвитку дефектів мембран еритроцитів^

Прикладом може бути пароксизмальна нічна гемоглобінурія (хвороба Марк еи— Мікелі). Це захворювання виникає в результаті соматичної мутації кровотвор клітин, унаслідок якої з'являються аномальні популяції еритроцитів, лейкопж тромбоцитів з дефектами мембрани. Вважається, що порушення мембран заза них клітин пов'язані зі зміною співвідношення жирових кислот, що входять лося ду їхніх фосфоліпідів (зменшується вміст ненасичених і збільшується — насилав жирових кислот). Еритроцити аномальної популяції набувають здатності фіксуа комплемент, що є передумовою комплементзалежного гемолізу. Зменшення рН і редовища є чинником, який провокує внутрішньосудинний гемоліз. Цим поясні ся той факт, що руйнування еритроцитів розвивається найчастіше вночі (у НІЧНЕ рН крові трохи зменшується).

Таким чином, пароксизмальна нічна гемоглобінурія є набутою ендоеритрс тарною гемолітичною анемією із внутрішньосудинним гемолізом еритроцитів.

26.1.32. Які зміни характерні для картини периферичної крові і червоного кісткового мозку при набутій гемолітичній анемії?

Периферична кров. Зменшується кількість еритроцитів і концентрація гв глобіну,

хоча при внутрішньосудинному гемолізі вміст останнього може не змеа ватися за рахунок гемоглобіну, що перебуває в плазмі крові. Колірний показни правило, у нормі, однак може бути й більший за одиницю, що пов'язано із пая троцитарним гемоглобіном. У мазку крові виявляється значна кількість регенераи них форм еритроцитів: ретикулоцитів, поліхроматофілів, нормобластів, що СВІДЧІ про регенеративний, а іноді й гіперрегенеративний характер анемії.

Червоний кістковий мозок. Лейкоеритроцитарний індекс становить не 3^ у нормі, а 2:1,1:1, 1:2. Такі зміни є ознакою посиленої регенерації клітин червоа паростка крові. Показано, що здоровий червоний кістковий мозок може компез вати 6—8- кратне збільшення темпів руйнування еритроцитів без розвитку помі анемії.

26.1.33. Що може лежати в основі розвитку спадкових гемолітичних анемій?

Залежно від механізмів розвитку всі спадково обумовлені гемолітичні анемії поділяють на три групи.

I. Мембранопатії. Основу цієї групи анемій становлять дефекти мембран еритроцитів.

II. Ферментопатії (ензимопатії). Анемії цієї групи обумовлені спадковими порушеннями ферментів еритроцитів.

III. Гемоглобінопатії - анемії, що виникають унаслідок якісних змін гемоглобіну.

26.1.34.Чим може бути обумовлений розвиток спадкових мембранопатій?

Спадкові мембранопатії можуть бути обумовлені двома групами дефектів еритроцитарної мембрани. З урахуванням цього виділяють дві групи мембранопатій.

1. Мембранопатії, обумовлені порушеннями мембранних білків. До них,

зокрема, відносять:

а) мікросфероцитарну анемію Мінковського-Шоффара; б) овалоклітинну гемолітичну анемію (еліптоцитоз, овалоцитоз); в) стоматоцитоз.

2. Мембранопатії, пов'язані з порушеннями мембранних ліпідів. У цю групу входять:

а) акантоцитоз (є проявом абеталіпопротеїнемії); б) анемія, обумовлена дефіцитом ЛХ4Г(лецитин-холестерол-ацилтрансферази).

26.1.35.Дайте характеристику мікросфероцитарної анемії Мінковського-Шоффара.

Анемія Мінковського-Шоффара є спадковою, ендоеритроцитарною (мембранопатія) гемолітичною анемією з внутрішньоклітинним гемолізом. Тип спадкування - аутосомно-домінантний.

Спадковий дефект виникає в мембранному білку еритроцитів - спектрі/ні. Унаслідок цього значно збільшується проникність еритроцитарної мембрани для іонів натрію. Натрій і вода переходять з плазми всередину еритроцитів. Це врікликає активацію Na-K-насосів і гліколізу, завдяки чому еритроцити підтримують у цих умовах свій об'єм. Якщо ж зазначені механізми виявляються функціонально недостатніми, то об'єм еритроцитів збільшується й вони набувають сферичної форми, тобто перетворюються на сфероціїти (кульки).

Сфсроцити втрачають свою пластичність, а отже, і здатність до деформації. Через це вони не можуть проходити через вузькі міжендотеліальні щілини венозних синусів селезінки й на тривалий час затримуються в ній. Макрофаги селезінки "відкушують" частину мембрани еритроцитів і перетворюють останніх нз.

мікросфероцити.

При наступних проходженнях мікросфероцитів через селезінку макрофаги повністю фагоцитують змінені еритроцити -відбувається внутрішньоклітинний гемоліз. Таким чином, тривалість життя еритроцитів зменшується до 8-12 діб замість 120.

З урахуванням патогенезу зазначеної анемії непоганий лікувальний ефект має видалення селезінки — спленектомія.

26.1.36.Чим може бути обумовлений розвиток спадкових ферментопатій ?

Причиною розвитку спадкових ферментопатій можуть бути порушення таких ферментних систем еритроцитів.

1. Дефіцит ферментів пентозного циклу. Найпоширенішою ферментопатією є

глюкозо-6-фосфатдегідрогеназодефіцитна анемія, обумовлена повною відсутністю або значним зменшенням активності глюкозо-6-фосфатдегідрогенази. Відомо близько 250 мутантних форм цього ферменту (див. запит. 26.1.37).

2. Дефіцит ферментів гліколізу. Описано спадкові дефекти 11 з 13 ферментів гліколізу. Найбільш поширеним є дефіцит піруеаткінази.

Основою патогенезу анемій, що виникають у результаті порушень реакцій гліколізу, є дефіцит АТФ, що закономірно призводить до порушення енергозабезпечення Na-K-насосів плазматичних мембран. Наслідком цього є збільшення концентрації іонів натрію і, як результат, осмотичного тиску всередині еритроцитів, що, у свою чергу, викликає надходження води в клітини. При цьому еритроцити набухають і перетворюються на сфероцити, які зазнають фагоцитозу з боку макрофагів.

3. Дефіцит ферментів циклу глютатіону (глютатіонсинтетази, глютатіонредукта-зи, глютатіонпероксидази).

Порушення циклу глютатіону призводять до пригнічення роботи глютатіонпе-

роксидазної антиоксидантної системи, наслідком чого є активація процесів пе-

роксидного окиснення ліпідів в еритроцитах. Реакції вільнорадикального окиснення ліпідів мембран порушують їх бар'єрні властивості й значно збільшують проникність еритроцитарної мембрани до іонів, зокрема, іонів натрію. Останні за градієнтом концентрації надходять у клітини, збільшуючи осмотичний тиск усередині еритроцитів. Подальші процеси аналогічні тим, які розвиваються при інших описаних тут ферментопатіях.

4. Дефіцит ферментів утилізації АТФ. Прикладом цієї групи ферментопатій є дефіцит білкових компонентів Na-K-АТФ-ази еритроцитарної мембрани. Первинні порушення роботи Na-K-насосів еритроцитів призводять до збільшення концентрації іонів натрію в клітинах з усіма наслідками, що звідси випливають.

26.1.37.Дайте характеристику глюкозо-6-фосфатдегідрогеназо- дефіцитної анемії.

Глюкозо-6-фосфашдегідрогеназодефіцитна анемія є спадково обумовленою гемолітичною анемією, ендоеритроцитарною (ферментопатія), з внутрішньосудинним гемолізом. Тип спадкування - зчеплений з Х-хромосомою. У патогенезі цієї анемії центральне місце посідають такі процеси. Дефіцит глю- козо-6-фосфатдегідрогенази є причиною порушень реакцій пентозного циклу, внаслідок чого зменшується утворення НАДФН і відновлення (регенерація) глютатіону в еритроцитах. Це, у свою чергу, призводить до зниження активності

антиоксидантної глютатіонпероксидазної системи і збільшення небезпеки активації

вільнорадикального окиснення. Цим, зокрема, пояснюється збільшення чутливості еритроцитів до

дії екзогенних окислювачів (лікарських препаратів, токсичних продуктів рослинного походження) і активація пероксидного окиснення ліпідів мембран. Останнє призводить до збільшення проникності еритроцитарних мембран і надходження в клітини іонів натрію й води. Розвивається набухання й набряк еритроцитів, а потім - їх внутрішньо судинний гемоліз.

Однією з клінічних форм глюкозо-6-фосфатдегідрогеназодефіцитної анемії є фавізм, що виникає при вживанні бобів Vicia fava, які містять токсичні продукти з вираженими окисними властивостями.

26.1.38.Чим може бути обумовлений розвиток спадкових гемоглобінопатій ?

В основі розвитку спадкових гемоглобінопатій можуть бути дві групи порушень: якісні і кількісні. Тому й розрізняють якісні і кількісні гемоглобінопатії. Сутність якісних гемоглобінопатій становлять порушення первинної структури

ланцюгів гемоглобіну, наприклад, заміна амінокислот, подовження або вкорочення ланцюгів молекул "гемоглобіну Найпоширенішою клінічною формою цієї групи гемоглобінопатій є серпоподібноклітинна анемія.

Кількісні гемоглобінопатії характеризуються порушеннями синтезу ланцюгів гемоглобіну. Прикладом анемій цієї групи є а- і р-таласемії.

26.1.39.Дайте характеристику серпоподібноклітинної анемії.

Серпоподібноклітинна анемія є спадково обумовленою гемолітичною анемією, ендоеритроцитарною (гемоглобінопатія), з внутрішньоклітинним гемолізом. Тип спадкування - неповне домінування.

Сутність дефекту полягає в тому, що в Р-ланцюгу молекули гемоглобіну в 6-му положенні від N-кінця глютамінову кислоту заміщено на валін. Це призводить до появи патологічної форми гемоглобіну, яку позначають HbS. Основна функціональна відмінність HbS від звичайних форм гемоглобіну полягає в тому, що у відновленому стані розчинність HbS зменшується майже в 100 разів. Це призводить до того, що HbS випадає в осад - утворюються кристали, які деформують еритроцити. Як наслідок, клітини червоної крові набувають серпоподібної форми, важко проходять через вузькі капіляри і міжендотеліальні простори венозних синусів селезінки. Цим пояснюється інтенсивний фагоцитоз серповидних еритроцитів макрофагами (внутрішньоклітинний гемоліз) і виражені трофічні зміни в тканинах, аж до мікротромбозів і некрозів.

Серпоподібність еритроцитів значно зростає при проходженні їх через тканини, які

характеризуються низькими значеннями р02 (жирова тканина, селезінка), а також в умовах гіпоксії.

26.1.40.У чому сутність таласемій?

Толасеміїе спадково обумовленими гемолітичними анеміями, ендоеритроцитарними, з внутрішньоклітинним гемолізом. їх відносять до кількісних гемоглобінопатій, оскільки порушується синтез ланцюгів молекул гемоглобіну. У людини в нормі гемоглобін представлено такими формами: НЬА] (аарр) - 95-96 %, НЬА2 (ааДД), у новонароджених — HbF (aayy).

Якщо порушується синтез а-ланцюгів, то розвивається а-таласемія. При цьому не утворюється НЬА,, НЬА і HbF. Замість а-ланцюгів клітини червоної крові синтезують р- і у-ланцюги. Тому при а-таласемії в еритроцитах з'являються патологічні форми гемоглобіну: у дорослих - НЬН (РРРР), а у новонароджених

HbBart (уууу). НЬН і HbBart нестабільні, тому легко випадають в осад, унаслідок чого еритроцити набувають форми мішеней (звідси ще одна назва а-таласемії - мішенеклітинна анемія). Змінені еритроцити фагоцитуються макрофагами — розвивається внутрішньоклітинний гемоліз.

При р-таласемії (хвороба Кулі) порушений синтез р-ланцюгів молекул гемоглобіну. Тому нема HbAj, а компенсаторно збільшується утворення НЬА2. У новонароджених синтез HbF не порушений.

26.1.41. ЯКИМИ КЛІНІЧНИМИ синдромами можуть виявляти себе гемолітичні анемії?

Крім гематологічних ознак (змін периферичної крові і червоного кісткового мозку), для гемолітичних анемій характерні такі клінічні ознаки й синдроми.

1.Гіпоксія. Обумовлена анемією й виявляється різкою слабкістю, неприємними відчуттями у ділянці серця, серцебиттям, задишкою.

2.Гемолітична жовтяниця (див. розд. 31).

3.Посилене утворення жовчних каменів, особливо білірубінових. Пояснюється значним збільшенням вмісту білірубіну в жовчі та збільшенням її в'язкості.

4.Гемоглобінурія. Розвивається при внутрішньосудинному гемолізі. Гемоглобін, що вивільняється зі зруйнованих еритроцитів, зв'язується з білком плазми крові гаптоглобіном. 100 мл плазми крові містить стільки гаптоглобіну, що він може зв'язати 125 мг гемоглобіну. Якщо ж концентрація гемоглобіну в плазмі крові перевищує 125 мг %, то незв'язаний гемоглобін проходить через нирковий фільтр і з'являється в сечі.

5.Спленомегалія — збільшення селезінки. Є характерною для внутрішньоклітинного механізму гемолізу еритроцитів. В основі цього явища лежить підвищення функціональної активності макрофагів, що викликає інтенсивну їх проліферацію. Спленомегалія часто супроводжується збільшенням печінки (проліферація печінкових макрофагів).

6.Гемосидероз— відкладення гемосидерину в макрофагах. Гемосидерин— це частково денатурований і депротеїнізований феритин, тобто білок, що містить багато заліза в негемовій формі (вміст Fe у гемосидерині — 25-30 %).

7.Порушення мікроциркуляції. Часто виникають при інтенсивному внутрішньосудинному гемолізі й обумовлені розвитком ДВЗ-синдрому (див. розд.

26.3).

8.Гарячка. Розвивається в результаті різкої активдції фагоцитарної функції макрофагів, унаслідок чого вони вивільняють інтерлейкін-1 (див. розд. 15).

26.1.42.Як класифікують групу анемій, пов'язаних з порушеннями еритропоезу?

I. За походженням анемії, пов'язані з порушеннями еритропоезу, можуть бути

набутими і спадково обумовленими.

II. За причинами виникнення виділяють такі групи анемій:

а) мієлотоксичні. Розвиваються внаслідок ушкодження кровотворних клітин під дією екзогенних (радіація, хімічні агенти, віруси) і ендогенних факторів (імунні фактори, токсичні продукти обміну речовин); б) дефіцитні. Причиною їх виникнення є дефіцит факторів, необхідних для

кровотворення, - недостатність заліза, фолієвої кислоти, білків, вітамінів В6іВ,2; в) дисрегуляторні. Виникають як наслідок розладів регуляції еритропоезу

(порушення співвідношення між еритропоетинами й інгібіторами еритропоезу при недостатності нирок, ушкодження елементів строми, що є мікрооточен-ням для